28 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/24552/25
Провадження № 33/820/711/25
Суддя Хмельницького апеляційного суду Топчій Т.В., розглянувши у відкритому засіданні в місті Хмельницькому за участю секретаря Мельничук К.С., захисника Хомяка О.М., апеляційну скаргу захисника на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік,
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 о 21 год. 21 хв. 19 серпня 2025 року на перехресті вулиць Прибузька-Трудова у м. Хмельницькому керував двоколісним електросамокатом "Kukirin G2 Max" з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя) та, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі захисник Хомяк О.М. просить постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.09.2025 року скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП.
Вважає, що за обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не є водієм у розумінні ПДР України, оскільки не має посвідчення водія відповідної категорії, адже він керував електросамокатом потужністю до 3 кВт. Такий транспортний засіб не підпадає під жодну з категорій, визначених у п. 2.13 ПДР України та не вважається транспортним засобом, що віднесений до категорії А1.
Стверджує, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння неодноразово продував газоаналізатор, однак його показник не був зафіксований на моніторі даного приладу, у зв'язку з чим був порушений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП.
Також, зазначає, що із відеозапису події не вбачається, щоб були залучені свідки, на присутності яких наполягав ОСОБА_1 . Крім того, він заявляв, що бажає також скористатися правовою допомогою.
Посилається і на те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння не відповідає формі визначеній Додатком 1 до Інструкції про виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, а протокол про адміністративне правопорушення - формі, визначеній Додатком 1 та Додатком 16 до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення. Разом з тим, відеофайли фіксації місця події були змонтовані не у день складення протоколу, а отже є недопустимими доказами.
Крім того, звертає увагу, що у справі відсутні належні докази того, що ОСОБА_1 здійснював рух транспортним засобом, а також факт порушення правил ПДР України, що свідчить про безпідставність складення протоколу відносно нього.
Водночас, захисник зазначає, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
Таким чином, на думку захисника, сукупність вказаних обставин свідчать про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, а тому провадження підлягає закриттю.
Позиції учасників апеляційного провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову суду з підстав викладених у ній.
Заслухавши сторону захисту, перевіривши матеріали адміністративної справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви суду.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Вимоги ст.ст. 252, 280 КУпАП регламентують, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суд при її розгляді дотримався зазначених вимог закону.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно ст. 130 ч. 1 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, досліджених як судом першої інстанції, так і апеляційним судом. Зокрема відомостями із:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №428285 від 19.08.2025 р., відповідно до якого ОСОБА_1 о 21 год. 21 хв. 19 серпня 2025 року на перехресті вулиць Прибузька-Трудова, у м. Хмельницькому керував двоколісним електросамокатом "Kukirin G2 Max" з ознаками алкогольного сп'яніння та, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (а.с.1);
- відомостями направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.08.2025 р. та акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у водія ознак алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя) та зафіксовано факт відмови останнього від проходження огляду (а.с.5);
- відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксована пропозиція ОСОБА_1 , у зв'язку з виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, та факт його відмови (а.с.6).
Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
За результатами апеляційного перегляду провадження апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав його винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не є водієм у розумінні ПДР України, оскільки не має посвідчення водія відповідної категорії, адже він керував електросамокатом потужністю до 3 кВт, прав на керування якого не вимагається законом, апеляційний суд відхиляє, враховуючи наступне.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та ст.1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху визначено, що транспортний засіб це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Відповідно до правової позиції викладеної в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном.
Електросамокат призначений для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, а тому такий є транспортним засобом.
Постановою Верховного Суду від 15.04.2023 р. у справі №127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об'єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції (а.с.6), ОСОБА_1 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя), використовував для свого переміщення по автомобільній дорозі електросамокат, приводячи його в рух за допомогою встановленого електричного двигуна, тобто він був учасником дорожнього руху - водієм, і був зобов'язаний дотримуватися Правил дорожнього руху, у п.2.5 яких визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, на переконання суду, ОСОБА_1 є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Доводи захисту з приводу того, що ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння неодноразово продував газоаналізатор, однак його показник не був зафіксований на моніторі даного приладу, у зв'язку з чим був порушений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, передбачений ст.266 КУпАП, апеляційний суд також відкидає, з огляду на наступне.
Із відеозапису із нагрудної камери поліцейського виходить, що ОСОБА_1 на неодноразову пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, фактично ухилився від такого огляду. Зокрема, ОСОБА_1 умисно не видував у газоаналізатор «Драгер» повітря з легень, у зв'язку з чим даний прилад не міг показати відповідне проміле алкоголю на моніторі приладу (а.с.6). Така поведінка останнього безперечно свідчила про його небажання проходити вказаний огляд ні на місці зупинки транспортного засобу, ні у медичному закладі. А тому, поліцейські, зафіксувавши факт такої відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, відповідно до вимог закону, правомірно перейшли до оформлення адміністративних матеріалів щодо нього.
Апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 , на стан алкогольного сп'яніння не встановлено, процедура проведення такого огляду була дотримана, а тому доводи апеляційної скарги захисника про те, що поліцейським було порушено процедуру огляду на стан сп'яніння, на увагу не заслуговують.
Що ж стосується посилань захисту на необхідності залучення свідків, на присутності яких наполягав ОСОБА_1 , то апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.266 ч.2 КУпАП обов'язкова присутність свідків під час огляду особи на стан сп'яніння на місці зупинки, передбачена виключно у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису. З урахуванням наявності такого відеозапису, залучення двох свідків у даному провадженні не обов'язкове. Вимог щодо обов'язкової участі двох свідків при фіксації огляду на стан сп'яніння не містять і положення ст.130 КУпАП України.
Як вбачається із матеріалів справи, поліцейськими здійснювалась відеофіксація огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою нагрудної камери 475420, 475041. Отже, посилання захисника на необхідності залучення свідків під час огляду ОСОБА_1 не є слушними.
Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що ОСОБА_1 не була надана можливість скористатися правовою допомогою, з огляду на наступне.
Закон України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 2 червня 2011 року, з наступними змінами, містить вичерпний перелік суб'єктів права на безоплатну правову допомогу, підстави її надання та порядок подання звернень про надання безоплатної (вторинної) правової допомоги. Жодний нормативно-правовий акт не передбачає необхідної присутності адвоката під час проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також обов'язку працівника поліції при огляді водія на стан сп'яніння та при складанні протоколу за результатами огляду забезпечити участь захисника.
Твердження захисту з приводу того, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння не відповідає формі визначеній Додатком 1 до Інструкції про виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, апеляційний суд також вважає безпідставними з огляду на таке.
Пунктом 8 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, передбачено, що форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Зі змісту наявного в матеріалах справи направлення вбачається, що воно містить усі необхідні реквізити, передбачені зазначеною Інструкцією, а саме дані про особу, яка направляється на огляд, дату, час, підстави направлення, дані посадової особи, що його склала та результати огляду. В той же час, на думку суду, формальні розбіжності у зовнішньому вигляді документа не свідчать про порушення встановленого порядку направлення на медичний огляд, оскільки не впливають на зміст документа та результати огляду.
Підлягають відхиленню також доводи апеляційної скарги щодо неналежної форми протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ч.1 Розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 за наявності технічної можливості протокол про адміністративне правопорушення складається в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номера, який роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв. Долучений до матеріалів справи роздрукований за допомогою спеціальних технічних засобів протокол за формою та змістом відповідає вимогам вищевказаної інструкції, тому є належним та допустимим доказом.
Щодо посилань захисту на недопустимість відеофайлів із нагрудної камери працівників поліції, які було змонтовано 21 серпня 2025 року, тобто не у день складення протоколу про адміністративне правопорушення, то апеляційний суд зазначає наступне.
Із наявних у матеріалах справи відеофайлів місця події вбачається, що вони повністю відображають послідовність подій, яка мала місце 19 серпня 2025 року, зафіксованих під час складання адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 . Жодних доказів, які б підтверджували факт зміни відеозаписів після їх створення матеріали справи не містять та судом не встановлено. При цьому, сама по собі різниця між датою фіксації події та датою формування відеофайлів не може свідчити про недостовірність даного доказу, оскільки технічні особливості перенесення, копіювання даних не впливають на їх зміст.
Апеляційний суд відкидає, а також розцінює як намір уникнути відповідальності, і посилання захисника на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, оскільки такі твердження спростовуються відеозаписами події, на яких зафіксовано рух транспортного засобу під керування ОСОБА_1 (а.с.6).
Посилання захисту на те, що ОСОБА_1 не було роз'яснено його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, апеляційний суд також відхиляє, оскільки останнійне був позбавлений можливості висловити свої доводи щодо обставин провадження в ході апеляційного перегляду, скористався правом на оскарження постанови суду, а тому відсутні підстави вважати, що було порушено його право на захист.
За наслідками перегляду справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисту, апеляційний суд зазначає, що наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази повністю підтверджують вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення та відображають обставини, які мають значення для вказаної справи, які, у своїй сукупності з іншими доказами, поза розумним сумнівом підтверджують його вину, а тому підстав для закриття провадження в справі, не вбачається.
Протокол про адміністративне правопорушення складений в силу ст.255 КУпАП уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, щодо місця, часу вчинення та суті адміністративного правопорушення, повністю узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Порушень вимог ст.256 КУпАП в редакції, що була чинною на час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не встановлено. А відомостей, які піддавали б сумніву достовірність зазначених у протоколі даних про обставини вчинення правопорушення, у справі немає.
Даних про те, що в справі неправильно застосовано норми матеріального права чи допущено порушення норм процесуального права при дослідженні місцевим судом доказів, перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, відповідає положенням ст.ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним скоєному і відповідає відомостям характеризуючим особу правопорушника.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, та підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 293, 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Хомяка О.М. залишити без задоволення.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 вересня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: