Номер провадження: 22-ц/813/1791/25
Справа № 522/24726/23
Головуючий у першій інстанції Бондар В.Я.
Доповідач Карташов О. Ю.
17.07.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Виконавчий комітет Одеської міської ради, Департамент міського господарства Одеської міської ради
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради
на додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 червня 2024 року
за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Одеської міської ради, Департаменту міського господарства Одеської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
Історія справи
Приморським районним судом м. Одеси 31.05.2024 ухвалено рішення, яким частково задоволено позов. Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 162 301 (сто шістдесят дві тисячі триста одна) гривня 25 копійок; відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень; сплачений судовий збір у розмірі 1 723 (одна тисяча сімсот двадцять три) гривні 01 копійка. В частині позовних вимог про стягнення шкоди з Департаменту міського господарства Одеської міської ради - відмовлено.
Короткий зміст вимог
03.06.2024 року до суду надійшла заява представника позивача Перепилиця О.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, оскільки витрати на правову допомогу підтверджуються належними доказами і сторона позивача повідомляла суд, що докази витрат на професійну правову допомогу будуть надані протягом 5 днів, після розгляду справи.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Додатковим Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.06.2024 року заяву ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення - задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 04056919, м.Одеса, м.Одеса, пл. Думська, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 9 700 (дев'ять тисяч сімсот) гривень. В іншій частині заяви - відмовлено.
Додаткове рішення обґрунтовано тим, що відповідачем не спростована співмірність послуг адвоката зі складністю проведеної ним роботи, проте витрати на роздрукування позову з додатками внесені адвокатом до одного з судового засідання в розмірі 300 грн є дійсно необґрунтованими, тому стягненню підлягає правова допомога у розмірі 9700 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Виконавчий комітет Одеської міської ради, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та винесеним у результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, просять його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Перепелиці О.С. про ухваленя додаткового рішення відмовити в повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В скарзі зазначено, що судом не було взято до уваги, те що в описі послуг з професійної правничої допомоги адвокатом вказано про надання послу з «підготовки позовної заяви» та відокремлено «остаточне формування тексту позовної заяви та доданих до неї документів», що фактично є складовою частиною підготовки позовної заяви. З посиланням на висновки Верховного Суду у справі № 560/9332/22, Виконавчий комітет міської ради акцентує увагу, що стягнення за послуги які є очевидно дублюючими одна одну є безпідставним та не обґрунтованим.
Крім того, звертається увага на те, що суд першої інстанції вказує, що сканування позову з додатками та прикріплення його в підсистемі «Електронний Суд» (фактично направлення матеріалів до суду) займає тривалий час адвоката, тому витрати є співмірними, однак це також не є правничою допомогою, адже ці дії не вимагають застосування професійних знань адвоката.
Також, скаржник просить врахувати, що в період дії воєнного стану покладення на Виконавчий комітет Одеської міської ради очевидно неспівмірного обов'язку зі сплати судових витрат призводить до значних витрат бюджетних коштів, що впливає на фінансування програм, які затверджені для допомоги Збройним Силам України, територіальній обороні міста та внутрішньо переміщених осіб.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Ознайомившись з апеляційною скаргою Виконавчого комітету Одеської міської ради, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Перепилиця О.С. подано до суду відзив, в якому просить ухвалене додаткове рішення по справі № 522/24726/23-Е залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки її твердження є хибними. Акцентується увага на тому, що стороною позивача на підтвердження понесених витрат були надані всі необхідні документи.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Представник Виконавчого комітету Одеської міської ради Славинський А.Ю. в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі, додаткове рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Представник Департаменту міського господарства Одеської міської ради - Смирнова Н.В. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги Виконавчого комітету Одеської міської ради, просила задовольнити її в повному обсязі.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Перепилиця О.С. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили додаткове рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Приморським районним судом м. Одеси 31.05.2024 ухвалено рішення, яким частково задоволено позов. Стягнуто з Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 162 301 (сто шістдесят дві тисячі триста одна) гривня 25 копійок; відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень; сплачений судовий збір у розмірі 1 723 (одна тисяча сімсот двадцять три) гривні 01 копійка. В частині позовних вимог про стягнення шкоди з Департаменту міського господарства Одеської міської ради - відмовлено.
До суду 03.06.2024 надійшла заява представника позивача Перепилиця О.С. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу.
04 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Перепилиця Олександром Сергійовичем було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №4/11-23, згідно п.4.1 якого, після надання правової допомоги клієнт відшкодовує адвокату всі заздалегідь узгодженні сторонами витрати, пов'язанні з наданням правової допомоги.
Додатком №1 до Договору від 04.11.2023 сторони погодили надання допомоги у даній справі та розмір правової допомоги у сумі 10 000 грн.
Згідно акту приймання-передачі наданих послуг, адвокатам наданні такі послуги: ознайомлення з наявними матеріалами та зі справою №522/6855/21 - 600 грн; збір нормативно-правової бази та підготовка позову - 400 грн; адвокатський запит до Виконкому - 600 грн; адвокатський запит до Департаменту міського господарства - 600 грн; адвокатський запит до КП «Міськзелентрест» - 600 грн; додатковий адвокатський запит до Департаменту міського господарства - 400 грн; остаточне формування тексту позовної заяви та доданих до неї документів - 1 500 грн; звернення до судового експерта з клопотанням - 600 грн; ознайомлення з відзивом та підготовка відповіді на відзив - 400 грн; участь у судовому засіданні 05.03.22024 - 900 грн; участь у судовому засіданні 11.04.2024 - 900 грн, участь у судовому засіданні 29.05.2024 та підготовка роздрукованих документів - 1 200 грн, участь у судовому засіданні 31.05.2024 - 900 грн.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
У ЦПК України (Цивільному процесуальному кодексі) питання розподілу судових витрат між сторонами врегульовано статтею 141 ЦПК України.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Як свідчать матеріали справи, 04 листопада 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Перепилиця Олександром Сергійовичем було укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №4/11-23, згідно п.4.1 якого, після надання правової допомоги клієнт відшкодовує адвокату всі заздалегідь узгодженні сторонами витрати, пов'язанні з наданням правової допомоги.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано суду: Договір про надання правничої (правової) допомоги №4/11-23; Додаток №1 до Договору від 04.11.2023 в якому сторони погодили надання допомоги у даній справі та розмір правової допомоги у сумі 10 000 грн; Акт приймання-передачі наданих послуг.
Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій та інш.).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі N 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем не спростована співмірність послуг адвоката зі складністю проведеної ним роботи, проте витрати на роздрукування позову з додатками внесені адвокатом до одного з судового засідання в розмірі 300 грн є дійсно необґрунтованими.
Суд першої інстанції достатньо в повній мірі мотивував свій висновок та правильно вирішив, що стягненню підлягає правова допомога у розмірі 9700 грн.
Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо вирішення питання витрат на професійну правничу допомогу, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.
Доводи апеляційної скарги, що судом стягнуто витрати за дублюючи послуги, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.
Твердження скаржників, що період дії воєнного стану покладення на Виконавчий комітет Одеської міської ради очевидно неспівмірного обов'язку зі сплати судових витрат призводить до значних витрат бюджетних коштів, що впливає на фінансування програм, які затверджені для допомоги Збройним Силам України, територіальній обороні міста та внутрішньо переміщених осіб, не можуть бути підставою для скасування додаткового рішення, зменшення або взагалі позбавлення позивача понесених нею витрат на правничу допомогу.
Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
У контексті вказаної практики колегія суддів вважає вищенаведене обґрунтування цієї постанови достатнім, а висновки суду першої інстанції визнає більш логічно обґрунтованими та послідовними, аніж аргументи апеляційної скарги сторони позивача.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення.
Додаткове рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
В.В. Кострицький