Справа № 753/2957/25 суддя в І-й інстанції Каліушко Ф.А.
Провадження № 33/824/4229/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП
Іменем України
20 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Александрова Дмитра Олександровича на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 25 січня 2025 року серії ЕПР1 № 229657 та довідки щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення від 30 січня 2025 року, 25 січня 2025 року о 00 години 45 хвилин у м. Київ по Бориспільському шосе КП 503км, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 6820, ARJL-0309, тест 5026, результат огляду позитивний - 0,62 ‰, чим порушив п. 2.9 А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000.00 гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Ухвалюючи оскаржувану постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням захисник ОСОБА_1 адвокат Александров Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги адвокат Александров Д.О. вказує, що 25 січня 2025 ОСОБА_1 пройшов огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», у результаті якого зафіксовано показник 0,62 ‰. Працівники поліції запропоновували пройти огляд у лікаря-нарколога, однак водій не погодився. У такому разі дії ОСОБА_1 мали кваліфікувати як порушення ним п. 2.5 ПДР. Крім того, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП є невірною, оскільки постанова Голосіївського районного суду м. Києва у справі №752/11636/24 станом на 25 січня 2025 року законної сили не набула. Сам по собі факт складання попереднього протоколу або винесення ще не чинної постанови не породжує стану повторності у правовому сенсі. Суд першої інстанції неправильно встановив хронологічну послідовність дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що призвело до помилкових висновків у постанові. Зокрема, твердження суду про те, що незгода з результатом огляду була висловлена нібито згодом, не відповідає дійсності. У матеріалах справи наявні прямі докази, зокрема у графі пояснень особи в п. 14 протоколу зазначено «з результатами огляду не згоден, не вживав», а також у графі підпису на роздруківці приладу Драгер вказано - «не згоден». Додатково ці обставини підтверджуються відеозаписами з бодікамер працівників поліції, на яких зафіксовано висловлення незгоди відразу після огляду. Таким чином, суд першої інстанції спотворив фактичні обставини справи, неправильно встановивши момент висловлення незгоди з результатом, що має істотне значення для кваліфікації діяння, не навів жодної правової оцінки вказаним поясненням, фактично проігнорувавши їх під час ухвалення рішення. У межах судового розгляду адвокат подав належним чином оформлене та обґрунтоване клопотання про виклик для допиту працівників поліції, які складали адміністративний протокол відносно ОСОБА_1 . Однак, суд першої інстанції залишив це клопотання без задоволення, не надавши жодного мотивованого рішення з цього приводу. У своєму рішенні суд першої інстанції побіжно згадав зміст пункту 2.5 Правил дорожнього руху, однак не навів жодної логічно структурованої аргументації щодо його застосування чи не застосування до конкретних обставин справи. Суд не врахував, що застосування пункту 2.9а ПДР є можливим лише у випадку доведеності факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння, що вимагає або належним чином оформлених результатів огляду із згодою особи, або висновку лікаря-нарколога. В даній справі жоден із цих елементів не був наданий: результати тесту на місці оскаржені особою одразу ж, а огляд у закладі охорони здоров'я не був проведений.
Крім того, адвокат Александров Д.О. просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та вказує, що вперше апеляційну скаргу було подано у межах десятиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 294 КУпАП. Постановами Київського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року та 29 серпня 2025 року апеляційну скаргу було повернуто нібито через не підтвердження повноважень адвоката. Разом із тим, місцевий суд допустив захисника до участі у даній справі. Крім того, повторно документи на підтвердження повноважень долучались до апеляційної скарги, але суд першої інстанції не приєднав їх до матеріалів справи.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи адвоката Александрова Д.О.щодо поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 02 червня 2025 року. Вперше захисник ОСОБА_1 адвокат Александров Д.О. звернувся з апеляційною скаргою 09 червня 2025 року, тобто у межах десяти днів з дня винесення постанови.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2025 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, оскільки адвокатом не надано належних документів на підтвердження повноважень на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді.
Адвокат Александров Д.О. повторно звернувся з апеляційною скаргою 08 серпня 2025 року. Постановою Київського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, оскільки адвокатом не надано належних документів на підтвердження повноважень на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді.
30 серпня 2025 року адвокат Александров Д.О. повторно звернувся з апеляційною скаргою, до якої долучив документи на підтвердження повноважень на надання правничої допомоги ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді, які ним надавались раніше та не були роздруковані та долучені до справи місцевим судом.
За таких обставин, право особи на апеляційне оскарження судового рішення має бути забезпечене шляхом поновлення пропущеного з поважних причин строку.
Заслухавши пояснення адвоката Александрова Д.О., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Згідно ч. ч. 2, 3, 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Судом встановлено, що 25 січня 2025 року о 00 години 45 хвилин у м. Київ по Бориспільському шосе КП 503 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу Драгер 6820, ARJL-0309, тест 5026, результат огляду позитивний - 0,62 ‰, чим порушив п. 2.9 А Правил дорожнього руху.
Відеозапис, що міститься у матеріалах справи, відображає чітку і логічну послідовність дій, а також спілкування співробітників поліції із водієм в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність адміністративного правопорушення, що полягало у керуванні особою транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
З наданого суду відеозапису вбачається, що після проведення огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобі за допомогою приладу Драгер, ОСОБА_1 не погодився з результатами огляду 0,62 ‰, не заперечував, що вживав алкогольні напої вчора (тобто напередодні зупинки транспортного засобу), вказував, що у день, коли керував автомобілем, алкоголь не вживав. У зв'язку з його не згодою з результатом огляду, поліцейським було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд у закладі охорони здоров'я, на що останній не погодився, вказав, що не поїде до лікаря, буде надалі захищати свої права у суді.
Доводи захисника ОСОБА_1 адвоката Александрова Д.О., що у такому разі дії ОСОБА_1 мали кваліфікувати як порушення ним п. 2.5 ПДР, тобто фактично за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є помилковими.
Стан сп'яніння ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом було встановлено в результаті огляду на місці зупинки зі згоди водія за допомогою приладу Драгер. Зазначеного достатньо для кваліфікації вчиненого за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Разом з тим, закон, а саме ч. 3 ст. 266 КУпАП, надає право водієві не погоджуватись з результатом огляду на стан сп'яніння, що був проведений на місці зупинку. В такому разі огляд проводиться в закладі охорони здоров'я.
Зі змісту зазначеної норми закону вбачається, що законодавець, передбачивши можливість проведення огляду на стан сп'яніння в медичному закладі у разі незгоди водія з результатом огляду, що проведений на місці, фактично надає водієві можливість спростувати результати огляду, у разі якщо у водія є підстави ставити отримані результати під сумнів.
Разом з тим, відмова водія від огляду на стан сп'яніння в медичному закладі після огляду на місці зупинки та одночасна не згода з результатом огляду на місці зупинки, ніяким чином не спростовує результати огляду, що проведений поліцейським на місці зупинки та не дає підстав вважати неправильною кваліфікацію дій водія за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме як керування транспортним засобом в стані сп'яніння.
Іншими словами, відмова від проходження огляду в закладі охорони здоров'я не спростовує результат огляду, що був проведений поліцейським у встановленому порядку.
З огляду на викладене, помилковими є доводи захисника, в частині, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п. 2.5 ПДР, а саме, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Поряд із цим апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги в частині невірної кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП та в частині обрання виду адміністративного стягнення, виходячи з наступного.
Згідно постанови суду, дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 34 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.
Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 поставлено у вину керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, тобто правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із довідки щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення від 30 січня 2025 року, складеної поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону № 3 полку № 1 (з обслуговування правого берега) управління патрульної поліції міста Києва Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Васечно Лілії, вбачається, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 11 червня 2024 року (справа №752/11636/24) ОСОБА_1 раніше визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до норм КУпАП, справа розглядається в межах адміністративного обвинувачення, що міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, і встановлення інших обставин, які знаходяться за межами обвинувачення та погіршують становище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є неприпустимим, оскільки порушує право на захист від конкретного обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що сутність пред'явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.
При цьому суд, відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, місцевий суд, в порушення принципу безсторонності, перебрав на себе функцію обвинувачення та не звернув уваги, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП не складався.
Разом з тим, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол про адміністративне правопорушення є доведеною.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б вказували на незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ч. 7-9 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
З огляду на викладене, враховуючи доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає змісту протоколу про адміністративне правопорушення, помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зміни постанови місцевого суду в частині кваліфікації вчиненого та накладеного стягнення, яке при цьому не буде посилене.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 280, 294 КУпАП, суд, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Александрову Дмитру Олександровичу строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Александрова Дмитра Олександровича задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року змінити в частині кваліфікації вчиненого правопорушення та накладеного стягнення, а саме змінити кваліфікацію з ч. 2 ст. 130 КУпАП на ч. 1 ст. 130 КУпАП та змінити накладене судом стягнення з штрафу в розмірі 34 000.00 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки на штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000.00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
В іншій частині Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 27 жовтня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв