Житомирський апеляційний суд
Справа №288/3070/23 Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.
Категорія 55 Доповідач Шевчук А. М.
15 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й.,
за участі секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №288/3070/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович, приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»
на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року та
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою через адвоката Іщенка Дениса Миколайовича,
на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року, які ухвалені під головуванням судді Зайченко Є.О. в смт Попільні,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через адвоката Іщенка Д.М. звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТзОВ «Вердикт Капітал»). Із урахуванням заяв остаточно просив: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 23 березня 2021 року №34667, вчинений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 139 395,36 грн; стягнути з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 59 074,77 грн, що були списані в рамках примусового виконання за виконавчим написом від 23 березня 2021 року №34667, вчиненим приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною; стягнути з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн та вирішити питання судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 зайшов у мобільний застосунок «Приват24» та виявив, що його рахунки заблоковані на основі виконавчих проваджень. Цього ж дня в мобільному застосунку «Дія» він ( ОСОБА_1 ) виявив відкрите виконавче провадження №65566840. Він ( ОСОБА_1 ) звернувся до адвоката за наданням правничої допомоги та 26 жовтня 2023 року адвокатом із автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлена наявність виконавчого напису. Постановами приватного виконавця від 11 червня 2021 року, 29 травня 2023 року, 25 серпня 2023 року накладений арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів. Постановою приватного виконавця від 03 жовтня 2023 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 . У автоматизовані системі виконавчих проваджень за номером 65566840 міститься також виконавчий напис від 23 березня 2021 року №34667 приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 139 395,36 грн. Із виконавчим написом він (позивач) не погоджується, вважає його незаконним та таким, що виданий в порушення норм діючого законодавства, а як наслідок, відкриття виконавчого провадження №65566840 є також незаконним. Жодної постанови приватного виконавця він (позивач) не отримував. Дізнався про відкрите виконавче провадження та виконавчий напис тільки 20 жовтня 2023 року після блокування карткових рахунків. Окрім того, з автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що в усіх супровідних листах, які начебто направлялися позивачу ОСОБА_1 значиться адреса: АДРЕСА_1 , але відповідно до витягу з реєстру територіальних громад позивач ОСОБА_1 із 30 червня 2016 року зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Із наданих документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису ОСОБА_1 мав безспірну заборгованість перед стягувачем ТзОВ «Вердикт Капітал», чи була сума заборгованості саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що суд не встановив факт отримання ОСОБА_1 повідомлення-вимоги про наявність такої заборгованості, та чи була вона надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Жодного кредитного договору позивач, тобто ОСОБА_1 , не укладав та не звертався до нотаріусів за їх посвідченням.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року позов задоволений частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 23 березня 2021 року №34667, виданий приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в сумі 139 395,36 грн. Стягнуто з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 59 074, 77 грн, безпідставно стягнуті на підставі виконавчого напису від 23 березня 2021 року №34667. Стягнуто з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Застережно, що застосовані заходи забезпечення позову за ухвалою Попільнянського районного суду Житомирської області від 31 жовтня 2023 року за приписами частини сьомої ст.158 ЦПК України продовжують діяти протягом дев'яноста днів із дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Не погодившись із рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року, відповідач ТзОВ «Вердикт Капітал» подав на нього апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що суд першої інстанції стягнув із ТзОВ «Вердикт Капітал» кошти, які відповідачем у такому розмірі не отримувалися. Також суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з ТзОВ «Вердикт Капітал» кошти в більшому розмірі, ніж просив позивач. Окрім того, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подані на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29 червня 1999 року №1172. Цей Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5. За таких обставин, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Отже, безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідним Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а нотаріус лише перевіряє безспірність заборгованості по наданим документам. Як убачається із матеріалів справи, правовою підставою для стягнення з боржника коштів є кредитний договір і наявність у позичальника заборгованості за кредитним договором. Наразі кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, а тому відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за вказаним кредитним договором у процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки на момент здійснення такого стягнення всі дії з виконання виконавчого напису здійснювалися правомірно. Загальна сума коштів, що стягується із боржника, не в повному обсязі перераховується на користь стягувача, а ще є витрати виконавчого провадження. Суд першої інстанції стягнув із ТзОВ «Вердикт Капітал» кошти в сумі 59 074,77 грн, як безпідставно стягнуті на підставі виконавчого напису нотаріуса. Ця сума є більшою, ніж прагнув позивач, та не підтверджена жодними доказами. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна. Договірний характер правовідносин, що існували між сторонами і на підставі яких виникло право вимоги та обов'язок повернення коштів, виключає можливість застосування до них положень частини першої ст.1212 ЦК України. Наразі кредитний договір не визнаний недійсним, не змінений та не розірваний, а тому відсутні підстави для повернення стягнутої з позичальника заборгованості за кредитним договором в процесі виконання виконавчого напису нотаріуса, оскільки на момент здійснення такого стягнення всі дії по виконанню такого виконавчого напису здійснювалися правомірно. Визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконання в силу норм чинного законодавства не є підставою для повернення боржнику стягнутих на його підставі коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. У позовній заяві не зазначено розподілу стягнутих із боржника сум - що перераховано стягувачу, а що є витратами виконавчого провадження та винагородою приватного виконавця. Із суми 47 322,96 грн стягувачу ТзОВ «Вердикт Капітал» перераховані лише кошти в сумі 25 202,39 грн та дійсно ним отримані, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Натомість суд першої інстанції стягнув із стягувача ТзОВ «Вердикт Капітал» суму 59 074,77 грн, яку позивач ОСОБА_1 не просив. Із загальної суми 47 322,96 грн, яка була стягнута із ОСОБА_1 , згідно з довідкою приватного виконавця: 700 грн це витрати виконавчого провадження; 2 520,24 грн - основна винагорода приватного виконавця; 18 900,33 грн - перебуває на депозитному рахунку приватного виконавця; ТзОВ «Вердикт Капітал» отримало 25 202,39 грн. Тобто, загальна сума коштів, що стягується із боржника не в повному обсязі перераховується на користь стягувача, а ще є витрати виконавчого провадження. Отже, сум 47 322,96 грн або 59 074,77 грн ТзОВ «Вердикт Капітал» не отримувало, а тому стягувач не зобов'язаний їх повертати позивачу.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідача ТзОВ «Вердикт Капітал», подану на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року, від учасників справи не надходило. За положенням частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року заява представника позивача Іщенка Д.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення задоволена частково. Доповнено рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року абзацом п'ятим, яким стягнуто з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073,60 грн та 536,80 грн, а всього: 1 610,40 грн.
Не погодившись частково із додатковим рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року, позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Іщенка Д.М. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі, яким стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн, пов'язані з підготовкою та розглядом справи в суді першої інстанції. Також заявлено про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, пов'язані з підготовкою та розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а докази на підтвердження таких витрат будуть надані додатково.
Доводи апеляційної скарги, зокрема, аргументовані тим, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення в частині витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із того, що позивач та його представник не подавали до суду заяв про витрати на правничу допомогу. Зазначене спростовується матеріалами справи та самим рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року. Зокрема, в абзаці 18 місцевий суд вказав про надходження від позивача доповнень до позовної заяви, в яких просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 80 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 грн. Тобто, висновок суду першої інстанції про те, що позивач та його представник не подавали до суду заяв про наявність витрат на професійну правничу допомогу та про послідуюче надання доказів суду в порядку частини восьмої ст.141 ЦПК України є необґрунтованим, оскільки відповідна заява надавалася, як у первісному позові 27 жовтня 2023 року, так і в доповненнях до позовної заяви 24 листопада 2023 року. Докази понесених стороною витрат на правничу допомогу були подані представником позивача разом із заявою про ухвалення додаткового рішення протягом п'яти днів після ухвалення судом першої інстанції рішення від 17 квітня 2024 року. Крім того, справа була розглянута за відсутності позивача та його представника всупереч заяви представника позивача про розгляд справи за допомогою відеозв'язку та наявності ухвали про її задоволення, але суд не вийшов на відеозв'язок у призначену дату та час судового засідання. Зазначені обставини викладалися у відповіді на заперечення про ухвалення додаткового рішення та клопотання про зменшення витрат на надання правової допомоги від 29 травня 2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення суду першої інстанції від 19 червня 2024 року, ТзОВ «Вердикт Капітал» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Іщенком Д.М., залишити без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.
При цьому відповідач послався на те, що позивачем не надавалися документи, що підтверджують надані правничі послуги, а також - оплата наданих правничих послуг. У разі відсутності обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір понесених стороною судових витрат, до закінчення судових дебатів, суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Належними та допустимими доказами понесення витрат на надання правової допомоги є договір про надання правової допомоги, акт здачі-приймання наданих послуг та копія квитанції до прибуткового касового ордера про сплату адвокату винагороди. Документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо. Позивачем не надано доказів оплати витрат на надання правничої допомоги на суму 25 000 грн. Так, згідно з договором про оплату адвокатських послуг від 01 лютого 2024 року - на момент складення і підпису договору клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 25 000 грн, тобто, оплата за надані правничі послуги мала би бути здійсненою. Суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Заявлені ж позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають критерію їх реальності в зв'язку з відсутністю факту їх дійсності та необхідності, та не відповідають критерію розумності. Заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомог в розмірі 25 000 грн за нескладну по роботі справу із усталеною судовою практикою, є неспівмірною сумою із наданими адвокатом позивачу послугами, а також відсутні докази фактичної сплати таких послуг на таку суму, що свідчить про недобросовісну поведінку представника позивача та зловживання своїми процесуальними правами з метою збагачення.
Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення не надходило.
У судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача адвокат Іщенко Д.М. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення від 19 червня 2024 року підтримав, а у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Вердикт Капітал» на рішення суду першої інстанції від 17 квітня 2024 року просить відмовити у повному обсязі, - рішення суду першої інстанції від 17 квітня 2024 року просить залишити без змін, а додаткове рішення суду першої інстанції від 19 червня 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн просить скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким стягнути витрати на професійну правничу допомогу за суд першої інстанції у повному обсязі, тобто у сумі 25 000 грн.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.59,60,62,63-65 т.3). Відповідно до частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року та додаткового рішення цього ж суду від 19 червня 2024 року відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційні скарги сторін на ці судові рішення підлягають до частково задоволення з наступних підстав.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша ст.39 Закону України "Про нотаріат").
Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 (далі - Порядок).
Згідно з п.19 частини першої ст.34 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема, вчиняють нотаріальні написи.
Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, містить аналогічні правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1 та 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі Перелік).
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подані на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку. При цьому цей Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.
Кабінет Міністрів України 26 листопада 2014 року прийняв постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою були внесені зміни в Перелік та доповнено його після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Так, нотаріус міг вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису кредитор має надати нотаріусу оригінал кредитного договору, засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Проте, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14 постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» було визнано незаконною та нечинною. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишена без змін. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.
Оскільки у судовому порядку постанова КМУ №662 визнана незаконною та нечинною у вказаній вище частині, то кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Отже, постанова КМУ №662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду в справі №826/20084/14.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 23 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною на підставі ст.ст.87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, вчинено виконавчий напис №34667 про звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 серпня 2013 року 630007449, укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами від 21 червня 2016 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 2019-ІКІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов'язків якого на підставі договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року є Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - заборгованості за період із 16 січня 2019 року по 03 березня 2021 року в сумі 138 745,36 грн, яка складається із: простроченої заборгованості за сумою кредиту 55 878,14 грн; строкової заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом становить 58 543,01 грн; строкової заборгованості за штрафами і пенею 24 324,21 грн (а.с.27 т.1). За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати з стягувача в розмірі 650 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню - 139 395,36 грн.
Станом на 23 березня 2021 (день вчинення спірного виконавчого напису) постанова КМУ від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» була визнана нечинною в частині доповнення Переліку новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин», з моменту її прийняття, а тому Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.
Разом із тим, анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка» від 16 серпня 2013 року нотаріально не посвідчена, а тому вчинення у 2021 році нотаріусом виконавчого напису на підставі кредитного договору, який не був нотаріально посвідчений, суперечило вимогам чинного законодавства та було незаконним, оскільки у 2021 році можна було вчиняти виконавчі написи лише на підставі кредитних договорів, які посвідчені у нотаріальному порядку (а.с.63 т.1).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 23 березня 2021 року приватний нотаріус вчинила виконавчий напис №34667 всупереч правилам, встановленим Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, та неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, у редакції постанови №662, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі №826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 21 березня 2017 року №23.
Підсумовуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання оспорюваного виконавчого напису №34667 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог ст.ст.87,88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а доводи апеляційної скарги ТзОВ «Вердикт Капітал» з цього приводу не грунтуються на положеннях закону та є безпідставними.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса віднесено до виконавчих документів.
Згідно з ст.432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів відповідно до ст.1212 ЦК України.
Результат аналізу ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов'язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, містить такі елементи: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 25 травня 2021 року було відкрито виконавче провадження №65566840 із виконання виконавчого напису №34667, вчиненого 23 березня 2021 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ТзОВ «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 139 395,36 грн (а.с.13-14 т.1).
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 11 червня 2021 року, 29 травня 2023 року, 25 серпня 2023 рокубуло накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів (а.с.15-22, т.1).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького П.В. від 03 жовтня 2023 року було звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у військова частина НОМЕР_1 , за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.23-24 т.1). Постанова направлялася на адресу ОСОБА_1 , що випливає із супровідного листа від 03 жовтня 2023 року №44288 (а.с.25-26 т.1).
Відповідно до частини першої ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зі змісту ст.1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.
Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права, а збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.
Частинами другою та третьою ст.1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставно набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Як вже зазначалося вище, одним із випадків відсутності підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів), а тому доводи апеляційної скарги ТзОВ «Вердикт Капітал» з приводу незастосування до спірних правовідносин положень ст.1212 ЦК України не ґрунтуються на останній судовій практиці.
Так, Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року в справі №201/6498/20 зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі ст.1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання невигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала.
Відповідно до ст.1212 ЦК України, у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №910/1531/18 та від 28 січня 2020 року в справі №910/16664/18.
Разом із тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з ТзОВ «Вердикт Капітал» належить стягнути на користь ОСОБА_1 на підставі ст.1212 ЦК України грошові кошти у сумі 59 074,77 грн, а доводи ТзОВ «Вердикт Капітал» в цій частині його апеляційної скарги заслуговують на увагу та є слушними.
Із листа приватного виконавця Лужинецького П.В. від 05 грудня 2023 року адвокату Іщенку Д.М. убачається, що станом на 05 грудня 2023 року в рамках виконавчого провадження №65566840 із примусового виконання виконавчого напису №34667, виданого 23 березня 2021 року, були стягнуті кошти в загальній сумі 47 322,96 грн (а.с.114 т.1). Вказані кошти були частково розподілені та перераховані відповідно до вимог ст.45 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: 700 грн перераховано на компенсацію витрат виконавчого провадження; 25 202,39 грн перераховано стягувачу -ТзОВ «Вердикт Капітал» в рахунок погашення боргу; 2 520,24 стягнуто як основна винагорода приватного виконавця; 18 900,33 грн перебувають на депозитному рахунку приватного виконавця, оскільки 03 листопада 2023 року в рамках виконавчого провадження №65566840 винесена постанова про зупинення виконавчих дій на підставі п.2 частини першої ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.114 т.1).
Колегією суддів з метою перевірки суми коштів, які підлягає стягненню з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витребувані матеріали виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №34667, вчиненого 23 березня 2021 року (а.с.2-46 т.3).
Відповідно до платіжної інструкції від 01 листопада 2023 року №24383 приватний виконавець Лужинецький П.В. перерахував на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» 25 202,39 грн, призначення платежу: погашення боргу за виконавчим написом №34667, виданим 23 березня 2021 року, боржник ОСОБА_1 (а.с.15 т.3).
Платіжною інструкцією від 04 червня 2024 року №31281 приватний виконавець Лужинецький П.В. перерахував на користь ОСОБА_1 18 900,33 грн, призначення платежу: повернення надлишково стягнутих коштів з боржника ОСОБА_1 за ВП №65566840 (а.с.43 т.3).
Із викладеного вище вбачається, що приватним виконавцем у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №34667, вчиненого 23 березня 2021 року, стягнуто з ОСОБА_1 та перераховано ТзОВ «Вердикт Капітал» лише 25 202,39 грн, які підлягають стягненню на підставі ст.1212 ЦК України, а не 59 074,77 грн, яку помилково стягнув суд першої інстанції.
Відповідно до положень ст.376 ЦПК України, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції від 17 квітня 2024 року, зменшуючи розмір стягнення з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, безпідставно стягнутих на підставі виконавчого напису від 23 березня 2021 року №34667, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В., із 59 074,77 грн до 25 202,39 грн. У решті рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року залишається без змін.
Стосовно законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції від 19 червня 2024 року, слід зазначити наступне.
За положеннями частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, розрахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин першої та другої ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьою ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої ст.137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята ст.137 ЦПК України).
При цьому, склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Згідно з пунктами 1 та 2 частини третьої ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц).
Суд із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19, від 01 серпня 2019 року в справі №915/237/18, від 24 жовтня 2019 року в справі №905/1795/18, від 17 вересня 2020 року в справі №904/3583/19).
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року в справі №922/445/19 наголошено на тому, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що позивач та його представник не подавали до суду першої інстанції заяв про наявність витрат на правничу допомогу та про послідуюче надання цих доказів суду в порядку частини восьмої ст.141 ЦПК України.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Як убачається з матеріалів справи, представник позивача адвокат Іщенко Д.М. в позовній заяві просив стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, а у доповненнях до позовної заяви представник позивача просив стягнути з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача ОСОБА_1 втрати на професійну правничу допомогу в сумі 25 000 грн, пов'язаних з підготовкою та розглядом справи в суді першої інстанції (а.с.46 т.1).
Окрім того, представником позивача Іщенком Д.М. із додержанням строку, передбаченого частиною восьмою ст.141 ЦПК України, 19 квітня 2024 року подана заява про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат на правничу допомогу (а.с.169-173 т.1)
На вказану заяву від ТзОВ «Вердикт Капітал» надійшли заперечення.
Отримання послуг із професійної правничої допомоги позивачем підтверджується договором про надання правової допомоги №27/23 від 25 жовтня 2023 року, укладеним між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Іщенком Денисом Миколайовичем, в якому зазначено, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язаний виплатити адвокату гонорар у розмірі та в строк, які узгоджені сторонами, в порядку передоплати у повному розмірі на момент складання та підпису договору, про що складається окремий додатковий договір.
Відповідно до договору на оплату адвокатських послуг до договору про надання правової допомоги №27/23 від 01 лютого 2024 року, сторони домовилися, що розмір винагороди (гонорару) адвокату за правову допомогу в справі становить 25 000 грн (а.с.176 т.1). На момент складання і підпису договору про надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 25 000 грн.
Із акта виконаних робіт від 19 квітня 2024 року за договором про надання правової допомоги від 25 жовтня 2023 року №27/23 прослідовується, що адвокат Іщенко Д.М. надав, а ОСОБА_1 прийняв наступний перелік робіт: 25 жовтня 2023 року - надання консультаційних послуг ОСОБА_1 ; 26 жовтня 2023 року - ознайомлення з виконавчим провадженням №65566840 в автоматизованій системи виконавчих проваджень; 27 жовтня 2023 року - складання, оформлення позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області; 27 жовтня 2023 року - складення, оформлення клопотання про витребування доказів, із подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області; 27 жовтня 2023 року - складення, оформлення заяви про забезпечення позову, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області; 30 жовтня 2023 року - складення, оформлення доповнення до заяви про забезпечення позову від 27 жовтня 2023 року, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області; 30 жовтня 2023 року - складення, оформлення заяви про описку в позовній заяві від 27 жовтня 2023 року, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області; 30 жовтня 2023 року - складення та оформлення заяви про зупинення вчинення виконавчих дій та скасування арештів по виконавчому провадженню №65566840, із подальшим направленням приватному виконавцю Житомирської області Лужинецькому П.В.; 30 жовтня 2023 року - складення та оформлення заяви про описку в заяві про зупинення вчинення виконавчих дій та скасування арештів по виконавчому провадженню №65566840 від 30 жовтня 2023 року, з подальшим направленням приватному виконавцю виконавчого округу Житомирської області Лужинецькому П.В.; 30 жовтня 2023 року - складення, оформлення заяви про описку в позовній заяві від 27 жовтня 2023 року, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області; 02 листопада 2023 року - складення, оформлення заяви про направлення копії ухвал про відкриття провадження та забезпечення позову в справі №288/3070/23, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області; 09 листопада 2023 року - складення, оформлення адвокатського запиту від 09 листопада 2023 року вих.№34/23, із подальшим направленням приватному виконавцю виконавчого округу Житомирської області Лужинецькому П.В.; 24 листопада 2023 року - складення, оформлення доповнень до позовної заяви від 27 жовтня 2023 року про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області та іншим учасникам процесу; 24 листопада 2023 року - складення, оформлення клопотання про витребування доказів із подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області; 04 грудня 2023 року - складення, оформлення попередження під 04 грудня 2023 року вих.42/23 про застосування санкцій за ненадання відповіді на адвокатський запит від 09 листопада 2023 року вих.№34/23, із подальшим направленням приватному виконавцю округу Житомирської області Лужинецькому П.В.; 04 грудня 2023 року - складення, оформлення заяви про проведення судового засідання за допомогою відеозв?язку в справі №288/3070/23, із подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області та іншим учасникам процесу; 07 грудня 2023 року - складення, оформлення уточнення до позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів по справі №288/3070/23, із подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області та іншим учасникам процесу; 08 грудня 2023 року - складення, оформлення відповіді на відзив відповідача по справі №288/3070/23, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області та іншим учасникам процесу; ??18 січня 2024 року - складення, оформлення адвокатського запиту від 18 січня 2024 року вих.№05/24, зі подальшим направленням приватному виконавцю виконавчого округу Житомирської області Лужинецькому П.В.; 26 січня 2024 року - складення, оформлення уточнення до позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів по справі №288/3070/23, із подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області та іншим учасникам процесу; 08 квітня 2024 року - складення, оформлення уточнення до позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення безпідставно набутих грошових коштів по справі №288/3070/23, з подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області та іншим учасникам процесу; 18 квітня 2024 року - ознайомлення з рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року в справі №288/3070/23; ??19 квітня 2024 року - складення, оформлення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення понесених витрат та правничу допомогу по справі №288/3070/23, із подальшим направленням до Попільнянського районного суду Житомирської області та іншим учасникам процесу (а.с.177-178 т.1).
Ураховуючи особливості предмета спору, складність справи та її значення для сторін, час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, враховуючи заперечення відповідача, виходячи з критеріїв виправданості дій, розумності розміру та співмірності з позовом і складністю справи, колегія суддів доходить висновку про стягнення з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, в сумі 8 000 грн, що є співмірним та відповідає наданому адвокатом у цій справі обсягу послуг. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовляється, оскільки не всі дії були необхідними та неминучими, безпосередньо для розгляду цієї справи та вимоги позивача задоволені частково.
Згідно з частиною першою ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшивши стягнення з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, безпідставно стягнутих на підставі виконавчого напису, то додаткове рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 073,60 грн та загальної суми судового збору в розмірі 1 610,40 грн підлягає зміні, шляхом зменшення судового збору із 1 073,60 грн до 458 грн та загальної суми судового збору - з 1 610,40 грн до 994,80 грн. У решті додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року залишається без змін.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року задовольнити частково.
Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року змінити, зменшивши стягнення з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 грошових коштів, безпідставно стягнутих на підставі виконавчого напису від 23 березня 2021 року №34667, вчиненого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівною, з 59 074 грн 77 коп. до 25 202 грн 39 коп.
У решті рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 17 квітня 2024 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану через адвоката Іщенка Дениса Миколайовича на додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року, задовольнити частково.
Додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частини нове, яким стягнути з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції, в сумі 8 000 грн. У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року в частині стягнення з ТзОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 073 грн 60 коп. та загальної суми судового збору в розмірі 1 610 грн 40 коп. змінити, зменшивши судовий збір в розмірі 1 073 грн.60 коп. до 458 грн, а загальну суму судового збору зменшити з 1 610 грн 40 коп. до 994 грн 80 коп.
У решті додаткове рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 19 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: