Справа № 947/36184/25
Провадження № 2-н/947/10357/25
27.10.2025 суддя Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини та витрат на професійну правничу допомогу,-
Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, також заявницею заявлені вимоги про стягнення з боржника витрат на правову допомогу в розмірі 8400 (вісім тисяч чотириста) гривень.
24.10.2025 Київським районним судом м. Одеси у справі було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_2 ), аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення 26.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Разом з тим, звертаючись до суду із заявою про видачу судового наказу стягувач також просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь витрати на правову допомогу у розмірі 8400 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
До заяви про видачу судового наказу додано докази оплати послуг адвоката у сумі 8400 грн., що підтверджується копіями: Договору №04.09/25 про надання правової допомоги, Акту прийому-передачі послуг до договору та платіжної інструкції від 10.09.2025.
За змістом положень ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Суд звертає увагу на той факт, що відповідно до частини першої ст.42 ЦПК України, сторони є учасниками справи у справах позовного провадження, тоді як заява про скасування судового наказу розглядається в порядку наказного провадження.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України "Наказне провадження". Вказаний розділ ЦПК України окремо не встановлює порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які понесені боржником.
Суддя зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, при цьому, в силу принципу змагальності сторін, обов'язок доведення обставин, що мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, покладається саме на сторони по справі.
Крім того, зі змісту ч.5 ст. 137 ЦПК України вбачається, що суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Отже, питання щодо стягнення судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу адвоката, не є безспірним також і з огляду на наявність у боржника права оспорювати суму заявлених стягувачем витрат на правничу допомогу.
Водночас, принципом розгляду справи в наказному провадженні є суто безспірне вирішення справи, а тому підстави для розподілу судових витрат, а саме правничої допомоги, у даному разі - відсутні.
Крім того, за правилами наказного провадження боржник буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Судові витрати підлягають розподілу між позивачем та відповідачем (сторонами у позовному провадженні) у разі вирішення спору по суті, тобто при ухваленні судом остаточного рішення, оскільки саме тоді на суд покладається обов'язок вирішення питання щодо розподілу судових витрат з урахуванням приписів ч. 3, 8 ст. 141 ЦПК України та застосування пропорційності, що передбачено вимогами частин 1 та 2 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника та боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.
З огляду на викладене, відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження такі судові витрати не відшкодовуються.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 165 ЦПК України у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
При таких обставинах, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу в частині стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правову допомогу адвоката.
Керуючись ст.42,133,137,141,165, 258,260,353 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8400 гривень.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
Суддя І. В. Огренич