Справа № 638/17334/25
Провадження № 2/638/7313/25
Іменем України
23 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Щепіхіної В. В.,
за участю секретаря судового засідання - Луценка Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Шевченківського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги, -
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває справа за позовом Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги.
Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідач свої зобов'язання з оплати за управління будинком за період з серпня 2021 року по серпень 2025 року не виконував, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 27 940,29 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 23.09.2025 року відкрито провадження в цивільній справі та прийнято рішення про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився. Надав до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати без участі представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про наявність поважних причин своєї неявки в суд не повідомив, заяв про відкладення судового засідання відповідач не надав, відзиву на позов не направив.
На підставі частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Звертаючись до суду з цим позовом КП «Благоустрій міста Ізюма» посилалось на невиконання відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань, які виникли на підставі договору, укладеного 01.07.2019 року. За період з серпня 2021 року по серпень 2025 року відповідач, який є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , не сплачував вартість наданих йому послуг, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 27 940,29 грн.
В обгрунтування позову позивач надає копію договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 4 віж 01.07.2019 року, який укладений між Комунальним підприємством «Благоустрій міста Ізюма» в особі директора Бриль Юрія Олександровича та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі міського голови ОСОБА_2 , за умовами якого управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Згідно п. 10 договору, ціна послуги з управління становить - 5,77 грн, в тому числі ПДВ - 0,96 грн на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення в будинку та включає витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку відповідно до кошторису витрат на утримання будинку, прибудинкової території та винагороду управителю, що міститься у додатку 5 до цього договору.
Додатком 1 до договору є список співвласників квартир та приміщень, що перебувають у їх власності, в якому відсутні ПІБ співласників.
Водночас, з наданої Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного ресєтру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що ОСОБА_1 є власником вбудованих підвальних приміщень під № 1 та під № 2, що складають 3/50 частини житлового будинку, загальною площею 186,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 929233663104 та нижитлових приміщень 1-го поверху № 1, 2, 3, 4 в літ. «Бн», загальною площею 256,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 697676763104.
З наданої позивачем оборотної відомості за період 01.08.2021-31.07.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 відкрито абонентський рахунок № НОМЕР_1 для оплати послуг, що надає позивач у нежитлове приміщення (магазин) за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом також отримано відповідь з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якої ОСОБА_1 з 04.05.1998 року являється фізичною особою-підприємцем. Здійснює підприємницьку діяльність за видами економічної діяльності, в тому числі надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Основний вид економічної діяльності за підсумками діяльності за рік: роздрібна торгівля в пеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображеня (КВЕД 47.43).
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 17.06.2020 року у справі № 922/2246/19 та у постанові Великої палати Верховного суду від 15.05.2018 року у справі № 911/4144/16.
Частиною 1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У свою чергу, ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна і суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена у статті 20 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 916/2791/16 (провадження № 12-141гс18) зроблено висновки про те, що спір є підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі правової норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми права, що безпосередньо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником вбудованих підвальних приміщень під № 1 та під № 2, що складають 3/50 частини житлового будинку, загальною площею 186,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 929233663104 та нижитлових приміщень 1-го поверху № 1, 2, 3, 4 в літ. «Бн», загальною площею 256,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 697676763104.
Відповідно до статей 319 та 320 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.
Позивачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та користується цими приміщеннями не з метою здійснення підприємницької діяльності. Тобто, відсутній договір про те, що він використовує вказані нежитлові та підвальні приміщення для власних побутових потреб. Навпаки, з доказів, наданих позивачем, вбачається, що ОСОБА_1 використовує спірні приміщення в підприємницькій діяльності (в цих приміприміщення розташований його магазин).
Таким чином, судом встановлено, що відповідач використовував нежитлові приміщення, належні йому на праві власності, у своїй господарській діяльності, а не для власних побутових потреб, тому відносини між позивачем, який надавав послуги з управління будинком як суб'єкт господарської діяльності та відповідачем, який також на момент їх виникнення був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, відносяться до господарських і не є предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем в цій справі, є господарсько-правовими, у зв'язку з чим справа не підсудна загальному суду, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства господарським судом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст.258-260 ЦПК України, суд, -
Провадження у цивільній справі 638/17334/25 за позовом Комунального підприємства Комунального підприємства «Благоустрій міста Ізюма» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги- закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до господарського суду з вказаними позовними вимогами до ОСОБА_1 в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя В. В. Щепіхіна