Справа № 308/15684/25
1-кс/308/6269/25
25 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 , за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 та його захисників - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород, клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 , у рамках кримінального провадження, відомості про яке 17.04.2025 року внесені до ЄРДР за № 12025070000000197, погоджене з прокурором, про застосування відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Верхня Визниця, Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, -
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -
З внесеного слідчим клопотання, яке погоджене з прокурором, та доданих до нього матеріалів слідує, що слідчими СУ ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування, розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.307, ч.3 ст.332 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2025 за №12025070000000197.
25.10.2025 відповідно до ст.ст.276-278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями та сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 в невстановлений на даний час період однак не пізніше ніж 22.08.2025, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, з метою особистого незаконного збагачення вступив у попередню злочинну змову із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які в свою чергу організувати схему щодо незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу, зокрема це знайшло своє відображення в наступному.
Відповідно до Указу Президента України, який затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022, на території України у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до пункту 20 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, строком на 30 діб, який надалі неодноразово продовжувався Указами Президента України та діяв на час вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень.
Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Так, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, 24.02.2022 указом Президента України №69/2022 оголошено загальну мобілізацію та постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Поряд з цим, згідно ст. 22 даного Закону, передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років.
Пунктом 6 частини 1 статті 8 даного Закону України «Про правовий режим воєнного стану», передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
Враховуючи вказане, на період введення воєнного стану в Україні, на законодавчому рівні заборонено виїзд за межі території України, осіб, які підлягають мобілізації для несення військової служби, відповідно до вимог Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак не зважаючи на вказані норми законодавства, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 в невстановлений на даний час період однак не пізніше ніж 22.08.2025 вирішили організувати схему щодо незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України до країн Європейського Союзу до якої залучили ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та інших невстановлених на даний час осіб.
Зокрема, 22.08.2025 точний час досудовим розслідуванням невстановлений, ОСОБА_8 діючи умисно, спільно з іншими невстановленими на даний час особами організував незаконне переправлення громадянина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , через державний кордон України поза пунктами пропуску поблизу лінії державного кордону України з селище Тересва, Хустського району до Румунії.
В подальшому, 03.09.2025 ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_9 , перебуваючи в транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN PASSAT CC» DI9854IA, під керуванням ОСОБА_8 обговорили тонкощі переправлення осіб через державний кордон України та розійшлись після чого ОСОБА_8 продовжуючи свої злочинні дії о 17:49 год. 03.09.2025 на вище згаданому транспортному засобі під'їхав до ТЦ «SILVERLAND», що за адресою м. Мукачево, вул. Т. Масарика, 19, де зустрівся з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 яким надав вказівки щодо переправлення 9 (дев'ять) осіб через державний кордон України та разом з ними обумовив план успішного переправлення вказаних осіб з території Хустського району до Румунії, після чого за допомогою мобільного телефону керував всіма етапами успішно реалізованого плану.
04.09.2025 о 18:40 год. ОСОБА_8 перебуваючи за кермом транспортного засобу «VOLKSWAGEN PASSAT CC» DI9854IA, домовився по мобільному телефоні з ОСОБА_4 про зустріч з метою отримання грошових коштів за успішне переправлення осіб через кордон. О 19:38 год. того ж дня, ОСОБА_8 , перебуваючи у своєму транспортному засобі який був припаркований біля будинку № 13-В, по вул. Бабяка, в м. Ужгород, зустрівся з ОСОБА_4 , який присівши на пасажирське крісло зазначеного транспортного засобу передав ОСОБА_8 грошові кошти за успішне переправлення осіб через державний кордон України.
Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 підтверджується протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та іншими зібраними доказами у їх сукупності.
Вказані докази є вагомими та дають обґрунтовані підстави для підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Повідомлення про підозру ОСОБА_4 повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості», відображеним зокрема у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990, п. 32, Series А, N 182).
На думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному етапі слідства є достатніми для застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.
Запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження є наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення відповідного ступеню тяжкості.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який належить до категорії тяжкого і за який йому може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому в сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою..
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Крім цього, підозрюваний ОСОБА_4 проживає в м. Ужгороді Закарпатської області, який розташований неподалік державного кордону, а тому наявний ризик того, що без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній зможе ухилятись від явки до органу досудового розслідування та суду.
2. Незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні.
ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показань, оскільки має сталі зв'язки в органах державної влади та місцевого самоврядування на території міста Ужгорода та міста Мукачева Закарпатської області.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме впливати на інших на даний час не встановлених осіб (п.4 ч. 1ст. 177 КПК України), з якими ОСОБА_4 , діяв у змові, і знаходячись на свободі може інформувати та скеровувати дії та показання осіб, які також причетні до його вчинення, однак на даний час не допитані. Крім цього, може підшукувати осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання у кримінальному провадженні.
У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 .
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного він не може самоорганізуватися для здійснення належного самоконтролю.
Не можливе і застосування до підозрюваного і запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки на момент повідомлення йому про підозру та звернення до слідчого судді із вказаним клопотанням до органу досудового розслідування не надійшло жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру, про обрання відносно підозрюваного саме такого запобіжного заходу.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні підозрюваному цілодобово залишати житло не зможе унеможливити вчинення останнім кримінальних правопорушень (злочинів). Викладене вище унеможливлює застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Єдиним запобіжним заходом, який здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та унеможливить реалізацію викладених вище ризиків є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, з метою запобігання вчинити підозрюваним ОСОБА_4 будь-якої з вищеописаних дій, виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження, а саме обрання йому найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного.
Таким чином, з урахуванням характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються підозрюваному, обставини вчинення правопорушення, тяжкості покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, сторона обвинувачення вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає меті, з якою він застосовується. Даний запобіжний захід позбавляє можливості підозрюваного перешкодити кримінальному провадженню, ухилитися від органів досудового розслідування та суду, а також мати можливість незаконно впливати на учасників провадження як на стадії досудового розслідування так і під час судового розгляду.
З огляду на викладене, слідчий просить застосувати відносно ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з викладених у такому підстав. Просив обрати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що підозра є обґрунтованою та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема: підозрюваний може впливати на свідків, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, ухилятися від органу досудового розслідування та суду. Також додав, що злочин вчинений в особливий період, групою осіб, з корисливих мотивів. Щодо застави то вважає, що мають місце виняткові обставини.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_13 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення внесеного слідчим клопотання. Зазначив, що підозра є необґрунтованою та ризики відсутні. Його підзахисний працював у правоохоронних органах та на даний час має намір працювати в СБУ. Також ОСОБА_4 на утриманні має двох неповнолітніх дітей, є раніше не судимим. Просив обрати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, або визначити заставу у ніжній межі.
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення внесеного слідчим клопотання. Просив обрати відносно його підзахисного більш м'який запобіжний захід, зокрема у вигляді цілодобового домашнього арешту, або визначити заставу у межах визначених КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку своїх захисників.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали внесеного клопотання з додатками, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться (зареєстрований) орган досудового розслідування як юридична особа.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто, із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
З матеріалів клопотання слідує, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.332 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років, з конфіскацією майна.
Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_4 підтверджується протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій та іншими зібраними доказами у їх сукупності.
При розгляді клопотання слідчим суддею також оцінено особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, є молодим за віком та будучи працездатним, на даний час, ніде офіційно не працює.
Поряд з цим, суд звертає увагу на ті обставини, що у ОСОБА_4 наявні міцні соціальні зв'язки, а також те, що останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що вчинений в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, з корисливим мотивом, який має надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а тому підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Враховуючи фактичні обставини вчиненого злочину, особу підозрюваного, а також тяжкість можливого покарання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_4 з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що в свою чергу, свідчить про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
На думку суду, з огляду на вказані вище обставини, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи ОСОБА_4 .
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, що узгоджується з роз'ясненнями викладеними у листі ВССУ 04.04.2013 № 511-550/0/4-13, а саме: «Слідчому судді необхідно враховувати майновий стан підозрюваного, обвинуваченого та не допускати встановлення такого розміру застави, як альтернативи триманню під вартою, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.»
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. У п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дана норма визначає, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя враховує майновий та сімейний стан підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 підозрюється, характер кримінального правопорушення, зокрема злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, спосіб вчиненого злочину: за попередньою змовою групою осіб, вчинений з корисливих мотивів, в період війни, оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, а тому вважає, що в даному випадку має місце виключний випадок і застава в максимальному розмірі, передбаченому п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, не в повній мірі гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, і вважає за необхідним визначити підозрюваному заставу у розмірі - 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 211 200 грн., оскільки саме такий розмір буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з свідками по справі, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Керуючись ст. ст. 176, -178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 310 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Верхня Визниця, Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, тимчасово не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, а саме до 16 год. 55 хв. - 22.12.2025 року.
Строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою рахувати з моменту його фактичного затримання - з 16 год. 55 хв., 25.10.2025 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов'язків передбачених КПК України, - в розмірі 400 (чотириста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 1 211 200 грн.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування з свідками по справі:
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади - ГУ ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити заставодавцю та підозрюваному, що відповідно до ч.ч. 8,9,10 ст.182 КПК України у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Питання про звернення застави в дохід держави вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1