28 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/16418/22
Провадження № 22-ц/820/1495/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
секретар судового засідання Дубова М.В.,
з участю представника позивача адвоката Плющ Л.П.,
представника відповідача адвоката Пасічника С.П.,
третьої особи - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року, суддя Козак О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , про стягнення боргу,
встановив:
В серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу в розмірі 20000 дол. США.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід, ОСОБА_5 , якому на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Його батько, ОСОБА_6 , після смерті діда, ОСОБА_5 , був спадкоємцем першої черги, але не встиг прийняти спадщину і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Він, як спадкоємець першої черги після смерті батька в порядку правонаступництва мав право на успадкування частини житлового будинку діда, але на той час був неповнолітнім.
Відповідач ОСОБА_3 є рідною сестрою батька.
З метою переоформити весь спадковий будинок діда на себе вона запропонувала йому сплату його долі в спадщині після смерті батька в сумі 20000 дол. США, у зв'язку з чим необхідно було підписати договір про те, що він не буде претендувати на спадщину після смерті батька. При цьому пояснила, що весь будинок баба оформить на себе, а після її смерті ОСОБА_3 оформить спадщину на весь будинок на себе. Щоб на будинок не претендували мама та сестра позивача, відповідач запропонувала всім підписати письмовий договір, згідно з яким обіцяла сплатити позивачу 20000 дол. США, однак вказаних зобов'язань не дотрималась, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися до суду.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15.04.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Суд зауважив, що ОСОБА_2 не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами виникнення у ОСОБА_3 зобов'язань перед ним відповідно до вимог закону та договору, який не регулює майнових правовідносин щодо спадкового майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Зазначив, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи та визначити правову норму, яка підлягає застосуванню для вирішення спору.
Визначення судом спірних правовідносин, які виникли між сторонами як таких, що регулюються нормами спадкового права є помилковим, оскільки між сторонами виникли договірні відносини.
ОСОБА_3 станом на час укладення договору вже прийняла спадщину та не зобов'язана була підписувати договір, але саме вона запропонувала його укласти, однак в подальшому не виконала його умов.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , зокрема, вказала, що у визначений законом спосіб вона успадкувала нерухоме майно, а не грошові кошти, відтак посилання позивача на наявність підстав для стягнення з неї безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів, є необґрунтованим. Після досягнення повноліття ОСОБА_2 звернувся в суд з метою захисту своїх спадкових прав, однак в задоволенні позову було відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
В суді представник позивача та третя особа підтримали доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, підтримав оскаржуване судове рішення.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 20.05.2015 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 підписали договір, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язалася сплатити спадкоємцям її брата ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошові кошти в сумі, еквівалентній 20000 дол. США, а ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зобов'язалися не звертатися до суду по питанню розподілу спадкового майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 . За гараж, який побудував її брат разом із дружиною ОСОБА_1 , зобов'язалася віддати земельну ділянку площею 0,66 га в СК «Буг». Грошові кошти повинні бути виплачені під час оформлення нею права на спадщину.
Згідно з висновком експерта від 24.10.2023, №1752/1753/23-26, підпис від імені ОСОБА_3 у договорі, укладеному між ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів самою ОСОБА_3 .
В листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Перша Хмельницька державна нотаріальна контора у справі №686/23049/17, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 14.05.2014, серія ВВС №972149, видане Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 за померлим ОСОБА_5 щодо успадкування домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2018 у справі №686/23049/17 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Перша Хмельницька державна нотаріальна контора, про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, було відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25.04.2019 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2018 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19.11.2020 рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.12.2018 та постанову Хмельницького апеляційного суду від 25.04.2019 залишено без змін.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 23.07.2019, ОСОБА_3 є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначений будинок належав померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (бланк ВВС №972149), виданого Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 14.05.2004 за реєстровим №1-777, зареєстрованого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 26.05.2004 в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним №4911065. На земельній ділянці за цією адресою розташовані: цегляний житловий будинок за планом літера «А-1» загальною площею 78.4 кв.м., житловою площею 46.5 кв.м., цегляний хлів за планом літера «Б», дерев'яний хлів за планом літера «в», цегляний гараж за планом літера «Г».
Відповідно до положень статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами 2-4 статті 1273 цього Кодексу.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до положень статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису.
Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Відповідно до положень статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно зі статтею 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Пунктом 1 глави 1 «Порядку вчинення нотаріусами України нотаріальних дій» затвердженого наказом МЮ України від 22.02.2012, №296/5, (далі - Порядок), визначено, що посвідчення правочинів щодо відчуження або застави житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також майна, на яке поширено режим нерухомої речі, управління нерухомим майном, а також правочинів щодо відчуження та застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.
Відповідно до пункту 1.2. глави 2 Порядку право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
Згідно з пунктом 1.20. глави 2 Порядку нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості та об'єкти незавершеного будівництва, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, та документа про оціночну вартість.
Відповідно до пункту 4.8. глави 10 Порядку частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договір про поділ спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 .
Вказаний договір нотаріально не посвідчено, у зв'язку з чим відповідно до законодавства він є нікчемним, відтак права і обов'язки сторін за таким договором не виникли.
Твердження позивача щодо невиконання відповідачем взятих не себе зобов'язань за договором з посиланням на положення статті 1212 ЦК України є необґрунтованим, оскільки судом не встановлено обставин заволодіння відповідачем майна позивача без достатньої правової підстави, а саме, 20000 дол. США, як плату за відмову позивача від претендування на частину спадкового майна, право власності на яке зареєстровано за відповідачем і на час розгляду справи в суді не оспорено у встановленому законом порядку.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29 жовтня 2025 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова