(заочне)
Провадження № 2/510/1685/25
Справа № 510/1251/25
28 жовтня 2025 року м. Рені Одеської області
Ренійський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.
за участю секретаря Фурсової А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 19 жовтня 2023 року вона домовилась з ОСОБА_2 про купівлю-продаж квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день сторонами було укладено відповідний письмовий договір, об'єктом якого є вказана квартира.
Сторони домовились про усі суттєві умови договору, та відбулося повне його виконання. Відповідач передала позивачу у власність обумовлене договором нерухоме майно, а позивач прийняла його та сплатила ОСОБА_2 визначену договором вартість нерухомого майна, почала користуватись ним, тобто фактично вступила у володіння та користування.
Через деякий час позивач звернулась до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу відповідно до вимог діючого законодавства - посвідчити договір в нотаріальному порядку.
Однак, відповідач повідомила, що не може цього зробити, оскільки вона на час укладення договору купівлі-продажу не була власником всього нерухомого майна, тобто набуті нею частки нерухомого майна за судовим рішенням та свідоцтвом про право власності на житло, на час укладення договору купівлі-продажу не були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав.
Про існування цих обставин, позивач до укладення договору обізнана не була. Перед укладенням угоди позивача було запевнено, що саме відповідач є власником вищезазначеного нерухомого майна.
Пізніше, 14 листопада 2023 року відповідач здійснила державну реєстрацію речових прав на квартиру в цілому, однак ухиляється від нотаріального посвідчення договору, що й стало приводом для звернення позивача до суду.
Позивач у судове засідання не з'явилась, направила до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, не заперечувала проти заочного вирішення справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, правом на подання відзиву не скористалась.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що причини неявки відповідача є неповажними та є підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Дійсно, як встановлено судом, 19 жовтня 2023 року сторони домовились про купівлю-продаж квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В той же день було укладено відповідний письмовий договір, об'єктом якого є вказана квартира.
Сторони домовились про усі суттєві умови договору, та відбулося повне його виконання. Відповідач передала позивачу у власність обумовлене договором нерухоме майно, а позивач прийняла його та сплатила ОСОБА_2 визначені договором гроші, почала користуватись нерухомим майном, нести витрати пов'язані із його утриманням, тобто фактично вступила у володіння та користування.
Через деякий час позивач звернулась до відповідача з проханням оформити договір купівлі-продажу відповідно до вимог діючого законодавства - посвідчити договір в нотаріальному порядку.
Однак відповідач повідомила, що не може цього зробити, оскільки вона на час укладення договору купівлі-продажу не була власником всього нерухомого майна. Відповідно до державного реєстру речових прав, за відповідачем 01 лютого 2017 року було зареєстровано право власності лише на 1/3 частку квартири, що вбачається з витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 79350119 від 01 лютого 2017 року.
Про існування цих обставин, позивач до укладення договору обізнана не була. Перед укладенням угоди позивача було запевнено, що саме відповідач є власником всього вищезазначеного нерухомого майна.
Отже, нерухоме майно за договором купівлі-продажу відчужене особою, яка не мала на це права, натомість визначене договором нерухоме майно не було загублено власником, не було вкрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав його майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Згідно із ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Позивач, як добросовісний набувач, у відповідності до вимог ст. 330 ЦК України набула право власності на спірне нерухоме майно, оскільки придбала його у відповідача, яка на час укладення договору купівлі-продажу (19 жовтня 2023 року) не мала права його відчужувати, однак згідно із вимогами ст. 388 ЦК України, вказане майно не було загублено власником, не було вкрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не вибувало з володіння власника або особи, якій він передав його майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
В подальшому, 14 листопада 2023 року відповідачем була здійснена державна реєстрація іншої частини нерухомого майна (2/3 частин), що вбачається з витягів з державного реєстру речових прав.
Таким чином, суд приходить до висновку, що нерухоме майно, яке перейшло до позивача за договором купівлі-продажу від 19 жовтня 2023 року, не може бути у неї витребувано. Тобто позивач правомірно володіє та користується спірним нерухомим майном.
З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що викладені позивачем обставини знайшли своє належне підтвердження у судовому засіданні та підтверджуються наданими доказами, тому є всі законні підстави для задоволення позовних вимог з метою недопущення порушення права власності.
Згідно ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у своїй заяві позивач просила залишити судові витрати за нею, питання про стягнення судових витрат з відповідача судом не розглядалось.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, -
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова