Унікальний номер справи № 752/8406/24 Головуючий у суді першої інстанції - Плахотнюк К.Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/10535/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
27 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Горбенко Альоною Олександрівною на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року по цивільній справі за позовом Київської міської прокуратури в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки,
встановив:
У квітні 2024 року заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.
Провадження у справі відкрито 25 квітня 2024 року з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02 вересня 2024 року до участі у справі залучено третю особу - Національний природний парк «Голосіївський».
26 грудня 2024 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року повернуто клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 - адвоката Горбенко А.О. щодо прийняття до провадження у справі №752/8406/24 за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Київської міської ради, Національного природного парку «Голосіївський» про визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвала мотивована тим, що первісний та зустрічний позови не є взаємовиключними, їх спільний розгляд недоцільний.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що об'єднання в одне провадження основного та зустрічного позову є доцільним та обґрунтованим, позови є взаємопов'язані між собою предметом позову, задоволення зустрічного позову виключає повністю задоволення первісного позову, а тому їх спільний розгляд має на меті економію часу та швидкий розгляд двох справ, що зменшить судову тяганину та навантаження на судову систему.
Апелянтка також вказує, що в оскаржуваній ухвалі Голосіївського районного суду від 25 березня 2025 року зазначено, що судом вирішено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горбенко А.О. щодо прийняття до провадження у справі вищевказаної зустрічної позовної заяви, однак, статті 49, 193, 194 ЦПК України не передбачають прийняття ухвал про відмову у задоволенні клопотань щодо прийняття до провадження у справі зустрічного позову.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор Київської міської прокуратури Василюк О.Г. проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч.1 та п. 3 ч.2 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Отже, умовами пред'явлення зустрічного позову є взаємопов'язаність зустрічного позову з первісним; доцільність сумісного розгляду основного й зустрічного позовів. Доцільним є сумісний розгляд, коли це дозволяє більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємовідносини сторін, виключити винесення взаємно суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Отже, із ст. 193 ЦПК України вбачається, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним відноситься до дискреційних повноважень суду, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов'язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику.
За змістом даної норми однією з умов прийняття зустрічного позову є доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів. Доцільно їх розглядати в одному процесі тоді, коли це дозволить більш повно і об'єктивно дослідити обставини справи, встановити справжні взаємини сторін, виключити винесення взаємосуперечливих або взаємовиключних судових рішень. І, навпаки, недоцільно розглядати ці вимоги сумісно тоді, коли це затягне розгляд справи, а вимоги повністю можуть бути розглянуті окремо.
Взаємний зв'язок первісного і зустрічного позову може виявлятись у тому, що зустрічна вимога виключає вимогу первісну, або обидва випливають з однієї підстави, або взаємний зв'язок виникає з однорідності обставин виникнення взаємних матеріально-правових вимог між позивачем і відповідачем. Первісний і зустрічний позов можуть бути взаємозв'язаними і тоді, коли підстава зустрічного позову паралізує підставу первісного позову, а тому задоволення вимог відповідача виключає задоволення вимог позивача.
Як видно зі змісту позовної заяви заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, позивачем заявлено спір про усунення перешкоди власнику - територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:79:304:0007 шляхом:
припинення володіння ОСОБА_1 нерухомим майном - садово-дачним будинком АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 943801080000, номер запису про право власності 14895087);
зобов'язання ОСОБА_1 знести об'єкти самочинного будівництва - садовий-дачний будинок та дерев'яні підсобні господарські будівлі (споруди), що розташовані по АДРЕСА_1 (за координатами у форматі десяткових градусів: 50.376469, 30.522734), а також демонтувати паркан, яким огороджена земельна ділянка навколо садового будинку за вказаною адресою.
Як видно зі змісту зустрічної позовної заяви, яку представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Горбенко А.О. просить прийняти до провадження, до вирішення заявлено спір про: визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, площею 723,6941 га, що зареєстрована в Державному земельному кадастрі 30.12.2016 року; припинення всіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11533016800000).
Вимоги первісного позову ґрунтуються на тому, що Київська міська рада не приймала рішень про надання у власність чи користування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . За даними міського земельного кадастру земельні ділянки за вказаною адресою не зареєстровані та не обліковуються, в реєстрі адрес у місті Києві відсутні відомості про документи стосовно присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси АДРЕСА_1 .
Вимоги ж зустрічного позову обґрунтовані, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, яка цілком знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:79:304:0007, яка знаходиться у власності територіальної громади міста Києва та постійному користуванні Національного природного парку «Голосіївський». Земельна ділянка з зазначеним кадастровим номером була зареєстрована 30.12.2016 року, що було здійснено з грубим порушенням законодавства, чинного на момент її державної реєстрації, що робить неможливим реалізацію нею права на оформлення у власність (користування) земельною ділянкою, на якій розташований належний їй садовий будинок.
В обґрунтування необхідності прийняття до провадження зустрічного позову для одночасного розгляду з первісним позовом, відповідачка ОСОБА_1 посилається на те, що обидва позови є взаємопов'язаними, під час їх розгляду судом буде встановлено обставини, пов'язані з підставами державної реєстрації права власності за територіальною громадою м. Києва та права постійного користування за Національним природним парком «Голосіївський».
Проаналізувавши зміст вимог первісного та зустрічного позовів, апеляційний суд доходить висновку, що вимоги обох позовних заяв стосуються земельної ділянки із кадастровим номером 8000000000:79:304:0007. Разом з цим, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про повернення зустрічного позову заявнику, оскільки об'єднання вказаних позовів в одне провадження та спільний розгляд є недоцільним, адже позови містять різний предмет, зміст вимог та обставини, які підлягають доказуванню.
Слід також зауважити, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог унеможливлює задоволення вимог позивача. Зустрічний позов має бути пред'явлений лише до первісного позивача (або одного зі співпозивачів).
Вказаної позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, якою у постанові від 18.12.2019 у справі № 200/22329/14-ц (пункти 47-48) викладено висновок про те, що звернення до суду із зустрічним позовом до третьої особи за первинним позовом суперечить вимогам ЦПК України.
Натомість, у справі, що переглядається, зустрічний позов, як вбачається з його змісту, це спір відповідачки за первісним позовом саме з Парком, право постійного користування якого перешкоджає відповідачу за первісним позовом легалізувати об'єкт самочинного будівництва, отримавши у власність чи в користування частину спірної земельної ділянки.
Апеляційний суд також ураховує, що прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом може призвести до безпідставного затягування розгляду справи та порушення розумних строків розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також, що зустрічний позов мав бути прийнятим та розглянутим разом з первісним позовом, оскільки вимоги є взаємопов'язані і спільний їх розгляд доцільним, колегія суддів оцінює критично, оскільки первісні та зустрічні позовні вимоги не є однорідними як за предметом позову, так і способом захисту прав та законних інтересів сторін цивільного процесу, що зумовлює самостійний предмет їх доказування.
Суд також звертає увагу, що позовні вимоги за первісним та зустрічним позовом не є взаємовиключними, такі позови можуть бути розглянуті в межах різних судових проваджень. При цьому, ОСОБА_1 не позбавлена можливості реалізувати своє право на судовий захист шляхом звернення до суду із окремою позовною заявою.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що судом вирішено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Горбенко А.О. щодо прийняття до провадження у справі зустрічної позовної заяви, а не постановлено ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви на висновки суду також не впливають, оскільки формулювання судом резолютивної частини оскаржуваної ухвали не призвело до постановлення помилкової ухвали за її змістом.
Так, керуючись статтями 193, 194 ЦПК України, суд першої інстанції постановив ухвалу, яка за своїм змістом фактично є ухвалою про повернення зустрічної позовної заяви.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказана ухвала є законною та обґрунтованою, ухваленою на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана адвокатом Горбенко Альоною Олександрівною залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: В.А. Нежура
Судді: С.М. Верланов
Т.О. Невідома