Справа № 553/3437/23 Номер провадження 22-ц/814/3429/25Головуючий у 1-й інстанції Фоміна Ю. В. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
27 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - адвоката Фабро Євгенія Альбертовича
на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 10 червня 2025 року, ухвалене суддею Фоміною Ю. В., повний текст рішення складено - 10 червня 2025 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант груп» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл», про стягнення заборгованості, -
21.12.2023 ТОВ «ФК «Фангарант груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фангарант груп» заборгованість у розмірі 58 707,66 грн; стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фангарант груп» суму сплаченого судового збору у розмірі 2 147,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.07.2023 між ТОВ «ВФ Ритейл» та ОСОБА_1 було укладено договір №60200311754 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™. Згідно з п.8.1 договору клієнт (відповідач) отримує товари постачальника на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів клієнту. У момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь Процесинг-центра (ТОВ «ФК «Фангарант груп»). Відповідно до договору ОСОБА_1 ознайомилася з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™ в редакції згідно Наказу №05/02-18 від 05.02.2018, зміст Правил їй були зрозумілими та вона погоджується їх дотримуватись та виконувати. Враховуючи, що ОСОБА_1 своїм підписом у договорі погодилася з усіма його умовами, зокрема із тим, що ознайомлена та повністю погоджується з Правилами. Згідно вказаних умов договору ОСОБА_1 передано в оренду на умовах лізингу «Телефон мобільний Apple iPhone 13 128Gb Starlight» (далі-Товар), встановленою вартістю 53 322,05 грн. Передача товару ОСОБА_1 засвідчена її підписом на договорі. Адреса експлуатації товару визначена у договорі: АДРЕСА_1 . Умовами пакету фінансування, визначеними в договорі, встановлено розмір і порядок оплати місячних платежів: щомісяця рівними частинами до 20 числа кожного місяця, починаючи з наступного за місяцем укладення договору. Платіж при отриманні товарів (від загальної суми платежів): становить 4 399,00 грн. Кількість місячних платежів (крім першого): розмір місячних платежів: щомісяця рівними частинами - 9 784,61 грн. Станом на 21.12.2023 ОСОБА_1 не виконала прийнятих на себе відповідно до положень умов пакету фінансування та п.10.4.2. договору зобов'язань щодо своєчасної, повної та належної оплати вартості отриманого товару. Так, за весь період дії договору ОСОБА_1 в якості оплати вартості отриманого товару було сплачено: 21.07.2023 - 4 399,00 грн (платіж при отриманні товару). Приймаючи до уваги вищевикладене, на день подання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за договором складає 58 707,66 грн, в тому числі: 48 923,05 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару; 9 784,61 грн - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору. Отже, до ТОВ «ФК «Факторинг Партнерс» перейшло право грошової вимоги до відповідача, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27 березня 2024 року залучено до участі у справі №553/3437/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» (т.1 а.с. 63а).
Рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 10 червня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант груп» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл», про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФФінансова компанія «Фангарант груп» заборгованість за договором №60200311754 від 21.07.2023 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше у розмірі 48 923,05 грн.
В іншій частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій в сумі 9 784,61 грн - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант груп» сплачений позивачем судовий збір в сумі 1789,33 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку із невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за договором №60200311754 від 21.07.2023 та неналежної оплати вартості придбаного товару, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару у розмірі 48 923,05 грн. В частині стягнення штрафних санкцій в сумі 9 784,61 грн слід відмовити, оскільки грошове зобов'язання виникло вуперіод дії воєнного стану. Заперечення відповідача щодо повернення товару та перебування в момент укладання договору у стані, який позбавляв її можливості розуміти свої дії та/або керувати ними, суд першої інстанції не прийняв до уваги, оскільки ці обставини не доведені допустими доказами. Заперечення представника відповідача щодо недоведенності у позивача права пред'являти вимоги до ОСОБА_1 за договором №60200311754 від 21.07.2023, спростовані матеріалами справи, а саме договором №2021092401 від 20.07.2022, укладеним між ТОВ «ФК «Фангарант груп» та ТОВ «ВФ Ритейл», платіжною інструкцією банку №8118 від 21.07.2023 про сплату ТОВ «ФК «Фангарант груп» на користь ТОВ «ВФ Ритейл» за придбаний ОСОБА_1 мобільний телефон, а також договором №60200311754 від 21.07.2023, укладеним між ТОВ «ВФ Ритейл» та ОСОБА_1 , в п.8.1 якого зазначено, що в момент підписання цього договору всі існуючі і майбутні права постачальника за цим договором відступаються на користь процесинг-центра - ТОВ «ФК «Фангарант груп».
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Фабро Є.А., посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, щовідповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом 14 днів обміняти або повернути товар належної якості, якщо він не використовувався і збережено його товарний вигляд. Згідно з п. 9.2.8 Правил системи ПлатиПізніше™, клієнт має право повернути товар за адресою торгової точки постачальника у разі розірвання договору на підставі ст. 9 Закону. Відповідач у судовому засіданні пояснила, що 21.07.2023 повернула мобільний телефон Apple iPhone 13 128Gb Starlight до магазину ТОВ «ВФ Ритейл» у зв'язку з неможливістю сплачувати за нього. Цей факт підтверджується електронним листом від 14.02.2025, надісланим на адресу, зазначену в п. 7.1 договору. Суд першої інстанції помилково визнав цей доказ недостовірним, посилаючись на його створення після спливу 1,5 року, не врахувавши, що відповідач повідомила про повернення товару в межах строку позовної давності та під час розгляду справи. Відсутність у матеріалах справи документа, що підтверджує повернення, не спростовує показань відповідача, оскільки, відповідно до ст. 78 ЦПК України суд має оцінювати докази в сукупності. У постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №914/868/17 зазначено, що показання сторін мають оцінюватися нарівні з іншими доказами, якщо вони не спростовані. Позивач і третя особа не надали доказів, що товар не повертався, наприклад, акта приймання-передачі чи інших документів, які б підтверджували збереження товару у постачальника. Відповідач зазначила, що на момент укладення договору №60200311754 від 21.07.2023 мала III групу інвалідності за психічним захворюванням (шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром), що підтверджується епікризом до історії хвороби від 27.10.2023. Згідно зі ст. 225 ЦК України, правочин, укладений дієздатною особою, яка в момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними, може бути визнаний недійсним. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відсутність судового рішення про визнання відповідача недієздатною або обмежено дієздатною виключає можливість застосування ст. 225 ЦК України. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі №756/1488/15-ц від 18.10.2017, для визнання правочину недійсним на підставі ст. 225 ЦК України достатньо встановлення факту, що особа в момент вчинення правочину не усвідомлювала значення своїх дій, незалежно від визнання її недієздатною. Суд першої інстанції не врахував, що призначена судово-психіатрична експертиза не була проведена через неоплату, що не є виною відповідача, яка має скрутний майновий стан (пенсія по інвалідності). Відмова суду врахувати медичну документацію, яка підтверджує тяжкий психічний розлад, є порушенням ст. 76, 77 ЦПК України, оскільки ці докази мають істотне значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, відступлення права вимоги можливе лише за наявності дійсного зобов'язання. Позивач посилається на договір факторингу №2021092401 від 20.07.2022, однак не надав доказів виконання своїх зобов'язань за цим договором, зокрема документів, що підтверджують оплату постачальнику суми фінансування за договір №60200311754. Платіжна інструкція №8118 від 21.07.2023 на суму 37 192,20 грн не містить чіткого зв'язку з конкретним договором відповідача, що суперечить вимогам ст. 1077 ЦК України та правовій позиції Верховного Суду у справі №916/2286/16 від 17.01.2020, де зазначено, що відсутність доказів виконання умов договору факторингу є підставою для відмови у визнанні права вимоги. Суд першої інстанції не дослідив належним чином ці обставини, що є порушенням ст. 263 ЦПК України. Суд першої інстанції не забезпечив повного і всебічного дослідження обставин справи, зокрема щодо психічного стану відповідача та факту повернення товару, що фактично позбавило відповідача права на ефективний захист. Непроведення судово-психіатричної експертизи через неоплату, а також ігнорування медичної документації та показань відповідача є порушенням принципу рівності сторін. Відповідач подавала клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , працівників магазину ТОВ «ВФ Ритейл», які працювали 21.07.2023 та могли б підтвердити факт повернення товару відповідачем (клопотання про виклик та допит свідків від 05.06.2025). Відмова суду першої інстанції у задоволенні цього клопотання є порушенням ст. 13 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки обмежила право відповідача на надання доказів на свою користь. Показання зазначених свідків могли б підтвердити факт повернення товару, що має ключове значення для встановлення відсутності зобов'язань відповідача за договором. Відмова суду першої інстанції у виклику свідків без належного обґрунтування свідчить про порушення принципу рівності сторін та права на справедливий судовий розгляд.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 21.07.2023 між ТОВ ТОВ «ВФ Ритейл» (постачальник) та ОСОБА_1 (клієнт) було укладено договір №60200311754 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™. Відповідно до договору ОСОБА_1 ознайомилася з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™. ОСОБА_1 своїм підписом у договорі погодилася з усіма його умовами, зокрема і з тим, що ознайомлена та повністю погоджується з Правилами. Згідно вказаних умов договору ОСОБА_1 передано в оренду на умовах лізингу «Телефон мобільний Apple iPhone 13 128Gb Starlight» згідно замовлення №S900158292, розрахункова загальна сума платежів - 53 322,05 грн, у тому числі платіж при укладанні договору - 4 399,00 грн. Оплата здійснюється ТОВ «ФК «Фангарант груп» (процесинг-центр) за реквізитами, зазначеними в договорі, відповідно до встановленого графіку до 20 числа місяця протягом 5 місяців з 20.08.2023 по 20.12.2023 в сумі 9 784,61 грн (т.1 а.с. 23).
Відповідач ОСОБА_1 власноручно підписала зазначений договір, про що підтвердила у суді першої інстанції.
Відповідно до п. 8.1. договору клієнт отримує товари (послуги) від постачальника на умовах договору та згідно обраного клієнтом пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) клієнту. В момент підписання договору всі існуючі та майбутні права постачальника за договором відступаються на користь процесинг-центра (ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант груп»).
Пунктом 8.2. договору визначено, що порядок отримання товарів (послуг) клієнтом визначається договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше в редакції згідно наказу №05/02-18 від 05.02.2018, що є невід'ємною частиною договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua, а також з порядком укладення договору за допомогою електронного підпису, що визначено в розділі 5 Правил.
Відповідно до п.10.4.4 договору, клієнт зобов'язаний негайно повідомити процесинг-центр, а в гарантійний строк і постачальника, про всі випадки виявлення несправностей, будь-яке знищення (втрату) або пошкодження товарів.
Пунктами 12.2-12.5 договору визначено, що у разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 5 відсотків від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 10 від суми заборгованості за кожен місяць прострочення. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 30 календарних днів, клієнт зобов'язаний за першою вимогою процесинг-центра протягом 10 календарних днів з моменту отримання такої вимоги достроково одноразово сплатити на користь процесинг-центра всі платежі, належні до сплати, згідно пакетом фінансування. У разі прострочення сплати платежів, повністю або частково, на строк більше 30 днів, клієнт зобов'язаний вимогу процесинг-центра повернути товари за адресою місцезнаходження процесинг-центра.
Згідно з п. 1.4. Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше Правила є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України. Підписанням договору клієнт приєднується до Правил, Правила є невід'ємною частиною кожного договору з моменту його укладення.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше №2021030401 від 04.03.2021 всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору, були відступлені постачальником на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант груп» в момент підписання договору 27.01.2022 (т.1 а.с. 24-25).
Про відступлення прав вимоги за договором відповідач повідомлена в письмовій формі на підставі п. 8.1. договору.
Відповідно до платіжної інструкції №8118 від 21.07.2023 ТОВ «ВФ Ритейл» отримало від ТОВ «ФК «Фангарант груп» фінансування за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно замовлення №S9000158292 грошові кошти в сумі 37 192,20 грн (т.1 а.с. 84)
Таким чином, відповідач була повідомлена про відступлення права вимоги за договором №60200311754 від 21.07.2023 ТОВ «ФК «Фангарант груп» та зобов'язалася здійснювати оплату за придбаний товар саме ТОВ «ФК «Фангарант груп» за реквізитами, зазначеними в договорі.
Відповідно до наданої банківської платіжної інструкції №8118, ТОВ «ФК «Фангарант груп» здійснив фінансування за придбаний ОСОБА_1 товар на рахунок ТОВ «ВФ Ритейл», отже ТОВ «ФК «Фангарант груп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №60200311754 від 21.07.2023, отже заперечення представника відповідача щодо недоведенності у позивача права пред'являти вимоги до ОСОБА_1 за договором №60200311754 від 21.07.2023 спростовані матеріалами справи.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №60200311754 від 21.07.2023, станом на 21.12.2023 відповідач має заборгованість за основним зобов'язанням з оплати вартості товару у розмірі 48 923,05 грн; штрафні санкції, нараховані відповідно до положень п.12.2-12.3 договору у розмірі 9 784,61 грн (т.1 а.с. 22).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження погашення відповідачем заборгованості за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який містить елементи договору купівлі-продажу товару у розстрочку, натомість відповідач зазначає, що мобільний телефон повернула в той же день продавцю, оскільки в момент покупки не розуміла своїх дій та лише вдома усвідомила, що телефон їй не потрібен, сплачувати за нього платежі не зможе, при цьому посилається на незадовільний стан свого психічного здоров'я в момент укладання договору. При яких обставинах відбувалося повернення товару, вона не пам'ятає, яку суму грошей отримала не пам'ятає.
В установленом законом порядку відповідач не визнана недієздатною або обмежено дієздатною, висновок про психичний стан відповідача в момент укладання договору суду не наданий. Наявність у відповідача певного психічного захворювання та лікування у період часу з 29.07.2023 по 12.10.2023 не є допустимим доказом в підтвердження тієї обставини, що відповідач в момент укладання договору не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Отже, наявність у відповідача психічного захворювання не є належним допустимим та достатнім доказом того, що в момент підписання договору 21.07.2023 вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, а отже повинна виконувати взязі на себе зобов'язання за договором №60200311754 від 21.07.2023 про отримання товарів в системі ПлатиПізніш, відповідно до якого придбала мобільний телефон Apple iPhone 13 128Gb Starlight, згідно замовлення №5900158292 на загальну суму 53 322,05 грн із сплатою платежу при укладанні договору в сумі 4 399,00 грн, інші п'ять платежів рівними частинами зобов'язалася сплачувати протягом п'яти місяців до 20 числа.
Відповідно до п.9.2 договору №60200311754 від 21.07.2023, у разі якщо клієнт не отримав товари (послуги) або повернув товари (послуги) постачальнику протягом 14 календарних днів, клієнт зобовязаний повідомити про це процесинг-центр в семиденний строк, шляхом відправлення повідомлення на адресу електронної пошти, зазначену в п.7.1 договору.
Таке повідомлення відповідач ОСОБА_1 направила на зазначену в договорі електронну адресу лише 14.02.2025 під час розгляду справи по суті, після отримання відповіді на відзив та пояснень третьої особи щодо заперечення факту повернення мобільного телефону в магазин ТОВ «ВФ Ритейл», а отже не є достатнім та допустимим доказом факту повернення товару та/або розірвання письмового договору в односторонньому порядку, що здійснюється у встановлений законом строк, у письмовій формі, відповідно до ст.654 ЦК України.
Разом з цим, у матеріалах електронної справи міститься аудиозапис розмови відповідача з представником позивача, яка відбулася 07.11.2023, в якій відповідач повідомляє про те, що мобільний телефон, придбаний в магазині за 53 000 грн, витягнули у дитини в тролейбусі, але до поліції із заявою про краджіку, вона не зверталася, пояснювала свій психічний стан, відсутність у неї роботи та відсутність коштів на оплату, про повернення мобільного телефону представнику магазину «Водафон» нічого не повідомляла.
Одночасно суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідно до розрахунку, позивачем до загальної суми заборгованості включено суму штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п.12.2 -12.3 договору у розмірі 9 784,61 грн.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно із ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем, що виникають на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, цього Закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», а також прийнятими відповідно до закону актами Національного банку України. Відносини, що виникають між лізингодавцем та продавцем (постачальником) у зв'язку з набуттям лізингодавцем у власність об'єкта фінансового лізингу для подальшої передачі цього об'єкта лізингоодержувачу на підставі договору фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Положення інших нормативно-правових актів регулюють відносини у сфері фінансового лізингу в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», об'єктом фінансового лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо передачі якого в лізинг законом не встановлено обмежень.
Згідно із ст. 12 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначення лізингодавцем можливості укладення договору фінансового лізингу здійснюється на підставі відповідного запиту (заяви) лізингоодержувача, у тому числі з використанням засобів дистанційного зв'язку. Лізингодавцю забороняється встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору фінансового лізингу . До укладення договору фінансового лізингу лізингодавець має право, а якщо лізингоодержувачем є фізична особа - зобов'язаний, використовуючи свої професійні можливості, оцінити фінансову спроможність лізингоодержувача, враховуючи, зокрема, строк фінансового лізингу, вартість об'єкта фінансового лізингу, доходи лізингоодержувача та мету отримання у володіння та користування об'єкта фінансового лізингу. Оцінка фінансової спроможності лізингоодержувача здійснюється на підставі достатньої інформації, отриманої від лізингоодержувача, та (за необхідності) на підставі інформації, отриманої з інших джерел відповідно до законодавства.
У статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», передбачено, що договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 9 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та цього Закону. Крім вимог, зазначених у частині першій цієї статті, договір фінансового лізингу повинен містити: 1) найменування та опис об'єкта фінансового лізингу із зазначенням індивідуальних ознак, що дають змогу його чітко ідентифікувати. У разі якщо на день підписання договору фінансового лізингу виробництво об'єкта фінансового лізингу, що є предметом такого договору, не завершено та/або його індивідуальні ознаки невідомі, такий договір має містити посилання на документ та/або додаткову угоду, в якій визначені індивідуальні ознаки такого об'єкта; 2) строк, на який лізингоодержувачу надається право володіння та користування об'єктом фінансового лізингу; 3) строк передачі об'єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу; 4) порядок та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів, який містить загальну суму, що підлягає сплаті, розмір, строки та кількість таких платежів (у тому числі авансового платежу), інших платежів, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу; 5) розмір, порядок розрахунку та умови сплати додаткових платежів і комісій (за наявності), пов'язаних з укладенням, виконанням, зміною та розірванням договору фінансового лізингу, достроковим викупом об'єкта фінансового лізингу, а також порядок зміни та/або індексації таких платежів; 6) положення щодо необхідності укладення договорів щодо послуг третіх осіб (за наявності), у тому числі щодо страхування об'єкта фінансового лізингу та/або ризиків, пов'язаних з виконанням договору фінансового лізингу, та визначення особи, зобов'язаної здійснити страхування.
У договорі фінансового лізингу можуть бути зазначені інші умови за домовленістю сторін.
Грошове зобов'язання за договором фінансового лізингу, у разі якщо лізингоодержувачем є фізична особа, має бути виражене виключно у гривні, без визначення грошового еквівалента такого зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
За своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу або договору поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Частиною 3 ст. 203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, якщо товар не задовольнив його за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.
Споживач має право на обмін товару належної якості протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не оголошений продавцем.
Обмін товару належної якості провадиться, якщо він не використовувався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також розрахунковий документ, виданий споживачеві разом з проданим товаром, або відтворений на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу споживачеві здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надісланий електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.
Відповідно до ч.2 ст.9 Закон України «Про захист прав споживачів», Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, споживач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асортименту з відповідним перерахуванням вартості, або розірвати договір та одержати назад гроші у розмірі вартості повернутого товару, або здійснити обмін товару на аналогічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж. Продавець зобов'язаний у день надходження товару в продаж повідомити про це споживача, який вимагає обміну товару.
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який діє на даний час.
17.03.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022, яким внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту: 18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику була надано кредит (позику) баком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Отже, пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №2120-ІХ передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фангарант груп» заборгованості у розмірі 58 707,66 грн, яка складається з:48 923,05 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням з оплати вартості отриманого товару; 9 784,61 грн - сума штрафних санкцій, нарахованих відповідно до положень п. 12.2-12.3 договору від 21.07.2023 №60200311754, укладеного між ТОВ ТОВ «ВФ Ритейл» (постачальник) та ОСОБА_1 (клієнт) про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™.
Розглядаючи цей спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, що 21.07.2023 між ТОВ ТОВ «ВФ Ритейл» (постачальник) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено договір №60200311754 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™, відповідно до якого ОСОБА_1 ознайомилася з Правилами отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше™ та своїм підписом у договорі погодилася з усіма його умовами, зокрема і з тим, що ознайомлена та повністю погоджується з Правилами.
Згідно вказаного договору ОСОБА_1 передано в оренду на умовах лізингу «Телефон мобільний Apple iPhone 13 128Gb Starlight» згідно замовлення №S900158292, розрахункова загальна сума платежів становить 53 322,05 грн, у тому числі платіж при укладанні договору - 4 399,00 грн.
Оплата здійснюється ТОВ «ФК «Фангарант груп» (процесинг-центр) за реквізитами, зазначеними в договорі, відповідно до встановленого графіку до 20 числа місяця протягом 5 місяців з 20.08.2023 по 20.12.2023 у розмірі по 9 784,61 грн (т.1 а.с. 23).
Відповідач ОСОБА_1 не заперечує факт власноручного підписання договору, про що підтвердила у суді першої інстанції.
Згідно з п. 1.4. Правил отримання товарів (послуг) в системі ПлатиПізніше Правила є договором приєднання у розумінні ст. 634 ЦК України. Підписанням договору клієнт приєднується до Правил, Правила є невід'ємною частиною кожного договору з моменту його укладення.
Пунктами 12.2-12.5 договору визначено, що у разі прострочення сплати платежів на строк до 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 5 відсотків від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 10 від суми заборгованості за кожен місяць прострочення. У разі прострочення сплати платежів на строк більше 30 календарних днів, клієнт зобов'язаний за першою вимогою процесинг-центра протягом 10 календарних днів з моменту отримання такої вимоги достроково одноразово сплатити на користь процесинг-центра всі платежі, належні до сплати, згідно пакетом фінансування. У разі прострочення сплати платежів, повністю або частково, на строк більше 30 днів, клієнт зобов'язаний вимогу процесинг-центра повернути товари за адресою місцезнаходження процесинг-центра.
Відповідно до пунктів 1.1., 1.3. договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше №2021030401 від 04.03.2021, всі права вимоги до відповідача, що випливають з умов договору, були відступлені постачальником на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант груп» в момент підписання договору 27.01.2022 (т.1 а.с. 24-25).
Про відступлення прав вимоги за договором відповідач повідомлена в письмовій формі на підставі п. 8.1. договору.
Відповідно до платіжної інструкції №8118 від 21.07.2023 ТОВ «ВФ Ритейл» отримало від ТОВ «ФК «Фангарант груп» фінансування за особовим рахунком № НОМЕР_1 ОСОБА_1 згідно замовлення №S9000158292 грошові кошти в сумі 37 192,20 грн (т.1 а.с. 84)
Таким чином, відповідач була повідомлена про відступлення права вимоги за договором №60200311754 від 21.07.2023 ТОВ «ФК «Фангарант груп» та зобов'язалася здійснювати оплату за придбаний товар саме ТОВ «ФК «Фангарант груп» за реквізитами, зазначеними у договорі.
Відповідно до наданої банківської платіжної інструкції №8118, ТОВ «ФК «Фангарант груп» здійснив фінансування за придбаний ОСОБА_1 товар на рахунок ТОВ «ВФ Ритейл», отже ТОВ «ФК «Фангарант груп» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №60200311754 від 21.07.2023, чим спростовуються заперечення представника відповідача щодо недоведенності у позивача права пред'являти вимоги до ОСОБА_1 за договором №60200311754 від 21.07.2023.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №60200311754 від 21.07.2023, станом на 21.12.2023 відповідач має заборгованість: за основним зобов'язанням з оплати вартості товару у розмірі 48 923,05 грн; штрафні санкції, нараховані відповідно до положень п.12.2-12.3 договору у розмірі 9 784,61 грн, а всього у розмірі 58 707,66 грн(т.1 а.с. 22).
Відповідачем не надано доказів на підтвердження погашення нею заборгованості за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше, який містить елементи договору купівлі-продажу товару у розстрочку.
Доводи відповідача про те, що мобільний телефон вона повернула в той же день продавцю, оскільки в момент покупки із-за незадовільного стану свого психічного здоров'я в момент укладання договору вона не розуміла своїх дій та лише вдома усвідомила, що телефон їй не потрібен, що сплачувати за нього платежі не зможе, що при яких обставинах відбувалося повернення товару, вона не пам'ятає, яку суму грошей отримала не пам'ятає, то ці доводи суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки у встановленом законом порядку відповідач не визнана недієздатною або обмежено дієздатною, висновок про психичний стан відповідача в момент укладання договору суду не наданий, призначена судом першої інстанції 15.05.2024 у справі судово-психіатрична експертиза за клопотанням представника відповідача не була проведена відповідачем, наявність у відповідача певного психічного захворювання та лікування у період часу з 29.07.2023 по 12.10.2023 не є допустимим доказом у підтвердження тієї обставини, що відповідач в момент укладання договору не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Суд першої інстанції в цій частині прийшов до обгрунтованого висновку про те, що наявність у відповідача психічного захворювання не є належним допустимим та достатнім доказом того, що в момент підписання договору 21.07.2023 вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, тому відсутні підстави для звільнення її від цивільно-правової відповідальності за договором №60200311754 від 21.07.2023 про отримання товарів в системі ПлатиПізніш, відповідно до якого придбала мобільний телефон Apple iPhone 13 128Gb Starlight.
В частині доводів сторони відповідача про повернення товару продавцю у день його придбання, то відповідно до п.9.2 договору №60200311754 від 21.07.2023, у разі якщо клієнт не отримав товари (послуги) або повернув товари (послуги) постачальнику протягом 14 календарних днів, клієнт зобовязаний повідомити про це процесинг-центр в семиденний строк, шляхом відправлення повідомлення на адресу електронної пошти, зазначену в п.7.1 договору.
Як правильно встановив суд першої інстанції, таке повідомлення відповідач ОСОБА_1 направила на зазначену у договорі електронну адресу лише 14.02.2025, тобто під час розгляду даної справи по суті, з порушенням строку - 14 календарних днів, що не є достатнім та допустимим доказом факту повернення товару та/або розірвання письмового договору в односторонньому порядку, що здійснюється у встановлений законом строк, у письмовій формі, відповідно до ст.654 ЦК України.
Крім цього, судом першої інстанції був досліджений аудиозапис розмови відповідача з представником позивача, яка відбулася 07.11.2023, в якій відповідач повідомила про те, що мобільний телефон, придбаний в магазині за 53 000 грн, витягнули у дитини в тролейбусі, але до поліції із заявою про краджіку, вона не зверталася, пояснювала свій психічний стан, відсутність у неї роботи та відсутність коштів на оплату, про повернення мобільного телефону представнику магазину «Водафон» нічого не повідомляла.
Отже, із зазначеного вбачається протилежність позиції відповідача щодо повернення/втрати придбаного телефону.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зібраними у справі доказами підтверджується факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеним21.07.2023 між нею та ТОВ ТОВ «ВФ Ритейл» договором №60200311754 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом 14 днів обміняти або повернути товар належної якості, якщо він не використовувався і збережено його товарний вигляд, що згідно з п. 9.2.8 Правил системи ПлатиПізніше™ клієнт має право повернути товар за адресою торгової точки постачальника у разі розірвання договору на підставі ст. 9 Закону, що відповідач 21.07.2023 повернула мобільний телефон Apple iPhone 13 128Gb Starlight до магазину ТОВ «ВФ Ритейл» у зв'язку з неможливістю сплачувати за нього, то ці доводи не заслуговують на увагу та спростовуються зібраними у справі доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що факт повернення телефона за адресою торгової точки постачальника підтверджується електронним листом від 14.02.2025, надісланим на адресу, зазначену в п. 7.1 договору, то ці доводи не спростовують висновку суду та не впливають на законність і обгрунтованість рішення суду. Суд першої інстанції достатньо повно навів у рішенні мотиви, з яких відхилив ці доводи сторони відповідача, з яким погоджується апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач повідомила про повернення товару в межах строку позовної давності та під час розгляду справи, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки строк - 14 календарних днів є спеціальним строком, а посилання у даному випадку на строк позовної давності є недоречним.
Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність у матеріалах справи документа, що підтверджує повернення, не спростовує показань відповідача, оскільки, відповідно до ст. 78 ЦПК України суд має оцінювати докази в сукупності, то згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У даному випадку придбаний відповідачем телефон за письмовим договором має матеріальну цінність, тому його повернення відповідачем постачальнику підлягало оформленню у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Доводи апеляційної скарги про те, що на момент укладення договору №60200311754 від 21.07.2023 відповідач мала III групу інвалідності за психічним захворюванням (шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром), що підтверджується епікризом до історії хвороби від 27.10.2023, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи, що вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними на момент укладення договору про отримання товарів в системі ПлатиПізніше™ за договором №60200311754 від 21.07.2023.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відсутність судового рішення про визнання відповідача недієздатною або обмежено дієздатною виключає можливість застосування ст. 225 ЦК України, то ці доводи не заслугоаують на увагу, оскільки стороною відповідача не заявлено зустрічних вимог у справі про визнання правочину недійсним.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач подавала клопотання про виклик та допит свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , працівників магазину ТОВ «ВФ Ритейл», які працювали 21.07.2023 та могли б підтвердити факт повернення товару відповідачем, то ці доводи відхиляються апеляційним судом з огляду на вимоги ч. 2 ст. 13 ЦПК України щодо допустимості доказів.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
З врахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavinandothersv. Ukraine, №4909/04, § 58).
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Фабро Євгенія Альбертовича - залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 10 червня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов