Справа 688/4142/25
№ 2/688/1748/25
Рішення
Іменем України
29 жовтня 2025 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді Березюк Н.П.,
секретаря судових засідань Кулеші Л.М.,
за участі позивачки ОСОБА_1 ,
її представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шепетівської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з цим позовом до Шепетівської міської ради про визнання права власності на спадкове майно.
Позовні вимоги мотивовані тим, що її батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_2 . 08.05.2024 вона звернулась до приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області із заявою про прийняття спадщини за законом. За її заявою заведена спадкова справа №88/2024 та 02.06.2025 їй видане свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала померлому батькові на підставі договору купівлі-продажу квартири від 15.11.1991. У видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 їй відмовлено, оскільки квартира набута спадкоємцем на підставі договору-купівлі продажу нерухомого майна від 26.11.2012, укладеного Шепетівською філією Хмельницької обласної товарної біржі без нотаріального посвідчення.
Зазначає, що договір купівлі-продажу укладений її батьком ОСОБА_3 із ОСОБА_4 на товарній біржі, за умовами договору право власності від продавця до покупця перейшло в момент підписання договору, ОСОБА_3 перерахував кошти в сумі 13229 грн на рахунок організатора торгів - Шепетівської філії Хмельницької обласної товарної біржі, що підтверджується відповідною квитанцією, також сплатив реєстраційний внесок в розмірі 50 грн та заставу в розмірі 1393 грн -10% від суми участі в торгах. Таким чином ОСОБА_3 повністю перерахував суму коштів за придбання лота №1 - мансардного поверху будівлі, загальною площею 53,6 кв.м., рік будівництва 1950, без інженерного обладнання, який знаходиться у незадовільному, аварійному технічному стані, тобто виконав усі умови договору. З моменту придбання ОСОБА_3 володів, користувався, здійснював заходи щодо утримання та обслуговування мансардного поверху будівлі, яка є квартирою АДРЕСА_3 , що підтверджується технічним паспортом від 25.05.2025, виготовленим КП «Шепетівське БТІ» Шепетівської міської ради на її замовлення. Квартира розташована на мансардному поверсі будинку, складається з двох кімнат, загальною (житловою) площею 53,6 кв.м. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості на квартиру АДРЕСА_2 відсутні. Договір-купівлі продажу нерухомого майна укладений та зареєстрований Шепетівською філією Хмельницької товарної біржі під №1 від 26.11.2012, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що діяв на час укладення договору та не підлягав нотаріальному посвідченню. Відсутність станом на час оформлення спадщини нотаріального посвідчення цього договору, перешкоджає їй отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 , а тому її право підлягає захисту, шляхом визнання права власності на спірне нерухоме майно у порядку спадкування.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити, з викладених у позовній заяві підстав.
Доводи та заперечення відповідача.
Представник Шепетівської міської рали О. Куценко подала заяву про розгляд справи без участі представника Шепетівської міської ради, вирішення питання по суті, покладає на розсуд суду.
У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 жовтня 2021 року в справі № 234/17030/18 (провадження № 61-12859св21), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2023 року в справі № 199/1204/21 (провадження № 61-4074св23)).
Отже Шепетівська міська рада Хмельницької області є належним відповідачем у цій справі.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
08.09.2025 позивачка звернулася до суду з цим позовом.
10.09.2025 суд відкрив загальне позовне провадження та призначив справу до підготовчого засідання на 25.09.2025, витребував у приватного нотаріуса копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3
25.09.2025 суд закрив підготовче засідання, призначив справу до розгляду по суті на 21.10.2025, повторно витребував у приватного нотаріуса копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3
10.10.2025 до суду надійшла копія спадкової справи
21.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 29.10.2025.
Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин
Суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_5 є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження. Після одруження із ОСОБА_6 , змінила прізвище на ОСОБА_7 .
Позивачка здійснила право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , звернувшись протягом встановленого статтею 1270 ЦК строку для прийняття спадщини до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. За її заявою відкрита спадкова справа №88/2024, зареєстрована у спадковому реєстрі №72405790. Інших спадкоємців за законом та заповітом немає.
Нотаріус видала позивачці свідоцтва про право на спадщину за законом на транспортні засоби, що належали померлому на підставі свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів; на квартиру АДРЕСА_1 , яку померлий успадкував після смерті свого батька ОСОБА_8 , однак не оформив своїх спадкових прав; на 1/3 частку в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_4 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії про видачу свідоцтва про право на спадщину на квартиру (мансардний поверх будівлі) АДРЕСА_2 , оскільки квартира набута згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2012, укладеного Шепетівською філією Хмельницької обласної товарної біржі без нотаріального посвідчення всупереч вимогам ст. 657 ЦК України, тому відповідно до ст. 220 ЦК України такий договір є нікчемним.
Відповідно до укладеного на Шепетівській філії Хмельницької обласної товарної біржі 26.11.2012 договору № 1, член біржі ОСОБА_4 продала, а член біржі ОСОБА_3 купив мансардний поверх будівлі, загальною площею 53,6 кв.м. рік будівництва 1950, без інженерного обладнання, в аварійному технічному стані, непридатному для проживання, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Вказане майно належить ОСОБА_4 . Вартість майна , згідно оцінки становить 13926 грн, продане на торгах за 14622 грн. Право власності від продавця до покупця переходить з моменту підписання договору.
ОСОБА_3 перерахував кошти в сумі 13229 грн на рахунок організатора торгів - Шепетівської філії Хмельницької обласної товарної біржі, також сплатив реєстраційний внесок в розмірі 50 грн та заставу в розмірі 1393 грн -10% від суми участі в торгах, що підтверджується відповідними квитанціями.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відомості на квартиру АДРЕСА_2 відсутні.
Згідно технічного паспорта , виготовленого 15.05.2025 КП «Шепетівське бюро технічної інвентаризації» Шепетівської міської ради на замовлення ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_2 складається із двох житлових кімнат, загальною площею 53,6 кв.м.
Встановлені обставини підтверджуються паспортом позивачки, свідоцтвом про її народження, свідоцтвом про шлюб, свідоцтвом про смерть батька, договором купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, копією спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , іншими матеріалами справи.
Застосовані норми права.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Отже, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання чи оспорення такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом (ч.5 ст. 656 ЦК)
За змістом ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст. 220 ЦК)
Отже нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими цим Кодексом.
Положеннями ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до змісту ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Частиною 2 ст. 4 ЦК України визначено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).
Мотиви та висновки суду
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже спадкоємець може успадкувати лише те майно, що набуте спадкодавцем на законних підставах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Суд зауважує, що спадкодавець ОСОБА_3 не набув права власності на мансардний поверх будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2012, який укладений на Шепетівській філії Хмельницької обласної товарної біржі.
Після прийняття Цивільного кодексу України, 2003 року та закріплення у ньому положення про те, що Кодекс є основним актом цивільного законодавства України (ч.2 ст. 4 ЦК), усі акти цивільного законодавства, зокрема, інші закони України, приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Відтак, якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.
Так мансардний поверх будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 є об'єктом нерухомого майна, а тому договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна мав укладатися відповідно до положень ст. 657 ЦК України та підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню. Наслідком недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору є нікчемність такого договору, що не породжує юридичних наслідків для його сторін.
Отже, указаний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.11.2012 є юридично нікчемним в цілому з моменту його укладання в силу порушення імперативних вимог щодо його обов'язкового нотаріального посвідчення.
Такий договір розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю, оскільки нікчемний договір є недійсним разом з усіма його умовами та не створює для сторін зобов'язань, що в ньому закріплені.
В чинному ЦК України 2003 року передбачено поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані. В ЦК України 2003 року закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19). Оспорюваний правочин визнається недійсним на підставі рішення суду за позовом сторони чи заінтересованої особи. Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично.
Суд зауважує, що стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у особи право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати особою документа, який посвідчує його право власності.
Оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна (мансардного поверху будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ) від 26.11.2012 є недійсним в момент його вчинення, а саме з 26.11.2012 року, такий договір не створив для його сторін, зокрема для покупця ОСОБА_3 , зобов'язань, що в ньому закріплені, та не підтверджує права власності ОСОБА_3 на вказане майно, а тому позивачка ОСОБА_1 не може успадкувати майно, яке спадкоємцю не належало станом на день його смерті.
Суд відхиляє твердження представника позивача про необхідність застосування до правовідносин, що виникли положень Закону України «Про товарну біржу», згідно яких угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, з огляду на те, що
правочин за своїм змістом та формою має відповідати вимогам законодавства, чинним на момент його укладення, з урахуванням принципу про пріоритетність положень Цивільного кодексу над іншими актами цивільного законодавства, в т.ч. над Законом України «Про товарну біржу».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачкою та її представником не доведено порушення права позивачки на отримання у власність в порядку спадкування нерухомого майна, яке не належало спадкодавцю станом на день його смерті.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову повністю, судовий збір, сплачений при зверненні до суду покладається на позивачку.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 15, 16, 141, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Шепетівської міської ради Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_6 , паспорт серії НОМЕР_1 , вид. 12.02.2002.
відповідач: Шепетівська міська рада Хмельницької області, ЄДРПОУ 04060789, місцезнаходження: вул. Соборності,4 м. Шепетівка Хмельницької області
Повний текст рішення складений 29.10.2025.
Суддя Неоніла БЕРЕЗЮК