27 жовтня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 755/10896/24
номер провадження 22-ц/824/12346/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник позивача Рура Н.В. в режимі відеоконференції,
представник відповідача Щербань А.С. в режимі відеоконференції,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року /суддя Яровенко Н.О./
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання батьківських послуг № б/н від 17 травня 2018 року у розмірі 234 674,99 грн. станом на 25 лютого 2024 року.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 17 травня 2018 року в розмірі 205 466 (двісті п'ять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 91 копійок, вирішено питання судових витрат. /т. 2 а.с. 4-11/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, закрити провадження у справі, вирішити питання судового збору, стягнути 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що оскаржуване рішення суду ухвалено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за якими вже наявне судове рішення, що набрало законної сили, - постанова Київського апеляційного суду від 06.06.2024 року по справі № 755/13506/23, за якою стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у розмірі 205 466,91 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг у розмірі 9 245,59 грн., виконавчі листи за якою знаходяться на виконанні у Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича (виконавчі провадження НОМЕР_2 та НОМЕР_3). Враховуючи тотожність сторін, предмета та підстав позову, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з закриттям провадження у справі (ст. 255 ЦПК України). Окремо наголошував на тому, що витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн. є співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони; факт понесення таких витрат підтверджено договором про надання правової допомоги від 01.04.2025 р., Додатком №1 (Заявкою №1) до договору, рахунком на оплату, квитанцією про оплату юридичних послуг.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу, поданого представником позивача, зводяться до заперечення проти задоволення апеляційної скарги в частині стягнення витрат. Вважає, що апеляційна скарга не потребувала значних професійних знань, збору доказів, аналізу практики та часу для підготовки, зводиться лише до підстав закриття провадження, тому витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн. є значно завищеними, не співмірними із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів; розмір гонорару не може бути надмірним тягарем для банку як державної установи, яка забезпечує фінансову стабільність в умовах воєнного стану; просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи в режимі відеоконференції, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з закриттям провадження у справі, на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 17 травня 2018 року. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах кредитного ліміту. У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення ОСОБА_1 станом на 25 лютого 2024 року має заборгованість у розмірі 234 674,99 грн, з яких: 205 466,91 грн заборгованість за кредитом; 29208,08 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки; ст. 634 ЦК України про те, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; ст. 1048 ЦК України про те, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором, а розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позов підлягає частковому задоволенню оскільки між сторонами укладено кредитний договір у формі Анкети-заяви від 17.05.2018 р. про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», за яким банк надав відповідачеві кредитні кошти, а відповідач зобов'язався їх повернути; факт користування кредитними коштами підтверджується розрахунком та випискою з рахунку, заборгованість за тілом кредиту станом на 25.02.2024 р. становить 205 466,91 грн., що підлягає стягненню, оскільки відповідач не виконав зобов'язання з повернення коштів; при цьому вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом (29 208,08 грн.) задоволенню не підлягають, оскільки в Анкеті-заяві процентна ставка не зазначена, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил не містять підпису відповідача, отже не є частиною договору, банк не довів ознайомлення та згоду відповідача з цими умовами на момент укладення договору, а отже не доведено досягнення згоди сторін щодо нарахування відсотків.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги щодо наявності судового рішення, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, з того самого предмета та підстав (Постанова Київського апеляційного суду від 06.06.2024 року по справі № 755/13506/23), є обґрунтованими.
Так, у справі №755/13506/23 позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у розмірі 205 466,91 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Справа стосувалась заборгованості за договором ОСОБА_1 та АТ КБ «Приватбанк» № б/н від 17 травня 2018 року.
В суді апеляційної інстанції представник банку підтвердила тотожність вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У справі №755/13506/23 предметом позову було стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 17 травня 2018 року у розмірі 234 674, 99 грн., з яких 205 466,91 грн. - заборгованість за тілом кредиту, що тотожно предмету та підставам позову у справі № 755/10896/24.
Постанова Київського апеляційного суду від 06.06.2024 року набрала законної сили. Суд першої інстанції вказані обставини не перевірив, незважаючи на наявність судового рішення, що набрало законної сили, повторно ухвалив рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № б/н від 17 травня 2018 року, що є підставою для закриття провадження.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу, які фактично зводяться до завищеного розміру суми правничої допомоги, апеляційним судом відхиляються, оскільки відповідач в даному випадку поніс витрати у зв'язку з безпідставно заявленим позовом.
Стаття 137 ЦПК України передбачає, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Апелянт вказував, що поніс витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з подачею апеляційної скарги у розмірі 20 000,00 грн. На підтвердження понесених судових витрат, до суду надав: копію Договору про надання правової допомоги №б/н від 01 квітня 2025 року; копію Заявки №1 про надання послуг на підставі Договору №б/н про надання правової допомоги від 01.04.2025р. від 22 травня 2025 року; копію Додатку №1 до Договору №б/н від 22.05.2025р.; копію рахунку на оплату №01-25 від 22 травня 2025 року; копію платіжної квитанції від 23 травня 2025 року на суму 20 000 грн.
Апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення 20 000 грн зважаючи саме на безпідставність заявленого позову та те, що вказані обставини не були виявлені на стадії розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 377 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині є підстави, передбачені статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами;
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, а саме, стягненню окрім витрат на правничу допомогу підлягає судовий збір на користь апелянта з позивача у розмірі 4 224, 15 грн.
Керуючись ст.ст. 255, 377, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 28 квітня 2025 року - скасувати, провадження у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрити.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу і 4 224, 15 грн судового збору.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: