05.09.2006 Справа № А17/39
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кузнецової І.Л. (доповідача)
суддів:Сизько І.А., Швець В.В.
при секретарі Врона С.В.
за участю представників сторін :
від позивача: Пшеничний О.В., довіреність №41 від 05.09.06
від відповідача: Говорун І.С., довіреність №22161/10/100 від 26.09.05
розглянувши апеляційну скаргу Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.06р. у справі № А17/39
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтохімінвест», м.Кривий Ріг
до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі
про скасування податкового повідомлення-рішення
- постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.06р. у справі №А17/39 позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Нафтохімінвест» задоволено частково; повідомлення-рішення Центральної міжрайонної державної податкової інспекції (далі-МДПІ) у м.Кривому Розі №0000532343/0 від 05.07.05р. скасовано в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 25 080 грн. сумою податкових зобов'язань товариства; в решті в позові відмовлено;
- приймаючи зазначену постанову, господарський суд виходив з неправомірності застосування положень Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон №2181) до штрафних санкцій за порушення у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій, оскільки цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, в той час, як відповідні штрафи не є податком у розумінні Закону України “Про систему оподаткування»;
- не погодившись з постановою суду, податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить цю постанову скасувати, прийняти нову постанову та відмовити товариству у задоволенні позовних вимог у повному обсязі;
- у поданій скарзі йдеться про порушення судом норм матеріального права;
- при цьому скаржник посилається на те, що судом не враховано вимоги п.2 ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якого контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) здійснюється у порядку, встановленому Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на те, що за умови порушення цього Закону застосовуються санкції, які платник податків має сплатити на підставі рішення податкового органу, на те, що за наслідками прийняття рішення податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення і відповідно до п.2.5 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби таке рішення є рішенням керівника органу державної податкової служби щодо обов'язку платника податків сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових;
- позивач вважає постанову господарського суду обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення , а постанову господарського суду без змін.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.05р. Центральною МДПІ було прийнято повідомлення-рішення №0000532343/0, яким товариству визначено податкове зобов'язання за платежем “штрафні санкції за порушення законодавства про патентування...» в розмірі 25 080грн.
Зазначене повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 01.07.2005р. №000156 щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності .
Перевіркою встановлено порушення товариством п.1, п.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягає в проведенні розрахункових операцій на суму 5 016грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документа встановленої форми.
За результатами адміністративного оскарження, рішеннями про результати розгляду скарги Центральної МДПІ у м.Кривому Розі від 04.08.05р., Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 06.10.05р. та Державної податкової адміністрації України від 24.11.05р. товариству відмовлено у задоволенні скарг, а спірне повідомлення-рішення залишено без змін.
Між тим, частиною 1 преамбули Закону №2181 передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п.п.1.2. 1.3, 1.5 ст.1 вказаного Закону:
- податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
-податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання;
- штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування" встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших Законів України про оподаткування. Будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.
Статті 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування" серед загальнодержавних імісцевих податків і зборів не передбачають такого податку як “штрафні санкції за порушення законодавства у сфері готівкового та безготівкового обігу" або штрафні санкції за порушення у сфері розрахункових операцій.
З цих підстав, господарським судом було правильно зазначено, що застосування Закону № 2181 при визначенні штрафних санкцій за порушення у сфері розрахункових операцій неправомірне, оскільки такі штрафи не є податком (збором) у розумінні Закону України “Про систему оподаткування».
Крім того, визначення штрафних санкцій за порушення проведення розрахункових операцій як податкового зобов'язання, призведе до неправильного застосування процедур забезпечення і погашення податкового боргу, передбачених Законом № 2181, а саме податкової застави, адміністративного арешту активів, продажу активів платника податків, що перебувають у податковій заставі.
Таким чином, господарським судом зроблено правильний висновок про те, що оскільки штрафні санкції застосовані до товариства не за порушення податкового законодавства, у податкової інспекції не було законних підстав для визначення їх як податкового зобов'язання з розповсюдженням на них вимог Закону №2181, тому повідомлення-рішення підлягає скасуванню в цій частині.
Однак дана обставина свідчить про формальне порушення при прийнятті спірного повідомлення-рішення податковою інспекцією і не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного повідомлення-рішення в цілому тому, що штрафні санкції застосовані правомірно, у зв'язку з нижче викладеним.
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. З Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» " суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Статтею 5 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачається єдиний випадок, коли при здійсненні розрахункових операцій застосовуються лише розрахункові книжки, а саме на період виходу з ладу реєстратора розрахункових операцій і здійснення його ремонту. Але актом перевірки (п. 7) встановлено наявність такого реєстратора на місці проведення розрахунків. Пояснень щодо несправності реєстратора товариством не надавалось ні під час адміністративного, ні під час судового оскарження.
Згідно з п. 1 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів {наданих послуг), на які виявлено невідповідність, у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Товариством не спростовуються обставини відносно непроведення розрахункових операцій на загальну суму 5016,00 грн. через реєстратор розрахункових операцій і нероздрукування відповідного розрахункового документа.
Наведене свідчить про допущення товариством порушень положень п. п. 1,2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і тому позовні вимоги в частині застосування до товариства штрафних санкцій у розмірі 25080,00 грн. задоволенню не підлягають.
Таким чином, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.
У зв'язку зі складністю справи у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови
Керуючись ст.ст. 160, 167, 205, 206, 254 КАС України, суд
- постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.06р. у справі № А17/39 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення;
- ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України
Головуючий І.Л.Кузнецова
Суддя І.А.Сизько
Суддя В.В.Швець