Справа № 554/7267/24 Номер провадження 22-ц/814/3233/25Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю. М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.
судді: Триголов В.М., Чумак О.В.
розглянув в порядку письмового провадження без виклику учасників в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Дронова Андрія Олександровича, представника ОСОБА_1 , на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 13 травня 2025 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначені) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заслухавши доповідь судді-доповідача. апеляційний суд
У липні 2024 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 699503900 від 18.03.2020 у розмірі 23 000,90 грн, вирішити питання судових витрат.
В обґрунтування позову вказувало на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору.
Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 13 травня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №699503900 від 18.03.2020 у розмірі 12 135,75 грн, судові витрати у розмірі 1 278,11 грн та 2 638,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат Дронов А.О., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою те, що на момент укладення договору факторингу, укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № 22/1118-01 від 28.11.2018 року, ще не виниклі зобов'язання між первісним кредитором та боржником, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Юніт Капітал» на підставі договору факторингу, укладеного між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "Юніт Капітал».
Усі намагання позивача трактувати момент першого відступлення права вимоги до відповідача за договором факторингу, укладеного між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № 22/1118-01 від 28.11.2018, іншими датами (датою витягів з реєстру прав вимоги №122 від 23.02.2021 та №9 від 30.05.2023), які є відмінними від дати укладання договору, суперечать матеріалам справи і свідчать про неправильне тлумачення позивачем норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Крім того, вважає неналежними доказами розрахунки заборгованості, оскільки вони повинні містити зокрема обчислення суми боргу, процентну ставку, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо), підстави такого нарахування, передбачені умовами договору, містити основні реквізити документа та бути підписані.
Вважає, що зазначене унеможливлює можливість здійснення судом перевірки правильності такого розрахунку, а тому безпідставно вважати доведеною нараховану суму за кредитним договором, що просить стягнути позивач.
Доказами на підтвердження наявності заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Розрахунки заборгованості, надані представником позивача на доведення сум, що підлягають стягненню із позичальника, підписані, як електронні документи, терміни дійсності сертифікатів підписів яких закінчилися 01.06.2024 та 16.08.2024; не містять дат їх формування, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість, а тому не може бути належним та допустимим доказом по справі.
Зазначені розрахунки не є первинними обліковими бухгалтерськими документами, їх зміст не відповідає Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", як наслідок, не можуть підтверджувати існування тих чи інших операцій.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Юніт Капітал», посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги вказує, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме з 28.11.2018 до 31.12.2024. Відповідно до умов договору факторингу передача права вимоги здійснюється не за самим договором, а за реєстрами, які є додатками до нього. Тобто, реєстр № 85 від 23.06.2020, що містить інформацію про боржника, підтверджує факт переходу права вимоги у визначений момент (дату його підписання).
Зазначає, що даний реєстр укладено після виникнення кредитних правовідносин з відповідачем, тому висновки скаржника щодо відсутності правових підстав для задоволення позову потребують перегляду з урахуванням вищезазначених обставин.
Сутність договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020 полягає не у відступленні прав вимоги за самими договорами факторингу, а у передачі прав вимоги, визначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Фактичне відступлення прав вимоги не обмежується моментом укладення кредитного чи факторингового договору, а здійснюється на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу. Таким чином, перехід права вимоги за кредитним договором стосувався дійсного на той момент зобов'язання та відбувся на законних підставах, оскільки реєстри прав вимоги були укладені в межах чинності договорів факторингу та вже після укладення кредитного договору.
Надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги до договорів факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 № 85 від 23.06.2020, № 7 від 28.10.2021 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстр прав вимог №1 від 14.02.2022 до договору факторингу №14/02/2022-01 від 14.02.2022 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи долучені разом з позовною заявою. Ці документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу.
Нарахування відсотків здійснювалося за такою формулою: 8 250,00 грн (сума виданого кредиту) * 1,57 (процентна ставка)/100= 129,53 грн (сума нарахованих відсотків за один день користування кредитом за дисконтною ставкою відповідно до п. 1.3.). 20.04.2020 боржником здійснено часткову сплату за фактично нараховані відсотки у розмірі 315,00 грн. Однак, даної суми було недостатньо для погашення всіх фактично нарахованих відсотків. Таким чином, подальше нарахування відсотків здійснювалося відповідно до п. 1.4., згідно із яким у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Отже, нарахування відсотків відбувалося за наступною формулою: 8 250,00*1,70/100 = 140,25 грн (сума нарахованих відсотків за один день користування кредитом за індивідуальною процентною ставкою відповідно до п. 1.4.). Зазначає, що 21.04.2020 нараховано різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. В подальшому, боржником здійснювалися часткові платежі, проте їх було недостатньо для погашення всіх фактично нарахованих відсотків.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у позові, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 18.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 699503900, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 8 250 грн на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів зі сплатою 1,57 % процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (а.с.63-64).
Відповідно до п. 1.2. договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Згідно до п.1.3. договору сторони погодили, що встановлений в п. 1.2. договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 1,57 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 1.4. договору у випадку користування кредитом понад строк, встановлений п.1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, відповідно до цього позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом.
Кредитний договір № 699503900 від 18.03.2020 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, одноразовий персональний ідентифікатор № 657DAEF4 було направлено позичальнику 18.03.2020, о 12:25:22 год, на номер мобільного телефону, вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів 0661967628, одноразовий персональний ідентифікатор було введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 18.03.2020, о 12:25:41 год.( а.с.64 зворот)
Після вчинених вказаних дій 18.03.2020 товариством було перераховано грошові кошти у сумі 8 250 грн на банківську карту № НОМЕР_1 - 74ХХ - ХХХХ - 1851, яка належить відповідачу, що підтверджено відповідним платіжним дорученням (а.с.65).
Первісний кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором.
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено договір факторингу № 28/1118-01. (т.1 а.с.33-36)
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, термін дії договору неодноразово продовжувався укладеними додатковими угодами (а.с.27-29, 45, 32).
Відповідно до реєстру прав вимоги №7 від 28.10.2021 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №699503900 на суму 23 000,90 грн. (а.с.21-22).
Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» у період з 23.06.2020 до 28.10.2021 останнім здійснювалося нарахування відсотків за користування кредитними коштами на підставі кредитного договору №699503900, розмір заборгованості станом на 28.10.2021 становить 23000,90 грн. (а.с.73).
14.02.2022 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 14/02/22-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Юніт Капітал» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «Юніт Капітал» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с.23-25).
Відповідно до реєстру прав вимоги №1 від 14.02.2022 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №699503900 на суму 23 000,90 грн (а.с.42-43).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №699503900 ОСОБА_1 заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» за кредитним договором №699503900 від 18.03.2020 за станом на 18.06.2024 складає 23 000,90 грн (а.с.58).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту отримання відповідачем коштів та доведеності факту переходу права вимоги до позивача, однак, перевіривши правильність нарахування процентів, встановив, що вони були нараховані поза строком дії договору.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.
Згідно з ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
На підставі п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до змісту ст.610, ст.612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов'язальної сили.
Відповідно до п.п.5.3.3 договору факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 року фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до п.п.1.3. договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Розділом 4 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п.4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора ТОВ «Таліон Плюс» (а.с.33-35)
Копія договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».(а.с.27-29)
Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Юніт Капітал». ( а.с.23-25)
Апеляційний суд визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Окрім того, право вимоги за кредитним договором від 18.03.2020 виникли щонайпізніше 18 квітня 2020 року, так як на цей час між первісним кредитором і ТОВ «Таліон Плюс» був чинним договір факторингу згідно укладеної додаткової угоди до договору від 28 листопада 2018 року.
Також слід звернути увагу, що відповідно до п.4.1 договорів факторингу № 28/1118-01від 28 листопада 2018 та № 05/0820-01 від 05.08.2020, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку;
Вказане свідчить про перехід права вимоги від клієнта до фактора після підписання акту прийому передачі реєстру боржників, а не після внесення коштів за право відступлення вимоги.
Оскільки, в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за кредитним договором № 699503900 від 18.03.2020.
Отже, доводи апеляційної скарги про недоведеність переходу права вимоги до позивача від первісного кредитора та відсутність в матеріалах справи відповідних доказів є необгрунтованими.
Перевіряючи обгрунтованість заявленої позивачем суми заборгованості, апеляційний суд керується таким.
Згідно розрахунку заборгованості (а.с.14-15) в період з 18.03.2020 по 23.06.2020 відповідачу нараховані проценти у розмірі 13 282,65 грн.
Як вбачається з вказаного розрахунку відповідачем було сплачено кошти: 20.04.2020 - 315 грн; 28.04.2020 - 35 грн; 06.05.2020 - 5 грн.
Строк дії договору 30 днів. При внесенні платежів, першочергове зарахування їх проводиться на погашення заборгованості за процентами.
Отже, заборгованість за процентами слід розраховувати наступним чином: 8 250 грн (заборгованість за тілом кредиту) х 30 днів (строк дії договору) х 1,57% (п.1.3. договору № 699503900 від 18.03.2020) = 3 885,75 грн - (315+35+5 (кошти внесені відповідачем на погашення заборгованості))= 3 530,75 грн.
Суд першої інстанції вірно порахував суму відсотків за 30 днів дії кредитного договору, однак залишив поза увагою сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення заборгованості.
З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення суду першої інстанції слід змінити, зменшивши стягуєму суму заборгованості з 12 135,75 грн (3 885,75+8250) до 11 780,75грн (3 530,75+8250), а також, відповідно відсотку задоволених позовних вимог (51,22%), витрати понесені позивачем на сплату судового збору з 1 278,11 грн до 1 240,75 грн та витрат на правничу допомогу з 2 638 грн до 2 561 грн.
Враховуючи встановлене, конкретні обставини справи і характер спірних правовідносин, апеляційний суд вважає, що інші доводи апеляційної скарги не є істотними та такими, що потребують детального аналізу задля забезпечення вимог п.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 сплатив 3 633,60 грн (а.с.203) судового збору.
Апеляційна скарга задоволена на 48,78%
Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення з ТОВ «Юніт Капітал» витрат, понесених на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги, у розмірі 1 772,47 грн.
Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Дронова Андрія Олександровича, представника ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 13 травня 2025 року змінити, зменшивши стягуєму суму заборгованості за кредитним договором № 699503900 від 18.03.2020 з 12 135,75 грн до 11 780,75 грн, а також суму судових витрат, понесених позивачем за подачу позову до суду, з 1 278,11 грн до 1 240,75 грн та витрат на правничу допомогу з 2 638 грн до 2 561 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені за подачу апеляційної скарги, у розмірі 1 772,47 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя О.А.Лобов
Судді: А.І.Дорош
В.М.Триголов