27 жовтня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 638/2520/25
номер провадження 22-ц/824/13479/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
розглянуву відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - Защук Валентини Володимирівни
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року /суддя Слободянюк А.В./ про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів
та на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року /суддя Слободянюк А.В./ про повернення позовної заяви
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк» про визнання недійсним кредитного договору, повернення безпідставно набутих коштів, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просила суд:
- визнати недійсним кредитний договір №500766562 від 26 квітня 2023 року, укладений між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 ;
- зобов'язати АТ «Сенс Банк» повернути ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти.
Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача просить витребувати від АТ «Сенс Банк»: всі договори, що укладені між позивачем та відповідачем, всі додатки до таких договорів, а також документів, що підтверджують взаєморозрахунки між сторонами.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Защук Валентини Володимирівни про забезпечення доказів у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про визнання недійсним кредитного договору, повернення безпідставно набутих коштів, відмовлено. /а.с. 43-46/
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про визнання недійсним кредитного договору, повернення безпідставно набутих коштів, визнано неподаною та повернуто позивачу. /а.с. 75-78/
Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представник ОСОБА_1 - Защук В.В. звернулась з апеляційними скаргами, в яких просила скасувати ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів та ухвалу про визнання позовної заяви неподаною і повернення її позивачу, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що ухвала суду від 07.05.2025 року про залишення позовної заяви без руху надійшла до електронного кабінету представника позивача 23.05.2025 року після 17 години, отже, вважається врученою 26.05.2025 року (наступний робочий день), а строк для усунення недоліків спливав 05.06.2025 року; заява про усунення недоліків (з квитанцією про сплату судового збору та заявою про забезпечення доказів) подана 03.06.2025 року, тобто вчасно. Крім того, відмова в забезпеченні доказів є необґрунтованою, оскільки воєнний стан в Україні створює реальний ризик втрати доказів (документів банку), а адвокатський запит не дав результату через вимоги банку щодо дозволу на розкриття банківської таємниці; заява про забезпечення доказів подана окремо відповідно до ст. 116 ЦПК України, що дозволяє уникнути втрати критично важливих доказів, з огляду на відсутність безпечного доступу позивача до банку чи нотаріуса в умовах воєнного стану. Загалом, ухвали суду є формальними, порушують право на доступ до суду, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не відповідають принципам верховенства права.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року про повернення позовної заяви слід задовольнити, ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом, в якому просила суд: визнати недійсним кредитний договір № 500766562 від 26 квітня 2023 року, укладений між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 ; зобов'язати АТ «Сенс Банк» повернути ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти.
Разом з позовною заявою представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якому представник позивача просить витребувати від АТ «Сенс Банк»: всі договори, що укладені між позивачем та відповідачем, всі додатки до таких договорів, а також документів, що підтверджують взаєморозрахунки між сторонами.
Щодо неможливості самостійно отримати вказані докази, посилається на відповідь банку на адвокатський запит від 01 жовтня 2024 року №44960-33.4-б/б.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2025 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача - адвоката Защук В.В. про витребування доказів, позовну заяву залишено без руху.
Ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 07.05.2025 в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів мотивована тим, що представником позивача не доведено неможливість самостійно отримати зазначені докази, оскільки під час звернення з адвокатським запитом, адвокатом не було дотримано вимог Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про банки та банківську діяльність», що і стало підставою для відмови у наданні запитуваної інформації. Крім того, заявником не доведено неможливість отримання вказаних доказів самим позивачем, як клієнтом банку та стороною оспорюваного договору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», про визнання недійсним кредитного договору, повернення безпідставно набутих коштів, залишено без руху.
Ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 07.05.2025 в частині залишення позовної заяви без руху мотивована тим, що пред'являючи позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору №500766562 від 26 квітня 2023 року, укладеного між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 , та зобов'язання АТ «Сенс Банк» повернути ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти, позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви копію оскаржуваного договору та доказів набуття відповідачем коштів, які позивач просить повернути на свою користь. Разом з цим, в прохальній частині позовної заяви не зазначено, яка сума безпідставно набутих коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за результатами розгляду даної справи. Крім того, позивачем не сплачено судовий збір.
03.06.2025 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали, від представника позивача - адвоката Защук В.В. надійшла квитанція про сплату судового збору та заява про забезпечення доказів. Заявник просила суд забезпечити докази шляхом витребування у відповідача всіх договорів, що укладені між позивачем та відповідачем, та всіх додатків до таких договорів, а також документів, що підтверджують взаєморозрахунки між сторонами таких договорів. Заява про забезпечення доказів обґрунтована тим, що метою забезпечення доказів є уникнення подальшої втрати або недоступності критично важливих доказів з боку відповідача, враховуючи воєнний стан в Україні, через що можуть бути втрачені не лише документи, а й знищені в цілому будівлі, в яких такі документи зберігаються. Така заява подається окремо, відповідно до ст.116 ЦПК України, оскільки без судового втручання отримати такі документи, як кредитний договір, графік платежів, розрахунок заборгованості, виписки по рахунку неможливо. При цьому, з урахуванням запровадженого воєнного стану в Україні, за місцем проживання заявниці, вона фактично не має можливості звернутися до відповідача особисто або оформити відповідну довіреність через нотаріуса, з огляду на відсутність доступу до безпечного пересування в умовах воєнного стану.
У задоволенні заяви про забезпечення доказів судом першої інстанції відмовлено, виходячи зі ст. 12 ЦПК України про те, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 77 ЦПК України), допустимості (стаття 78 ЦПК України), достовірності (стаття 79 ЦПК України) та достатності (стаття 80 ЦПК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Отже, процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №9901/608/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 9901/845/18 зазначено, що забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Отже, забезпечення доказів - це вжиття судом заходів, направлених на закріплення і збереження доказів. Підставою забезпечення доказів є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення доказів може утруднити чи зробити неможливим збирання чи подання доказів або засіб доказування може бути втрачений.
Суд першої інстанції вірно звертав увагу, що воєнний стан запроваджено на усій території України, а не тільки за місцем проживання заявника ОСОБА_1 . Аргументи заявника про те, що докази можуть бути втрачені внаслідок введення воєнного стану на відповідній території та те, що вона не має можливості звернутися до відповідача особисто або оформити відповідну довіреність через нотаріуса, з огляду на відсутність доступу до безпечного пересування в умовах воєнного стану, мають надто загальний характер, не підкріплені посиланням на конкретні обставини (об'єктивні факти), та не є виключними обставинами, з існуванням яких законодавство пов'язує можливість забезпечення доказів. Щодо твердження заявника про те, що без судового втручання отримати запитувані документи неможливо, суд вірно вказував, що докази не були отримані заявником внаслідок недотримання адвокатом вимог Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про банки та банківську діяльність», що і стало підставою для відмови у наданні запитуваної інформації. Як вбачається з листа АТ "Сенс Банк" від 01.10.2024 № 44960-33.4-б/б, банк повідомив представника позивача, що для того, щоб банківська установа надала представнику інформацію, що містить банківську таємницю, позивачу необхідно надати підписаний дозвіл про розкриття такої інформації, який засвідчується уповноваженою особою банку або нотаріусом. За своєю правовою природою подана представником позивача заява про забезпечення доказів є по суті заявою про витребування доказів, у задоволенні якої судом відмовлено, у зв'язку з тим, що заявником не вичерпано всіх заходів передбачених законом для отримання зазначених доказів самостійно. При цьому, забезпечення доказів способом їх витребування, хоча і спрямоване на забезпечення права сторони належним чином довести свої вимоги та заперечення, проте носить відмінний процесуальний характер від витребування доказів в порядку ст.84 ЦПК України, оскільки вживається у випадку наявності у такої сторони підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, заявником не доведено, що є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Доводи апеляційної скарги в цій частині апеляційним судом відхиляються, заява по суті є фактичним витребуванням доказів, а об'єктивні підстави вважати, що докази будуть втрачені не названі, отже апеляційна скарга в частині оскарження забезпечення доказів відхиляється.
Щодо повернення позову у зв'язку з не усуненням недоліків.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07.05.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з тим, що пред'являючи позовні вимоги про визнання недійсним кредитного договору №500766562 від 26 квітня 2023 року, укладеного між АТ «Сенс Банк» та ОСОБА_1 , та зобов'язання АТ «Сенс Банк» повернути ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти, позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви копію оскаржуваного договору та доказів набуття відповідачем коштів, які позивач просить повернути на свою користь. Разом з цим, в прохальній частині позовної заяви не зазначено, яка сума безпідставно набутих коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивач за результатами розгляду даної справи. Крім того, позивачем не сплачено судовий збір.
З урахуванням того, що представник позивача має зареєстрований кабінет в системі «Електронний суд», 23 травня 2025 року вказану ухвалу суду було доставлено до зареєстрованого електронного кабінету представника позивача, про що свідчать відповідна довідка, яка містяться в матеріалах справи. Отже, останнім днем наданим заявнику для виконання вимог вказаної ухвали було 02 червня 2025 року. 03.06.2025 через підсистему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали, від представника позивача- адвоката Защук В.В. надійшла квитанція про сплату судового збору та заява про забезпечення доказів.
Ухвалою Голосіївського районного суду від 09.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Защук В.В. про забезпечення доказів шляхом витребування доказів.
Таким чином, суд дійшов висновків, що станом на 09 червня 2025 року, позивач не усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду від 07 травня 2025 року у зв'язку з чим позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу,
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
23.05.2025 року о 21.49 ухвала суду про залишення позову без руху доставлена до системи «Електронний суд» /а.с. 47/.
Відповідно до абзацу 2 п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, оскільки ухвала суду від 07.05.2025 р. надійшла до електронного кабінету пізніше 17 години 23.05.2025 р.(п'ятниця), а 24.05.2025 р.(субота) і 25.05.2025 р. (неділя) - вихідні дні, то ухвала вважається врученою представнику позивача 26.05.2025 р.
Отже, днем вручення ухвали є 26.05.2025 року (понеділок), а останнім днем для усунення недоліків - 05.06.2025 року (включно).
Таким чином, встановлений судом строк для усунення недоліків позовної заяви не пропущений. Така заява була сформована 02.06.2025 р. і подана до Електронного суду 03.06.2025 р., що підтверджується саме календарною датою на кожному аркуші такої заяви і карткою руху заяви.
На виконання ухвали суду від 07.05.2025 р. сплачений судовий збір у загальному розмірі 1937,92 грн., та замість клопотання про витребування доказів позивачка звернулася до суду із заявою про забезпечення доказів.
Судом першої інстанції відмовлено у забезпечення доказів і одночасно повернуто позов у зв'язку з не усуненням недоліків - ненаданням доказів по суті до позову у витребуванні і забезпечення яких судом першої інстанції відмовлено.
Водночас, повертаючи позовну заяву на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України (неусунення недоліків у встановлений строк), суд першої інстанції фактично провів попередню оцінку доказів та обґрунтованості позовних вимог, що є недопустимим на стадії відкриття провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 187 ЦПК України, суддя відкриває провадження у справі, якщо позовна заява відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України (формальні вимоги), а оцінка доказів по суті (достатність, належність, достовірність) здійснюється лише під час розгляду справи по суті (ст.ст. 81, 89 ЦПК України).
Повернення позовної заяви можливе лише за формальними підставами (неусунення недоліків у строк, несплата судового збору), а не через аналіз матеріально-правової обґрунтованості вимог. Суд першої інстанції фактично відмовив у позові без розгляду по суті, що порушує право на доступ до суду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому. На цьому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 січня 2024 року справа № 320/14843/23.
Отже, повернення позову у зв'язку з не усуненням недоліків було передчасним та підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати.
Керуючись ст.ст. 375, 379, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Защук Валентини Володимирівни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів - залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення доказів - залишити без змін.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Защук Валентини Володимирівни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року про повернення позовної заяви - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 09 червня 2025 року про повернення позовної заяви - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з акціонерного товариства «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 493, 20 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: