Справа № 757/37281/25-п суддя в І-й інстанції Гридасова А.М.
Провадження № 33/824/5049/2025 суддя в ІІ-й інстанції Фінагеєв В.О.
Категорія: ч. 1 ст.173-2 КУпАП
Іменем України
20 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Фінагеєв В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дутковського Богдана Васильовича на постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 28 липня 2025 року серії ВАБ № 625975, 28 липня 2025 року близько 11 год. 38 хв, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру, а саме: штовхав та перешкоджав у пересуванні відносно своєї дружини ОСОБА_2 , завдавши шкоди фізичному здоров'ю та погіршив якість життя, чим порушив ст. 1 п. 1, 14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн.
Ухвалюючи постанову, місцевий суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 адвокат Дутковський Б.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що судом було проігноровано та не надано жодної оцінки поясненням ОСОБА_1 від 02 вересня 2025 року із долученими до нього матеріалами, що спростовують та виключають вину останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. У цих поясненнях зазначено, що 28 липня 2025 року під час зустрічі ОСОБА_1 з донькою, саме ОСОБА_2 застосовувала як фізичний вплив (штовхання), так і психологічний (образи, погрози вбивством), що підтверджується відеозаписом та аудіозаписом. Сприйнявши ці погрози серйозно, ОСОБА_1 було викликано поліцію. Однак, ОСОБА_2 було надано неправдиве, нічим не підтверджене пояснення про те, що фізичний тиск вчиняв саме ОСОБА_1 , попри вказані аудіо та відеозаписи. Правоохоронцями було складено адмінпротоколи на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Водночас, крім пояснень потерпілої, наданих нею 28 липня 2025 року, будь-яких інших доказів в матеріалах справи немає, а свідки події відсутні. Протокол про адміністративне правопорушення не містить відомостей, яка саме шкода була чи могла бути завдана потерпілій. При цьому, вчинення домашнього насильства, внаслідок якого не була і не могла бути заподіяна шкода, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Довідка працівника поліції, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства та копія відеозапису з боді камери жодним чином не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 протиправних дій відносно ОСОБА_2 , які б охоплювалися диспозицією ч. 1 ст.173-2 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Дутковського Б.А., потерпілої ОСОБА_2 , апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Всупереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 28 липня 2025 року вчинив адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 28 липня 2025 року серії ВАБ № 625975, 28 липня 2025 року близько 11 год. 38 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного характеру, а саме: штовхав та перешкоджав у пересуванні відносно своєї дружини ОСОБА_2 , завдавши шкоди фізичному здоров'ю та погіршив якість життя, чим порушив ст. 1 п. 1, 14 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під домашнім насильством визнається діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
За змістом ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.
Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376, зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення». Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол, з конкретизацією суті порушення.
Згідно пояснень ОСОБА_2 , наразі сторони перебувають на стадії розірвання шлюбу. 28 липня 2025 року за попередньою домовленістю ОСОБА_1 прийшов до неї додому, щоб забрати спільну доньку на прогулянку. Оскільки дитина спала та на вулиці був сильний дощ, вона попросила не брати дитину. ОСОБА_1 на вказані аргументи не погодився і сказав будити дитину, а надалі, що буде чекати пробудження дитини у квартирі ОСОБА_2 . Надалі між сторонами виник конфлікт, після якого, зі слів ОСОБА_3 , відносно неї були вчинені неправомірні дії.
Як вбачається із пояснень ОСОБА_1 від 28 липня 2025 року, прийшовши забрати свою доньку, його дружина ОСОБА_2 впустила його до квартири і сказала, що відмовляється надати дитину, бо на вулиці злива і дитина спить, після чого були викликані соціальні служби. Коли дощ закінчився, ОСОБА_2 почала виштовхувати його з квартири, бити, погрожувати вбивством.
На долученому до протоколу про адміністративне правопорушення диску зафіксовано події, які відбулись 28 липня 2025 року після приїзду працівників поліції, а події, що перебували виклику працівників поліції, зокрема вчинення правопорушення ОСОБА_1 , не зафіксовані.
Із наявного у матеріалах справи флеш-накопичувала, на якому міститься відеозапис розмови ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , не вбачається, що події відбувались саме 28 липня 2025 року, як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення, та вказують лише про наявність конфліктної ситуації між батьками щодо участі у вихованні дитини.
З огляду на наявний між потерпілою та особою, що притягається до адміністративної відповідальності, конфлікт, відсутність будь-яких свідків, які б були присутніми під час подій, які ставляться в вину ОСОБА_1 , апеляційний суд приходить до висновку, що сам факт виникнення конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не дає підстав вважати доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» тільки тому, що про це стверджує ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що ні в особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення, ні в місцевого суду не було підстав вважати доведеною вину ОСОБА_1 у вчинені 28 липня 2025 року адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, оскільки достатніх доказів останнього матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу «поза розумним сумнівом» у справі «Авшар проти Туреччини») доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження винності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд приходить висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а тому постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, п.1 ч.1 ст. 247, ст. 280, 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Дутковського Богдана Васильовича задовольнити.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 03 вересня 2025 року скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити із підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, тобто, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення виготовлене 27 жовтня 2025 року.
Суддя В.О. Фінагеєв