01 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представника власника майна ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023100010002227 від 28.07.2023, яке було виявлено та вилучено в ході обшуку, який відбувся, у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України, у період часу з 14 год. 23 хв. до 20 год. 20 хв. 21.07.2025 в офісному приміщенні, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Д, поверх 2, в ході якого виявлено та вилучено:
- системні блоки марки «HP» в кількості 125 шт. з серійними номерами: 7CD30A191C57; 7CD30A18736E; 008CFAD516D6; 008CFAD64ED8; 008CFAD5F328; 7CD30A12440F; 008CFAD5C3CO; 7CD30A1D2232; 7CD30A1E9721; 7CD30A19ACA6; 7CD30A189CD8; 7CD30A1D4B5A; 008CFAD50438; 7CD30A1BAC3A; 008CFAD65E52; 008CFADSE5F7; 7CD30A192DD0; 7CD30A183C8E; 008CFAD5F545; 7CD30A190CF1; 7CD30A110C9F; 008CFAD5F356; 7CD30A19EB30; 008CFAD5F38A; 008CFAD49614; 7CD30A188C7B; 7CD30A19DB5B; 008CFAD67ED4; 7CD30A183A1E; 008CFAD5F50E; 7CD30A1829C6; 008CFAD4962D; 7CD30A1AC23F; _____________________________________________________________________________________
Справа 752/15485/23 Слідчий суддя - ОСОБА_7
Апеляційне провадження № 11-сс/824/6295/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
008CFAD5F7BD; 7CD30A18D450; 7CD30A171AD0; 008CFAD65EBD; 008CFAD67EC8; 008CFAD42484; 7CD30A182C46; 008CFAD6FD9A; 7CD30A1D2227; 008CFAD67EC7; 7CD30A19ACF7; 008CFAD3BF1B; 7CD30A187C62; 7CD30A165E45; 7CD30A15C8CB; 7CD30A18B859; 7CD30A187C45; 008CFAD6FD1A; 008CFAD5E6D3; 008CFAD67C5A; 008CFAD5F342; 7CD30A182AEF; 008CFAD53637; 008CFAD5E6BF; 008CFAD64E81; 7CD30A182AC3; 7CD30A106610; 008CFAD5F5B1; 008CFAD5F3C5; 7CD30A218758; 008CFAD63E8A; 008CFAD66CD6; 7CD30A1C6088; 7CD30A190DAB; 7CD30A1DC1C1; 7CD30A20E1E2; 7CD30A21A222; 7CD30A1BCAF0; 7CD30A219917; 7CD30A1EAE99; 7CD30A2598F4; 7CD30A1E9E04; 7CD30A103647; 7CD30A1BCAAD; 7CD30A1B8BD8; 7CD30A192DF4; 008CFAD56BB9; 7CD30A198ABD; 7CD30A20C903; 7CD30184CB6; 008CFAD5F376; 7CD30A18CC6F; 7CD30A1C1E82; 7CD30A18C98D; 7CD30A1D8AB4; 7CD30A1D375D; 7CD30A19CCA7; 7CD30A18CC65; 16CCCC; 7CD30A21E775; 7CD30A19CCE7; 7CD30A183A10; 008CFAD69DF0; 7CD30A19BC74; 7CD30A188B43; 7CD30A191CB8; 7CD30A18FB39; 008CFAD44609; 008CAD6FD94; 008CFAD50618; 7CD30A18B85F; 7CD30A21E7C9; 7CD30A105426; 008CFAD66E99; 8CG7368PHR; 8CG74831DH; EC8EB5D379CD; C8CBB8071882; C8CBB819FA68; EC8EB5D34C93; 7SD30A27827B; 7CD30A2170FA; 7CD30A1DA2C7; 7CD30A1F9A36; 7CD30A1B7A51; 7CD30A1BAAF2; 8CG8083CN; 7CD30A20EA4E; 7CD30A126053; 861DN607755; 7CD30A20E196; 7CD30A16AA04;
- системні блоки марки «WYSE» в кількості 32 шт. з серійними номерами: 5SEDMC00058; 5SEDMS01108; 9FFDM900314; 21/67Cп-5-2; 9FFDM401398; 5SEDN600157; 5SEDMS00093; 117/37KI52; 44-IT80K8; 5SEDMS01187; 5SEDMS01000; 002710793; 5SEDMS01120; 117/37KI33; E4/31; 5SEDMS00782; 117/37KI18; 130903; MAC008064C55F00; 5SEDO700558; 5SEDMS00561; 117/37KI17; 5SEDN900003; 072CC1; 861DN805379; 5SEDO700571; HSC016; 008064C9AD42; Б/Н; 5SEDMC00104; 5SEDN600124; Б/Н/;
- системні блоки марки «Fujitsu» в кількості 51 шт. з серійними номерами: YLUD084960; YLUD146030; YLUD148366; YLUD086521; YLUD083903; YLUD088427; YLUD158984; YLUD084855; YLUD148716; YLUD088217; YLUD076980; YLUD086225; YLUE131746; YLUD146302; YLUD078197; YLUD156019; YLUD085955; YLUD077156; YLUD086061; YLUD148524; YLUD013754; YLUD179616; YLUD085474; YLUD077902; YLUD078014; YLUD078234; YLUD089505; YLUD085786; YLUD082962; YLUD089763; YLUD077264; YLUD077016; YLUD077002; YLUD078095; YLUD088870; YLUD086139; YLUD078015; YLUD084042; YLUD085546; YLUD180235; YLUD089468; YLUD178874; YLUD179563; YLUD068839; YLUD178895; YLUD146034; YLUD175058; YLUD155996; YLUD156851; YLUD025245; YLUD156842;
- ноутбуки марки «HP» в кількості 2 шт. з серійними номерами: CND506108Z; CND35036FZ;
- ноутбуки марки «ACER» в кількості 1 шт. з серійним номером NXEG9EUO1923900A277600;
- моноблоки марки «Artline» в кількості 3 шт. з серійними номерами: xAL305709; xAL310874; x AL310870;
- мережеве обладнання марки «HP» в кількості 4 шт. з серійними номерами: CN 833ZU30C; CN833ZU22Y; CN827ZU2DX; CN053ZS17V;
- мережеве обладнання марки «Mikrotik» в кількості 1 шт. з серійним номером: HFH091ZDNRR;
- ігрові приставки Sony PlayStation 5 в кількості 3 шт. серійні номери: E43A0161B10576560; E43A0161B10592805; F44101FXL10629165;
- мобільні телефони марки «ZTE» в кількості 19 шт,;
- мобільні телефони марки «Infinix» в кількості 6 шт.;
- мобільні телефони марки «Techno SPARK» в кількості 3 шт.;
- чорнові записи - 8 арк.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про арешт майна, що належить ТОВ «МОНТЕ СКАЙ», вилученого під час обшуку, проведеного 21.07.2025 за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Д, поверх 2, з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування цим майном, перелік якого зазначено у клопотанні.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який в режимі відеоконференцзв'язку підтримав подану апеляційну скаргу та просив накласти арешт на вилучене майно, думку представника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ «МОНТЕ СКАЙ», який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100010002227 від 28.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Голосіївська окружна прокуратура міста Києва.
Згідно даних клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що на території міста Києва діє невстановлена група осіб, які зорганізувалися у стійке злочинне угрупування з метою вчинення кримінальних правопорушень з метою власного збагачення.
Основним видом діяльності вказаної злочинної групи є систематичні шахрайські дії як до громадян України, так і громадян інших держав, що здійснюються методами психологічного впливу, введення в оману, погроз щодо притягнення до кримінальної відповідальності тощо.
В рамках здійснення досудового розслідування на адресу Голосіївської окружної прокуратури міста Києва надійшло звернення представника громадської організації «ПРОЗОРА ДІЯ» ОСОБА_8 , у якому останній повідомив перелік адрес, за якими функціонують «колл-центри». Однією з таких адрес була вказана адреса: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д, поверх 2.
Як зазначено в клопотанні, орган досудового розслідування має підстави вважати, що невстановлені досудовим розслідуванням особи створили мережу офісів «колл-центрів», що спеціалізуються на отримані шахрайським шляхом грошових коштів у м. Києві.
Постановою прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 від 21.07.2025 року прийнято рішення про проведення невідкладного обшуку за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д, поверх 2 в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України.
Згідно даних протоколу обшуку від 21.07.2025, цього ж дня проведено невідкладний обшук в порядку ст. 233 КПК України за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д, поверх 2, в ході якого виявлено та вилучено: системні блоки, ноутбуки, моноблоки, мережеве обладнання, ігрові приставки, мобільні телефони чорнові записи, а саме: системні блоки марки «HP» в кількості 125 шт., системні блоки марки «WYSE» в кількості 32 шт., системні блоки марки «Fujitsu» в кількості 51 шт., ноутбуки марки «HP» в кількості 2 шт., ноутбуки марки «ACER» в кількості 1 шт., моноблоки марки «Artline» в кількості 3 шт., мережеве обладнання марки «HP» в кількості 4 шт., мережеве обладнання марки «Mikrotik» в кількості 1 шт., ігрові приставки Sony PlayStation 5 в кількості 3 шт., мобільні телефони марки «ZTE» в кількості 19 шт., мобільні телефони марки «Infinix» в кількості 6 шт., мобільні телефони марки «Techno SPARK» в кількості 3 шт., чорнові записи - 8 арк.
Постановою прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 від 22.07.2025 вищезазначене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023100010002227 від 28.07.2023.
22.07.2025 прокурор Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на вищевказане майно, вилучене в порядку ст. 233 КПК України в ході обшуку приміщення за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д, поверх 2.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30.07.2025 відмовлено у задоволенні клопотання прокурора, з підстав недоведеності стороною обвинувачення обставин кримінального правопорушення, відповідності вилученого майна ознакам речових доказів, та відсутності підстав для накладення арешту на вилучене майно з метою його спецконфіскації.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
За правилами ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину.
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Як убачається із даних клопотання прокурора, та витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні 12023100010002227 від 28.07.2023, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проводиться щодо обставин здійснення невстановленими особами на території Голосіївського району міста Києва шахрайських дій, які завдають матеріальну шкоду у великих розмірах.
Як свідчать матеріали клопотання, підставою для внесення відомостей про вказане кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, та підставою проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д, поверх 2, стало звернення представника громадської організації «ПРОЗОРА ДІЯ» ОСОБА_8 від 09.07.2025, у якому останній повідомив, що за адресою м. Київ, вул. Казимира Малевича, 86Д, поверх 2, (яка є однією з низки тих, про які вказано у заві) функціонує «колл-центр», основним видом діяльності якого є заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами громадян.
Разом з тим, клопотання прокурора не містить викладу конкретних обставин імовірного злочину, до клопотання не долучено відомостей на підтвердження вищезазначених фактичних обставин щодо виявлення ознак незаконної діяльності, пов'язаної із організацією роботи шахрайських "колл-центрів", з метою заволодіння грошовими коштами.
Клопотання про арешт майна не містить належного викладу об?єктивної сторони інкримінованого злочину, а також даних на підтвердження проведення оперативно-розшукових заходів, в ході яких було встановлено діяльність "колл-центрів", та результатів проведення таких заходів.
Відтак, жодних отриманих в ході досудового розслідування доказів на підтвердження викладених у клопотанні фактичних обставин злочину та внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, матеріали клопотання не містять.
Крім того, як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, вищезазначене майно, про арешт якого порушено питання в клопотанні, було виявлено та вилучено в ході обшуку, який відбувся 21.07.2025 у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України без ухвали слідчого судді. Однак у подальшому, ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 30.07.2025 прокурору Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 відмовлено у задоволенні клопотання про надання дозволу на проведення обшуку у кримінальному провадженні № 12023100010002227 від 28.07.2023, який відбувся у порядку ч. 3 ст. 233 КПК України за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Д, поверх 2.
Також колегія суддів звертає увагу, що не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом комп'ютерну техніку, речі та документи, вилучені в ході обшуку за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 86 Д, поверх 2, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту даного майна, як збереження речових доказів.
Так, надані суду матеріали не містять відомостей на обгрунтування наявності підстав вважати, що вилучені системні блоки та ноутбуки, мобільні телефони та інші речі та документи є знаряддям чи предметом вчинення кримінальних правопорушень, зберегли на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.
Як клопотання прокурора, так і постанова про визнання майна речовими доказами, містять лише опис імовірного вчинення кримінального правопорушення та перелік норм КПК України щодо арешту майна з метою збереження речових доказів, без належного обгрунтування, за яким із критеріїв, передбачених ст. 98 КПК України, вилучене майно визнано речовими доказами, які сліди злочину воно містить, або інші відомості, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Ураховуючи наведені обставини, станом на день розгляду слідчим суддею поданого клопотання про арешт майна, таке клопотання не містило та прокурором не було не надано достатніх доказів того, що майно, вилучене в ході в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 ,відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, про що обгрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Крім того, як вірно встановлено слідчим суддею, прокурором у клопотанні не обгрунтовано наявність обставин, передбачених абзацом 2 ч. 4 ст. 170 КПК, п.п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, для арешту вилученого майна з метою спеціальної конфіскації.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
Наведені прокурором апеляційні доводи про те, що вилучене майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди та містить інші відомості, є необгрунтованими, оскільки матеріали клопотання, які були предметом розгляду слідчим суддею, не містили доказів на підтвердження вказаних обставин. Під час апеляційного розгляду прокурором також не надано таких доказів.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 липня 2025 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3