23 жовтня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/14495/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач),
суддів: Стрижеуса А. М., Саліхова В. В.,
при секретарі Мудрак Р. Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною адвоката Небелиці Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 ,
на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва
в складі судді Хоменко В. С.
від 06 листопада 2019 року
у цивільній справі №752/20328/18 Голосіївського районного суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРС-Капітал»
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором позики та витрат на оплату юридичних послуг,
В жовтні 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «АРС-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останнього заборгованість за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язання в загальному розмірі 326 759,34 грн, витрати за отримання юридичних послуг у розмірі 39 152,35 грн, а також сплачений судовий збір.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 16.06.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «АРС-Капітал» та громадянином України ОСОБА_1 був укладений договір позики № 499, на підставі якого позичальник прийняв у власність грошові кошти у розмірі 208 056,92 грн, що еквівалентно 8 000,00 доларам США (згідно офіційного курсу долара США за гривню, встановленого Національним банком України, станом на день укладення договору), на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, та зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою на умовах, визначених договором. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав належним чином, заборгованість погашена частково в результаті примусової реалізації предмета застави. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за договором, відповідач має заборгованість за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язання в загальному розмірі 326 759,34 грн, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, що призвело до вимушених витрат ТОВ «Фінансова компанія «АРС-Капітал» на отримання юридичних послуг у розмірі 39 152,35 грн.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АРС-Капітал» заборгованість за пенею у зв'язку із простроченням виконання умов договору позики від 16.06.2017 в розмірі 326 759 грн 34 коп., витрати на оплату юридичних послуг в розмірі 39 152 грн 35 коп., а всього - 365 911,69 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «АРС-Капітал» судовий збір у розмірі 5 488 грн 69 коп.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2023 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі адвокат Небелиця А. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що сума, вказана позивачем як заборгованість за пенею є такою, що не відповідає дійсності та є значно завищеною. Сума заборгованості є штучно створеною, позивачем не було надано розрахунок суми заборгованості, яка вказана ним в позовній заяві. У вказаній позивачем сумі містяться суттєві розбіжності, оскільки відсутній розрахунок суми заборгованості, відомості про порядок обчислення вказаних в ньому грошових сум. Наданий позивачем розрахунок не є належним доказом, оскільки він зроблений позивачем, без врахування думки відповідача. Зазначав, що оскільки сума заборгованості не відповідає дійсності та є завищеною, то розмір пені підлягає зменшенню.
Щодо витрат на правову допомогу апелянт вказував, що ТОВ «ФК «АРС-Капітал» не насилав заяви щодо судових витрат та доданих до неї документів сторонам у справі. Крім того, ТОВ «ФК «АРС-Капітал» не надав належним чином зробленого розрахунку вказаної суми, а відтак підтвердження стосовно такої значної суми відсутні та сума, ухвалена судом першої інстанції є такою, що не є співмірною та завищеною.
Правом подачі відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що 16.06.2017 між ТОВ «Фінансова компанія «АРС-Капітал» та ОСОБА_1 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Алексашиною Ю. Б. за реєстровим № 499 (а.с. 14-16).
Відповідно до п. п. 1.1., 2.3., 3.2. договору позики позивач передав, а позичальник прийняв у власність строком з 16.06.2017 до 16.09.2017 грошові кошти у розмірі 208 056 грн 92 коп., що еквівалентно 8 000,00 доларів США за офіційним курсом долару США до гривні Національного Банку України станом на день укладення договору, на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості й зобов'язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 6% місячних (72% річних) від фактичного розміру позики.
Згідно п. 2 Договору ТОВ «ФК «АРС-Капітал» перерахувало у безготівковій формі платіжним дорученням відповідні грошові кошти на поточний рахунок ОСОБА_1 (а.с. 19)
Згідно з п. 5.4 договору позики позичальник зобов'язався повернути суму позики, сплачувати проценти за користування позикою в строки та у розмірі, передбачені Договором позики, та сплатити штрафні санкції у разі порушення умов цього договору. Пунктом 4.5 договору позики, зокрема, встановлено, що у разі порушення позичальником графіку погашення позики позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості за позикою, включаючи заборгованість за процентами за користування позикою та штрафними санкціями, а Позичальник повинен достроково повернути наявну заборгованість за позикою, сплатити проценти за її користування та штрафні санкції, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту відповідної письмової вимоги позикодавця.
Судом також встановлено, що в якості забезпечення договору позики 16.06.2017 сторони уклали договір застави транспортного засобу, який був посвідчений приватним нотаріусом приватним нотаріусом КМНО Алексашиною Ю. Б. за реєстровим № 500 (а.с. 27-29).
Звертаючись в суд з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором позики в загальному розмірі 326 759 грн 34 коп.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив умови договору та не виконав свої зобов'язання належним чином. Хоча частина заборгованості була погашена за рахунок примусової реалізації предмета застави, суд дійшов висновку, що відповідач має заборгованість за пенею за несвоєчасне виконання зобов'язання у загальному розмірі 326 759,34 грн, на спростування якої відповідач не надав суду доказів. Крім того, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 39 152,35 грн, оскільки позивач надав докази їх оплати.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), зазначено, що: «здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов'язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставного майна під час виконання судового рішення. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів».
До аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постановах: від 28 жовтня 2020 року у справі № 362/3054/14-ц (провадження № 61-17992св19), від 05 листопада 2020 року у справі № 711/5482/18 (провадження № 61-22738св19).
Таким чином, у кредитодавця/позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
У справі, яка переглядається, установлено, що у зв'язку з відсутністю у відповідача можливості повернути позику у строк передбачений договором позики, за заявою ТОВ «ФК «АРС-Капітал» 31.01.2018 приватним нотаріусом КМНО Сліпченко Н. В. вчинено виконавчий напис, котрим запропоновано в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором позики від 16.06.2017 в розмірі 261 015 грн 67 коп. звернути стягнення на предмет застави - транспортний засіб відповідача. Вказана заборгованість, як зазначено у виконавчому написі, складається із суми позики з урахуванням зміни курсу гривні до долару США у розмірі 221 080,50 грн, процентів за користування позикою в розмірі 26 529,67 грн, пені в розмірі 1 % від суми простроченого грошового зобов'язання в розмірі 8 405,50 грн за період до 16 грудня 2017 року (а.с. 30-31, т. 1).
Отже, строк договору сплив 16.12.2017 й пеня нарахована до цього часу увійшла в розрахунок заборгованості, що був поданий для вчинення виконавчого напису.
Приватним виконавцем виконавчого органу міста Київ Мілоцьким О. Л. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, в ході якого було арештовано транспортний засіб відповідача та реалізовано останній шляхом проведення електронних торгів (а.с. 32-41). За рахунок реалізованого майна було погашено борг відповідача перед ТОВ «ФК «АРС-Капітал» в розмірі 261 015 грн 67 коп.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання».
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
ТОВ «Фінансова компанія «АРС-Капітал» позовних вимог до відповідача про стягнення коштів, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, не заявляло.
Отже після закінчення строку дії договору 16.12.2017 право позивача на нарахування пені припинилось. До цього моменту сума пені у розмірі 8 405,50 грн, була включена до загальної заборгованості 261 015,67 грн, на погашення якої видано виконавчий напис та звернено стягнення на заставне майно.
За результатами електронний торгів, що відбулись 02.05.2018, заставний автомобіль був реалізований за ціною 358 143 грн.
Сума, що надійшла на рахунок приватного виконавця 340 235 грн, перевищила суму, що підлягала стягненню 261 015,67 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач не надав доказів, які б спростовували отримання коштів від реалізації предмета застави та підтверджували б наявність заборгованості на момент подання позову. За принципом змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Однак, позивач не надав суду розрахунків, які б обґрунтовували як стягнення нової суми пені так і розміру боргу, що є базою для її нарахування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а висновок про існування обставини має бути вірогіднішим, ніж протилежний.
Висновки суду про правомірність нарахування пені після 16.12.2017 та необхідність стягнення зазначеної суми не відповідають обставинам справи, оскільки позивач не довів наявність залишку боргу, який є базою для нараховування пеню, оскільки сума, отримана від реалізації застави, перевищила суму, що підлягала стягненню (261 015,67 грн), а право позивача на її нарахування за договором припинилось після спливу строку дії договору - 16.12.2017.
Отже, доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження, адже оскаржуване заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року постановлене при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків обставинам справи та неправильному застосування норм матеріального права. Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Відповідно до статті 376 ЦПК України, колегія суддів ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРС-Капітал» підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 8 233,04 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Небелиці Артема Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
Заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 листопада 2019 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРС-Капітал» в дохід держави судовий збір у розмірі 8 233,04 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 28 жовтня 2025 року.
Судді Є. П. Євграфова
А. М. Стрижеус
В. В. Саліхов