Справа № 757/24071/25-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7172/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.01.2025 року у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року,
за участю:
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 рокувідмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.01.2025 у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав ідентичні за формою та змістом апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20.08.2025 року у справі № 757/24071/25-к та постановити нову ухвалу, якою скаргу на повідомлення про підозру слідчого, прокурора у кримінальному провадженні - задовольнити та скасувати повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 10.01.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 12023000000000806, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.05.2023 року, складене та підписане заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 .
Також, апелянт у скаргах просить зобов'язати уповноважену особу (процесуального керівника, прокурора) у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні №12023000000000806 від 09.05.2023 року про час та дату повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 10.01.2025 року.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що слідчим суддею порушено вимоги кримінального процесуального закону.
Зокрема, слідчим суддею не надано оцінку всім ключовим обставинам справи та не спростовано ключові аргументи сторони захисту, допущено порушення принципів, передбачених статтями 7, 9, 10, 11, 17, 20, 21, 22, 23, 26 КПК України, що виразилося у наступному: обмеженні сторони захисту у доступі до правосуддя; позбавлення права на повну реалізацію права на захист; відмові у необхідності безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду; а у сукупності такі дії продемонстрували очевидний обвинувальний ухил під час розгляду справи зі сторони слідчого судді.
Апелянт посилається на очевидну невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки відмова у задоволенні скарги з мотивів зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні суперечить вимогам чинного законодавства.
Адвокат зазначає і про неповноту судового розгляду, оскільки слідчий суддя фактично відхилила клопотання сторони захисту про дослідження доказів для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законної, обґрунтованої та справедливої ухвали, а також суттєво обмежив у можливості реалізації процесуальних прав сторони, не надавши можливість приймати участь у розгляді скарги особисто та проігнорувавши доводи, викладені у запереченнях на клопотання прокурора.
Таким чином, з огляду на ст. 409 КПК України оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Крім цього адвокат вказує, що з аналізу положень ст.ст. 276 - 278 Кримінального процесуального кодексу України можна виділити три види підстав для скасування повідомлення про підозру, зокрема, це неналежний суб'єкт складення та вручення повідомлення про підозру, порушення процесуального порядку вручення повідомлення про підозру та необґрунтованість підозри.
Апелянт посилається на те, що з матеріалів кримінального провадження № 12023000000000806 від 09.05.2023 року та зі змісту повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.01.2025 року вбачається, що у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на створення організованої злочинної групи для вчинення злочинів: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництва такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усунення перешкод, вчинених у складі організованої групи, з корисливих мотивів.
Однак, в оскаржуваній підозрі від 10.01.2025 року зазначено, що ОСОБА_7 , діючи умисно та з метою особистого збагачення, залучив до вчинення злочину ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановлену досудовим розслідуванням особу.
На думку захисника саме повідомлення про підозру від 10.01.2025 року складено, підписано та вручено неуповноваженою особою.
Адвокат ОСОБА_6 у скарзі зазначає, що за прямим тлумаченням приписів ст. 19 Конституції України та ст. ст. 1, 3, 22, 36, 37, 276 - 278, 481 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 23 Закону України «Про адвокатура та адвокатську діяльність» у їх системному взаємозв'язку, ніхто, крім Генерального прокурора, заступника Генерального прокурора, керівника відповідної обласної прокуратури, які входять до групи прокурорів (які є безпосередніми процесуальними керівниками) у кримінальному провадженні не має право та не наділений повноваженнями повідомляти адвокату про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Зі змісту оскаржуваного повідомлення про підозру вбачається, що підозрюваний ОСОБА_7 є діючим адвокатом та що воно 10.01.2025 року складено та підписано Заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 .
Разом з цим, відповідно до змісту витягу від 11.01.2025 року з Єдиного реєстру досудових розслідувань та постанови від 17.05.2023 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року вбачається, що у групі прокурорів попередньо зазначеного кримінального провадження відсутній заступник Генерального прокурора ОСОБА_8 , як прокурор, який був би наділений необхідним обсягом повноважень на здійснення процесуального керівництва та як наслідок на підписання оскаржуваного повідомлення про підозру.
Апелянт вважає, що оскільки досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні здійснюється відносно діючого адвоката, на якого розповсюджуються відповідні гарантії встановлені спеціальним Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Генеральний прокурор, його заступники мали б здійснювати особистий прокурорський контроль (нагляд) за даним кримінальним провадженням.
Крім того, належний особистий прокурорський контроль (нагляд) Генеральним прокурором або його заступниками, відповідно до приписів ст. 37 Кримінального процесуального кодексу України, можливий лише виключно у формі процесуального керівництва.
Скаржник також зауважує на процесуальні порушення під час фактичної зміни раніше врученого повідомлення про підозру від 10.01.2025 року, а саме зміну у поза процесуальний спосіб.
Зі змісту матеріалів кримінального провадження № 12023000000000806 від 09.05.2023 вбачається, що повідомлення про підозру складено та підписано 10.01.2025 року Заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 , а цього ж дня 10.01.2025 року старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_11 виніс постанову про уточнення анкетних даних.
Зі змісту резолютивної частині вказаної постанови вбачається, що старший слідчий вніс уточнення до анкетних даних підозрюваного, які викладені на першій сторінці письмового повідомлення про підозру від 10.01.2025 року.
За викладених обставин вбачається, що старший слідчий в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України підполковник поліції ОСОБА_11 допустив грубе порушення вимог ст.ст. 278, 279, 481 Кримінального процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме у поза процесуальний спосіб вніс зміни до раніше повідомленої підозри.
Крім цього захисник вказує, що у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року відбувається порушення встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гарантій адвокатської діяльності.
Відповідно до обставин справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року.
У вказаному кримінальному провадженні 14.03.2024 року ОСОБА_7 допитано у якості свідка, під час якого останній повідомив, що є діючим адвокатом, надає відповідні юридичні консультації та правову допомогу різним юридичним та фізичним особам з різних правових питань, у тому числі пов'язаних з питанням мобілізаційного законодавства, надавав відповідні роз'яснення щодо інформації, яка містилась на офіційному сайті Державної прикордонної служби України, та щодо постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», а також з інших питань.
Слідчим у кримінальному провадженні 30.04.2024 року, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2024 року у справі № 757/15411/24-к, проведено обшук у квартирі АДРЕСА_1 , у ході якого вилучено: мобільний телефон iPhone SE з сім-карткою « НОМЕР_1 ».
Крім того, слідчим у кримінальному провадженні 30.04.2024 року, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 05.04.2024 року у справі № 757/15385/24-к, проведено обшук в офісі АДРЕСА_2 , у ході якого вилучено: ноутбук марки з зарядним пристроєм до нього.
Вилучений мобільний телефон та ноутбук належать ОСОБА_7 та використовувались ним безпосередньо під час здійснення адвокатської діяльності, а саме у спілкуванні з клієнтами та зберіганні інформації, яка має адвокатську таємницю, а саме: контакти клієнтів; фрагменти матеріалів кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справ, а також справ про адміністративні правопорушення; особисті документи клієнтів; особисті дані клієнтів, що стосуються вищевказаних справ; та інше.
За результатами розгляду звернення ОСОБА_7 Національна асоціація адвокатів України також дійшла висновку про порушення його прав та гарантій адвокатської діяльності (лист НААУ № 851/0/2-24 від 23.05.2024).
Національна асоціація адвокатів України у своєму листі зазначає, що протиправне вилучення та утримання речей, документів і незаконне копіювання інформації, що містить адвокатську таємницю, є навмисним невизнанням професії та статусу адвоката, його ролі в суспільстві як конституційного суб'єкта в системі правосуддя.
Національна асоціація адвокатів України вбачає, що слідчими Головного слідчого управління Національної поліції України та процесуальними керівниками Офісу Генерального прокурора, уповноваженими здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000000806 від 09.05.2024 року, грубо порушено гарантії адвокатської діяльності, передбачені пп. 1, 2, 3, 4, 6, 9 ч. 3 ст. 23 та ч. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.08.2024 року у справі №757/21819/24-к було зобов'язано уповноважених осіб Головного слідчого управління Національної поліції України у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року повернути ОСОБА_7 вилучене під час обшуків 30.04.2024 року майно, а саме: мобільний телефон та ноутбук марки з зарядним пристроєм до нього.
Адвокат вказує на те, що у повідомленні про підозру ОСОБА_7 відсутня об'єктивна сторона інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 КК України.
У повідомленні ОСОБА_7 про підозру відсутнє твердження про те, що документи та/або інформаційна система «ШЛЯХ», до яких вносилися відомості про осіб, які відповідно перетнули державний кордон України до законодавчо встановленої процедури, є підробленими або недостовірними, тобто не розкрито та не вказано у чому ж саме полягало незаконне переправлення таких осіб через державний кордон України.
Скаржник зауважує, що відповідно до об'єктивної сторони кримінального правопорушення за ст. 332 Кримінального кодексу України вбачається, що дії організатора незаконного переправлення спрямовані на організацію діяльності інших осіб, що вчиняють адміністративне правопорушення, передбачене ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - незаконне перетинання державного кордону.
Зі змісту повідомлення про підозру вбачається, що ОСОБА_7 інкриміновано незаконне переправлення 40 осіб через державний кордон України, що само собою мається на увазі, що 40 осіб вчинили адміністративне правопорушення (незаконне перетинання державного кордону), передбачене ст. 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, але відповідно до інформації щодо стадій розгляду судових справ за посиланням https://court.gov.ua/fair/ вбачається, що відносно 40 осіб, які зазначені у повідомленні про підозру, не складалось та не направлялось жодних матеріалів про адміністративне правопорушення за незаконне перетинання державного кордону України, а також відсутня жодна інформація про притягнення останніх до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення.
Отже, посилаючись за змістом повідомлення про підозру на організацію ОСОБА_7 незаконного переправлення осіб через державний кордон України, наявність у нього корисливого мотиву, мети власного незаконного збагачення, органом досудового розслідування не зазначено у чому полягала така протиправна діяльність та наміри її вчинення підозрюваним, не розкрито об'єктивну сторону кримінального правопорушення.
У повідомленні про підозру ОСОБА_7 відсутня і суб'єктивна сторона інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 332 Кримінального кодексу України.
На думку захисника, сукупність змісту повідомлення про підозру та сукупність у справі доказів не дають достатніх підстав для висновку про існування фактів і інформації, які можуть переконати про існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наведене свідчить про передчасність повідомленої підозри та є підставою для її скасування, а тому за таких обставин, повідомлення про підозру від 10.01.2025 року у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення є необґрунтованою, здійснена з порушенням порядку письмового повідомлення про підозру, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, не уповноваженою на те особою.
Також скаржник послався і на те, що звернення зі скаргою на повідомлення про підозру не є слідчою (розшуковою) дією. Тобто, за логікою самого кримінального процесу, дана процесуальна дія не має жодного відношення до процесу збирання доказів у кримінальному провадженні, а тому жодних обмежень для сторони захисту у цьому питанні в принципі не може існувати.
Крім того, ст. 219 КПК України визначає поняття строків досудового розслідування, встановлюючи чіткі межі того, що входить до предмета їх обчислення, а що - ні. При цьому жодних обмежень у питанні вирішення і можливості звернення зі скаргами, зокрема на повідомлення про підозру, у вказаній статті немає.
Аналіз положень ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 94 Кримінального процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти, зокрема, наявність достатності доказів для підозри.
Основною метою перевірки слідчим суддею наявності достатності доказів для підозри є судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.
Встановлення ж двомісячного строку, після якого дозволяється оскаржити повідомлення про підозру у вчиненні злочину, має на меті надати строк, за збігом якого слідчий суддя зможе встановити чи укріпилася така підозра, чи стала спростованою. Саме тому лише після спливу цього строку є доцільним та можливим здійснити судовий контроль за наявністю достатніх доказів для підозри.
Також скаржник посилається на те, що викладені у скарзі доводи були проігноровані слідчим суддею без наведення мотивів їх відхилення та без належного врахування поряд з іншими аргументами. Натомість суддя здійснив довільне тлумачення положень законодавства, зокрема ст. 280, 281 КПК України, що свідчить про намагання усунутися від здійснення правосуддя та об'єктивного, всебічного розгляду поданої скарги.
В судове засідання ОСОБА_7 та прокурор не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання їх повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора та ОСОБА_7 , що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника ОСОБА_6 , який підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року, за підозрою ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.
10.01.2025 року ОСОБА_7 , за підписом Заступника Генерального прокурора ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України в рамках зазначеного кримінального провадження.
28.01.2025 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_11 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було оголошено у розшук.
01.03.2025 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_11 було зупинено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року, у зв'язку з оголошенням в розшук ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10
20.05.2025 року до Печерського районного суду міста Києва надійшла скарга захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.01.2025 року, у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року.
Скарга мотивована тим, що заступник Генерального прокурора ОСОБА_8 у складеному повідомленні про підозру від 10.01.2025 рокудійшов висновку, що «...організатор організованої групи ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою з її учасниками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та невстановленою особою, організували незаконне переправлення 40 осіб через державний кордон України та сприяли незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, наданням засобів та усуненням перешкод...».
Адвокат вказує, що повідомлення про підозру від 10.01.2025року ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023року здійснено безпідставно та із порушенням норм кримінального процесуального законодавства, а саме: вимог ст. ст. 3, 22, 276, 277 Кримінального процесуального кодексу України.
Також, адвокат зазначив, що сукупність змісту повідомлення про підозру та сукупність у справі доказів не дають достатніх підстав для висновку про існування фактів і інформації, які можуть переконати про існування обґрунтованої підозри у вчиненні особою інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, наведене свідчить про передчасність повідомленої підозри та є підставою для її скасування, а тому за таких обставин, повідомлення про підозру від 10.01.2025 року, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, підлягає скасуванню, у зв'язку з тим, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення є необґрунтованою, здійснена з порушенням порядку письмового повідомлення про підозру, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, неуповноваженою на те особою.
З врахуванням зазначеного, адвокат просив слідчого суддю:
- скасувати повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 10.01.2025 року у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, у кримінальному провадженні № 12023000000000806, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.05.2023 року, складене та підписане заступником Генерального прокурора ОСОБА_8 ;
- зобов'язати уповноважену особу (процесуального керівника, прокурора) у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року вчинити дії щодо виключення з Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей у кримінальному провадженні №12023000000000806 від 09.05.2023 року про час та дату повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 10.01.2025 року;
- для забезпечення об'єктивності та повноти судового розгляду витребувати матеріали кримінального провадження № 12023000000000806 від 09.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України з Головного слідчого управління Національної поліції України та/або Офісу Генерального прокурора для можливості їх дослідження під час слухання скарги та оцінки доводів, висловлених у ній.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 рокувідмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.01.2025 року у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що положеннями ч. 5 ст. 280, ч. 1 ст. 282 КПК України встановлено дозвіл на вчинення у зупиненому досудовому розслідуванні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення місцезнаходження підозрюваного, та, одночасно з цим, положення зазначених норм містять пряму заборону на вчинення інших процесуальних дій, у тому числі - слідчих (розшукових).
З огляду на наведене, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що станом на день розгляду скарги досудове розслідування зупинено, у зв'язку з розшуком підозрюваного, що вказує на те, що розгляд даної скарги є передчасним, оскільки постанова про зупинення не скасована або ж провадження не відновлене.
Відтак, слідчий суддя вважав, що він на даній стадії позбавлений права здійснювати розгляд такої скарги, оскільки оскарження підозри та дослідження скарги по суті не є дією, яка направлена на встановлення місця знаходження підозрюваного.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з зазначених вище підстав.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Згідно п. 5 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Отже, закон пов'язує закінчення досудового розслідування з постановленням процесуального рішення, постанови про закриття кримінального провадження, або вчиненням комплексу процесуальних дій, пов'язаних з направленням до суду обвинувального акту чи відповідного клопотання. У Параграфі 1 Глави 24 КПК розкриваються відповідні форми закінчення досудового розслідування.
Главою 26 КПК України передбачено оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Слід зазначити, що звернення зі скаргою на повідомлення про підозру не є слідчою (розшуковою) дією. Тобто, за логікою самого кримінального процесу, дана процесуальна дія не має жодного відношення до процесу збирання доказів у кримінальному провадженні, а тому жодних обмежень для сторони захисту у цьому питанні не існує.
Аналізуючи наведені норми права колегія суддів приходить до висновку про те, що кримінальний процесуальний закон наділяє правом особу, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, та її захисника чи законного представника, на звернення зі скаргою на повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, на протязі всього часу досудового розслідування в тому числі і під час його зупинення, але виключно до моменту закриття кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом органом досудового розслідування.
При цьому, заборони на звернення зі скаргою на повідомлення про підозру та розгляд такої скарги слідчим суддею під час зупинення досудового розслідування, у зв'язку із оголошенням підозрюваного у розшук, кримінальний процесуальний закон не містить.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про відмову у задоволенні скарги адвоката з підстав зупинення досудового розслідування на момент звернення зі скаргою є передчасним та необґрунтованим.
При цьому колегія вважає за необхідне зазначити, що аналіз положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України дає підстави вважати, що в ході розгляду скарги на повідомлення про підозру підлягають з'ясуванню дотримання в ході повідомлення про підозру Глави 22 КПК України, у тому числі щодо відповідності підозри вимогам ст. 277 КПК України та дотримання порядку вручення письмового повідомлення про підозру відповідно до вимог ст. 278 КПК.
Відповідно до ст. 372 КПК України судове рішення у формі ухвали повинно містити суть питання, що вирішується цією ухвалою, встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався.
Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 , слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що розгляд скарги є передчасним, оскільки постанова про зупинення не скасована або ж провадження не відновлене, а оскарження підозри та дослідження скарги по суті не є дією, яка направлена на встановлення місця знаходження підозрюваного.
Таким чином, із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчий суддя не розглянув доводи скарги захисника підозрюваного у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 року ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру від 10.01.2025 року.
Таким чином, в порушення положень ст. 372 КПК України належні і достатні мотиви та підстави ухвалення рішення про відмову у задоволенні скарги оскаржувана ухвала слідчого судді не містить.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення слідчого судді не в повній мірі відповідає вимогам процесуального закону, оскільки слідчий суддя прийняв оскаржуване рішення, не розглянувши викладені у скарзі доводи захисника по суті та не надавши їм жодної оцінки.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
З урахуванням наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру від 10.01.2025 року,слідчим суддею допущені істотні порушення вимог кримінального-процесуального закону, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали про призначення нового судового розгляду.
Під час нового розгляду слідчому судді належить перевірити доводи скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_6 в межах повноважень, передбачених законом для розгляду скарг відповідної категорії, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог КПК України.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та призначити новий розгляд скарги у суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 20 серпня 2025 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою призначити новий судовий розгляд скарги адвоката ОСОБА_6 про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 10.01.2025, у кримінальному провадженні № 12023000000000806 від 09.05.2023 по суті цієї скарги слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4