1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 30 вересня 2025 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року,
за участі:
представника
власника майна адвоката ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку 27.03.2025, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-грошові кошти в сумі 23 000 доларів США, 233 500 грн., 350 Євро не відомого походження;
-предмети схожі на дорогоцінне каміння;
-пластикова картка НОМЕР_4 з аркушем паперу з чорновими записами;
-студентські квитки в кількості 42 шт.;
-печатка Національної академії статистики обліку та аудиту;
-аркуші паперу у вигляді заготовок на дипломи на різних осіб в кількості 35 арк.;
-кредитний договір №3/4126201 на 5 арк.;
-банківська картка НОМЕР_1 ;
-договір № 030337/4056/0000241 на 20 арк;
-копія договору від 28.05.2024 на 2 арк.;
-договір №ВКФ-2024-1187 на 11 арк.;
-договір купівлі-продажу від 04.02.2025 на 3 арк.;
-договір дарування від 27.09.2024 на 2 арк.
-договір дарування від 27.09.2024 на 2 арк.;
-довіреність від 27.09.2024 на 1 арк.;
-довіреність від 31.05.2024 на 1 арк.;
-довіреність від 29.05.2024 на 1 арк.;
-договір дарування від 28.05.2024 на 1 арк.;
-мобільний телефон «Samsung» IMEI 1 - НОМЕР_2 , IMEI 2 - НОМЕР_3 .
Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просив, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання та повернути ОСОБА_5 майно.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 11 квітня 2025 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власника майна, копію ухвали не направлено, про наявність оскаржуваного рішення стало відомо 30 квітня 2025 року, апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 05 травня 2025 року. З цих підстав, просив поновити строк на апеляційне оскарження.
Апелянт зазначає, що обшук проведено в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України у домоволодінні, що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_8 , однак у протоколі обшук відсутні відомості про добровільну згоду особи на проникнення до житла.
Крім того, постанову про проведення обшуку вручено ОСОБА_9 , який не є власником цього домоволодіння.
Також, вказане домоволодіння не є житлом ОСОБА_5 а є його місцем роботи, де він здійснює роботи з приводу утримання та ремонту цього домоволодіння.
Під час обшуку на території домоволодіння виявлено сейф, що належить ОСОБА_5 , однак в протоколі обшуку зазначено про іншу особу, а саме ОСОБА_10 , який є сином ОСОБА_5 .
Звертає увагу на те, що вилучені та арештовані грошові кошти не ідентифіковано, а вилучене майно у своїй сукупності не відповідає ознакам, передбачених ст. 98 КПК України.
Серед іншого, ОСОБА_5 має статус свідка у кримінальному провадженні, а ухвала слідчого судді про легалізацію проведеного обшуку, відсутня.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча про час та дату судового засідання його повідомлено у встановлений законом спосіб. 30 вересня 2025 року надіслав заперечення до апеляційної скарги, в яких просив відмовити у задоволенні скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційний розгляд провести у його відсутність. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).
Заслухавши доповідь судді, доводипредставника власника майна, який просивзадовольнити апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З матеріалів провадження убачається, що 11 квітня 2025 року клопотання прокурора розглянуто без повідомлення власника майна, копію ухвали не направлено. В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначив, що про наявність оскаржуваного рішення стало відомо 30 квітня 2025 року, апеляційну скаргу направлено, через систему «Електронний суд» 05 травня 2025 року. Колегія суддів вважає, що з наведених підстав строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням НП України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 18 жовтня 2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12024000000002143, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У даному кримінальному провадженні досліджуються обставини за яких директор Фахового коледжу економіки та управління національної академії статистики, обліку та аудиту (ЄДРПОУ 02357723) ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, можливо, за попередньою змовою групою осіб, за грошову винагороду допомагає чоловікам призовного віку працевлаштуватися викладачами до очолюваного ним навчального закладу, з подальшим бронюванням від військової мобілізації, тим самим надаючи можливість чоловікам ухилитися від призову на військову службу.
З матеріалів клопотання вбачається, що до вказаних протиправних дій причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - батько ОСОБА_10 , зокрема, заступник першого проректора по роботі з коледжами НАСОА - директор Фахового коледжу економіки та управління національної академії статистики, який для здійснення незаконної діяльності та зберігання речей і документів, які мають доказове значення у кримінальному провадженні, використовує приватний будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
27 березня 2025 року проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності зареєстровано за ОСОБА_8 , під час якого виявлено та вилучено речі, документи та грошові кошти.
27 березня 2025 року постановою слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 виявлене та вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12024000000002143.
28 березня 2025 року прокурор другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 засобами поштового зв'язку направив до Печерського районного суду м. Києва клопотання про накладення арешту на майно, яке вилучено під час проведення обшуку за адресою: Київська обл., с. Гатне, вул. Грушевського, буд. 1, з метою збереження речових доказів.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року клопотання прокурора задоволено.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів.
З огляду на положення п. 1 ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
У такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12024000000002143 про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою збереження вказаного майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, наявні достатні підстави для арешту вказаного в клопотанні прокурора майна.
Крім того, вказане майно у даному кримінальному провадженні постановою слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_11 від 27 березня 2025 року визнано речовими доказами.
Слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Зважаючи на зазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, застосував захід забезпечення кримінального провадження на засадах розумності та співмірності.
Доводи апелянта про допущені порушення під час проведення обшуку, в тому числі і відсутність ухвали про легалізацію проведеного обшуку, підлягають перевірці під час розгляду кримінального провадження по суті.
Інші доводи на які посилається апелянт також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Разом із тим, стороною захисту реалізувалося таке право та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/18701/25-к) відмовлено у задоволенні клопотання, поданого порядку ст. 174 КПК України.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , з урахуванням викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику власника майна ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2025 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14
Єдиний унікальний № 757/15027/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Справа № 11сс/824/3847/2025 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК