Справа №761/34410/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/6964/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
30 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, -
за участю:
представника власників майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року задоволено частково клопотання прокурора першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 22025000000000468 від 14.04.2025 та накладено арешт на майно, що вилучено 12.08.2025 в службових осіб ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
1. Мобільний телефон «Iphone 12 Pro Max» із задньою кришкою білого кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (пароль НОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 .
2. Мобільний телефон «Samsung Galaxy S24 Ultra» ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІЬЕІ 2: НОМЕР_5 із задньою кришкою сірого кольору (пароль НОМЕР_16), який належить ОСОБА_6 .
3. Мобільний телефон «Iphone 16 Pro Max» із задньою кришкою біжового кольору ІМЕІ: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 (пароль НОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 .
4. Мобільний телефон «Samsung Galaxy А 50» ІМЕІ: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 (пароль НОМЕР_17).
5. Мобільний телефон «Realme UI» ІМЕІ: НОМЕР_10 , ІМЕІ 2: НОМЕР_11 (пароль НОМЕР_17).
6. Мобільний телефон «Redmi A3» (пароль НОМЕР_17) ІМЕІ: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 .
7. Ноутбук «Asus» 353U сірого кольору із зарядним пристроєм.
8. Ноутбук «Нр» ProBook 450 G2, A/S: 1588-3003.
9. Документи, чорнові записи:
- чорнові записи, на 4 арк.;
- акт приймання-передачі часток в статутному капіталі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 16.12.2024, на 1 арк.;
- документи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3»: акт приймання-передачі, опис, акт, видаткові накладні, рахунки на оплату, договор, рішення, виписки, на 15 арк.
- документи ФОП « ОСОБА_10 »: листи, додаткова угода, лист-повідомлення, видаткова накладна, на 113 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_11 »: рахунки-фактури, видаткові накладні, чеки, рахунки, на 50 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_12 »: договори поставки № НОМЕР_14, на 4 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_13 »: накладні, рахунки, видаткові накладні, рахунки-фактури, на 11 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_14 »: виписка по рахунках, на 10 арк.- заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися ними у будь-який спосіб.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 ,подав апеляційну скаргу в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року та її скасувати. Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , про накладення арешту на майноОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді, якою накладено арешт на предмети, речі, документи вилучені в ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підлягає скасуванню, оскільки висновки суду, викладені у судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та доказам наявним у клопотанні прокурора.
Фактичне позбавлення права користування вилученим майном, порушує права ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є правомірними власниками вилученого майна.
Апелянт вказує на те, що клопотання прокурора, не містить жодної вказівки на те, що майно належне ОСОБА_15 та ОСОБА_7 , відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а також відсутнє належне обґрунтування вказаних доводів.
У судовому засіданні стороною обвинувачення на підтвердження нібито вчинення ОСОБА_6 , ОСОБА_7 дій, що є предметом досудового розслідування, був наданий протокол огляду одного мобільного телефону. Однак зазначений протокол не містить жодних фактичних даних, які б доводили обставини, на які посилається прокурор та не підтверджують наявності будь-якої інформації, що має значення для кримінального провадження. Твердження прокурора з цього приводу є виключно припущенням, яке не може розцінюватися як належний та допустимий доказ у розумінні ст. 84 КПК України.
Інші предмети, речі та документи у встановленому законом порядку оглянуті не були. У зв'язку з цим слідчому судді не було надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність на вилучених об'єктах інформації, що має значення для встановлення обставин, які з'ясовуються під час досудового розслідування. Відтак, відсутні підстави вважати, що зазначені речі чи документи містять відомості, необхідні для досягнення цілей кримінального провадження.
Не вчинення жодних слідчих (розшукових) дій щодо огляду вилучених предметів та ненадання доказів на підтвердження доводів клопотання свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення.
Сама по собі обставина призначення комп'ютерно-технічної експертизи не може вважатися належною та достатньою підставою для арешту мобільних телефонів, ноутбука. Постанова про призначення такої експертизи була винесена формально, із грубим порушенням вимог ст. 242 КПК України, без належного обґрунтування необхідності її проведення та без конкретного визначення питань, які мають бути поставлені перед експертом.
Також апелянт зазначає, що наданими стороною обвинувачення матеріалами не доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, апелянт зазначає, що оскаржувану ухвалу оголошено 20.08.2025 року. Проте отримано її повний текст, тільки 27.08.2025 року, що підтверджується розпискою про отримання, лише після чого стали зрозумілими мотиви ухваленого рішення та з'явилася об'єктивна можливість складання мотивованої апеляційної скарги, а тому строк на її подання був пропущений з поважних причин.
В судове засідання, прокурор не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений завчасно та належним чином. Проте від прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , надійшло клопотання про відкладення апеляційного розгляду, у зв'язку з тим, що вона 30.09.2025 о 12 год. братиме участь у розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_16 за ч. 1 ст. 114-1 КК України у Деснянському районному суді м. Києва, а інші прокурори з групи прокурорів беруть участь в інших судових засіданнях та процесуальних діях.
З урахуванням викладеного, а також, що прокурором не надано доказів на підтвердження того, що інші прокурори з групи прокурів беруть участь в інших судових засіданнях та процесуальних діях, думки представника власників майна, який не заперечував щодо проведення апеляційного розгляду у відсутності прокурора, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній просив задовольнити з наведених в ній підстав, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року, які викладені в клопотанні, колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з матеріалів клопотання, що 15.08.2025 прокурор першого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 22025000000000468 від 14.04.2025, а саме на речі, предмети, документи вилучені 12.08.2025 в службових осіб ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, згідно переліку зазначеного в даному клопотанні.
На обґрунтування вимог даного клопотання прокурор послалася на те, що 2 відділом 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000468 від 14.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Відповідно до матеріалів ДКІБ встановлено, що службові особи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (код ЄДРПОУ НОМЕР_15), всупереч державним інтересам, створюють загрозу ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом постачання ІНФОРМАЦІЯ_5 ІНФОРМАЦІЯ_6 неналежної якості, які не забезпечують їх ІНФОРМАЦІЯ_7, та привласнюють значну частину державних коштів, що виділяються на потреби ІНФОРМАЦІЯ_8.
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є компанією з серійного виробництва ІНФОРМАЦІЯ_6 та спеціальних ІНФОРМАЦІЯ_9», основними замовниками яких виступають ДП «ІНФОРМАЦІЯ_10» ІНФОРМАЦІЯ_11.
Згідно п. 5 Постанови КМУ № 1275 від 11.11.2022 «Деякі питання здійснення ІНФОРМАЦІЯ_12 на період дії правового режиму воєнного стану» прибуток виконавця державного контракту (договору) у складі ціни може становити не більш як 25 відсотків виробничої собівартості товарів, робіт та послуг. Відповідальність за неправильність розрахунку ціни несе виконавець державного контракту.
Водночас, службові особи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», з корисливих мотивів, виготовляють ІНФОРМАЦІЯ_13 різних модифікацій із дешевих компонентів низької якості та технічних характеристик за штучно завищеними цінами з метою отримання прибутку, що значно перевищує 25 %.
Встановлено, що під час проведення випробувань ІНФОРМАЦІЯ_6 «ІНФОРМАЦІЯ_14» в умовах, наближених до ІНФОРМАЦІЯ_15. Крім цього, за отриманими даними, співвласник ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_17 та директор підприємства ОСОБА_6 , для зниження фактичної вартості складових ІНФОРМАЦІЯ_6, залучили працівників ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які за попередньою домовленістю та за їх вказівкою закуповують дешеві та низькоякісні компоненти в ІНФОРМАЦІЯ_16, або у третіх осіб без відображення цього у податковій та бухгалтерській звітності.
В подальшому, головний бухгалтер ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_20 та ОСОБА_7 (дружина ОСОБА_6 ) декларують операції з придбання вказаних технічних засобів за значно вищими цінами у підконтрольних суб'єктів господарювання, насамперед з числа близьких родичів та підлеглих, які у подальшому перераховують на їх рахунки значну частину грошових коштів, отримані за виконання державних ІНФОРМАЦІЯ_17.
Зокрема, ОСОБА_20 та ОСОБА_7 шляхом використання підроблених документів відображають у бухгалтерському та податковому обліку придбання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» окремих елементів та комплектуючих для виробництва ІНФОРМАЦІЯ_6 не від фактичних постачальників, а за завищеними цінами у підконтрольних їм ФОП: ФОП « ОСОБА_11 », ФОП « ОСОБА_14 », ФОП « ОСОБА_12 », ФОП « ОСОБА_21 », ФОП « ОСОБА_22 », ФОП « ОСОБА_23 » та ін.
При цьому, ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_21 взагалі не проводять господарську діяльність, а підготовкою та оформленням їх імені фінансових документів і податкової звітності займається безпосередньо ОСОБА_7 , у якої в розпорядженні знаходяться їх рахунки, банківські картки, електронні ключі доступу до ІНФОРМАЦІЯ_18 «Клієнт-банк», кабінетів платників податків, тощо.
Також, ОСОБА_7 з використанням наявних у неї банківських карток підконтрольних ФОП, за участю останніх, організувала процес обготівкування грошових коштів, що надходять ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» від державних замовників. Отримані за таких обставин грошові кошти ОСОБА_7 передає ОСОБА_6 , ОСОБА_17 або за попереднім узгодженням з ОСОБА_6 іншим особам.
Крім того, встановлено, що впродовж 2024-2025 років ФОП « ОСОБА_14 » на замовлення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» здійснюється постачання пакувальної тари (дерев'яних ящиків), за суттєво завищеними цінами у підконтрольних ФОП « ОСОБА_24 », ФОП « ОСОБА_25 », ФОП « ОСОБА_26 », ФОП « ОСОБА_27 » та ФОП « ОСОБА_28 » з метою привласнення грошових коштів, що надходять від державних замовників, які взагалі не займаються жодним з видів господарської діяльності та, насамперед, пов'язаним з виготовленням пакувальної тари (дерев'яних ящиків).
При цьому, за вказівкою ОСОБА_14 виготовленням видаткових накладних, актів прийняття-передачі нібито виконаних робіт, рахунків про оплату товарів та послуг, підготовкою фінансової та податкової звітності зазначених підконтрольних ФОП, займається найнятий бухгалтер - ОСОБА_29 , в розпорядженні якої знаходяться їх карткові рахунки, електронні ключі доступу до кабінетів платників податків тощо.
В подальшому, ФОП « ОСОБА_24 », ФОП « ОСОБА_25 », ФОП « ОСОБА_26 », ФОП « ОСОБА_28 » та ФОП « ОСОБА_27 » знімають зі своїх розрахункових рахунків у банківських установах грошові кошти, які передають ОСОБА_14 , який в свою чергу, частину обготівкованих грошових коштів, згідно попередньої домовленості, передає особисто ОСОБА_6 .
Таким чином, за вищеописаних обставин, службові особи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» володіючи інформацією про низькі технічні характеристики ІНФОРМАЦІЯ_18 РЕБ, умисно продовжують постачати їх на ІНФОРМАЦІЯ_19, що може вплинути на ІНФОРМАЦІЯ_20.
Разом з тим, згідно матеріалів досудового розслідування, є істотні підстави вважати, що на даний час злочинна діяльність, організована ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_14 та іншими їх спільниками не припинена.
Допитані в якості свідків фізичні особи-підприємці ОСОБА_11 , ОСОБА_27 , ОСОБА_30 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , повідомили про свою непричетність до ведення підприємницької діяльності, жодних товарів та послуг від свого імені зазначеним підприємствам не надавали.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Згідно ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, були об'єктами кримінально протиправних дій та одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватись під час обшуку.
12.08.2025 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого виявлено та вилучено:
1. Мобільний телефон «Iphone 12 Pro Max» із задньою кришкою білого кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (пароль НОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 .
2. Мобільний телефон «Samsung Galaxy S24 Ultra» ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІMЕІ 2: НОМЕР_5 із задньою кришкою сірого кольору (пароль НОМЕР_16), який належить ОСОБА_6 .
3. Мобільний телефон «Iphone 16 Pro Max» із задньою кришкою біжового кольору ІМЕІ: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 (пароль НОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 .
4. Мобільний телефон «Samsung Galaxy А 50» ІМЕІ: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 (пароль НОМЕР_17).
5. Мобільний телефон «Realme UI» ІМЕІ: НОМЕР_10 , ІМЕІ 2: НОМЕР_11 (пароль НОМЕР_17).
6. Мобільний телефон «Redmi A3» (пароль НОМЕР_17) ІМЕІ: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 .
7. Ноутбук «Asus» 353U сірого кольору із зарядним пристроєм.
8. Ноутбук «Нр» ProBook 450 G2, A/S: 1588-3003.
9. Документи, чорнові записи:
- чорнові записи, на 4 арк.;
- договір № 1 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 16.12.2024, на 1 арк.;
- акт приймання-передачі часток в статутному капіталі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 16.12.2024, на 1 арк.;
- документи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3»: акт приймання-передачі, опис, акт, видаткові накладні, рахунки на оплату, договор, рішення, виписки, на 15 арк.
- документи ФОП « ОСОБА_10 »: листи, додаткова угода, лист-повідомлення, видаткова накладна, на 113 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_11 »: рахунки-фактури, видаткові накладні, чеки, рахунки, на 50 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_12 »: договори поставки № НОМЕР_14, на 4 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_13 »: накладні, рахунки, видаткові накладні, рахунки-фактури, на 11 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_14 »: виписка по рахунках, на 10 арк.
На вказаних носіях виявлено інформацію, яка містить доказове значення для досудового розслідування кримінального провадження, а саме документи та відомості щодо ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Крім того вказані носії інформації можуть містити інформацію, яка була видалена, у зв'язку з чим вони вилучені для проведення експертизи/дослідження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
У зв'язку із викладеним, 12.08.2025 вказані предмети, речі та документи визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.
Таким чином, з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також недопущення втрати речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на майно.
Враховуючи вищевикладене з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, та збереження речових доказів, проведення експертиз, допитів свідків та проведення інших слідчих дій прокурор вважає за необхідне накласти арешт на вилучене майно.
20.08.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно, що вилучено 12.08.2025 в службових осіб ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, а саме:
1. Мобільний телефон «Iphone 12 Pro Max» із задньою кришкою білого кольору IMEI: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 (пароль НОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 .
2. Мобільний телефон «Samsung Galaxy S24 Ultra» ІМЕІ: НОМЕР_4 , ІЬЕІ 2: НОМЕР_5 із задньою кришкою сірого кольору (пароль НОМЕР_16), який належить ОСОБА_6 .
3. Мобільний телефон «Iphone 16 Pro Max» із задньою кришкою біжового кольору ІМЕІ: НОМЕР_6 , ІМЕІ 2: НОМЕР_7 (пароль НОМЕР_3 ), який належить ОСОБА_7 .
4. Мобільний телефон «Samsung Galaxy А 50» ІМЕІ: НОМЕР_8 , ІМЕІ 2: НОМЕР_9 (пароль НОМЕР_17).
5. Мобільний телефон «Realme UI» ІМЕІ: НОМЕР_10 , ІМЕІ 2: НОМЕР_11 (пароль НОМЕР_17).
6. Мобільний телефон «Redmi A3» (пароль НОМЕР_17) ІМЕІ: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 .
7. Ноутбук «Asus» 353U сірого кольору із зарядним пристроєм.
8. Ноутбук «Нр» ProBook 450 G2, A/S: 1588-3003.
9. Документи, чорнові записи:
- чорнові записи, на 4 арк.;
- акт приймання-передачі часток в статутному капіталі ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 16.12.2024, на 1 арк.;
- документи ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_3»: акт приймання-передачі, опис, акт, видаткові накладні, рахунки на оплату, договор, рішення, виписки, на 15 арк.
- документи ФОП « ОСОБА_10 »: листи, додаткова угода, лист-повідомлення, видаткова накладна, на 113 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_11 »: рахунки-фактури, видаткові накладні, чеки, рахунки, на 50 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_12 »: договори поставки № НОМЕР_14, на 4 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_13 »: накладні, рахунки, видаткові накладні, рахунки-фактури, на 11 арк.;
- документи ФОП « ОСОБА_14 »: виписка по рахунках, на 10 арк. - заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися ними у будь-який спосіб.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Задовольняючи частково дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 22025000000000468 від 14.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК Українита накладаючи арешт на зазначене апелянтом майно, слідчий суддя встановив, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, окрім договору № 1 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 16.12.2024, на 1 арк., оскільки зберегло на собі його сліди кримінального правопорушення, та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставини, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для арешту частини, з вказаного у клопотанні прокурора, майна.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, враховано доводи прокурора та слідчого в підтримку поданого клопотання та заперечення представників власників майна, щодо підстав його задоволення, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні ІНФОРМАЦІЯ_18 чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням ІНФОРМАЦІЯ_18 логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження № 22025000000000468 від 14.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України та відношення до нього вилученого майна, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив частково клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України та є речовим доказом в кримінальному провадженні № 22025000000000468 від 14.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України. При цьому, постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_31 від 12.08.2025, /т. 1 а.с. 133-135/, вказане майно визнано речовими доказами.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення частково клопотання прокурора та накладення арешту на вказане майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням ІНФОРМАЦІЯ_18 логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, всупереч доводам апелянта.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України уклопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргупредставника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвокату ОСОБА_8 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2025 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4