28.10.2025
Справа № 482/1545/25
Номер провадження 3/482/697/2025
Іменем України
28 жовтня 2025 року місто Нова Одеса
Суддя Новоодеського районного суду Миколаївської області Кічула В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП невідомий, моториста експлуатаційно-технічного відділення взводу забезпечення військової частини НОМЕР_1 , солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановив:
Відповідно до протоколу № ОДМ-336 про вчинення адміністративного правопорушення, складеного 09.07.2025 року, солдат ОСОБА_1 , перебуваючи 02.05.2025 року у складі добового наряду та виконуючи обов'язки помічника чергового КПП № 1 військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду, на прошення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 17, 291, 306, 307 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4-6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Інструкції помічника чергового контрольно-пропускного пункту військової частини НОМЕР_1 , наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 року № 437дск «Про організацію пропускного режиму у військовій частині НОМЕР_1 в 2025 році», приблизно о 12 год. 45 хв. допустив порушення пропускного режиму: несумлінно виконував свої службові обов'язки, належно не перевірив транспортний засіб - автомобіль УРАЛ 4320, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням старшого матроса ОСОБА_2 , не перевірив кількість та відповідність дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО, вказаного в матеріальній перепустці № НОМЕР_3 , що вивозилося з військової частини НОМЕР_1 , внаслідок чого за межі військової частини було протиправно вивезено 5563 літри дизельного палива, замість зазначених у перепустці 254 кг. дизельного палива, яке в подальшому було реалізовано військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 майстер-сержантом ОСОБА_3 цивільній особі.
Дії ОСОБА_1 військовою службою правопорядку кваліфіковано за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але надав до суду письмове заперечення, в якому своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, вказавши, що у військовій частині відсутні ваги для зважування транспорту при в'їзді та виїзді з території військової частини; відсутній окремий майданчик з заземленням та пожежним інвентарем для перевірки транспорту з паливно-мастильними матеріалами; в добового наряду відсутній спецодяг для перевірки такого транспорту; відсутні метрошток та ареометр для вимірювання відповідних рідин. Подібні за змістом пояснення були надані ОСОБА_1 09.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , при проведенні службового розслідування.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 172-15 КУпАП не є перешкодою для розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, під поняттям адміністративного правопорушення визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною другою статті 172-15 КУпАП передбачено відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Норма ч. 2 ст. 172-15 КУпАП носить бланкетний характер, оскільки фактично у своїй диспозиції відсилає до закону (нормативно-правових актів), що регулюють певні правовідносини, зокрема щодо функціональних обов'язків особи, яка притягається до відповідальності, невиконання (неналежне виконання) яких, і складає по суті склад зазначеного адміністративного правопорушення.
Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний і конкретизований зміст.
Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно правових актів, що наповнює норму більш конкретним, змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації.
Згідно із зазначеним, під час проведення правової кваліфікації діяння необхідно обов'язково встановити, який саме нормативно-правовий акт та у якій редакції був чинним на момент вчинення конкретного правопорушення та встановлював порядок здійснення діяльності, який особа, що притягається до відповідальності, порушила, в чому полягає невідповідність її дій закону.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти росії» та «Карелін проти росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Відповідно до ст. 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.ст. 16, 17 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
На військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 291 Статуту, усі військовослужбовці добового наряду повинні твердо знати, неухильно й сумлінно виконувати свої обов'язки, наполегливо домагаючись додержання розпорядку дня та правил внутрішнього порядку.
Відповідно до ст.ст. 306-307 Статуту, помічник чергового контрольно-пропускного пункту призначається із сержантів або військовослужбовців рядового складу. Він підпорядковується черговому контрольно-пропускного пункту.
Помічник чергового постійно перебуває на контрольно-пропускному пункті й несе відповідальність за додержання правил пропуску на територію військової частини осіб та винесення (внесення) чи вивезення (ввезення) будь-якого майна.
Помічник чергового контрольно-пропускного пункту зобов'язаний:
пропускати на територію (з території) військової частини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, своєї військової частини за документами, що посвідчують особу військовослужбовця; військовослужбовців строкової військової служби - за записками про звільнення (відпускними квитками, посвідченнями про відрядження, приписами), пред'явленими разом із військовим квитком; інших осіб - за перепустками;
звіряти постійні або одноразові перепустки із зразками на контрольно-пропускному пункті, перевіряти наявність на них печатки, а також відповідність фотографії, стежити, щоб вони не були прострочені, а на одноразовій перепустці при виході була відмітка особи, для відвідання якої вона видавалася;
перевіряти за матеріальною перепусткою (дорожнім листком, накладною) винесення (внесення) чи вивезення (ввезення) будь-якого майна, що саме і в якій кількості (кількість місць) дозволено винести (внести) чи вивезти (ввезти); пропускати тільки ті машини, водії яких мають дорожні листи;
доповідати черговому контрольно-пропускного пункту про осіб із простроченими перепустками і про тих, у правильності оформлення документів яких виник сумнів;
негайно доповідати черговому контрольно-пропускного пункту про прибуття командира військової частини, його заступників, а також генералів, адміралів та офіцерів з іншої військової частини;
виконувати у разі потреби обов'язки чергового контрольно-пропускного пункту.
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
У відповідності до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (про склад добового наряду) від 01.05.2025 року № 121-НР, моторист експлуатаційно-технічного відділення взводу забезпечення солдат ОСОБА_1 заступив 02.05.2022 року на чергування о 09 год 00 год. у наряд контрольно-пропускного пункту № 1, у якості помічника чергового.
Відповідно до інструкції помічнику черговому контрольно-пропускного пункту адміністративно-господарчої території військової частини НОМЕР_1 , затвердженої командиром військової частини НОМЕР_1 25.12.2024 року, помічник чергового контрольно-пропускного пункту адміністративно-господарчої території зобов'язаний, у тому числі:
-не дозволяти ввіз (вивіз), занесення (винесення) майна на (з) АГТ без матеріальних перепусток;
-перевіряти за матеріальною перепусткою (накладною) винесення (внесення) чи вивезення (ввезення) будь-якого майна, що саме і в якій кількості (кількості місць) дозволено винести (внести) чи вивезти (ввезти);
-дозволяти винесення (внесення) або вивезення (ввезення) майна за документами;
-автотранспорт своєї частини - по шляховому листу, пропуску та по оформленій накладній;
-автотранспорт інших частин - по шляховому листу, пропуску та по оформленій накладній;
-автотранспорт комерційних структур - по шляховому листу, пропуску та по оформленій накладній;
-заповнювати згідно перепусток на автотранспортні засоби «книгу обліку транспортних засобів що прибувають на АГТ військової частини НОМЕР_1 .
При цьому жодним документом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, або нормативно-правовим актом, на порушення вимог якого посилається військова служба правопорядку у вказаному вище протоколі про адміністративне правопорушення, не передбачено та не доведено наявності у ОСОБА_1 , як у помічника чергового КПП АГТ військової частини НОМЕР_1 , тобто військової службової особи, можливості здійснювати замір паливно-мастильних матеріалів, що вивозяться з території військової частини, в тому числі, спеціальних вагів, будь-якого іншого спеціального обладнання чи спеціального одягу, або будь-яких інструкцій, як повинен діяти помічник чергового КПП АГТ в такому випадку.
Верховний Суд у своїй постанові від 21.05.20021 року у справі № 185/12161/15-к зазначив наступне.
Об'єктивна сторона недбалості припускає несумлінне ставлення службової особи до службових обов'язків, які на неї покладені, що виражаються у їх невиконанні або у неналежному виконанні.
Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов'язків характеризує, перш за все, об'єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби винний або взагалі не діє, не виконує службові обов'язки, або хоча і діє, але виконує ці обов'язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася тощо.
При встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається. При цьому треба враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори. Зокрема, зовнішні умови й обстановку, в якій доводилось виконувати обов'язки військовій службовій особі, дії вищестоящих командирів і начальників, а також дані, які характеризують особу винного, його кваліфікацію, професійну підготовку, тривалість перебування на посаді, яку обіймає, досвід та інші обставини кримінального провадження.
З наведеного вбачається, що для встановлення факту недбалого ставлення до військової служби є необхідним встановити не тільки факт невиконання військовослужбовцем певного обов'язку, але й те, що таке невиконання мало місце саме внаслідок недбалості, тобто у зв'язку із тим, що особа за наявності реальної можливості виконання своїх обов'язків проявила до них байдужість та несумлінність.
Проте, суду не було надано переконливих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-15 КУпАП, зокрема, чи вчинені вони з прямим умислом або через недбале чи несумлінне ставлення до службових обов'язків. В протоколі відсутнє посилання на бланкетні норми.
При цьому, ОСОБА_1 , як і в поясненнях, наданих суду, так і в поясненнях, наданих 09.07.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , при проведенні службового розслідування, стверджував, що для повноцінного виконання покладених на помічника чергового КПП обов'язків щодо належної перевірки транспортних засобів, відсутні спеціальні технічні прилади та засоби, а військовослужбовці, на яких покладено такі функції, не забезпечені спецодягом для цього.
Можливість помічником чергового КПП здійснювати замір паливно-мастильних матеріалів, що вивозяться з території військової частини, не підтверджена жодними документами, будь-яких інструкцій, як повинен діяти помічник чергового КПП в такому випадку, не надано.
Із наданих пояснень ОСОБА_1 та Інструкції помічника чергового КПП вбачається, що на помічника чергового КПП покладено обов'язок перевіряти за матеріальною перепусткою (накладною) винесення (внесення) чи вивезення (ввезення) будь-якого майна, що саме і в якій кількості (кількості місць) дозволено винести (внести) чи вивезти (ввезти), за матеріальною перепусткою, в якій має бути вказано що і скільки перевозиться, а також мають стояти штампи уповноважених осіб з дозволом про виїзд вказаного транспортного засобу з території військової частини. Вказує, що дані обов'язки ним не порушувались.
Матеріалами справи про адміністративне правопорушення дані обставини не спростовані.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Звертає увагу суд і на те, що розгляд адміністративного правопорушення вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і на закріпленій в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
Проаналізувавши та оцінивши дослідженні в судовому засіданні фактичні обставини справи, суд доходить висновку, що не доведено «поза розумним сумнівом» вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а його дії не свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, провадження по справі підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.
Керуючись статтями 268, 188-28, 247, 283, 284 КУпАП, суд
постановив:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя В.М. Кічула