Справа № 732/1568/25
Провадження № 2/732/629/25
28 жовтня 2025 року м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої судді - Бойко А. О., у присутності секретаря судового засідання - Пінчук С. М.,
розглянувши в залі суду в м. Городня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» через свого представника Романенка Михайла Едуардовича звернулося до Городнянського районного суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому представник позивача просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 102962202 від 15.06.2021 у розмірі 31430,00 грн. Також ОСОБА_2 просив стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 15 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102962202, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у строк, встановлений договором, та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі надавши відповідачу обумовлену суму кредитних коштів. Відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим виникла заборгованість.
14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення права вимоги № 08Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит від № 102962202 від 15.06.2021.
Оскільки, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання належним чином, у нього утворилась заборгованість, яка станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості становить 31430,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23100,00 грн - заборгованість за відсотками; 1330,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами. Всупереч вимогам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов'язання після відступлення позивачу права грошової вимоги до нього та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача ні на рахунки попереднього кредитора.
Ухвалою судді Городнянського районного суду Чернігівської області Бойко А. О. від 29 вересня 2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. У прохальній частині позову представник позивача просив розглянути справу за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення (а. с. 13).
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином за адресою місця його реєстрації відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1826476 від 29.09.2025: АДРЕСА_2 (а. с. 83). Згідно із відмітками поштового відділення поштове відправлення з судовою повісткою про виклик в судове засідання на 28.10.2025 отримано адресатом (а. с. 88).
Від відповідача відзиву на позов не надійшло, про поважні причини неявки суд не повідомлений. Заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, не подав відзив і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_1 в розумінні ст. 130 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності, не подав відзиву на позов, представник позивача не заперечує проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення, суд приходить до висновку щодо можливості проведення заочного розгляду справи та ухвалення у справі заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки справа слухалась за відсутності всіх учасників справи, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов'язків, виходив із такого.
Судом встановлено, що 15 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» (первісного кредитора) з анкетою-заявою на кредит № 102962202, в якій зазначив свої особисті дані, місце роботи, мобільний телефон, електронну пошту, адресу реєстрації та проживання (а. с. 17).
15 червня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102962202 (а. с. 25-32).
Згідно п. 1.1 договору кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000,00 грн.
Проценти за користування кредитом: 2100,00 грн, які нараховуються за ставкою 2.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.п. 1.5.2., 1.6. договору).
Комісія за надання кредиту: 1330,00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1. договору).
Згідно із п. 1.5. договору загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3430,00 грн в грошовому виразі та 1,637,467.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. 1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10430,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишається не змінним та що кредитодавець і позичальник виконують свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4. договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Кредит надається строком на 15 днів, з 15.06.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30.06.2021 (п.1.3., 1.4. договору).
Разом з тим, пунктом 2.3. договору передбачено його пролонгацію, як на пільгових, так і на стандартних умовах.
Положенням п. 6.1. договору передбачено, що він укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей кредитний договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Товариству (п.п. 6.2. договору).
Приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід'ємною частиною цього договору; він не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив товариство (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо), зокрема позичальник підтверджує, що він не подавав до суду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, стосовно нього відсутнє відкрите провадження у справі про неплатоспроможність (банкрутство) та, що на момент укладення цього договору підстав передбачених Кодексом України з питань банкрутства для відкриття такого провадження не існує; вся інформація надана Товариству, в т.ч. під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; він відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством, що розміщені на сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору; він не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в момент укладення цього договору (п. 6.3 договору).
За твердженням сторони позивача, акцепт договору здійснений позичальником шляхом підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, відправленого відповідачу 15.06.2021 на номер мобільного телефону відповідача, вказаний у Анкеті-заяві на кредит.
Проте, під час дослідження судом договору про споживчий кредит № 102962202 від 15.06.2021 встановлено, що вказаний договір не підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, як передбачено його умовами, тобто відсутні докази про прийняття пропозиції про укладення (акцепту) договору з боку відповідача.
Матеріали справи містять анкету-заяву на кредит №102962202 від 15.06.2021 (а. с. 17), а також додатки до договору про споживчий кредит №102962202 від 15.06.2021: Графік платежів за договором про споживчий кредит №102962202 від 15.06.2021 (додаток №1) (а. с. 33) та Паспорт споживчого кредиту №102962202 (Додаток №2) (а. с. 34-35), які також не підписані відповідачем ОСОБА_1 .
Позивач стверджує, що сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.
Позивачем зазначено про виконання первісним кредитором ТОВ «Мілоан» зобов'язань за умовами договору у повному обсязі та на підтвердження вказаного факту надано платіжне доручення №28776685 від 15.06.2021, з якого убачається, що 15.06.2021 ТОВ «Мілоан» видало відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 7000,00 грн, шляхом перерахування коштів на його банківську картку № НОМЕР_2 , призначення платежу: кошти згідно договору № 102962202 (а. с. 55).
Однак, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Згідно із Відомістю про щоденні нарахування та погашення без номера та дати за кредитним договором № 102962202, ТОВ «Мілоан» за період з 15.06.2021 по 29.08.2021 відповідачу нараховано заборгованість у розмірі 31430,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23100,00 грн - заборгованість за відсотками; 1330,00 грн - заборгованість по комісії (а. с. 22-23).
14 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» (клієнт) та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (фактор) укладено договір факторингу № 08Т, згідно із п. 2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором(а. с. 36-41).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього Договору (п. 4.1. договору факторингу).
На виконання умов договору відступлення права вимоги № 08Т від 14.09.2021, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було сплачено ТОВ «Мілоан» грошові кошти, що підтверджується відповідними платіжними документами (а. с. 61-66).
Відповідно до Витягу з Додатку №1 до договору факторингу № 08Т від 14.09.2021 залишок боргу ОСОБА_1 за кредитним договором №102962202 від 15.06.2021 складає 31430,00 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 23100,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 1330,00 грн - заборгованість за комісією (а. с. 21).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що
вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ч. 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої
якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Згідно зі ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Отже, із аналізу вищезазначених норм матеріального права суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).
Як вже зазначалося судом, з копії кредитного договору, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що вказаний договір не містить підпису відповідача - ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Так, судом встановлено, що договір про споживчий кредит №102962202 від 15.06.2021 не містить електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідача.
Вищевказане свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів того юридичного факту, що відповідач ОСОБА_1 виявив волю на укладення кредитного договору, заборгованість за яким є предметом розгляду судом даної справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі.
Не є належним посилання позивача на Анкету-заяву на кредит № 102962202, в якій міститься інформація щодо процесу оформлення та розгляду такої заяви, і серед іншого, зазначено, що договір підписано 15.06.2021 03:31:24, адже це лише інформація надана ТОВ «Мілоан» та жодних доказів підписання відповідачем кредитного договору не містить.
Також не заслуговують на увагу посилання позивача на те, що підписання договору здійснювалося електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні договору, оскільки доказів на підтвердження вказаного факту матеріали справи не містять, на договорі та додатках до нього відсутня інформація про те, що його підписано саме таким чином.
При цьому, суд також вважає не встановленим факт перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі 7000,00 грн на картковий рахунок відповідача, адже доказів належності картки № НОМЕР_3 *47 саме ОСОБА_1 і доказів зарахування кредитних коштів на вказану картку матеріали справи не містять.
Розрахунок заборгованості за договором не є беззаперечним доказом фактів видачі відповідачу кредитних коштів та невиконання ним своїх зобов'язань по договору, оскільки здійснений самим первинним кредитором і не підтверджується жодними доказами, зокрема первинними фінансовими документами.
Згідно із ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно із ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів
переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до ст. 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Таким чином, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Згідно із ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як зазначалося судом вище, договір про споживчий кредит №102962202 від 15.06.2021 не містить підпису відповідача ОСОБА_1 за формою, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Таким чином, враховуючи те, що для відступлення права вимоги необхідним є існування самого зобов'язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог, а договір про споживчий кредит «102962202 від 15.06.2021 не є укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», відсутні підстави вважати, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, на підставі укладеного між ним та ТОВ «Мілоан» договору факторингу № 08Т від 14.09.2021, а отже останнє не має права вимагати від відповідача оплати заборгованості за вказаним вище договором, у зв'язку з чим заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, а тому й відсутні підстави для стягнення на користь позивача в порядку ст. 141 ЦПК України сплачених судових витрат.
При розгляді справи суд виходить виключно із тих доказів, що надані сторонами під час судового розгляду із врахуванням змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Керуючись статями 12, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 280-284, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.
Судові витрати залишити за позивачем.
Направити ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням, копію заочного рішення протягом двох днів з дня його проголошення і роз'яснити, що він має право протягом тридцяти днів з дня його проголошення, подати до суду заяву про перегляд заочного рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення складено і підписано 28.10.2025.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (адреса: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42649746).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків - НОМЕР_1 ).
Суддя А. О. Бойко