Номер провадження: 22-ц/813/4760/25
Справа № 521/17735/17
Головуючий у першій інстанції Мурзенко М.В.
Доповідач Сегеда С. М.
21.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Вадовської Л.М.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
апелянта ОСОБА_1 ,
представника ОСОБА_1 - адвоката Монастирського Г.М.,
представника ОМР - Бутрик А.О.,
третьої особи: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , а також Одеської міської ради на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2025 року, повний текст якого виготовлено 03 березня 2025 року та ухваленого під головуванням судді Мурзенка М.В., у цивільній справі за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дєордієвої Ірини Вікторівни, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Калінюк Ганни Олександрівни, третя особа ОСОБА_2 , про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію права власності та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
У жовтні 2017 Одеська міська рада (далі - ОМР) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - УДАБК ОМР), приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу (далі - Пр.н. ОМНО), Дєордієвої І.В., Пр.н. ОМНО Калінюк Г.О., третя особа - ОСОБА_2 , та, уточнивши в подальшому позовні вимоги (т.1, а.с.135- 137), просила суд:
- скасувати реєстрацію Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 23 лютого 2015 року № ОД 142150540359 щодо реконструкції житлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, зареєстровану департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області;
- скасувати Свідоцтво про право власності від 06 квітня 2015 року за № НОМЕР_1 , видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 06 квітня 2015 року (індексний номер 20538898) на кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 35,4 кв.м, житловою площею 26,4 кв. м. за ОСОБА_3 ;
- скасувати Свідоцтво про право власності від 06 квітня 2015 року за № НОМЕР_2 , видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції;
- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 06 квітня 2015 року (індексний номер 20538543) на кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 36,3 кв. м. за ОСОБА_3 ;
- визнати договір купівлі-продажу від 11 листопада 2015 року (серія та номер 2241), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В, квартири АДРЕСА_3 , недійсним;
- визнати договір купівлі-продажу від 22 грудня 2016 року (серія та номер 1006), укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О., квартири АДРЕСА_4 , недійсним;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 листопада 2015 року за індексним номером 26057648, на квартиру АДРЕСА_3 , за ОСОБА_4 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 грудня 2016 року за індексним номером 33135665 на квартиру АДРЕСА_4 , за ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення квартири АДРЕСА_4 , із закриттям розділу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаного об'єкту.
Позовні вимоги були мотивовані тим, що ОМР як власник земель комунальної власності територіальної громади м. Одеси змушена звернутись до суду за захистом своїх прав, оскільки порушується право власності на земельну ділянку у зв'язку незаконною реконструкцією та поділом квартири АДРЕСА_5 на дві самостійні квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_2 та оформленням права власності на них.
Окрім того, незаконне проведення реконструкції квартири АДРЕСА_2 порушує не тільки інтереси територіальної громади м. Одеси, але і має наслідком фактичне замурування єдиного вікна сусідньої однокімнатної квартири, що є грубим порушенням прав її власника - третьої особи ОСОБА_2 .
Так, первісний власник ОСОБА_5 набула у власність квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 56,3 кв.м, житловою 26,4 кв.м на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 лютого 2008 року, виданого на підставі розпорядження органу приватизації від 27 лютого 2008 року № 210365.
В подальшому, за договором купівлі-продажу від 20 березня 2008 року ОСОБА_5 передала у власність (продала) ОСОБА_3 квартиру
АДРЕСА_5 свою чергу, в 2009 році ОСОБА_3 здійснив демонтаж підсобного приміщення квартири АДРЕСА_5 із його поновленням, демонтаж підсобного приміщення з поновленням розташованого на першому поверсі одноповерхового будинку, а потім реконструкцію підсобного приміщення - надбудову другого поверху квартири АДРЕСА_2 .
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси 23.02.2011 року у справі № 2-122 за позовом ОСОБА_2 , Малиновської районної адміністрації (далі - Малиновської РА) м. Одеси до ОСОБА_3 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, відшкодування моральної шкоди були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 , та у повному обсязі задоволені позовні вимоги Малиновської РА м. Одеси та зобов'язано відповідача ОСОБА_3 за свій рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно, що примикає до квартири АДРЕСА_6 згідно з технічною документацією.
Ухвалюючи рішення від 23.02.2011 року, Малиновський районний суд м. Одеси дійшов висновку, що ОСОБА_3 всупереч встановленим нормам порушив правила будівництва, побудована ним споруда відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом та підлягає знесенню.
На даний момент вищевказане рішення Малиновського районного суду від 23.01.2011 року перебуває на виконанні в Першому Малиновському Відділі ДВС м. Одеси.
Однак, незважаючи на це, ОСОБА_3 , з метою протиправного оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_5 та самочинно збудовану двоповерхову споруду, здійснив реєстрацію декларації про готовність об'єкту до експлуатації від 23 лютого 2015 року за № ОД 142150540359 «Реконструкція квартири з розподілом на дві самостійні квартири без зміни геометричних розмірів за адресою: АДРЕСА_7 ».
Відповідно до декларації загальна площа будівлі після реконструкції склала 107,1 кв.м, що свідчить про самовільне захоплення земельної ділянки, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.
06.04.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_5 та квартиру АДРЕСА_5 за вищевказаною адресою.
11 листопада 2015 року ОСОБА_3 здійснив відчуження ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_5 загальною площею 35,4 кв м - за договором купівлі-продажу від 11 листопада 2015 року (серія та номер 2241), посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дєордієвою І.В
22 грудня 2016 року ОСОБА_3 здійснив відчуження ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 71,7 кв.м - за договором купівлі-продажу від 22 грудня 2016 року (серія та номер 1006), посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калінюк Г.О.
Посилаючись на те, що таким чином, за ОСОБА_3 незаконно зареєстровано право власності на вказані квартири АДРЕСА_5 та АДРЕСА_5 та незаконно відчужено їх ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що свідчить про умисне невиконання ним рішення Малиновського районного суду м. Одеси від Одеси 23.02.2011 року у справі № 2-122 щодо знесення самочинно збудованого об'єкту нерухомості, та незаконне зайняття земельної ділянки ОМР, позивач просила задовольнити її позовні вимоги.
В судовому засіданні, призначеному на 27.11.2017 року, протокольною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції (далі - Департамент ДАБІ) в Одеській області (т.1, а.с.82).
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОМР, зазначивши третіми особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління ДАБК ОМР, Пр. н. ОМНО Дєордієва І. В., Пр.н. ОМНО Калінюк Г. О., про зобов'язання застосувати наслідки недійсності правочину (т.1, а.с.90-92).
У квітні 2018 року ОСОБА_4 також звернулася до суду із зустрічним позовом до ОМР про визнання права власності (т.2, а.с.1-5).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 23.05.2019 року у задоволенні всіх позовів: ОМР, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 було відмовлено (т.3, а.с.108-122).
Постановою Одеського апеляційного суду від 31.10.2022 року апеляційну скаргу ОМР було залишено без задоволення, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.05.2019 року було залишено без змін (т.4, а.с.116-119).
Однак, постановою Верховного Суду від 29.11.2023 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.05.2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 31.10.2022 року, в частині вирішення первісного позову ОМР до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Управління ДАБК ОМР, Пр.н. ОМНО Дєордієвої І.В., Пр.н. ОМНО Калінюк Г.О. про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації, скасування свідоцтв про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, зобов'язання вчинити певні дії, було скасовано, справу в частині позову ОМР було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.5, а.с.192-199).
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19.02.2025 року позовні вимоги ОМР до ОСОБА_3 були задоволенні частково (т.6, а.с.123-128).
Скасовано реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція квартири з розподілом на дві самостійних квартири без зміни геометричних розмірів за адресою АДРЕСА_7 », зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 23.02.2015 року за № ОД 142150540359.
В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_3 було відмовлено.
Позовні вимоги ОМР до ОСОБА_1 були задоволені частково.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Пр.н. ОМНО Калінюк Г.О. від 23.12.2016 року № 33135665 про державну реєстрацію права власності на квартиру, з реєстраційним номером 614291851101, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Зобов'язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 шляхом знесення будівлі кв. АДРЕСА_2 загальною площею 71,7 кв.м.
В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_1 було відмовлено.
В задоволенні позовних вимог ОМР до ОСОБА_4 , Управління ДАБК ОМР, Пр.н. ОМНО Дєордієвої І.В., Пр.н. ОМНО Калінюк Г.О. було відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОМР судовий збір в сумі 1 600,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОМР судовий збір в сумі 3 200,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.02.2025 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити ОМР у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.6, а.с.110-111).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . ОМР просить оскаржуване рішення в цій частині залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (т.6, а.с.123-129).
В апеляційній скарзі ОМР ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19.02.2025 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОМР до ОСОБА_3 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (т.6, а.с.137-148).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, заперечення на них колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційних скарг, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із порушення ОСОБА_3 прав ОМР як власника земельної ділянки, на якій розташована спірна будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а тому дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОМР до ОСОБА_3 про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Реконструкція квартири з розподілом на дві самостійних квартири без зміни геометричних розмірів за вказаною, зареєстрованої Департаментом ДАБІ в Одеській області 23 лютого 2015 року за № ОД 142150540359.
При цьому суд правильно вказав, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в цій частині позовних вимог є ефективним, оскільки скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації вносить правову визначеність в спірні правовідносини, й усуває підстави надання самочинному будівництву ознак легітимності.
Суд першої інстанції дійшов також правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОМР до ОСОБА_1 як до останнього власника об'єкту, що є самочинним будівництвом, про скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Пр.н. ОМНО Калінюк Г.О. від 23 грудня 2016 року № 33135665 про державну реєстрацію права власності на квартиру з реєстраційним номером 614291851101, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 за ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_3 , із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про зобов'язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення будівлі квартири АДРЕСА_2 загальною площею 71,7 кв.м.
При цьому суд правильно виходив із того, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем вказаної квартири, так як при придбанні спірного майна відповідач ОСОБА_1 , діючи розумно та добросовісно, мала проявити розумну обачність та з'ясувати, з огляду на місцезнаходження та розташування спірного майна, наявність у позивача прав на земельну ділянку, на якій воно збудовано, наявність судових процесів та виконавчих проваджень щодо вказаного нерухомого майна.
Зазначені обставини підтвердила в судовому засіданні і третя особа ОСОБА_2 , яка зазначила, що її квартира АДРЕСА_8 знаходиться по-сусідству зі спірною квартирою, при незаконному будуванні якої стіна останньої була повністю приєднана до стіни її квартири, закривши таким чином форточку її квартири. Вона неодноразово скаржилась на незаконні дії забудовника ОСОБА_3 , а у подальшому звернулась до суду з позовом, за якимМалиновським районним судом м. Одеси 23.02.2011 року у справі № 2-122 було ухвалено заочне рішення за позовом ОСОБА_2 , Малиновської РА м. Одеси до ОСОБА_3 та зобов'язано останнього за свій рахунок знести самочинно збудоване нерухоме майно, що примикає до її квартири АДРЕСА_6 згідно з технічною документацією.
Однак, ОСОБА_3 , замість виконання вказаного судового рішення, на земельній ділянці ОМР незаконно збудовану двоповерхову будівлю зареєстрував , поділив на 2 квартири і продав їх ОСОБА_4 і ОСОБА_1 .
При цьому ОСОБА_2 зазначила, що дуже багато покупців бажали придбати квартиру АДРЕСА_5 , а після її огляду і бесіди з ОСОБА_2 відмовлялись від її придбання. І лише ОСОБА_1 побажала придбати цю незаконно збудовану квартиру, навіть не поспілкувавшись з нею, тобто її влаштовували ті обставини, що цей будинок підлягає знесенню, земельна ділянка - звільненню, про що є виконавче провадження і крім того невиконанням судового рішення порушуються як її права, так і права ОМР.
Зазначені доводи ОСОБА_2 матеріалами справи не спростовані.
З підстав викладеного, суд обгрунтовано зазначив, що в силу об'єктивних, видимих властивостей спірної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_7 , проявивши розумну обачність, ОСОБА_1 могла та повинна була знати про те, що ділянка, на якій розташована вказана будівля, належить до земель комунальної власності, не була відведена для будівництва вказаної будівлі і порушує як права ОМР, так і права третьої особи - ОСОБА_2 , відхиливши також доводи сторони відповідача ОСОБА_1 про непропорційне втручання в її право на житло.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, так як вони є обґрунтованими, законними і справедливими і відповідають правовим висновкам, викладеним в постанові Великої палати Верховного Суду від 18.01.2023 року по справі № 488/2807/17.
Що стосується прав її неповнолітньої дитини на житло, то колегія суддів зазначає, що оскаржуваним судом рішенням не вирішувалось питання про права неповнолітньої особи. При цьому, як було вказано вище, після перегляду даної справи Верховним Судом, предметом апеляційного розгляду є лише вирішення первісного позову ОМР до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Управління ДАБК ОМР, Пр.н. ОМНО Дєордієвої І.В., Пр.н. ОМНО Калінюк Г.О. про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкту до експлуатації, скасування свідоцтв про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію права власності, визнання договорів купівлі-продажу недійсними, зобов'язання вчинити певні дії, про що вказано в постанові Верховного Суду від 29.11.2023 року (т.5, а.с.192-199).
Стосовно чоловіка ОСОБА_1 , так він ніколи не мав прав на вказану квартиру, зареєстрований в іншому місці, про що вказано в судовому засіданні суду апеляційної інстанції безпосередньо ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи, що суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно, що є самовільним будівництвом, за відповідачами ОСОБА_3 , потім - ОСОБА_1 , з якими позивач не перебував у зобов'язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача (ОМР) перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).
Суд першої інстанції також правильно вказав, що відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_3 до оспорюваної декларації було внесено завідомо неправдиві відомості щодо здійснення ним реконструкції належної йому квартири АДРЕСА_2 , без зміни геометричних розмірів. Вказана декларація стала підставою для оформлення відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірну будівлю, розташовану за адресою АДРЕСА_7 . Внаслідок прийняття державним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції рішення про державну реєстрацію прав № 2053854, було видано свідоцтво про право власності від 06 квітня 2015 року за індексним номером № 35982827.
Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, серед іншого, земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Стаття 143 Конституції України наділяє територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності, в даному випадку ОМР.
Суд правильно зазначив, що за змістом статей 316, 317, 321, 391 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Гарантуючи захист права власності, закон надає право власнику вимагати усунення будь-яких порушень його права хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього, суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення первісних позовних вимог ОМР в цій частині.
Крім того, ч. 4 ст. 376 ЦК України передбачено, що, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
При цьому, колегія суддів не вважає за необхідне задовольняти апеляційну скаргу ОМР, так як з цього приводу мається невиконане судове рішення, а саме: заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 23.02.2011 року у справі № 2-122 (т.1, а.с.33-37).
Крім того, відповідач ОСОБА_3 майже 9 років тому назад звільнив спірну земельну ділянку, 22 грудня 2016 року здійснив відчуження квартир АДРЕСА_5 на користь ОСОБА_1 , що в свою чергу зробить неможливим виконання судового рішення, в частині знесення квартири АДРЕСА_4 , та на даний час належить на праві власності ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції також правильно відхилив доводи представника відповідача ОСОБА_1 щодо перевищення позивачем своїх повноважень при пред'явленні позову з посиланням на те, що земельна ділянка, на якій збудовано спірну будівлю, відноситься до багатоквартирного будинку, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження передання вказаної земельної ділянки в користування або власність об'єднанню співвласників вказаного будинку, наявності згоди всіх співвласників будинку на будівництво спірної будівлі у дворі будинку.
Також суд правильно зазначив, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОМР про скасування рішення про державну реєстрацію права власності від 06 квітня 2015 року (індексний номер 20538543) на кв. АДРЕСА_2 , загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м. за ОСОБА_3 , свідоцтва про право власності на вказану квартиру від 06 квітня 2015 року за № НОМЕР_2 , виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції; визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 , загальною площею 71,7 кв.м, житловою площею 36,3 кв.м., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідченого Пр.н. ОМНО Калінюк Г.О., реєстраційний № 1006, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав в цій частині не є ефективним й не призведе до поновлення порушеного права позивача.
Також суд першої інстанції правильно вказав, що у разі наявності приватно-правового спору щодо нерухомого майна, не є належними відповідачами державні реєстратори та нотаріуси, що здійснили реєстрацію права власності на спірне майно чи посвідчили договори щодо відчуження такого майна.
Також судом обгрунтовано не встановлено порушення прав позивача з боку відповідача - Управління ДАБК ОМР, що є правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до вказаного відповідача.
Доводи представника первісного відповідача ОСОБА_1 - адвоката Монастирського Г.М. про те, що суд першої інстанції не мав приймати до розгляду нову редакцію позовних вимог ОМР, є безпідставними, так як, приймаючи до розгляду нову редакцію позовних вимог ОМР (т.6, а.с.241-4, 37-3вор.), судом першої інстанції було враховано, що підстави і предмет позову не були змінені і фактично нова редакція була пов'язана не зі змінами підстав і предмету позову, а з тим, що з моменту пред'явлення первісного позову пройшло більше 6 років.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявники апеляційних скарг не надали суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які вони посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційних скарг.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, оскільки рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційні скарги слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили і дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.М. Вадовська
О.С. Комлева