Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11743/2025
м. Київ Справа № 369/8560/20
02 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року, постановлену під головуванням судді Янченка А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва, -
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовомдо ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва, в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні частиною будинку, яка належить ОСОБА_1 та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом демонтажу 2 поверху частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2020 року відкрито провадження у справі, із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 липня 2024 року підготовче провадження у справі закрито. Справу призначено до розгляду по суті.
11 березня 2025 рокуКиєво-Святошинським районним судом Київської областіпостановлено ухвалу про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва на підставі пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України (якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи).
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 а подали апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Києво-Святошинським районним судом Київської областівід 11 березня2025 рокута направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанціїпостановлена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції зробив неправильний висновок вказавши, що позивач повторно не з'явилася в призначені судові засідання, враховуючи, що той же суд у тому ж складі встановив фактичну першу неявку позивача.
Посилання суду першої інстанції на те, що представник позивача був повідомлений про час та дату розгляду справи, що був призначений на 10.12.2024 року не враховує факту припинення договору про надання правничих послуг з представником на час призначення вказаного судового засідання.
Отже, позивачка не була належним чином повідомлена про час та дату слухання справи, яке було заплановане судом першої інстанції на 10.12.2024 року, враховуючи, що тривалий час знаходилась на лікуванні і це фактично позбавило її можливості належним чином скористатись своїми правами позивача, а в подальшому призвело до порушення її прав в результаті прийняття судом першої інстанції необгрунтованого рішення про залишення позову без розгляду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Петришак Андрій Ярославович просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року - без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, розмір яких складає 15 000,00 грн.
Зазначає, що до повноважень суду не віднесено встановлювати фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Отже, суд першої інстанції вчинив всі процесуальні дії щодо повідомлення позивача про судові засідання, а саме, двічі надсилав повістки про виклик у судове засідання засобами поштового зв'язку на адресу позивача, яку вона зазначила у своїй позовній заяві.
Заявник мала можливість слідкувати за ходом розгляду своєї справи, дізнаватися про його результати, проте такі дії не вчиняла та неодноразово не з'являлася у судове засідання.
Відповідно до ч. 5 ст.130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Повноваження адвоката Юрчика Сергія Валерійовича на представництво інтересів ОСОБА_1 в Києво-Святошинському районному суді Київської області підтверджено ордером на надання правничої (правової) допомоги від 09.07.2020 року № 1002685.
До апеляційної скарги позивач не додає доказів, що станом на 14.10.2024 року або станом на 10.12.2024 року нею був розірваний договір про надання правової допомоги з цим адвокатом.
Щодо витрат на правову допомогу представник відовідача зазначає, що з метою належного представництва інтересів ОСОБА_2 під час судового розгляду справи в суді відповідач була змушена скористатися послугами адвоката.
Враховуючи обсяг правової допомоги, яка надана на даний час та буде надана в подальшому, під час судового розгляду справи судами, сума витрат на правову допомогу складає 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок).
Станом на сьогоднішній день відповідачем понесено витрати у зв'язку із розглядом справи у розмірі 15 000,00 грн, які у разі відмови в задоволенні апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Святошов Андрій Миколайович підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Петришак Андрій Ярославович просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, оскаржувану ухвалу суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулась до суду з позовомдо ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва, в якому просила суд усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності частиною будинку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу 2 поверху частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_5.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 липня 2020 року відкрито провадження у справі. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи (а.с. 24-25 том 1).
На підставі розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 408 від 03.04.2024 року здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 369/8560/20. Вказану справу передано на розгляд судді Янченку А.В.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 квітня 2024 року прийнято до розгляду цивільну справу № 369/8560/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництва.
Призначено підготовче судове засідання на 01 липня 2024 року (а.с. 257 том 1).
01 липня 2024 року суд ухвалив закрити підготовче судове засідання та, керуючись статями 197-198 ЦПК України, призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом сторін, про що постановлено ухвалу від 01 липня 2024 року (а.с. 3 том 2).
Розгляд справи по суті за пред'явленим позовом ОСОБА_1 призначався судом неодноразово, а саме: на 14 жовтня 2024року, на 10 грудня 2024 року, на 11 березня 2025 року.
Представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції здійснював адвокат Юрчик Сергій Валерійович на підставі ордера серії АІ № 1058827 від 09 жовтня 2020 року та адвокатСвятошов Андрій Миколайович на підставі ордера серії АР № 1113614 від 01 вересня 2023 року, 09 липня 2024 року (а.с. 93, 94, 225, 226 том 1, а.с. 10 том 2).
Із довідки, складеної секретарем судового засідання Києво-Святошинського районного суду Київської області вбачається, що 14 жовтня 2024 року справу знято з розгляду у зв?язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні. Розгляд справи відкладено до 10 грудня 2024 року (а.с. 7 том 2).
Про явку в судове засідання на 10 грудня 2024 року представник позивача - адвокат Святошов Андрій Миколайович повідомлявся безпосередньо в суді, про що в матеріаліах справи міститься розписка (а.с. 8 том 2).
В судове засідання 10 грудня 2024року учасники справи не з'явились, розгляд справи здійснено судом першої інстанції за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи по суті відкладено судом до 11 березня 2025 року (а.с. 11 том 2).
Про розгляд справи по суті на 11 березня 2025 року суд першої інстанції сповіщав позивача ОСОБА_1 у судовою повісткою про виклик до суду, яка вручена одержувачу (позивачу) ОСОБА_1 - 22 січня 2025 року (а.с. 13-15 том 2).
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 11 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом знесення самочинного будівництвазалишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
Залишаючи позов ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачка, будучи належним чином повідомленою про місце, дату, час проведення судових засідань, а саме: 10.12.2024 року (кореспонденція, направлена на адресу позивача, повернулась з відміткою «за закінченням терміну зберігання», крім того представника позивача Святашова А.М. було повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання 14.10.2024 року під розписку безпосередньо в приміщенні суду); 11.03.2025 року кореспонденція (відправлення № 0610221791463)направлена на адресу позивача, а саме: судова повістка від 11.12.2024 року про виклик до суду на 11.03.2025 року на 12:15 год. отримана особисто позивачем 22.01.2025 року), повторно не з'явилася до суду, не підтримавши вимоги в судовому засіданні, із заявами про розгляд справи за її відсутності не зверталася, її нез'явлення перешкоджає розгляду справи, тому є передбачені пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України підстави для залишення позову без розгляду.
Роз'яснено заявнику положення частини 2 статті 257 ЦПК України про те, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам процесуального права з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантії їх реалізації.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки в судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до частини п'ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали) належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Відповідно до правової позиції, викладеної, зокрема, у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
З матеріалів справи відомо, що позивач ОСОБА_1 а особисто, а також через уповноважених нею представників - адвокатів Юрчика Сергія Валерійовича, Святошова Андрія Миколайовича брала участь у судовому процесі, який тривав з 15 липня 2020 року по 11 березня 2025 року(а.с. 87-90, 93, 94 , 97, 98-99, 103-110, 111, 225, 226, 227-228 том 1).
Під час судового розгляду справи відбулась заміна судді. Вказану справу передано на розгляд судді Янченку А.В.та судом першої інстанції з 05 квітня 2024 року розпочато розгляд справи спочатку.
Судом першої інстанції були призначені наступні дати судових засідань з розгляду справи по суті: на 14 жовтня 2024 року, на 10 грудня 2024 року, на 11 березня 2025 року.
14 жовтня 2024 року причиною відкладення розгляду справи на 10 грудня 2024 року стало зняття з розгляду справи, у зв?язку із зайнятістю судді в іншому судовому засіданні, що не пов?язано з неявкою в судове засідання 14 жовтня 2024рокупозивача у справі.
Розгляд справи було відкладено до 10 грудня 2024 року (а.с. 7 том 2).
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Святошов Андрій Миколайовичпро явку в судове засідання на 10 грудня 2024 року повідомлений безпосередньо в суді, про що в матеріаліах справи міститься розписка (а.с. 8 том 2).
10 грудня 2024 року ні позивач, ні її представник до суду не з'явилися.
Розгляд справи відкладено на 11 березня 2025 року (а.с. 11 том 2).
Позивач повідомлена належним чином про явку в судове засідання на 11 березня 2025 року о 12-15 год судовою повісткою про виклик до суду, яка була надіслана судом першої інстанції на поштову адресу, зазначену позивачем ОСОБА_1 у позовній заяві (а.с. 13 том 2).
Про вручення позивачеві ОСОБА_1 рекомендованого листа про явку в судове засідання на 11 березня 2025 року свідчить реєстр відправлення та відстеження поштового відправлення ДП «Укрпошта» за ідентифікатором відстеження 0610221791463, який отримано нею завчасно - 22 січня 2025 року (а.с. 13-15 том 2).
11 березня 2025 року ні позивач, ні її представник до суду повторно не з'явилися та заяви про розгляд справи за її відсутності позивач не подавала.
При цьому, сама позивач про причини неявки у судові засідання суд не повідомила.
Установивши, що позивач була належним чином повідомленапро місце, дату і час судового розгляду справи, проте в судові засідання 10 грудня 2024 року та 11 березня 2025 року повторно (двічі поспіль) не з'явилась, заяви про розгляд справи за відсутності позивача не подала, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що на час призначення судом першої інстанції судового засідання на 10 грудня 2024 року договір про надання правничих послугз представником (адвокатом) було припинено не знайшли свого підтвердження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, представництво інтересів позивача ОСОБА_1 в суді першої інстанції з 11 вересня 2023 року здійснював адвокат Святашов Андрій Миколайович на підставі ордерів серії АР № 1113614 від 01 вересня 2023 року, від 09 липня 2024 року (а.с. 225, 226 том 1, а.с. 10 том 2).
Під час судового розгляду справи ні позивач, ні її представник - адвокат Святашов Андрій Миколайович не повідомляли суд першої інстанції про припинення правовідносин за договором про надання правової допомоги і такі докази в матеріалах відсутні.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Святашов Андрій Миколайович, який з 11 вересня 2023 року здійснював представництво позивача в суді першої інстанції, про явку в судове засідання на 10 грудня 2024 року повідомлявся безпосередньо в суді, що підтверджується розпискою (а.с. 8 том 2).
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі- частини 5 статті 130 ЦПК України.
Участь позивача (учасника справи) у судовому процесі через свого представника, повноваження якого належним чином підтверджені, слід розцінювати як участь самого позивача, у зв'язку із чим і наслідки вчинених представником процесуальних дій поширюються на особу, яку представляють (позивача), незалежно від того, якою є особиста поведінка цієї особи. Інше суперечило б самій сутності інституту представництва.
Таким чином, наслідки неявки в судове засідання учасника справи, визначені у статті 223 ЦПК України, стосуються як позивача, так і його представника, крім випадків, коли суд визнав явку позивача обов'язковою.
Отже, в даному випадку позивач була належним чином повідомлена судом першої інстанції про місце, дату і час судового розгляду справи на 10 грудня 2024 року.
Правовий аналіз наведених норм законодавства та встановлених судом фактичних обставин у своїй сукупності дозволяють колегії суддів апеляційного суду зробити висновок про те, що позивач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, не з'явилася судові засідання, призначені судом першої інстанції на 10 грудня 2024 року та 11 березня 2025 року ( двічі поспіль), і від неї не надходила заява про розгляд справи за її відсутності, а відтак суд першої інстанції, зсудовим рішенням якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення її позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України.
Також колегія суддів апеляційного судувважає за потрібне звернути увагу на те, що право позивача на доступ до суду не є порушеним, оскільки залишення позову без розгляду не позбавляє позивача можливості повторно звернутися до суду з позовом після усунення причин, які стали підставою для відповідного процесуального рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .
Оскільки оскаржуване судове рішення залишено без змін, а скарга залишена без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Відсутні правові підстави для відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку із переглядом Київським апеляційним судом ухвали суду першої інстанції, розмір яких оцінено в сумі 15 000,00 грн, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, заінтересована сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Петришак Андрій Ярославович, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, розмір яких складає 15 000,00 грн.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу відповідач надав лише заявку на надання послуг № 2 до договору на надання правової (правничої) допомоги (юридичних послуг) від 28 червня 2023 року. Передбачені частиною третьоюстатті 137 ЦПК України документи, які необхідні для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу (договір, детальний опис робіт), відповідач не надав.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на наведене, відсутні передбачені статтею 137, 141 ЦПК України правові підстави для задоволення клопотання відповідача про стягнення з позивача на її користь витрат на правову допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, так як у суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 а не обґрунтувала належним чином відповідне клопотання, не надала суду апеляційної інстанції докази понесення таких витрат, їх розміру.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: