Березівський районний суд Одеської області
28.10.2025
Справа № 494/2313/25
Провадження № 2-о/494/102/25
28.10.2025 року м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., ознайомившись з матеріалами цивільної справи №494/2313/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ОСОБА_1 звернувся до Березівського районного суду Одеської області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У зв'язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Ширяївського, Іванівського, Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, тому суддя позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.
Ознайомившись з матеріалами заяви та доданими до неї документами, суд доходить висновку, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити з наступних підстав.
Так, в обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що має вітчима ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який являється інвалідом І групи А по загальному захворюванню. Вітчим хворіє на психічне захворювання, внаслідок чого хворий має обмеження життєдіяльності до самообслуговування, спілкування, контролю за своєю поведінкою, не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує постійної сторонньої допомоги та догляду. ОСОБА_1 зі своїм вітчимом проживає разом, останній знаходиться на його утриманні та потребує постійного стороннього догляду та опіки. Інших осіб, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 , окрім заявника немає. ОСОБА_1 вказав, що встановлення факту здійснення постійного догляду за вітчимом має юридичне значення, оскільки від цього залежить виникнення його прав та обов'язків, а також впливає на права ОСОБА_2 .
Заяву про встановлення факту ОСОБА_1 пред'явив до суду за правилами окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.
Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого поза судового порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року № 560/17953/21.
Отже, існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.
Якщо факт, що має юридичне значення, підлягає встановленню в позасудовому порядку, особа має використати такий порядок.
Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц, від 18 січня 2024року у справі № 560/17953/21).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Близькі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від10квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18.
Таким чином, судовий порядок встановлення факту, що має юридичне значення, використовується лише у випадку, коли чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку його встановлення.
Із поданої заяви вбачається, що заявник просить встановити факт того, що він є єдиною особою, зайнятою постійним доглядом за своїм вітчимом, який потребує такого догляду за станом здоров'я та похилим віком.
Чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особами, що його потребують.
Так, порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України «Про соціальні послуги», Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року№ 587.
Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.
Зокрема, догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою, для отримання якої особа або її представник має звернутись із заявою про надання соціальної послуги за місцем свого проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчого органу міської ради міст обласного значення, ради об'єднаної територіальної громади, який після оцінювання потреби особи/сім'ї у соціальних послугах приймає рішення про надання чи відмову у наданні соціальних послуг, яке може бути оскаржено до суду (пункт 1 частини шостої статті 16, частина перша статті 19, стаття 20, частини перша, четверта статті 21Закону України «Про соціальні послуги»).
Таким чином, законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка за станом здоров'я потребує соціальної послуги з догляду, про встановлення якого просить заявник, у зв'язку з чим такий факт не може встановлюватися в судовому порядку в окремому провадженні в порядку цивільного судочинства.
Отже, надання соціальних послуг у вигляді постійного догляду за особою похилого віку із заявленою метою здійснюється в порядку, встановленому чинним законодавством, і оформлюється рішенням відповідного органу, а тому даний факт не може бути встановлений в судовому порядку, що виключає можливість такого розгляду у судовому порядку з визначеним складом заінтересованих осіб.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року по справі № 283/1199/23 (провадження № 61-12851св23).
Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 186, 260-261, 353-354ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.А. Римар