Апеляційне провадження № 33/824/5126/2025
Справа № 357/8147/25
Головуючий в суді І інстанції Дубановська І.Д.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
27 жовтня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., за участі секретаря судового засідання Діденка А.С., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу захисника Малиневського Павла Петровича на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір в сумі 605,60 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 27 травня 2025 року о 20:53 в м. Біла Церква, бульвар М.Грушевського, 13 керував автомобілем ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Захисник Малиневський П.П., не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу 22 серпня 2025 року засобами електронного зв'язку, просив скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року та закрити провадження в справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню з огляду на істотні порушення норм матеріального і процесуального права, а також неврахування практики Верховного Суду.
Зазначив, що суд визнав доведеним факт керування лише на підставі протоколу та відеозапису, де зафіксовано перебування ОСОБА_1 у салоні автомобіля. Однак Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а (п. 38) чітко визначив, що керування транспортним засобом є технічною дією водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця та, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Зазначав, що в даній справі відсутні будь-які докази того, що автомобіль рухався за волею ОСОБА_1 . Навпаки, він пояснив, що транспортний засіб покотився випадково внаслідок зачеплення важеля коробки передач, і жодними технічними засобами ці пояснення не спростовано. Таким чином, суд безпідставно ототожнив перебування за кермом у стані сп'яніння з фактом керування, що суперечить правовій практиці Верховного Суду.
Щодо допущення істотних порушень процедури направлення на огляд, вказував, що працівники поліції грубо порушили встановлений законом порядок направлення особи на огляд для визначення стану сп'яніння. По-перше, ОСОБА_1 було направлено до неналежного медичного закладу. Відповідно до наказу Департаменту охорони здоров'я Київської ОДА від 12 липня 2023 року № 875-адм, у м. Біла Церква огляд водіїв мають право проводити лише два заклади: КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4», КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2». Натомість, як вбачається з направлення від 27 травня 2025 року, поліцейські скерували ОСОБА_1 до Ставищанської ЦРЛ, якої не існує в переліку уповноважених закладів. Навіть якщо припустити, що малася на увазі КНП «Ставищенська лікарня», цей заклад також не є належним. По-друге, було порушено вимогу щодо направлення до найближчого закладу охорони здоров'я (п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735). КНП «Ставищенська лікарня» розташована за 52 км. від місця зупинки, водночас значно ближче знаходиться, наприклад, КНП «Рокитнянська багатопрофільна лікарня» (38 км). По-третє, безпідставно не було обрано один із двох уповноважених закладів у м. Біла Церква. Посилання на лист КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 4» про обмежений графік роботи є нерелевантним, оскільки стосується січня 2025 року, а подія відбулася в травні 2025 року. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неможливості провести огляд у другому уповноваженому закладі - КНП БМР «Білоцерківська міська лікарня № 2».
Оскільки порядок проведення огляду було порушено, відмова водія від його проходження не утворює складу адміністративного правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вказував не недопустимість доказів через суттєві суперечності, оскільки матеріали справи містять взаємовиключні відомості, що ставить під сумнів їх достовірність. Направлення на огляд видано о 20:58. Рапорт поліцейського стверджує, що ОСОБА_1 було затримано із застосуванням кайданків о 21:03. Відеозапис свідчить, що пропозиція пройти огляд прозвучала лише о 21:06, тобто після фактичного затримання та застосування спецзасобів. За таких умов відмова від огляду не може вважатися добровільною. Більш того, пропозиція пройти до медичного закладу ОСОБА_1 взагалі не надходила.
Щодо порушення права на захист, вказував, що протягом усього часу спілкування з поліцією ОСОБА_1 неодноразово вимагав надати йому адвоката. Працівники поліції спочатку викликали представника центру безоплатної правової допомоги, але згодом в односторонньому порядку скасували виклик, що є грубим порушенням ст. 59 Конституції України (право на професійну правничу допомогу), ст. 268 КУпАП (право користуватися юридичною допомогою адвоката). Суд проігнорував ці порушення, обмежившись формальним посиланням на наявність адвоката в суді, не надавши оцінки порушенням під час складання протоколу. Відсутність захисника під час затримання та складання протоколу є істотним процесуальним порушенням, яке тягне за собою недопустимість всіх зібраних доказів.
Щодо порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказував, що основоположним принципом судочинства є презумпція невинуватості, закріплена у ч. 3 ст. 62 Конституції України, і сам по собі протокол є лише документом, що фіксує позицію сторони обвинувачення, він не може вважатися безпосереднім доказом вчинення правопорушення. Обов'язок доведення викладених у ньому обставин повністю покладається на поліцейського, який його склав.
Посилався на судову практику ЄСПЛ, у яких неодноразово наголошувалось, що справи про адміністративне правопорушення, які передбачають значний штраф або позбавлення права керування, підпадають під поняття «кримінального обвинувачення» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у справі «Шмауцер проти Австрії» зазначено, що дорожньо-транспортні порушення належать до кримінального обвинувачення, у справі «Маліге проти Франції» зазначено, що позбавлення права керування є санкцією кримінально-правового характеру. Це означає, що на такі справи поширюються гарантії права на справедливий суд, зокрема, суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення та самостійно відшукувати докази вини. Це є прямим порушенням права на захист та принципу рівності сторін (справи «Малофеєв проти росії» та «Карелін проти росії»).
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
За змістом ст. 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак алкогольного сп'яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп'яніння та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності. Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов'язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури судом першої інстанції перевірено.
Під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_1 вини не визнав, зазначив, що 27 травня 2025 року він перебував у стані алкогольного сп'яніння, однак не керував транспортним засобом. Пояснив, що випадковим чином «зачепив» коробку передач і машина покотилась. Він сидів за кермом автомобіля, але наміру керувати ним не мав.
Захисник Малиневський П.П. просив закрити провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Мотивував його тим, що доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння матеріали не містять. Так, вперше пройти огляд на місці було запропоновано о 21 год. 06 хв. після затримання, однак письмові докази в матеріалах справи містять інший час. З моменту затримання ОСОБА_1 наполягав на наданні йому адвоката, однак працівники поліції вирішили, що ОСОБА_1 адвокат не потрібний, та склали відносно нього протокол. Заклад охорони здоров'я, до якого направлявся ОСОБА_1 , відсутній, тобто існує «Ставищенська лікарня», а водія направляли до «Ставищанська ЦРЛ». Водночас зазначена лікарня не є найближчим медичним закладом для проведення огляду водія ОСОБА_1 від місця зупинки.
Висновки судді місцевого суду про доведеність факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння стверджуються зібраними у справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 343589, у якому зазначено, що 27 травня 2025 року о 20 год 53 хв в м. Біла Церква, бульвар Михайла Грушевського, 13, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Водій від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, у вказаному протоколі ОСОБА_1 від пояснень відмовився.
Крім цього, у ОСОБА_1 тимчасово вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 ;
- рапортом поліцейського від 27 травня 2025 року, згідно якого, зокрема, 27 травня 2025 року близько 20 год. 53 хв. нарядом Вулкан 0702 у складі капрал поліції Перфілов К.Є., капрал поліції Панічкіна С.В., спільно з нарядом Вулкан 0752 у складі старший лейтенант поліції Панченко П.О., старший сержант поліції Радіонов В.В. , за адресою м. Біла Церква, бульвар Грушевського, 13 під час вільного патрулювання було зупинено транспортний засіб ЗАЗ TF699P д.н.з. НОМЕР_1 . Під час спілкування з водієм вище вказаного транспортного засобу, останній не називав свої анкетні дані, та не пред'являв будь-яких документів, що засвідчують його особу, поводив себе зухвало, а також у останнього було виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів. Було прийнято рішення згідно ст. 261 КУпАП затримати дану особу для припинення правопорушення, встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Водія було затримано 27 травня 2025 року о 21 год. 03 хв. для припинення правопорушення, складання адміністративних матеріалів та згідно ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію» було застосовано фізичну силу та згідно ст. 45 вказаного Закону було застосовано спеціальний засіб кайданки 21 год. 03 хв. Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги було повідомлено о 21 год. 11 хв. Також від медичної допомоги та від повідомлення близьких родичів останній категорично відмовився. Кайданки було знято о 21 год. 12 хв. Після зняття спеціального засобу кайданки. останній на добровільній основі надав посвідчення водія відповідної категорії, а також свідоцтво про реєстрацію на транспортний засіб, вищевказаним водієм виявився громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Водій ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, а також у медичному закладі у лікаря-нарколога категорично відмовився;
- протоколом АПЗ18 № 004127 про адміністративне затримання за ст. 261 КУпАП від 27 травня 2025 року. Так, ОСОБА_1 був затриманий 27 травня 2025 року о 21 год. 03 хв. у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, для встановлення особи, припинення адміністративного правопорушення, складання протоколу про адміністративне правопорушення. У протоколі вказано, що про місце перебування затриманого згідно з ч. 2 ст. 261 КУпАП повідомлено о 21 год. 11 хв. 27 травня 2025 року Центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, Біла Церква, та від повідомлення родичів відмовився;
- диском із відеозаписами від 27 травня 2025 року, згідно яких установлено, що працівники поліції підійшли до транспортного засобу, який перебував частково на головній дорозі та частково на ділянці зеленої зони дороги, на бордюрі, в не призначеному місці для паркування та зупинки. За кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_1 , який не виконував законні вимоги поліцейських та був затриманий, мав ознаки алкогольного сп'яніння. На вимогу працівника поліції пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння категорично відмовлявся.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у лікаря нарколога, і зазначене підтверджується переглянутим відеозаписом події, зробленим за допомогою нагрудної камери поліцейського, який є об'єктивним доказом у справі, незалежним від суб'єктивного сприйняття будь-якої особи, що працівниками поліції неодноразово висувалась пропозиція ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння (вперше пропозиція висунута о 21:06 після затримання і застосування спецзасобів кайданків, вдруге о 21:09), на що він категорично відповідав «ні». Ця відмова є зрозумілою і категоричною, що не передбачає двозначного трактування.
Судом першої інстанції вірно зауважено, що на дослідженому відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовлявся від будь-якого медичного огляду для визначення стану алкогольного сп'яніння, не заперечував, не зауважував жодних обставин та не надавав вказані пояснення, зокрема, щодо неналежного медичного закладу та про те, що він не був водієм транспортного засобу.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками. Доводи апеляційної скарги про те, що в даній справі відсутні будь-які докази, що автомобіль рухався за волею ОСОБА_1 , і що згідно пояснення останнього транспортний засіб покотився випадково внаслідок зачеплення важеля коробки передач, а також доводи апеляційної скарги, що водієві не пропонувалось проходження огляду в медичному закладі є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.
Апеляційний суд звертає увагу, що оформлення направлення водія на огляд у разі відмови останнього від проходження огляду вимогами ст. 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735 не передбачено взагалі.
За даних обставин посилання захисника в апеляційній скарзі, що направлення видано на неналежний медичний заклад, який не може вважатися найближчим до місця події і безпідставно не було обрано один із двох уповноважених закладів у м. Біла Церква, неправильно зазначено назву медичного закладу, а час видачі направлення не узгоджується із часом фактичного висунення пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння о 21:06, тобто після фактичного затримання та застосування спецзасобів, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР, що виразилось у відмові водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в передбаченому законом порядку.
Суд першої інстанції визнав встановленим, що сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та у медичному закладі, що підтверджує порушення ним п. 2.5 ПДР.
Докази, наявні в матеріалах справи, узгоджуються між собою, у суду першої інстанції не було підстав вважати їх неналежними або недопустимими.
З наявної у справі сукупності доказів вбачається, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом та у якої працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, дійсно відмовився на вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд з метою встановлення стану сп'яніння, і вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР, за що й передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши вказані докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
Доводи апеляційної скарги, що відмова водія від проходження огляду після фактичного затримання та застосування спецзасобів не може вважатися добровільною, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.
Так, згідно п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про національну поліцію» кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим; ґ) проведення процесуальних дій з особами у випадках, коли вони можуть створити реальну небезпеку оточуючим або собі.
Відповідно до ст. 260 КУпАП у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» особи, до яких застосовано адміністративне затримання, мають право на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, а саме захист та здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.
Враховуючи, що під час спілкування працівників поліції з водієм ОСОБА_1 останній не називав своїх анкетні дані, не пред'являв будь-які документи, що посвідчують його особу, поводив себе зухвало, а також у останнього було виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 343589, працівниками поліції було прийнято рішення згідно ст. 260 КУпАП затримати дану особу для припинення правопорушення, встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення. Водія було затримано о 21:03 та застосовано спецзасіб кайданки, а центр безоплатної правової допомоги повідомлено про затримання о 21:11. О 21:12 кайданки з ОСОБА_1 було знято.
Доводи апеляційної скарги, що працівники поліції спочатку на вимогу ОСОБА_1 викликали працівника центру безоплатної правової допомоги, але згодом в односторонньому порядку скасували виклик, оцінюються апеляційним судом критично, з огляду на встановлені судом при перегляді відеозапису обставини, а саме, що при спілкуванні працівника поліції засобами телефонного зв'язку з уповноваженою особою центру безоплатної правової допомоги остання повідомила, що захисника доведеться чекати більше двох годин, і що у випадку перебування затриманої особи в стані сильного алкогольного сп'яніння рішення щодо потреби у наданні правової допомоги приймається самими працівниками поліції, в зв'язку з чим останні, порадившись між собою, дійшли висновку про відсутність такої потреби.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності захисника під час затримання ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує, що предметом даного апеляційного оскарження є постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не протокол АПЗ18 № 004127 про адміністративне затримання. Жодних доказів про оскарження дій працівників поліції стороною захисту не надано. Матеріали справи також не містять будь-яких доказів оскарження ОСОБА_1 протоколу АПЗ18 № 004127 про адміністративне затримання.
Апеляційний суд враховує, що спецзасоби (кайданки), які було застосовані о 21:03, знято з ОСОБА_1 вже о 21:12, протокол про адміністративне правопорушення складено після припинення затримання ОСОБА_1 о 21:45, а тому доводи апеляційної скарги, що відсутність захисника під час затримання та складання протоколу є істотним процесуальним порушенням, яке тягне за собою недопустимість всіх зібраних доказів та скасування постанови, є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.
Водночас суд першої інстанції зазначив, що водій ОСОБА_1 скористався своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, які належним чином були роз'яснені у судовому засіданні, під час розгляду справи у суді та правом на захист (зокрема, сторона захисту ознайомлена з усіма матеріалами справи, брала участь у судовому засіданні від початку розгляду справи).
Також апеляційний суд враховує, що під час апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 не висловив бажання користуватися правовою допомогою і брав участь в судовому засіданні особисто.
Апеляційний суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом, оскільки такі доводи спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи.
Так, на початку відеозапису поліцейські рухалися на патрульному автомобілі, спілкуючись між собою, потім поліцейський, який знаходиться за кермом, раптово подав звуковий сигнал і зупинив транспортний засіб. Вийшовши з автомобіля, працівники поліції підійшли до транспортного засобу ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , з мигаючими фарами, який перебував частково на проїзній частині і частково на ділянці зеленої зони дороги, на бордюрі, в непризначеному для паркування та зупинки місці, за кермом автомобіля перебував ОСОБА_1 . Будь-які інші особи, які могли керувати даним транспортним засобом, на відеозаписі відсутні і про наявність таких ОСОБА_1 не повідомляв.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 давав пояснення, згідно яких, він дійсно перебував за кермом транспортного засобу, але наміру керувати не мав, а випадково «зачепив» коробку передач, внаслідок чого транспортний засіб зрушив з місця.
Фактично, ОСОБА_1 таким чином підтвердив, що виконував функції водія транспортного засобу, а відсутність чи наявність у нього наміру керування на дані обставини не впливають.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, наявності підстав для притягнення його до відповідальності та на законних підставах наклав на нього стягнення, належним чином мотивувавши своє рішення.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Наявні у справі докази жодних підстав для сумнівів у винуватості ОСОБА_1 не викликають.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
У відповідності до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладенні на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами були дотримані у повній мірі.
Апеляційний суд враховує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо міри відповідальності, призначеної судом першої інстанції, та щодо обставин, які могли бути не враховані судом при накладенні стягнення.
Наведене вказує на необґрунтованість поданої апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.
Отже, розглядаючи матеріали справи, суд першої інстанції дослідив належним чином зібрані докази по справі, а також з'ясував всі обставини у справі, тобто дотримався вимог ст. 251, 280 КУпАП.
Висновки, які викладені в постанові суду, відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам події, при винесення постанови суддею було вжито заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження матеріалів справи.
За таких обставин постанова Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування суд не вбачає, у зв'язку із чим суд залишає цю постанову без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Малиневського Павла Петровича залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.