Справа № 732/1481/25
Провадження № 2/732/597/25
28 жовтня 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Бойко А. О.,
у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши в залі суду в м. Городня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» через свого представника Мишевську Наталію Миколаївну звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором № 501818-КС-001 про надання кредиту від 06.06.2024, що становить 21544,50 грн, з яких: 7000,00 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту; 14191,59 грн - сума прострочених платежів по процентах; 352,91 грн - сума прострочених платежів за комісією. Також ОСОБА_2 просила стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 06 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 501818-КС-001 про надання кредиту. Договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». За змістом договору товариство надало позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалася повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором. ТОВ «Бізнес Позика» зобов'язання за договором виконало, надавши ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 7000,00 грн шляхом перерахування цієї суми на банківську картку відповідачки, вказану останньою у договорі. Відповідачка належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, а лише частково сплатила кошти, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 04.09.2025 становила 21544,50 грн, з яких: 7000,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 14191,59 грн - сума прострочених платежів по процентах, 352,91 грн - сума прострочених платежів за комісією.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У позовній заяві представник просив розглянути справу за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а. с. 18).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового розгляду повідомлялася належним чином за адресою місця її реєстрації. За даними Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 23.09.2025 відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а. с. 110). Згідно із відмітками поштового відділення зв'язку поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 28.10.2025 отримане адресатом (а. с. 116).
Від відповідачки відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідачка ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, не подала заяви про розгляд справи за її відсутності, не подала відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
06 червня 2024 року ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 501818-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), яка була прийнята ОСОБА_1 (а. с. 43-52, 53-62).
06.06.2024 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (інформація, обов'язкова для ознайомлення позичальником), а також для забезпечення можливості донесення інформації про необхідність виконання зобов'язань за будь-якими кредитними договорами, укладеними між нею та ТОВ «Бізнес Позика», при врегулюванні простроченої заборгованості, інформаційне повідомлення, за допомогою якого здійснюється передача персональних даних третіх осіб. Паспорт споживчого кредиту та інформаційне повідомлення підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором UA-7900 (а. с. 28-31).
06 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» (позивач у справі, кредитодавець за договором) та ОСОБА_1 (відповідачка у справі, позичальник за договором) укладено договір № 501818-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-0172, про що свідчить п. 8 договору (а. с. 33-42).
Умовами пунктів 2.3., 2.4. указаного договору передбачено, що строк, на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за кредитом: в день 1,15407143 фіксована. Фіксована процентна ставка
є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Загальний розмір наданого кредиту - 7000,00 грн. Строк дії договору - до 21 листопада 2024 року (пункт 2.6., 2.7. договору).
Згідно із п. 3.1. договору кредитодавець зобов'язаний протягом 3 робочих днів з дня укладення договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на поточний (картковий) рахунок позичальника, який відповідає банківській платіжній картці, що наведена в розділі 8 договору - № НОМЕР_2 .
Відповідно до п. 3.2 договору протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою, вказаною у п. 2.4. договору, на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний в п.3.2.3. та додатку №1 до договору і розраховується в порядку наведеному у договорі.
Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в п. 2.4 договору. При цьому нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в п. 3.2.3. та додатку № 1 до договору, та до закінчення строку дії договору (п. 3.2.2. указаного договору).
Пунктом 7.10. договору про надання кредиту передбачено технологію (порядок) укладення договору: договір укладається з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом пропозиції укласти договір (оферти) кредитодавцем та її прийняти (акцептування) позичальником. Договір укладається в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства України.
У договорі міститься графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту.
У візуальній формі послідовності дій клієнта, сформованій ТОВ «Бізнес Позика», наведено детальний опис дій, вчинених сторонами при укладанні електронного договору про надання кредиту № 501818-КС-001 від 06.06.2024 в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.trozyka.com (а. с. 63-64).
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Суб'єкт електронної комерції - суб'єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою
стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки для укладення договору на таких умовах.
За своєю правовою природою правовідносини, які виникли між сторонами у справі є кредитними, а тому вони підпадають під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено §2 глави 71 Цивільного кодексу України, або не випливає із суті кредитного договору.
06.06.2024 на підставі договору про надання послуг з переказу грошових коштів № ПГ-5 від 04.11.2020, укладеного ТОВ «Профіт Гід» та ТОВ «Бізнес Позика», на вказаний позичальником ОСОБА_1 рахунок перераховано грошові кошти в сумі 7000,00 грн, призначення переказу: перерах. коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , згідно до кредитного дог. № 501818-КС-001 від 06.06.2024, що підтверджується інформацією, наданою ТОВ «Профіт Гід» (а. с. 66).
За інформацією АТ «Ощадбанк», яка витребовувалася судом за клопотанням сторони позивача, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Як убачається з виписки про рух грошових коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування вказаної банківської картки, за період з 06.06.2024 по 21.11.2024 на вказану банківську картку зараховані кошти в сумі 7000,00 грн.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору шляхом надання відповідачці грошових коштів у визначеному розмірі.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачка, всупереч умовам договору, взяті на себе зобов'язання виконувала не належним чином, частково здійснивши оплату за кредитним договором лише у сумі 10238,16 грн.
Дослідженням розрахунку заборгованості судом установлено, що станом на момент подачі позову у відповідачки, виходячи з розрахунків позивача, утворилась заборгованість за кредитним договором № 501818-КС-001 від 06.06.2024, яка станом на 04.09.2025 становила 21544,50 грн, з яких: 7000,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 14191,59 грн - сума прострочених платежів по процентах, 352,91 грн - сума прострочених платежів за комісією (а. с. 24-26).
Із розрахунку заборгованості також убачається, що позивачкою двічі було сплачено кошти на погашення заборгованості на загальну суму 3040,00 грн, а саме: 22.06.2024 сплачено 1600,00 грн, які були розподілені кредитодавцем наступним чином: 1291,85 грн - в рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 308,15 грн - комісія; 09.07.2024 сплачено 1440,00 грн, які були розподілені кредитодавцем наступним чином: 1051,06 грн - в рахунок погашення відсотків за користування кредитом; 388,94 грн - комісія.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідачки комісії за надання кредиту та правомірності її нарахування, суд зазначає наступне.
Умовами п. 2.5. договору № 501818-КС-001 про надання кредиту від 06.06.2024, укладеного між сторонами, передбачено комісію за надання кредиту у сумі 1050,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно із додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту.
Аналізуючи умови договору № 501818-КС-001 від 06.06.2024 та Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», суд приходить до висновку про правомірність дій товариства щодо нарахування комісії, оскільки укладеним між сторонами кредитним договором, передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів у сумі 1050,00 грн, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Факт прострочення сплати заборгованості за кредитним договором відповідачкою не спростовано, докази оплати відповідачкою заборгованості в повному обсязі за кредитним договором № 501818-КС-001 від 06.06.2024 суду не надані.
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1, 2 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Доказів розірвання або визнання недійсним договору № 501818-КС-001 від 06.06.2024 у судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст. 629 ЦК України зазначений договір є обов'язковим для виконання сторонами, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.
Враховуючи, що відповідачкою порушені взяті зобов'язання щодо порядку та строків платежів по тілу кредиту за договором про споживчий кредит № 501818-КС-001 від 06.06.2024 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), а тому з останньої на користь позивача підлягає стягненню 7000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.
Як убачається з розрахунку заборгованості, позивачем здійснювалось нарахування відсотків за користування кредитом за період з 06.06.2024 по 21.11.2024 включно наступним чином: з 14.08.2024 по 25.07.2024 за зниженою процентною ставкою у розмірі 1,15407143 % від суми кредиту за кожен день користування; з 26.07.2024 по 21.11.2024 за стандартною процентною ставкою 1,5000 % від суми кредиту за кожен день користування. Після 21.11.2024 нарахування відсотків за користування кредитом позивачем не здійснювалось. Всього нараховано відсотків 16534,50 грн. Сума сплачених відповідачкою відсотків за користування кредитом - 2342,91 грн,
Водночас, суд не може погодитися із заявленим розміром заборгованості за вищевказаним кредитним договором у частині нарахованих процентів з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Враховуючи, що самим Законом України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір було укладено 06.06.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, тому нарахування процентної ставки слід розраховувати відповідно до чинного законодавства у розмірі 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень закону.
Договір № 501818-КС-001 про надання кредиту укладено між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 06 червня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування».
При цьому в пункті 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» установлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Враховуючи зазначену норму Закону, з 24.12.2023 до 21.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не може перевищувати 2,5 %, з 22.04.2024 до 19.08.2024 - не може перевищувати 1,5 %.
З матеріалів справи вбачається, що первісним кредитором ТОВ «Бізнес Позика» у період з 06.06.2024 по 25.07.2024 здійснювалось нарахування відсотків за зниженою процентною ставкою - 1,15407143 % від суми кредиту за кожен день користування, у період з 26.07.2024 по 21.11.2024 включно проценти нараховувались за процентною ставкою 1,5000% та їх розмір станом на цю дату, враховуючи часткову оплату відповідачкою, складав 14191,59 грн. В силу положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки з 20.08.2024 - не може перевищувати 1%, у зв'язку з чим продовження нарахування відповідачці процентів до закінчення строку дії договору - до 21.11.2024 включно, за ставкою 1,5000% суперечить закону та є неправомірним.
З урахуванням викладеного, заборгованість за процентами за укладеним між сторонами договором слід розраховувати виходячи із встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки за період з 20.08.2024 по 21.11.2024, з урахуванням строку дії договору та часткової сплати боргу відповідачкою.
Отже, нарахування відсотків у даному випадку має відбуватися наступним чином:
з 06.06.2024 по 25.07.2024 - 7000,00 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,15407143 % (розмір зниженої процентної ставки) * 50 календарних днів, що дорівнює 4039,25 грн;
з 26.07.2024 по 19.08.2024 - 7000,00 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,5000 % (розмір стандартної процентної ставки) * 25 календарних днів, що дорівнює 2625,00 грн;
з 20.08.2024 по 21.11.2024 - 7000,00 грн (залишок фактичної заборгованості за кредитом) * 1,0 % (максимальний розмір денної процентної ставки) * 94 календарні дні, що дорівнює 6580,00 грн.
Виходячи з наведеного судом перерахунку загальна заборгованість відповідачки за відсотками за користування кредитом за період з 06.06.2024 по 21.11.2024 (строк договору), яка мала нараховуватися в межах діючих норм закону, складає 13244,25 грн.
З огляду на наведене, з урахуванням того, що відповідачкою було сплачено 2342,91 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками за користування кредитом, та 697,09 грн комісії, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 7000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 10901,34 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом та 352,91 грн комісії.
Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13265 від 09.09.2025, керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, де вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково, а тому з відповідачки на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2052,25 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 11, 13, 16, 525, 530, 536, 549, 611, 629, 1048-1050, 1052, 1054 ЦК України та статтями 10, 12, 77, 81, 141, 247, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 501818-КС-001 про надання кредиту від 06 червня 2024 року у розмірі 18254,25 грн, з яких: 7000,00 грн - сума прострочених платежів за тілом кредиту, 10901,34 грн - сума прострочених платежів по процентах, 352,91 грн - сума прострочених платежів за комісією.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір в розмірі 2052,25 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз'яснити, що вона має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення складено і підписано 28.10.2025.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (юридична адреса: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко