Справа № 129/2853/25
Провадження по справі № 2/129/1956/2025
про відмову у відкритті провадження у справі
"27" жовтня 2025 р. місто Гайсин
Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Бондар О.В. вивчила матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданої в їх інтересах адвокатом Кисловим Юрієм Анатолійовичем, до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, -
установила:
12.08.2025р. адвокат Кислов Ю.А. звернувся до суду із позовом в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним через його невідповідність вимогам ч.4 ст. 207, ст. 1247 ЦК України, з підстав порушення закону при складенні та посвідченні заповіту померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 , тобто нікчемності заповіту, а саме: в заповіті зазначено, що померлий ОСОБА_4 самостійно заповіт не складав (фізично не писав), не підписував у зв'язку із хворобою, а тому він був підписаний іншою особою ОСОБА_5 нібито на прохання ОСОБА_4 , ці обставини викликають сумніви у позивачів у достовірності цього твердження та волевиявлення самого ОСОБА_4 , а також суті та змісту заповіту; для доведення обставини підписання заповіту не зазначеною в ньому особою, тобто не ОСОБА_5 , позивачі додали до матеріалів справи клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Крім того, позивачі зазначають підставою нікчемності оспорюваного ними заповіту відсутність медичних документів про наявність хвороби у померлого ОСОБА_4 , яка б не дозволяла останньому самостійно скласти та підписати заповіт, у зв'язку з цим про необхідність з'ясування питання щодо дійсних намірів спадкодавця.
Ухвалою судді від 14.08.2025 р. на підставі ст.186 ЦПК України відмовлено у відкритті провадження у цій справі з огляду на те, що позивачі повторно звернулися до Гайсинського районного суду Вінницької області з позовом, незважаючи на ті обставини, що у провадженні цього суду вже розглядалась справа № 129/3290/19 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, в цій справі від 17.06.2025 р. ухвалено рішення, яким у задоволенні позову відмовлено через безпідставність позовних вимог.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07.10.2025 р. ухвала суду першої інстанції скасована з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі; підставами для ухвалення такого рішення судом апеляційної інстанції зазначено, що відмова у відкритті провадження у даній справі з підстав, наведених судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, є передчасною, недостатньо обгрунтованою та переконливою з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, гарантованого йому законодавством, оскільки суд першої інстанції не дослідив та не долучив до справи позовної заяви та інших документів зі справи № 129/3290/19, на жодні з них не послався, що дало б змогу беззаперечно пересвідчитися про тотожність сторін спору, предмета спору та підстав позову у справі №129/3290/19 та у справі № 129/2853/25; крім того, рішення суду від 17.06.2025 р. на час ухвалення цієї постанови не набрало чинності.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє відповідність позовної заяви вимогам ст. 175,176,177 ЦПК України.
Рішенням Гайсинського районного суду від 17.06.2025 р. у справі № 129/3290/19 (провадження по справі № 2/129/24/2025) відмовлено через безпідставність у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про визнання заповіту померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , посвідченого 26.08.2016 р. № 28 секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району, недійсним та поділ спадкового майна.
Підставами звернення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до суду з позовом у справі № 129/3290/19 (провадження по справі № 2/129/24/2025) були порушення закону під час складання та посвідчення заповіту померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 , неусвідомлення ним значення своїх дій під час складання та посвідчення вказаного заповіту, зокрема, в останній редакції позовної заяви (уточненої) від 20.07.2022 р. про визнання посвідченого 26.08.2016 р. № 28 секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району заповіту померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яким спадкодавець заповів ОСОБА_3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 та все інше майно, яке йому буде належати, ОСОБА_1 заповів частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , недійсним (нікчемним відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України)) через порушення вимог щодо його форми та посвідчення (а.с.22-30 т.2), крім того, позивач посилався на те, що спадкодавець на час складання заповіту не усвідомлював свої дії та не керував ними, просили поділити все спадкове майно після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на всіх спадкоємців І черги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 по 1/3 його частині, на підтвердження своїх вимог просили допитати свідків (сусідів) ОСОБА_4 : ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також відповідачем заявлене клопотання про допит секретаря Краснопільської сільської ради Гайсинського району ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 .
Під час судового розгляду справи № 129/3290/19 доведено, що 26.08.2016 р. ОСОБА_4 добровільно, усвідомлюючи свої дії та їх наслідки, без будь-якого стороннього впливу (тиску чи обману) на випадок своєї смерті заповів ОСОБА_3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 та все інше майно, яке йому буде належати, ОСОБА_1 - заповів частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , заповіт посвідчено і зареєстровано в реєстрі за № 28 секретарем виконкому Краснопільської сільської ради Гайсинського району за встановленою законом процедурою, до самої смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 заповіт свій він не змінив і не скасував, хоча мав таку можливість; достовірних доказів неосудності спадкодавця ОСОБА_4 на час складання 26.08.2016 р. заповіту позивачами не надано, посмертної судово-психіатричної експертизи через відсутність у КНП «ЦПМСД Гайсинської РР» або в інших осіб амбулаторної картки ОСОБА_4 не проведено.
Судом допитано як свідків осіб, які були присутні під час складання та посвідчення оспорюваного заповіту, з рішення суду слідує, що з показань секретаря Краснопільської сільської ради ОСОБА_9 про те, що вона, здійснюючи свої повноваження, надані їй рішенням виконкому Краснопільської сільської ради, складала і посвідчувала 26.08.2016 р. заповіт ОСОБА_4 на його вимогу у нього вдома, оскільки він незрячий, в присутності трьох свідків зачитала зміст заповіту, запитала чи він все зрозумів, він підтвердив свою волю, після чого свідки підписали заповіт, яким спадкодавець ОСОБА_4 заповів своїм дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 порівно, а земельні ділянки ОСОБА_3 ; зазначила, що на момент складання, проголошення і посвідчення заповіту ОСОБА_4 був психічно здоровий, вів себе адекватно, по голосу розрізняв сусідів-свідків, які були під час проголошення і посвідчення заповіту, ознак тиску, залякування вона не побачила, заповіт ОСОБА_4 зробив добровільно; під час складання, проголошення і посвідчення заповіту ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в будинку, де відбувалась нотаріальна дія, не було. Поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , які були свідками оголошення та посвідчення 26.08.2016 р. заповіту, про те, що ОСОБА_4 був незрячим, через що заповіт складався і посвічувався секретарем Краснопільської сільської ради у нього дома в їх присутності, він вів себе адекватно, по голосу впізнав всіх свідків, після проголошення секретарем тексту заповіту підтвердив свою волю, якою заповів своїм дочкам ОСОБА_1 та ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 порівно, а земельні ділянки ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року(далі Конвенція)кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо поняття порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
У пункті 3.4 вказаного Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 зазначено, що виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою. Одним з проявів верховенства права, підкреслюється у підпункті 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються.
З огляду на приписи та правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Тобто інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом із тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії»).
ЄСПЛ зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (§ 22, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Згідно зі сталою практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (пункт третій частини першої статті 186 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц зроблено висновок щодо неприпустимості розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та щодо властивості судового рішення, що набрало законної сили. Зауважено, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору.
За приписами частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц вказано, що підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункти 81, 83, 84).
У постанові Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 909/243/18 зазначено, що предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об'єкт спірних правовідносини, матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.
Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі №916/542/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 916/1743/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №924/1473/15зазначено, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, азміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (пункт 7.42).
Позовні заяви у справі № 129/3290/19 - остаточна (уточнена на а.с. 22-30 т.2) та у справі № 129/2853/25 є тотожними, в них одночасно співпадають сторони: позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 , також співпадають підстави позову, тобто обставини, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги про недійсність (нікчемність) посвідченого 26.08.2016 р. № 28 секретарем Краснопільської сільської ради Гайсинського району заповіту ОСОБА_4 , яким спадкодавець заповів ОСОБА_3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 та все інше майно, яке йому буде належати, ОСОБА_1 заповів частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 - предмету позову, а саме: порушення вимог щодо форми та посвідчення заповіту.
В поданій до суду позовній заяві позивачі заявили ті самі позовні вимоги про визнання недійсним з підстав порушення закону при складенні та посвідченні заповіту померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця ОСОБА_4 , тобто нікчемності заповіту, а саме: в заповіті зазначено, що померлий ОСОБА_4 самостійно заповіт не складав (фізично не писав), не підписував у зв'язку із хворобою, а тому він був підписаний іншою особою ОСОБА_5 нібито на прохання ОСОБА_4 , ці обставини викликають сумніви у позивачів у достовірності цього твердження та волевиявлення самого ОСОБА_4 , а також суті та змісту заповіту; для доведення обставини підписання заповіту не зазначеною в ньому особою, тобто не ОСОБА_5 , позивачі додали до матеріалів справи клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи. Крім того, позивачі зазначають підставою нікчемності оспорюваного ними заповіту відсутність медичних документів про наявність хвороби у померлого ОСОБА_4 , яка б не дозволяла останньому самостійно скласти та підписати заповіт, у зв'язку з цим про необхідність з'ясування питання щодо дійсних намірів спадкодавця.
Натомість обставини складання та підписання заповіту судом досліджені під час розгляду справи № 129/3290/19 в повному обсязі, як свідки були допитані всі особи, які були присутні під час складання та посвідчення оспорюваного заповіту, в тому числі і ОСОБА_5 , яка його підписала замість ОСОБА_4 в присутності самого ОСОБА_4 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , секретаря Краснопільської сільської ради Дерманської М.Н., будь-яких порушень вимог закону щодо форми, змісту та посвідчення оспорюваного заповіту судом не встановлено.Крім того, 11.04.2023 р. представник позивачів адвокат Доля О.А. подала до суду письмове клопотання про виклик свідків та відмову від призначення посмертної судово-психіатричної експертизи через відсутність медичної картки спадкодавця ОСОБА_4 , тобто від доведення перед судом зазначеної у новому позові (в справі № 129/2853/25) підстави нікчемності оспорюваного тими самими позивачами заповіту - відсутність медичних документів про наявність хвороби у померлого ОСОБА_4 , яка б не дозволяла останньому самостійно скласти та підписати заповіт.
Поряд з викладеним, необхідно прийняти до уваги те, що за апеляційною скаргою представника позивачів адвоката Кислова Ю.А. на рішення Гайсинського районного суду від 17.06.2025 р. у справі № 129/3290/19 21.07.2025 р. Вінницьким апеляційним судом було відкрито апеляційне провадження, за резулататами якого ухвалено постанову Вінницького апеляційного суду від 16.09.2025 р. про залишення цієї апеляційної скарги без задоволення, а рішення Гайсинського районного суду від 17.06.2025 р. залишено без змін, зазначене рішення суду набрало чинності 16.09.2025 р.
Отже, для застосування підстави для відмови у відкритті провадження, передбаченої пунктом третім частини першої статті 186 ЦПК України суддею встановлено наявність водночас трьох складових, а саме: (1) тотожних сторін спору; (2) предмета спору; (3) підстави позову, тобто позови в справах №129/3290/19 (в якій рішення суду набрало чинності) та №129/2853/25 повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими об'єктами, з приводу яких виник правовий конфлікт, та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, а також під час розгляду справи № 129/3290/19 Гайсинським районним судом повністью досліджено та надано правову оцінку всім обставинам складання та підписання заповіту спадкодавця ОСОБА_4 від 26.08.2016 року.
За таких обставин, визнаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі.
Відповідно до ч.4 ст.186 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Керуючись ст.186 ЦПК України, суддя
постановила:
Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , поданого в їх інтересах адвокатом Кисловим Юрієм Анатолійовичем, до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 15 днів.
Суддя: