справа № 759/26016/24 головуючий у суді І інстанції П'ятничук І.В.
провадження № 22-ц/824/13472/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
28 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» поданою представником - Плясуном Олександром Івановичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У грудні 2024 року представник ПрАТ «АТ «Київводоканал» - Плясун О.І. звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просив:
стягнути з відповідачки на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» заборгованість у розмірі 19 695,72 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 16 липня 2015 року між ПуАТ «АК «Київводоканал», в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал» та ОСОБА_2 було укладено договір №00184/5-08CА.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва та на підставі пред'явлених Абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 №190.
Згідно з п. 3.3.6 Договору абонент зобов'язаний забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам Постачальника, зокрема для обстеження водопровідних та каналізаційних мереж, приладів та пристроїв на них.
Зазначив, що 17 січня 2020 року представником позивача було проведено обстеження об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено, що на накидних гайках лічильника зірвана пломба.
За результатами обстеження було складено Акт обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 17 січня 2020 року №225009.
Крім того, вказав, що відповідно до п. 3.3.9 Договору ОСОБА_1 зобов'язана забезпечити наявність та цілісність засобу обліку на водомірних вузлах, цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних і каналізаційних пристроях. У разі самовільних дій (знімання засобів обліку, здійснення будь-яких замін їх частин або змінення положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімання накладених органами Держепоживстандарту або Постачальником, порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах) абонент сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил користування.
ПрАТ «АК «Київводоканал» було направлено абоненту попередження від 17 грудня 2020 року №9876/8/8/02-20 з вимогою здійснити плату в розмірі 19 695,72 грн із відповідним розрахунком від 01 грудня 2020 року №57/8/20.
01 лютого 2024 року на адресу відповідача було надіслано вимогу від 29 січня 2024 року №944/12/8/02-24 про сплату заборгованості в розмірі 19 695,72 грн за порушення п. 5.18 Правил користування.
21 лютого 2025 року відповідачка на адресу суду подала відзив, яким просила відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Вказала, що позивачем порушено порядок розгляду питання щодо здійснення нарахування боргу.
Відповідно до наданого позивачем акту №225009 від 17 січня 2020 року, його підписано комісією у складі працівників ПАТ «АК «Київводоканал», а саме інженерів-інспекторів, що ставить під сумнів його легітимність, оскільки позивачем не долучено до матеріалів справи доказів перебування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вказаних посадах.
Крім того, вказаний акт повинен був бути розглянути комісією з розгляду актів порушень ПрАТ «АК «Київводоканал».
Починаючи з 17 січня 2020 року (моменту складання акту) і до 29 січня 2024 року комісією не вирішувалось питання щодо здійснення розрахунку боргу.
Крім того, вимога щодо сплати грошових коштів у розмірі 19 695,72 грн була складена тільки 29 січня 2024 року, яку 01 лютого 2024 року було направлено відповідачу.
Окрім того, до матеріалів справи не додано рішення комісії (протокол), а також не надано доказів направлення вказаного протоколу споживачу.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись із таким рішенням суду, представник ПрАТ «АК «Київводоканал» - Плясун Олександр Іванович 24 червня 2025 року через систему Електронний суд подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Апелянт вказав на хибність висновків суду першої інстанції та неправильну оцінку наявним у справі доказам.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказав, що відзив на позовну заяву надійшов на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал» 25 лютого 2025 року, з огляду на що встановлений судом десятиденний строк для подачі відповіді на відзив спливав 07 березня 2025 року і в цей же строк позивачем було подано відповідь на відзив з дотриманням визначеним судом строків.
З позиції апелянта, суд першої інстанції розглядаючи справу та приймаючи оскаржуване рішення не перевірив спливу строків для подачі заяв по суті, що призвело до порушення прав позивача, шляхом обмеження правомочності реалізувати визначені процесуальним кодексом процесуальні права.
Таким чином розгляд справи до завершення строків подачі заяв по суті сторонами є грубим порушенням норм процесуального законодавства, в тому числі його фундаментальних принципів процесуальної справедливості, змагальності сторін та права сторони бути почутим.
По суті оскаржуваного рішення зазначив, що предметом судового розгляду є стягнення з відповідача заборгованості за самовільне водокористування, встановлене за результатами проведеного обстеження об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого було виявлено, що на накидних гайках зірвана пломба, що зафіксовано в акті обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 17 січня 2020 року №225009.
Відповідно до п. 3.3.9 Договору від 16 липня 2015 року №00184/5-08СА відповідач зобов'язаний забезпечити цілісність засобу обліку на водомірних вузлах, цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних і каналізаційних пристроях.
У разі самовільних дій (знімання засобів обліку, здійснення будь-яких замін їх частин або змінення положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімання пломб, накладених органами Держспоживстандарту або Постачальником, порушення цілісності пломб на засобах обліку, а також на їх з'єднувальних частинах) Абонент (в даному випадку - Відповідач) сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 Правил користування.
При цьому, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов до помилкових висновків про те, що відсутність підписів двох свідків під час складення акту обстеження об'єкта водопостачання та водовідведення ставить під сумнів його легітимність; відсутні докази, що особи зазначені в акті обстеження об'єкта водопостачання та водовідведення, перебувають на посаді інженерів-інспекторів; з наданої копії фотознімку неможливо встановити чи дійсно порушено цілісність пломби на засобі обліку водопостачання.
Факт порушення відповідачем умов договору, а саме забезпечення цілісності засобу обліку на водомірному вузлі, в тому числі його елементів, зафіксовано за результатами проведеного 17 січня 2020 року обстеження об'єкту відповідача, відповідно застосуванню підлягатимуть положення Правил №190, в редакції від 27 червня 2008 року №190.
Положення Правил №190 в редакції від 27 червня 2008 року не передбачають будь-яких застережень щодо форми та/ або змісту фіксації факту самовільного водокористування, в тому числі і вимог щодо необхідності залучення свідків у випадку відмови споживача підписати складений акт, як-то передбачено абз. 2 п. 4 Розділу IV Правил №190, які набрала чинності 13 липня 2021 року.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції, внаслідок застосування норм права, які не діяли станом на дату виникнення спірних правовідносин, дійшов до хибного висновку щодо імперативності вимог складення акту про відмову від підпису в присутності свідків.
На підтвердження факту порушення з боку відповідача умов діючих в спірний період Правил №190, умов Договору, а також правильність здійсненого відповідачу нарахування, позивачем було надано суду належні, допустимі, достатні та достовірні докази, зокрема: копію договору на підтвердження порушення договірних зобов'язань, а саме п. 3.3.9 Договору; копію свідоцтва про право власності, на підтвердження належності об'єкту водоспоживання відповідачу; копії попередження з розрахунком на підтвердження правильності здійсненого нарахування та виникнення у відповідача обов'язку з його оплати; копії акту обстеження об'єкту від 08 червня 2015 року №097780 з копією акту опломбування та фотофіксацією пломби на підтвердження факту її встановлення відповідачу; копії акту обстеження об'єкту від 17 січня 2020 року №225009 з фотофіксацією порушення та акту про відмову від підпису на підтвердження факту зриву пломби та здійснення відповідачем самовільного водокористування.
Зазначені докази в повній мірі підтверджують обставини на які посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, більш того надання позивачем акту обстеження складеного на іменному бланку ПрАТ «АК «Київводоканалу» та акт про відмову від підпису наданий ПрАТ «АК «Київводоканал» сама по собі свідчать про наявність взаємозв'язку ПрАТ «АК «Київводоканалу» із зазначеними особами, в даному випадку - трудових правовідносин.
Висновки суду першої інстанції щодо ненадання документів на підтвердження наявності трудових взаємовідносин з особами зазначеними в акті від 17 січня 2020 є надмірним формалізмом з боку суду, оскільки зазначена обставина не є предметом доказування і її дослідження не спростовує факту самовільного водокористування, здійсненого відповідачем внаслідок зриву пломби на накидних гайках лічильника.
Згідно з Правилами №190 підставою для нарахування та виставлення плати за безоблікове водокористування є встановлення факту безоблікового водокористування, що фіксується в акті обстеження водоспоживання та водовідведення об'єкту.
При цьому, фотофіксація є допоміжним інструментом, яким фіксується процес закріплення певного стану або події за допомогою фотографії.
До позовної заяви було долучено фото фіксацію пломби на підтвердження її встановлення Відповідачу, згідно акту опломбування від 08 червня 2015 року та фотофіксацію приладу обліку під час його обстеження 17 січня 2020 року, коли і було встановлено факт зриву пломби на накидних гайках лічильника.
При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги, що відповідачем не заперечувався факт зриву пломби на накидних гайках лічильника та не наданого жодного доказу на спростування фактів зафіксованих у відповідному акті обстеження, не надано власної фотофіксації, яка б спростовувала відомості відображені в акті обстеження та долученій до неї фотофіксації.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 липня 2025 року поновлено ПрАТ «АК «Київводоканал» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» поданою представником - Плясуном Олександром Івановичем на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалу про відкриття апеляційного провадження направлено за адресою реєстрації відповідачки ОСОБА_1 , однак рекомендоване поштове повідомлення повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 серпня 2025 року призначено розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
У апеляційній скарзі апелянт клопотав про розгляд справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом сторін), вирішуючи яке колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно вимог ст. 369 ЦПК України, в редакції на час надходження апеляційної скарги, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, у зв'язку з чим клопотання ПрАТ «АК «Київводоканал» апеляційний суд залишає без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16 липня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», в подальшому перейменованим у Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» та відповідачем було укладено договір №00184/5-08CА на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва та на підставі пред'явлених Абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190.
Згідно з п. 3.3.6 Договору абонент зобов'язаний забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам Постачальника, зокрема для обстеження водопровідних та каналізаційних мереж, приладів та пристроїв на них.
17 січня 2020 року представником позивача було проведено обстеження об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено, що споживачем порушено п. 5.16 Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України ( відсутня повірена пломба та шкала обліку).
За результатами обстеження було складено Акт обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 17 січня 2020 року №225009.
Крім того, 17 січня 2020 року комісією у складі працівників ПАТ АК «Київводоканал» інженерів-інспекторів: Деркач С.М., ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було складено акт про відмову від підпису акту обстеження об'єкта водопостачання та водовідведення.
29 січня 2024 року ПрАТ «АК «Київводоканал» на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу з приводу оплати коштів у розмірі 19 695,72 грн., які було нараховано у відповідності до п.п. 3.3, 3.4 Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України №190.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження. Так, наданий позивачем акт про відмову від підпису акту обстеження об'єкта водопостачання та водовідведення від 17 січня 2020 року підписаний комісією у складі працівників ПАТ АК «Київводоканал», а саме інженерів-інспекторів, в порушення Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України зі змінами та доповненнями (далі Правила), затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, оскільки не було залучено двох свідків, що ставить під сумнів його легітимність. Крім того, позивачем не надано доказів, що особи зазначені в акті від 17 січня 2020 року перебувають у трудових відносинах на посаді інженерів-інспекторів. Окрім того, з наданої позивачем копії фотознімку не можливо встановити, чи дійсно порушено цілісність пломби на засобі обліку водопостачання.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.
За положенням статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України під порушенням зобов'язання розуміється його невиконання чи неналежне виконання, тобто з недотриманням умов, визначених його змістом.
Згідно з положеннями ст. ст. 526, 530, 611 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства у встановлений строк (термін), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду ( ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» унормовано, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; допускати у своє житло (інший об'єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для, у тому числі, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку; інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна).
Виконавець, відповідно до ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» має право, зокрема, доступу до житла, інших об'єктів нерухомого майна для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку, в порядку, визначеному законом і договорами про надання комунальних послуг.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» передбачає, що споживач питної води - це юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
Відповідно до ст. 22 наведеного Закону, споживачі питної води зобов'язані, зокрема: раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об'єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води.
За змістом ч. 3 ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або водовідведення встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України урегульовано Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі - Правила), затвердженими Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190 (тут і надалі в редакції, яка діяла на момент проведення обстеження та розрахунку).
Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).
Відповідно до пункту 3.1 Правил, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.
Пункт 5.13. Правил передбачає, що споживач забезпечує захист приміщень, де розташовані вузли обліку, від ґрунтових, талих і дощових вод та інших шкідливих впливів, утримує зазначені приміщення в належному стані; не допускає доступу сторонніх осіб і забезпечує доступ представників виробника за службовими посвідченнями до засобів обліку, водопровідних пристроїв та обладнання.
Згідно з пунктом 5.18 Правил, споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.
Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.
У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.
Розділом 3 Правил №190 визначений порядок розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод, а саме, зокрема:
- розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку (п. 3.1 Правил №190);
- водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (п. 3.2 Правил №190);
- у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3 Правил №190);
- розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (3.4 Правил №190).
Положеннями п. 5.22 Правил №190 передбачено, що у разі зняття показів засобів обліку представник виробника зобов'язаний перевіряти цілісність пломб на засобах обліку, гідрантах, запірній арматурі та інших водопровідних пристроях, що перебувають у віданні споживача, а також пересвідчитись у відсутності витоку води у мережі споживача.
У цій справі 17 січня 2020 року представником позивача було проведено обстеження об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого було виявлено, що на накидних гайках (фланцях) зірвана пломба.
Факт порушення пломби R146680911 на засобі обліку підтверджується актом №225009 обстеження водопостачання та водовідведення об'єкту від 17 січня 2020 року, який підписано уповноваженими представниками ПАТ «АК «Київводоканал». Факт відмови ОСОБА_1 від підписі в акті зафіксовано актом б/н від 17 січня 2020 року. Вказані документи складено представниками позивача відповідно до діючого на час виявлення порушення законодавства. Попри твердження відповідачки, з якими погодився суд першої інстанції, чинна на той час редакція Правил №190 не передбачала залучення двох свідків для складення акту обстеження у випадку відмови споживача від його підпису. Також Правила №190 не передбачають долучення до акту документів на підтвердження повноважень працівників позивача складати акти, а форма та зміст акту відповідає типовому зразку та містить посаду уповноваженого працівника ПАТ «АК «Київводоканал». Крім того, за відсутності доказів протилежного, відсутні підстави вважати, що акт складено не працівниками позивача.
Отже, під час перегляду справи апеляційним судом встановлено, що на противагу поданих позивачем доказів, які в силу вимог ст. 78- 80 ЦПК України є належними, достатніми та допустимими, відповідачем не було подано жодного доказу на спростування обставин, на які посилається позивач у позові, а всі заперечення зводяться лише до припущень, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачем правомірно нараховано за період з 17 грудня 2019 року по 17 січня 2020 року вартість наданих послуг згідно п. 3.3 та п. 3.4 Правил користування, розмір якої склав 19 695,72 грн (946 м3 * 17,35 грн), які належить стягнути з ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі вищенаведених мотивів, колегія апеляційного суду вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і не може бути залишене без змін, а підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи, що позов ПАТ «АК «Київводоканал» підлягає задоволенню, слід стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 661,60 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» подану представником - Плясуном Олександром Івановичем - задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) заборгованість у розмірі 19 695 (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'яносто п'ять гривень) 72 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ 03327664, місцезнаходження: м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-а) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 028,00 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн, а всього 6 661 (шість тисяч шістсот шістдесят одна гривня) 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова