Справа № 467/1146/25
Провадження № 1-кп/467/121/25
28.10.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
представника служби у справах дітей Арбузинської селищної ради ОСОБА_6 ,
законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Арбузинка кримінальне провадження № 12025152130000053, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2025 року по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Арбузинка Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, маючого неповну середню освіту, учня 1 курсу Південноукраїнського професійного коледжу, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України
З 24 лютого 2022 року по теперішній час у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 за № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року та Указу Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року по теперішній час.
У період дії воєнного стану, 21 березня 2025 року о 13 годині 08 хвилин, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , тримаючи при собі належну ОСОБА_8 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , переслідуючи корисливу мету та ціль незаконного збагачення, не маючи ані дійсного, ані уявного права щодо використання коштів, які містилися на рахунку вказаної картки, перебуваючи у приміщенні магазину «Цифротех», розташованого за адресою: с-ще Арбузинка Первомайського району Миколаївської області, вул. Шевченка, 183, діючи умисно та таємно, в якості оплати за придбаний товар, провів одну завершену транзакцію шляхом безготівкової операції з використанням терміналу на касі, знявши з рахунку банківської картки AT КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 грошові кошти о 13 годині 08 хвилин 21 березня 2025 року у розмірі 8 499 грн., якими надалі розпорядився на свій розсуд.
Продовжуючи свій злочинний умисел, 21 березня 2025 року о 14 годині 38 хвилин, ОСОБА_4 , тримаючи при собі належну ОСОБА_8 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , переслідуючи корисливу мету та ціль незаконного збагачення, не маючи ані дійсного, ані уявного права щодо використання коштів, які містилися на рахунку вказаної картки, діючи умисно, повторно та таємно, за допомогою банкомату АТ КБ «Приватбанк», розташованого за адресою: с-ще Арбузинка Первомайського району Миколаївської області, пров. Торговий, 7, провів завершену транзакцію шляхом зняття з рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 10 000 грн., якими надалі розпорядився на свій розсуд.
Продовжуючи свій злочинний умисел, 22 березня 2025 року о 11 годині 21 хвилині, ОСОБА_4 , тримаючи при собі належну ОСОБА_8 банківську картку АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 , переслідуючи корисливу мету та ціль незаконного збагачення, не маючи ані дійсного, ані уявного права, щодо використання коштів, які містилися на рахунку вказаної картки, діючи умисно, повторно та таємно, за допомогою банкомату АТ КБ «Приватбанк», розташованого за адресою: с-ще Арбузинка Первомайського району Миколаївської області, пров.Торговий, 16/1, провів три завершені транзакцїї шляхом зняття з рахунку банківської картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 грошових коштів о 11 годині 21 хвилині 22 березня 2025 року у розмірі 9 000 грн., о 11 годині 22 хвилини 22 березня 2025 року у розмірі 2 000 грн. та о 11 годині 28 хвилин 22 березня 2025 року у розмірі 1 000 грн., якими надалі розпорядився на свій розсуд.
В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 30 499 грн.
Викладене обвинувачення підтверджується сукупністю доказів, досліджених судом.
Допитаний у суді обвинувачений повністю визнав провину у вчиненні кримінального правопорушення, показав, що з вечора 20 березня 2025 року він перебував у гостях ОСОБА_9 по вул. Комарова, 6 селища Арбузинка, де крім нього, були ще ОСОБА_10 і двоє дівчат. Перебуваючи у гостях вживали алкогольні напої. Вранці 21 березня 2025 року о 9 ранку потерпілий дав власну банківську картку ОСОБА_11 , що він придбав продукти. Вони разом придбали продукти та згодом вживали алкогольні напої. В обідній час він та ОСОБА_12 пішли до центру селища, при цьому у останнього знаходилась банківська картка потерпілого, яку потерпілий йому дав для придбання продуктів. Вони разом пішли до промислового магазину, де ОСОБА_12 став купляти собі одяг, він теж купив собі джинси, кофту і кросівки. Розрахувався за все ОСОБА_13 . Далі він попрохав у ОСОБА_14 картку потерпілого, той йому її надав, не питаючи для чого вона йому потрібна, та пішов до магазину «Цифротех» у селищі Арбузинці, де придбав телефон «Редмі», сплативши 8499 грн., який забрав собі. Потім вони разом поїхали на автомобілі, яким кермував сусід, до потерпілого, де знову вживали алкогольні напої. На запитання ОСОБА_15 де він взяв телефон він відповів, що придбав за його кошти. Далі потерпілий зателефонував його матері та розмовляв з нею. Потім йому захотілось піти додому і він пішов разом з ОСОБА_16 , у якого була картка потерпілого. Разом вони зустріли знайомого ОСОБА_17 , який їх підвіз на автомобілі до магазину «Апельсин». Там за проханням ОСОБА_14 у банкоматі він зняв кошти у розмірі 10000 грн., які між собою поділили порівну у автомобілі. Далі він віддав ОСОБА_18 і свою половину коштів у розмірі 5000 грн. ОСОБА_12 повідомив його матері про те, що саме він придбав для нього одяг і мобільний телефон. Далі вони їздили на автомобілі по селищу Арбузинка і катались. Наступного дня він разом з ОСОБА_19 та ОСОБА_16 пішли до автовокзалу. Там ОСОБА_20 дав йому банківську картку і сказав купити горілку з перцем. Однак він пішов і зняв через банкомат за три рази 9000 грн., 2000 грн., 1000 грн. Вказані кошти витратив на погашення боргу матері за дрова і на оплату поїздок на автомобілі.
Потерпілий ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутність.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, і проти цього не заперечують учасники судового розгляду справи.
Враховуючи викладені обставини, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 у межах пред'явленого обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
Норма ч. 2 ст. 50 КК України регламентує, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, зокрема засудженими.
Відповідно до положення ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Отже, згідно з положеннями ст.ст. 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнімта добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжували покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Призначаючи покарання неповнолітньому обвинуваченому, суд враховує особу обвинуваченого, який навчається у навчальному закладі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується за місцем проживання задовільно, раніше не судимий, виховується у неповній сім"ї однією матір'ю без батька, сім"я обвинуваченого згідно акту обстеження умов проживання має задовільні умови проживання та не перебуває на обліку служби дітей як сім"я, в якій батьки ухиляються від виконання батьківських обов'язків, позицію потерпілого, який не наполягав на суворому покаранні щодо обвинуваченого у заяві, поданій до суду, та бере до уваги досудову доповідь органу пробації, який прийшов до висновку про наявність середнього ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства.
Також, вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, будучи неповнолітнім, суд враховує, що при здійсненні кримінального провадження щодо неповнолітніх необхідно забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.1985 року ("Пекінські правила"), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини, запроваджуючи їх положення у вітчизняну правозастосовну практику.
Крім того, суд повинен ухвалювати судове рішення щодо неповнолітнього, керуючись принципом найкращих інтересів дитини, встановленого у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини, відповідно до положень глави 29 КПК та розділу XI КК. При цьому суд при постановленні вироку щодо неповнолітньої особи зобов'язаний суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості покарання. Суд має максимально індивідуалізувати покарання, призначаючи його конкретній неповнолітній особі за конкретне кримінальне правопорушення. Індивідуалізація покарання є важливою вимогою принципового характеру, що передбачає персоніфікацію кримінальної відповідальності: вона настає лише щодо конкретної особи, яка вчинила злочин (статті 2, 18, 50 КК). Тому призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи неповнолітнього та обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, повинно максимально сприяти досягненню мети покарання, яка полягає у виправленні неповнолітнього засудженого, його вихованні та соціальній реабілітації.
Зважаючи на те, що зазначені вище пом'якшуючі відповідальність обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, суд вважає можливим застосувати до обвинуваченого ст.69 КК України і перейти до іншого, більш м'якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч.4 ст.185 КК України, а саме: до пробаційного нагляду, що дасть можливість обвинуваченому оцінити свої дії та стати на шлях виправлення і що, на думку суду, буде необхідним і достатнім для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час розгляду справи не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Крім цього, питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до вимог п.1, 4, 5 ч.9 ст. 100 КПК України з урахуванням вимог ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Враховуючи, що мобільний телефон «Redmi Note 14», який був придбаний обвинуваченим за кошти потерпілого, є предметом кримінального правопорушення, то в даному випадку щодо вказаного мобільного телефону необхідно застосувати спеціальну конфіскацію та безоплатно вилучити в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, призначивши йому покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Покласти на ОСОБА_4 , відповідно до ч. ч.2 та 3 ст.59-1 КК України, наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, п.5 ч.9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію домобільного телефону «Redmi Note 14», який знаходиться в сейф-пакеті № PSP 1064952 та перебуває на зберіганні у кімнаті речових доказів відділення поліції №1 Первомайського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, який конфіскувати у власність держави.
На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області.
Суддя ОСОБА_1