Номер провадження: 22-ц/813/5587/25
Справа № 727/12130/24
Головуючий у першій інстанції Сувертак І. В.
Доповідач Назарова М. В.
28.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Карташова О.Ю., Коновалової В.А.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3
на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року, постановлену Суворовським районним судом м. Одеси у складі: судді Сувертак І.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання дитини,
Предметом апеляційного перегляду є ухвала Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року, якою зупинено провадження по справі до закінчення воєнного стану в Україні.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування доводів скарги вказує, що матеріали справи не містять доказів того, що відповідач позбавлений можливості з'являтися до суду.
Посилається на постанови Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 380/7845/21, від 31.05.2023 у справі № 160/1543/21, в яких висловлена позиція про те, що для вирішення питання про зупинення провадження недостатньо самого факту введення воєнного стану і формального перебування сторони у складі ЗСУ, оскільки не кожен структурний елемент в складі ЗСУ переведений на воєнний стан, тобто виконує бойові завдання у зоні бойових дій. Також посилається на постанову Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 753/19628/17, ухвалу Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 757/5240/16, від 29.08.2022 у справі № 461/5209/19, від 17.01.2023 у справі № 501/1699/17, від 09.05.2023 у справі № 96/5671/21.
Звертає увагу, що в період перебування відповідача на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 в суді першої інстанції його інтереси представляв адвокат Ларіонов С.Б.
Крім того вказує, що відповідач особисто отримує кореспонденцію, відправлену позивачем, що підтверджується письмовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 58000111693816 від 22.04.2025.
Судом першої інстанції не встановлено достовірних доказів, які б підтверджували обставину, що ОСОБА_2 перебуває у складі ЗСУ або інших утворених формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичних операцій.
Також вказує, що ч. 2 ст. 252 ЦПК України має вказівку на недопущення безпідставного зупинення провадження у справі про визначення місця проживання дитини.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд, з посиланням на п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, виходив з того, що 24 лютого 2022 року Президентом України було видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжений і діє до теперішнього часу. Відповідно до довідки № 1056 від 27 грудня 2024 року військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України відповідач ОСОБА_2 з 05 грудня 2024 року перебуває на військовій службі по мобілізації, тому визнав за необхідне зупинити провадження у справі.
Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно пункту 2 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а із фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Така правова позиція узгоджується із постановою КЦС ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 456/2541/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 9 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17 і від 29 березня 2023 року у справі № 756/3462/20 виснував, що для зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України необхідно надати докази перебування заявника у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан і виконує бойові завдання у зоні бойових дій.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Ларіонов С.Б., звертаючись до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, в обґрунтування зазначив, що відповідач з 05.12.2024 перебуває на військовій службі по мобілізації у Збройних Силах України.
На підтвердження зазначених обставин долучив довідку від 27.12.2024 № 1056 командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_4 , відповідно до якої солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі по мобілізації в військовій частині НОМЕР_2 АДРЕСА_1 .
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного стану продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об'єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв'язку та кібербезпеки; органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.
Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2022 року в справі № 461/5209/19 (провадження № 61-5782св22), на яку слушно посилається скаржник, вказано, що: «22 серпня 2022 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду касаційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі № 461/3554/21 у зв'язку з тим, що він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 , яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, військовослужбовець не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій. На підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі позивач надав довідки із військової частини НОМЕР_4 від 08 серпня 2022 року № 2/762 та № 2/761. Пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України встановлено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або і інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Оскільки позивачем надані докази його перебування у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі № 461/5209/19 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, тому необхідно зупинити провадження у справі, що переглядається, до припинення перебування позивача у складі Збройних Сил України у військовій частині, яка переведена на воєнний стан».
Такі правові висновки викладені у постанові КЦС ВС від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17.
Довідка від 27.12.2024 № 1056, яка видана командиром військової частини НОМЕР_2 полковником ОСОБА_4 , не містить інформації про переведення на воєнний стан або виконання бойових завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій ОСОБА_2 перебуває на військовій службі.
Докази про переведення на воєнний стан або виконання бойових завдань у зоні бойових дій військовою частиною, в якій ОСОБА_2 перебуває на військовій службі, в матеріалах справи відсутні.
Вказане виключає можливість застосування судом передбачених пунктом другим частини першої статті 251 ЦПК України наслідків у вигляді зупинення провадження у справі.
Крім того, відповідно до п. 2 ст. 252 ЦПК України, не допускається зупинення провадження у справі про визначення місця проживання дитини.
За таких обставин, колегія суддів погоджує доводи апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі, оскільки не врахував, що на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Такого самого застосування відповідної норми права притримується і Верховний Суд в своїх ухвалах, вирішуючи відповідні клопотання, зокрема в ухвалі від 17 січня 2023 року у справі № 501/1699/17 (провадження № 61-17764св21).
Апеляційний суд звертає увагу, що конструкція пункту 2 частини першої статті 251ЦПК України дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Ця норма має тимчасовий характер, тобто обмежується строком перебування сторони у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
За такої умови підстава для зупинення провадження у справі вичерпується тоді, коли участь сторони у складі Збройних Сил України припиняється. Учасник справи може припинити участь у складі Збройних Сил України ще до припинення воєнного стану, якщо така можливість передбачена законодавством.
Наведене правове регулювання дозволяє дійти висновку, що норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України може бути застосована судами під час вирішення питання про зупинення провадження у справі у разі перебування фізичної особи, яка є стороною чи третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, до припинення перебування такої фізичної особи у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Аналогічні висновки у подібних правовідносинах Верховний Суд виклав у постановах від 05 грудня 2024 року у справі № 285/7724/23 (провадження № 61-11221св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 484/40/21 (провадження № 61-4547св23), від 14 лютого 2025 року у справі № 405/1261/24 (провадження № 61-15029св24), від 09 квітня 2025 року у справі № 405/9040/19 (провадження № 61-14807св24).
На вказане не впливає передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи № 754/947/22, оскільки таке має місце за інших правовідносин сторін, відмінних від теперішньої справи.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що теперішня справа є справою, що стосується прав та інтересів дитини, і у справі бере участь повноважний представник відповідача, за обставин чого зупинення провадження у справі не відповідає як першочерговому забезпеченню прав дитини, так і правам сторін, у тому разі і позивачки, на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Дата складення повного тексту постанови - 28 жовтня 2025 року
Судді: М.В Назарова
О.Ю. Карташов
В.А. Коновалова