Справа № 604/933/25
Провадження № 2/604/472/25
21 жовтня 2025 року сел. Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Сидорак Г.Б.,
за участю секретаря судового засідання Ілик Г.М.,
розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: с. Іванівка, Підволочиська ТГ, Тернопільський район, Тернопільська область) до Підволочиської селищної ради (юридична адреса: вул. Шептицького, 4, смт Підволочиськ, Тернопільський район, Тернопільська область) про встановлення юридичних фактів та визнання права на земельну частку пай у порядку спадкування, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Богуш В.Д. звернувся до суду із позовною заявою до Підволочиської селищної ради, в якій просить встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 по день смерті останньої, встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 та визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 2,57 га, яка розташована у с. Іванівка Тернопільського району Тернопільської області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обгрунтовуючи заявлені вимоги зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її двоюрідна прабабця ОСОБА_2 . На день смерті вона не мала родичів ближчих ніж батько позивача та її сім'я та фактично останні 9 років проживала разом з їх сім'єю. Після її смерті залишилося спадкове майно, а саме земельна ділянка (пай) площею 2,57 умовних кадастрових гектар, що підтверджується сертифікатом серії ТР №0253026. ОСОБА_2 склала заповіт, однак він не посвідчений належним чином. При зверненні до державного нотаріуса Тернопільської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначену вище земельну ділянку, ОСОБА_1 було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07 березня 2025 року №460/02-31, в якій зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась та нотаріус не враховує заповіт, який складений померлою, так як він не посвідчений належним чином. На підставі наведеного, у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 позбавлена можливості реалізувати свої спадкові права на майно у позасудовому порядку, просить задовольнити позов та встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 по день смерті останньої, встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 та визнати за нею право на земельну частку (пай) площею 2,57 га, яка розташована у с. Іванівка Тернопільського району Тернопільської області, виходячи із наступного.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2025 року відкрито провадження у вищевказаній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 04 вересня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, подали заяви, в яких просять розгляд позовної заяви проводити без їх участі.
Представник відповідача - Підволочиської селищної ради Тернопільської області у судове засідання не з'явився, однак подали до суду заяву, згідно з якою просять справу розглянути без їх участі, не заперечують щодо задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, в зв'язку з відсутністю заперечень відповідача щодо позову, суд вважає за можливе прийняти рішення на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, в порядку, передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив такі факти.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 03 березня 1999 року Відділом запису актів громадянського стану.
Згідно з актом, складеним 02.01.2025 року комісією в складі старости, діловода, фельдшера старостинського округу с. Іванівка та сусідів с. Іванівка, ОСОБА_2 , 1906 року народження проживала в АДРЕСА_1 в одному будинку разом з ОСОБА_3 до своєї смерті.
Дослідивши показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд встановив, що ОСОБА_1 з 1991 року і по день смерті проживала разом із ОСОБА_2 , яка померла в 1999 році.Свідки пояснили, що на той час ОСОБА_6 була ще дитиною, але ОСОБА_7 її дуже любила, говорила, що залишила їй заповіт на землю, бо більше нікого не має з родичів. Відносини між ними були добрими, ОСОБА_1 ставилася до прабабусі з повагою та турботою, всією сім'єю доглядали за нею, забезпечували необхідний побутовий догляд та матеріальну підтримку, поховали її.
Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР №0253026, виданого на підставі рішення Підволочиської райдержадміністрації від 10.04.1997 р.№ 151, земельна частка (пай) розміром 2,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки належить ОСОБА_2 , яка проживає в с. Іванівка Підволочиського району Тернопільської області.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , яка звернулася до державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на земельну частку (пай) розміром 2,57 в умовних кадастрових гектарах, відмовлено у вчиненні нотаріальної, у зв'язку із тим, що заповіт складений від імені спадкодавиці ОСОБА_2 не посвідчений належним чином.
Відповідно судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишилося спадкове майно - земельна частка (пай). На вказане майно ОСОБА_2 залишила заповіт, який належним чином не був посвідчений і не взятий до уваги державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори. Згідно цього, ОСОБА_1 спадщину не прийняла. При цьому, ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, а отже має право на спадщину за законом.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Пунктом 23 постанови роз'яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі № 216/5984/21, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те,що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільнимпобутом,мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких,що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями ЦК України, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом (п. 5).
КЦС ВС у постанові у справі № 582/18/21 від 18 вересня 2023 року зазначив, що тлумачення статті 5, пункту 4 та абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дає підстави для висновку, що за загальним правилом, дія актів цивільного законодавства в часі має футороспективний характер, тобто спрямована на майбутнє. У зв'язку з чим акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; із загального правила про застосування актів цивільного законодавства до спадкових відносин, що виникають з моменту відкриття спадщини, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачається виняток і допускається застосування ЦК України до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання ним чинності. Відповідно, п'ятирічний строк, передбачений статтею 1264 ЦК України, повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю, у тому числі до набрання чинності цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (із збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).
Згідно зі ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Метою встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем.
Одночасно суд бере до уваги і той факт, що позивач позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦКУ у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (далі по тексту ЗК), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У Перехідних положеннях Земельного кодексу України прописано, що у разі, коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання права на завершення приватизації та одержання Державного акту про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.
Згідно із правовою позицією Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц та постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №128/1911/15-ц, від 30.06.2020 у справі №623/633/17, від 25.03.2020 у справі №158/1672/17, від 17.04.2019 у справі №723/1061/17, від 29.08.2019 у справі №554/1195/17, від 04.11.2020 у справі№545/1631/19 та від 24.12.2021 у справі №343/1341/20, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.
У випадку, якщо видача Державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26.12.1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати Державний акт про право власності на земельну ділянку. Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов переконання, що наявними в матеріалах справи доказами доведено той факт, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю разом із ОСОБА_2 , що постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 , не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, тобто до моменту смерті останньої, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та прийняла спадщину.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного Кодексу України, кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 9, 10, 77, 79, 80, 89, 247, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: с. Іванівка, Підволочиська ТГ, Тернопільський район, Тернопільська область) до Підволочиської селищної ради (юридична адреса: вул. Шептицького, 4, смт Підволочиськ, Тернопільський район, Тернопільська область) про встановлення юридичних фактів та визнання права на земельну частку пай у порядку спадкування - задоволити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) розміром 2,57 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що розташована на адміністративній території с. Іванівка Тернопільського (раніше Підволочиського) району Тернопільської області, яка перебувала у колективній власності КСГП «Промінь» та належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ТР № 0253026, виданого на підставі рішення Підволочиської райдержадміністрації від 10 квітня 1997 року.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сидорак Г.Б.