Справа № 755/19092/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11599/2025
15 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.,
при секретарі Ганжалі С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Галагана В.І.,-
встановив:
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом.
Позивач просила: визнати квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_3 , спільною сумісною власністю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за позивачем право власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позовна заява обґрунтована тим, що за період зареєстрованого шлюбу батьками позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбано вказану квартиру.
Після смерті батьків ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги.
У зв'язку із відсутністю реєстрації права власності позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 після смерті матері.
РішеннямДніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнаноза ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 заперечив щодо вимог апеляційної скарги.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про його час і місце повідомлялись належним чином.
Задовольняючи позовні вимоги до Київської міської ради, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості. Суд вважав, що Київська міська рада є належним відповідачем у даній справі, оскільки ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_1 .
Позивач зазначала, що кв. АДРЕСА_1 придбана ОСОБА_3 11 квітня 1992 року за період перебування у шлюбі із ОСОБА_4 .
Після смерті матері ОСОБА_4 державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю документів, що посвідчують право власності померлої на вказане майно та відсутності реєстрації права власності.
Обгрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 зазначала, що після смерті батьків вона є єдиним спадкоємцем першої черги. Позивач просила визнати кв. АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері.
За змістом ст. 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Згідно ст. ст. 51, 175 ЦПК на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.
Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи. Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначила, що між нею та ОСОБА_1 існує спір щодо права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 . Вирішення поданої позовної заяви ОСОБА_1 впливає на розмір часток на спадкове майно. За умови задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири, загальна спадкова маса буде зменшена.
Після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 мала бути залучена до розгляду вказаного спору в якості відповідача.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Враховуючи, що ОСОБА_2 не була залучена до участі у справі в якості відповідача, як спадкоємець після смерті ОСОБА_3 , колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майнослід відмовити через неналежний склад відповідачів.
Колегія суддів вважає помилковим та необгрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у даній справі єКиївська міська рада.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 05 грудня 2024 року ухвалено з неповним з'ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 грудня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення суду.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 816 грн 80 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст складено 28 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко