Номер провадження: 22-ц/813/5229/25
Справа № 522/1588/24
Головуючий у першій інстанції Косіцина В. В.
Доповідач Назарова М. В.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2025 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Косіциної В.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду, який мотивував тим, що 09 березня 2023 року приблизно о 08:15 годині ОСОБА_2 , керуючи т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, рухаючись по другорядній дорозі (вул. Новосельського), не надала дорогу т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі (вул. Тираспольська), під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулося зіткнення, транспортні засоби отримали механічні пошкодження. За фактом ДТП працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 428374 відносно ОСОБА_2 .
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2023 року у справі № 522/5727/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку для притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року - залишено без змін.
Згідно Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, заподіяного власнику т/з від 05.01.2024 № 02/03.1.24, вартість матеріального збитку т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 на дату настання події 09.03.2023 становить 55053,61 грн, розмір витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 становить 79353,92 грн.
11 липня 2023 року позивач надав страховику ПрАТ «СК «Альфа Страхування», у якої на момент вчинення ДТП була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , повідомлення про ДТП та заяву про виплату страхового відшкодування, пошкодження було визнано страховим випадком та відкрито страхову справу № 0452.609.23.01, проте страхове відшкодування не сплачено.
Таким чином страховик зобов'язаний відшкодувати на користь позивача витрати на проведення відновлювального ремонту автомобіля т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 , з урахуванням зносу в межах ліміту страхової відповідальності, з урахуванням визначених полісом № 209540818 страхових сум та франшизи, що становить 52553,61 грн (55053,61 грн (вартість матеріального збитку) - 2500 грн (франшиза)).
Посилаючись на вимоги ст. 1194 ЦК України, ст. 3, 22.1, 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив стягнути з ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» як страховика страхове відшкодування у розмірі 52 553,61 гривень та зі ОСОБА_2 матеріальні збитки, спричинені внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою 26805,31 грн (79358,92-52553,61 грн), а також здійснити розподіл судових витрат.
19.02.2024 ОСОБА_2 надіслала відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Вказує, що доводи позивача щодо наявності вини ОСОБА_2 є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, докази, на які посилається позивач ніяким чином не доводять вину ОСОБА_2 .
Зазначає, що Звіт про оцінку транспортного засобу не є належним доказом по справі, оскільки не підтверджує реальну суму матеріальних витрат, понесених позивачем.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди - задоволено.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 52 553,61 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП у розмірі 26 805,31 гривень.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь позивача - ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору пропорційну задоволеним позовним вимогам у розмірі 801,81 гривень.
Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору, пропорційну задоволеним позовним вимогам у розмірі 409,39 гривень.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 просить задовольнити апеляційну скаргу, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд дійшов передчасного та помилкового висновку про винуватість останньої у скоєнні ДТП, що мало місце 09.03.2023 у м. Одесі, на перехресті вул. Новосельськго та вул. Тираспольської, не встановивши причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_2 в ДТП та її наслідками. Суд першої інстанції не надав належної правої оцінки показам свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Зазначає, що фотографії, які наявні в матеріалах справи та на які послався суд першої інстанції, жодним чином не підтверджують момент зіткнення та механізм його виникнення. Суд також не врахував характер пошкоджень т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 , згідно яких вбачається, що на лівому передньому боці саме подряпини, а не удар. Схема ДТП була складена працівником поліції з грубим порушенням встановленого порядку та не відображає дійсного розташування транспортних засобів.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову в цій справі є вимога про стягнення коштів у розмірі 79358,92 грн, тому справа є малозначною в силу прямої вказівки в ЦПК України.
Оскільки справа є малозначною, то розгляд апеляційної скарги проводиться без повідомлення учасників справи відповідно до приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 вказаної норми).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 хоча і оскаржує рішення суду першої інстанції в повному обсязі, проте фактично йдеться лише щодо прав та обов'язків скаржниці (в частині стягнення матеріальної шкоди зі ОСОБА_2 у розмірі 26805,31 грн).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Крім того, відповідач ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» не уповноважувало ОСОБА_2 на оскарження рішення суду в своїх інтересах.
Отже, предметом апеляційного перегляду справи є рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди зі ОСОБА_2 у розмірі 26805,31 грн, в іншій частині рішення суду не переглядається.
Задовольняючи позов в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не спростувала презумпцію вини, а в її діях наявний склад цивільного правопорушення, яке полягає у тому, що в результаті її дій, як власника джерела підвищеної небезпеки, відбулося завдання шкоди майну позивача. Тому, враховуючи розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 , становить 26 805,31 гривень (79 358,92-52 553,61).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 428374 від 09.03.2023 зафіксовано, що 09 березня 2023 року у місті Одесі, на перехресті вул. Новосельського та вул. Тираспольської, водій - ОСОБА_2 керуючи т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки рухаючись по другорядній дорозі (вул. Новосельського) не надала дорогу т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_3 , який рухався по головній дорозі (вул. Тираспольська), чим здійснила зіткнення з автомобілем, в результаті чого відбулися механічні пошкодження. (в.м. а.с. 2)
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року у справі № 522/5727/23 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв'язку із закінченням строку для її притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 38 КУпАП. (в.м. а.с. 76)
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2023 року - залишено без змін. (в.м. а.с. 122-126).
За п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Частиною 1, 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Факт завдання майнової (матеріальної) шкоди породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно ст. 4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», об'єктом страхування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
У статті 5 Закону зазначено, що страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
У статті 14 Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
На підставі наведеного, визначаючи розмір матеріальної шкоди, що підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача, суд врахував звіт про оцінку вартості матеріального збитку від 05 січня 2024 року № 02/03.01.24, що складений ФОП ОСОБА_7 , що матеріальний збиток власникові т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_3 складає 79358,92 грн.
Також судом взято до уваги, що відповідно до 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону
У ч. 1 ст. 18 Закону зазначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Із матеріалів справи вбачається, що т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_4 на момент завдання шкоди був застрахований (поліс серії ЕР №209540818), та відповідно до умов якого, ліміт за шкоду майну становив 130000,00 гривень, розмір франшизи 2500,00 гривень (а.с. 12).
Згідно ч. 12.1 статті 12 Закону в редакції на момент завдання шкоди, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу, здійснюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року.
Згідно пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості. Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку це та сума, яку за Законом має сплатити страховик як страхове відшкодування.
Оскільки розмір матеріального збитку склав 55053,61 гривень, з урахуванням розміру франшизи, загальна сума страхового відшкодування, яка підлягає сплаті ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь позивача судом визначена як 52553,61 гривень (55053,61-2500), вартість відновлювального ремонту склала 79358,92 гривень. Тому, враховуючи розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню з ПрАТ «СК «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ», розмір матеріальної шкоди, визначений судом як 26805,31 гривень (79358,92-52553,61).
Фактично доводи апеляційної скарги стосуються передчасного та помилкового доводу щодо винуватості ОСОБА_2 у вищезазначеній ДТП, відповідаючи на який, апеляційний суд зазначає таке.
Зі схеми місця ДТП, яка сталася 09.03.2023 року, вбачається напрямок руху, розташування автомобілів: «Volkswagen Jetta» д/н НОМЕР_2 рухався по вулиці Тираспольська (п. 2 схеми), «Hyundai IX35», д/н НОМЕР_1 , рухався по вулиці Новосельського в сторону вулиці Преображенської (п. 1 схеми). Біля вул. Новосельського, 98 встановлений знак «Головна дорога» (п. 6 схеми). Перед перехрестям вулиць зі сторони руху т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 встановлено знак «Дати дорогу» (п. 5 схеми). Освітлення місця ДТП - денне; стан покриття проїзної частини - сухе, наявні дорожні знаки пріоритету на головній та другорядній дорозі, наявна горизонтальна розмітка проїжджої частини, світлофорний об'єкт на момент ДТП не працював. Працівниками поліції визначено два місця зіткнення зі слів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (п.п. 3-4 схеми). Так, зі слів ОСОБА_2 зіткнення мало місце з правої сторони смуги руху т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 ближче до закінчення перехрестя. В той же час, місцем зіткнення зі слів ОСОБА_1 є ліва сторона смуги руху т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 на виїзді з крайньої лівої смуги руху т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_3 . (в.м. а.с. 8)
Також наведено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортного засобу, отриманих внаслідок ДТП, а саме: у автомобіля «Hyundai IX35», д/н НОМЕР_1 - пошкодження ЛФП та вм'ятина переднього бамперу з лівої строни, пошкодження капоту та переднього державного номеру, розбита передня ліва фара, відірваний передній лівий підкрильний; у автомобіля «Volkswagen Jetta» д/н НОМЕР_2 - пошкодження ЛФП та вм'ятина, заднє ліве крило та задній бампер з лівої сторони, задній лівий підкрильник, задня ліва фара. (в.м. а.с. 9)
Наведений перелік пошкоджень, їх локалізація узгоджується як зі схемою, так і з поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, які підписали схему без зауважень.
Що стосується доводів апеляційної скарги в тій частині, що на лівому передньому боці автомобілю т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 саме подряпини, а не удар, і така невідповідність є суттєвою та не узгоджується з доводами позивача щодо механізму ДТП та винуватості ОСОБА_2 , то таке є власним тлумаченням заявницею пошкоджень та механізму їх утворення за умови, що вона не є фахівцем-автотехніком. Крім того, подряпина - наслідок контакту фізичних тіл, а удар - це фізична дія, і такі поняття взагалі не підлягають порівнянню.
З фотографії місця події вбачається, що т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 розташований ближче до лівої сторони полоси руху, тобто, так як визначено у схемі місця ДТП зі слів ОСОБА_1 (а.с. 163-167).
Неспроможним є довід апеляційної скарги про те, що фото фіксація транспортних засобів вже після ДТП не відображає механізм ДТП, оскільки така фото фіксація з приводу розташування автівок нею не спростована.
Відповідно до висновку експерта від 08.08.2023 № КСЕ-19/116-23/8744-ІТ за комплексом вихідних даних, що базуються на поясненнях водія автомобіля «Volkswagen Jetta» ОСОБА_1 , у наданих на дослідження матеріалах відсутні відомості щодо швидкості руху автомобіля «Hyundai IX35», розташування місця зіткнення за версією водія ОСОБА_1 . У зв'язку з чим, провести дослідження та вирішити питання щодо наявності (відсутності) у водія автомобіля «Volkswagen Jetta» ОСОБА_1 технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем «Hyundai IX35» та відповідності його дій вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, експертним шляхом не виявляється можливим. У даній дорожній ситуації водій автомобіля «Hyundai IX35» ОСОБА_2 мала технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів шляхом виконання вимог п.п. 16.11 та 8.4 б), а саме вимог дорожнього руху 2.1 «Дати дорогу» ПДР та в її діях є невідповідність зазначеним пунктам Правил дорожнього руху України.
Натомість, щодо комплексу вихідних даних, що базуються на поясненнях водія автомобіля «Hyundai IX35» ОСОБА_2 , у наданих на дослідження матеріалах відсутні відомості щодо траєкторії руху автомобіля «Hyundai IX35», розташування місця зіткнення за версією водія «Volkswagen Jetta» перед зіткненням відносно меж проїзної частини, розташування місця зіткнення за версією водія ОСОБА_2 . У зв'язку з чим, провести дослідження та вирішити питання щодо того, як повинні були діяти водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та відповідності їх дій вимогам п. 12.3 ПДР, експертним шляхом не виявляється можливим.
Встановлення причини настання ДТП, факту порушення водієм ОСОБА_2 16.11 ПДР потребує оцінки сукупності зібраних по матеріалам справи доказів, з урахуванням висновків даної експертизи, і незалежного їх юридичного аналізу, що виходить за межі компетенції експерта-автотехніка, тому вирішення даних питань, експертним шляхом не виявляється можливим (в.м. а.с. 58-67).
Також судом першої інстанції були допитані: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що він рухався з боку Тираспольської площі та побачив зіткнення двох транспортних засобів. Т/з Hyundai IX35, д/н НОМЕР_1 рухався по вулиці Новосельського в сторону вулиці Преображенської. Закінчуючи рух на перехресті, йому на зустріч із вулиці Новосельського виїхав т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 , який виконував поворот праворуч та допустив зіткнення. Пізніше він пояснив, що після цього він поїхав на роботу, проте, повернувся через півтори години через те, що він вважав, що на місці ДТП потрібна буде його допомога як свідка.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що він їхав по вулиці Тираспольській, т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 рухався по вулиці Новосельського зі сторони вулиці Преображенської на великій швидкості, почав здійснювати поворот праворуч та його занесло.
Допитана у якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вони з мамою їхали по вулиці Новосельського, на зустрічну смугу виїхав т/з Volkswagen Jetta д/н НОМЕР_2 , який здійснював поворот праворуч та допустив зіткнення, показання якої судом вірно оцінено критично через те, що остання є близьким родичем - донькою ОСОБА_2 , що свідчить про її заінтересованість, що не може об'єктивно оцінювати обставини місця події.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що закриття справи про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строків накладання адміністративного стягнення не є підставою для звільнення її від цивільно-правової відповідальності, а вина відповідачки в такому випадку встановлюється на загальних засадах, визначених цивільним законодавством, що і було зроблено судом у даній справі.
У постанові ВС від 04 березня 2020 року в справі № 641/2795/16-ц зазначено, що «не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами, зокрема, висновком судової експертизи тощо».
У постанові ВС від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення ст. 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 не надала суду докази, які б доводили її невинуватість у ДТП, з апеляційною скаргою на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 03.10.2023 року для закриття провадження за відсутності події та складу адміністративного правопорушення до суду не зверталася.
З клопотанням про призначення автотехнічної експертизи, в рамках справи про адміністративне правопорушення, до суду також не зверталася, тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не спростувала презумпцію вини, а в її діях наявний склад цивільного правопорушення, яке полягає у тому, що в результаті її дій, як власника джерела підвищеної небезпеки відбулося завдання шкоди майну позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачка не спростовувала наявність вини у ДТП, тому визначені матеріальні збитки у розмірі 26805,31 грн, підлягають стягненню зі ОСОБА_2 .
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, подана відповідачем апеляційна скарга не містить, тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не має.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі свого представника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Дата складення повного тексту постанови - 21 жовтня 2025 року
Судді: М.В. Назарова
В.А. Коновалова
В.В. Кострицький