29 жовтня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 672/368/25
Провадження № 22-ц/820/2017/25
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2025 року, суддя Шинкоренко С.В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
В квітні 2025 року АТ «Акцент-Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до Банку щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Банку.
13 червня 2024 року, будучи клієнтом Банку, позичальник уклав з ним кредитний договір № ABН0СТ155101718289789856 щодо надання останньому кредиту в розмірі 53700 грн. строком на 24 місяців, тобто до 12 червня 2026 року, зі сплатою процентів у розмірі 75% щорічно.
Станом на 16 квітня 2025 року заборгованість відповідача за даним кредитним договором склала суму в розмірі 78157,80 грн., яка складається з 51500,51 грн. загального залишку заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 24065,70 грн. загального залишку заборгованості за процентами, 2591,59 грн. заборгованості за пенею.
Заочним рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 75566 грн. 21 коп. заборгованості, яка складається з 51500,51 грн. заборгованості за тілом кредиту, 24065,70 грн. заборгованості за процентами В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
У мотивувальній частині свого рішення суд зазначив, що пеня в розмірі 2591,59 грн. стягненню не підлягає з урахуванням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
В апеляційній скарзі Банк просив рішення суду скасувати в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у відповідній частині позов задовольнити.
На обґрунтування скарги позивачем зазначено, що нарахування та стягнення неустойки не застосовується до кредитних договорів, які було укладено до 24 січня 2024 року, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким було внесено зміни до спеціального закону Закону України «Про споживче кредитування», а саме, додано п. 6 Прикінцевих та перехідних положень, набрав чинності 24 грудня 2023 року. В той же час, з урахуванням дати укладення кредитного договору з ОСОБА_1 , така заборона відсутня.
Розгляд справи судом проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи на вимоги та доводи апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є оскарження судового рішення в частині відмови у задоволені вимог позивача про стягнення пені, в решті рішення суду апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, у рамках якого позивач надав відповідачу кредит.
Згідно з умовами кредитного договору «Швидка готівка», укладеного між ОСОБА_1 та Банком за №ABН0СТ155101718289789856 від 13 червня 2024 року, сума кредиту становить 53700 грн., строк кредиту 24 місяці, процентна ставка 75% річних.
Відповідно до п. 12 заяви про надання послуги «Швидка готівка» та паспорту споживчого кредиту «Швидка готівка», у випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15% від суми простроченого платежу.
Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі 53700 грн., відповідно до умов договору, однак відповідач відповідні кошти не повернув.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 16 квітня 2025 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за вказаним договором у загальній сумі 78157,80 грн., яка складається з 51500,51 грн. загального залишку заборгованості за кредитом (тілом кредиту), 24065,70 грн. загального залишку заборгованості за процентами, 2591,59 грн. заборгованості за пенею.
Ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ч. 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Зі змісту положень ст. 546 ЦК України слідує, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є ЦК України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу, а на суб'єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов'язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (п. 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (п. 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (п. 69)).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абз. 5 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абз. 3 ч. 2 ст. 4 Кодексу.
Законом України №2120-IX від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон №2120-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 18 такого змісту:«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, цим Законом внесено аналогічні зміни в Закон України «Про споживче кредитування», зокрема, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено п. 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Разом з тим, Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року (далі - Закон №3498-IX) вказаний п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» виключено, а п. 6 цього розділу викладено в новій редакції: «У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір було укладено 13 червня 2024 року. На момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в редакції Закону №2120-IX.
Посилання апелянта на те, що Законом №3498-IX внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», виключені положення про звільнення споживача від відповідальності за допущення прострочення виконання кредитних зобов'язань колегія суддів відхиляє, оскільки аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом №3498-IX не вносилися.
Установивши, що до вимог про стягнення пені, нарахованої АТ «Акцент-банк», підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 2591,59 грн. пені.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова