П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31591/23
Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Дата і місце ухвалення 17.03.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Пальміра Трейд» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 р. у справі №420/31591/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пальміра Трейд» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення -рішення, -
У листопаді 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю “Пальміра Трейд» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, що прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області від 22.08.2023р. за № 20995/15-32-07-06 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) на підставі п. 1 ст. 17, п. 12 р. 11 “Прикінцеві положення» Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року відмовлено товариству у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю “Пальміра Трейд» подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт у поданій апеляційній скарзі посилався на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не надано належної оцінки доводам товариства про протиправність наказу про призначення перевірки, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення навіть без визнання протиправним та скасування самого наказу про призначення перевірки. Апелянт зазначив, що чинне законодавство встановлює, що перевірка може проводитися тільки за наявності прямо встановлених у законі підстав, що зобов'язує контролюючий орган чітко зазначати в наказі відповідну фактичну підставу перевірки, яка є передумовою для її проведення.
Апелянт посилається на те, що наказ № 5406-п від 14.07.2023 року, на підставі якого проведено перевірку товариства не містить посилання на жодну з фактичних підстав перевірки, визначених пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України та обмежується лише зазначенням юридичної підстави для проведення перевірки за відсутності будь-яких фактичних даних, які б підтверджували наявність цих юридичних підстав.
На думку апелянта, суд першої інстанції залишив без уваги той факт, що за відсутності підстав для проведення перевірки, податковий орган не мав права проводити таку перевірку взагалі, а сам факт допуску позивачем посадових осіб органу ДПС до проведення перевірки не спростовує відсутності підстав для її проведення.
Також товариство у поданій апеляційній скарзі вказувало на безпідставність висновків контролюючого органу, викладених в акті фактичної перевірки від 28.07.2023 року, щодо порушення товариством вимог Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, що документи щодо реалізації алкогольних напоїв на загальну суму 217 975,00 грн не можливо визнати розрахунковими, оскільки в них відсутній обов'язковий реквізит - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, а тому податковий орган правильно кваліфікував вказані обставини, як порушення п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР. На думку апелянта, вказаний висновок суперечить фактичним обставинам справи, оскільки суд безпідставно не взяв до уваги, що позивач реалізовував алкогольну продукцію марковану акцизними марками старого зразку, які не містять штрих-коду, але які перебували в обігу одночасно з марками нового зразка.
Апелянт посилається на те, що за змістом акта фактичної перевірки, податковий орган не зафіксував фактів непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО та фактів здійснення розрахункової операції на неповну суму покупки, а отже, притягнення позивача до відповідальності за порушення п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР є безпідставним.
На думку апелянта, суд безпідставно врахував відомості додатку до акту фактичної перевірки, а саме, відомості таблиці, складеної інспекторами податкового органу, оскільки така таблиця не дає можливості дослідити зміст розрахункового документа, перевірити заповнення/незаповнення у них відповідних рядків та наявність/відсутність обов'язкових реквізитів (зокрема рядка 9 - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої). Позивач вважає, що вказана таблиця не є належним та достовірним доказом здійснення позивачем відповідних розрахункових операцій з порушеннями вимог закону та не доводить вартість підакцизних товарів (алкогольних напоїв), проданих з порушеннями, яка є базою для визначення розміру фінансової санкції, передбаченої п. 1 ст. 17 Закону № 265/95.
В апеляційній скарзі зазначено, що у продажу в кафе ТОВ “Пальміра Трейд» перебували алкогольні напої з марками акцизного податку як нового, так і старого зразка, а тому в чеках допускалось не відображати цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку. Апелянт посилався на те, що програмне забезпечення РРО не дозволяє завершити операцію з продажу алкогольного напою без введення відповідної інформації. Оскільки марки акцизного податку попереднього зразка не містять штрихового коду для сканування, то в програмі закладена можливість ручного введення комбінації латинських літер та арабських цифр для можливості завершення касиром операцій з продажу таких алкогольних напоїв.
З огляду на вказане апелянт посилався на те, що для алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками старого зразка без штрихового коду, та алкогольних напоїв без акцизних марок, для яких вимога маркування акцизними марками скасована з 01.01.2022, при їх продажу у фіскальному касовому чеку відображалася комбінація латинських літер, арабських цифр.
Апелянт вважає прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним та необґрунтованим, а тому просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Судом встановлено, що ТОВ “Пальміра Трейд» є юридичною особою, зареєстрованою 22.03.2013 за реєстр. № 1 556 102 0000 046474, місце знаходження юридичної особи: 65033, Одеська обл., м. Одеса, вул. Желябова, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ТОВ “Пальміра Трейд» здійснює діяльність з роздрібної торгівлі алкогольними напоями згідно Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 28.06.2023 року за № 15520308202302735, виданої ГУ ДПС у Одеській області, адреса місця торгівлі: Одеська обл., м. Одеса, Малиновський р-н, вул. Академіка Філатова, 48/50, кафе-бістро “Обжорка» терміном дії: з 01.07.2023 до 01.07.2024.
14.07.2023 року Головним управлінням ДПС у Одеській області прийнято наказ за №5406-п “Про проведення фактичної перевірки ТОВ “Пальміра Трейд», на підставі якого у період з 19.07.2023 р. по 27.07.2023 р. уповноваженою особою ГУ ДПС у Одеській області було проведено перевірку господарської одиниці кафе-бістро “Обжорка», яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 48/50.
За наслідками проведення фактичної перевірки ТОВ “Пальміра Трейд» Головним управлінням ДПС в Одеській області був складений акт фактичної перевірки від 27.07.2023 року № 20188/15/52/РРО/38643649, у висновках якого зазначено про встановлення порушення товариством вимог п.1, п.2 ст.3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; пп. 1 п. 1 Постанови КМУ № 894 від 29.07.2022 року “Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв за продані ними товари (надані послуги)», а саме:
відсутність електронного платіжного засобу (терміналу) при проведенні розрахунків за продані товари;
при здійсненні розрахункових операцій (фіскальний номер 3000998454) створювались та друкувались розрахункові документи не встановленої форми та змісту, а саме, при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідною маркою акцизного податку в фіскальних чеках РРО не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 217 975,00 грн.
22.08.2023 року на підставі акта перевірки від 27.07.2023 року , зареєстрованого 28.07.2023 № 20188/15/52/РРО/38643649, ГУ ДПС в Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 20995/15-32-07-06 (форма "С") про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафи) в сумі 326837,50 грн. на підставі п. 1 ст. 17, п. 12 р. 11 “Прикінцеві положення» Закону України №265/95-ВР від 06.07.1995 “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач направив до Державної податкової служби України скаргу від 31.08.2023 №31/08-23 (вх. ДПС № 29594/6 від 05.09.2023) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22.08.2023 №20995/15-32-07-06.
31.10.2023 року ДПС України рішенням № 32645/6/99-00-06-02-06 “Про результати розгляду скарги» залишило податкове повідомлення-рішення від 22.08.2023 року №20995/15-32-07-06 без змін, а скаргу ТОВ “Пальміра Трейд» без задоволення.
Вважаючи протиправним вказане податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 22.08.2023 №20995/15-32-07-06, позивач оскаржив його до суду першої інстанції.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності підстав для задоволення поданого товариством з обмеженою відповідальністю "Пальміра Трейд" позову, з огляду на наступне:
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України. Так, згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У пункті 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у цьому пункті.
При цьому правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
Згідно наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 14.07.2023 року № 5406-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Пальміра Трейд», правовою підставою для проведення фактичної перевірки позивача було визначено пп. 191.1.4, пп. 191.1.8 п. 191.1 ст. 191, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами).
В наказі Головного управління ДПС в Одеській області від 14.07.2023 року в якості фактичної підстави для проведення перевірки зазначено наявність податкової інформації, отриманої в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення при проведенні розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій з порушенням використання режиму попереднього програмування без використанням режиму програмування із зазначенням найменування товарів.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації. Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 вказав на те, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Верховний Суд також вказав на те, що у випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 акцентував увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Суд також вказав, що підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У вказаній постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого у спорах з приводу правомірності наказів про призначення фактичних перевірок, перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. Верховний Суд вказав, що у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки.
За обставин даної справи, Управлінням податкового аудиту Головного управління ДПС Одеській області в результаті проведеного аналізу були встановлені можливі порушення законодавства, контроль за якими покладено на контролюючі органи, допущені суб'єктом господарювання ТОВ «Пальміра Трейд», а саме: встановлено, що у вересні 2022 року ТОВ «Пальміра Трейд», код за ЄДРПОУ 38643649, проводило розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів без використанням режиму програмування із зазначенням найменування товарів. До доповідної записки був доданий витяг з баз даних СОД РРО.
У змісті доповідної записки в.о. начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області від 11.07.2023 року № 4284/15-32-07-06-11, поданої на ім'я в.о. начальника Головного управління ДПС в Одеській області, зазначено, що вказане вище може свідчити про здійснення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій для підакцизних товарів без використанням режиму програмування із зазначенням найменування товарів.
Суд першої інстанції вірно встановив, що вказана доповідна записка Управління податкового аудиту № 2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року містить в собі достатню інформацію, що була в наявності у відповідача, що може свідчити про можливі порушення платником податків законодавства, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій та могла слугувати підставою та достатнім обґрунтуванням для призначення фактичної перевірки відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у наказі Головного управління ДПС в Одеській області від 14.07.2023 року відображено як правову підставу для призначення перевірки, так і фактичну.
При цьому наданими відповідачем доказами підтверджено наявність фактичних підстав для призначення спірної перевірки ТОВ «Пальміра Трейд».
За таких обставин доводи позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки та незаконність проведеної перевірки товариства є безпідставними.
Що стосується суті виявлених в ході проведення перевірки порушень, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів звертає увагу на наступне:
З акту фактичної перевірки встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону України № 265/95-ВР, стало виявлення контролюючим органом порушення товариством вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону України №-265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилось у проведенні розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів.
Контролюючим органом було встановлено, що в кафе-бістро “Обжорка», що належить ТОВ “Пальміра Трейд», розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 48/50 при проведенні в період з 22.08.2022 по 20.07.2023 розрахункових операцій (фіскальний номер 3000998454) створювались та друкувались розрахункові документи не встановленої форми та змісту, а саме, при реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідною маркою акцизного податку в фіскальних чеках РРО не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої на загальну суму 217 975,00 грн.
В якості додатків до акту відповідачем долучено витяги СОД РРО ДПС України на 56 аркушах, з яких встановлено, що у розрахункових документах ТОВ “Пальміра Трейд» в період з 22.08.2022 по 20.07.2023 відсутня інформація щодо обов'язкового реквізиту - зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку при продажу алкогольних напоїв. Натомість у таких додатках у графі серія та номер марки акцизного податку щодо кожного фіскального чека вказано набір латинських літер Null.
Згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 326 837,50 грн., а саме:
250 грн. (250 грн.х100%) - за проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів, вчинене вперше,
326 587,50 грн. ( 217 725,00 грн. х 150%) - за проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів за кожне наступне вчинене порушення.
Надаючи оцінку правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до підпункту 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв (пункт 226.7 статті 226 Податкового кодексу України).
Верховний Суд у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23 указав, що аналіз, податкового законодавства України, свідчить про те, що маркування продукції маркою акцизного податку підтверджує сплату акцизу та легальність ввезення та реалізації на території України відповідних виробів.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995р. №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР).
За визначеннями, наведеними у ст.2 Закону №265/95-ВР,
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями;
реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для виконання платіжних операцій. До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;
програмний реєстратор розрахункових операцій - програмний, програмно-апаратний або програмно-технічний комплекс у вигляді технологічного та/або програмного рішення, що використовується на будь-якому пристрої та в якому фіскальні функції реалізовані через фіскальний сервер контролюючого органу і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для виконання платіжних операцій. Контролюючий орган забезпечує безоплатне програмне рішення для використання суб'єктом господарювання.
Відповідно до п.1, п.2 ст.3 Закону №265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Частина 1 ст.17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції, вимог цього Закону, зокрема, за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг) або неповну суму розрахунку при організації та проведенні азартних ігор; непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Таким чином передбачений пунктом 2 статті 3 Закону №265/95-ВР обов'язок, полягає в тому, що суб'єкт господарювання зобов'язаний надавати особі в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі.
Нормами Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13 встановлено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Фіскальний касовий чек на товари (послуги) за формою № ФКЧ-1 наведений у додатку 1 до цього Положення.
Пунктом 2 Розділу ІІ цього Положення передбачено, які обов'язкові реквізити має містити фіскальний чек. До такого обов'язкового реквізиту віднесено, зокрема, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
Згідно пункту 3 Розділу І Положення № 13, установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.
При цьому визначено, що у разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
Аналіз зазначених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлює безпосередній зміст обов'язку суб'єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення № 13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).
У постанові від 02 лютого 2023 року у справі №500/6845/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно якого за змістом норм Положення №13 слід розрізняти недолік реквізиту у розрахунковому документі від відсутності відповідного реквізиту взагалі. У першому випадку дійсно неможливо стверджувати, що документ втрачає статус розрахункового, натомість, у другому випадку безпосередньо Положення №13 вказує, що такий документ не прийматиметься як розрахунковий.
У постановах від 07 серпня 2025 року у справі № 280/6835/23 та від 16 вересня 2024 року у справі 280/6832/23 Верховний Суд вказав, що відсутність обов'язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб'єктом господарювання - платником акцизного податку, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону про РРО.
У постанові від 27 березня 2025 року у справі №280/6830/23 Верховний Суд виснував, що розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного вище Положення, тому відсутність обов'язкових реквізитів у фіскальних касових чеках на товари (послуги) є свідченням створення суб'єктом господарювання невідповідних розрахункових документів, відповідно, проведення розрахункових операцій через РРО тягне за собою застосування фінансової санкції, передбаченої Законом про РРО.
Узагальнивши зміст наведених вище правових позицій, Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2025 року у справі № 580/7450/24 зазначив, що законодавство безпосередньо не визначає відповідальності саме за відсутність цифрового зазначення марок акцизного податку на фіскальних розрахункових документах, водночас відсутність такого реквізиту на фіскальних чеках, в яких зазначено про реалізацію підакцизних товарів, свідчить про проведення розрахункових операцій без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту. Саме за останнє правопорушення Законом про РРО й передбачена відповідальність.
Таким чином, відсутність взагалі у розрахункових документах, які видавались позивачем при продажу алкогольних напоїв, визначеного чинним законодавством обов'язкового реквізиту позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", за що особа підлягає притягненню до відповідальності, визначеної законом.
З огляду на встановлені у даній справі обставини та враховуючи правові висновки Верховного Суду колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість посилань товариства на те, що недолік реквізиту розрахункового документа не може вважатись відсутністю розрахункового документа взагалі.
У поданому позові та в апеляційній скарзі позивач посилався на те, що у продажі кафе ТОВ “Пальміра Трейд» перебували алкогольні напої з марками акцизного податку як нового, так і старого зразка, а тому в чеках допускалось не відображати цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку.
З цього приводу слід зазначити, що позивач ні під час подання заперечень на акт перевірки, ні під час судового розгляду справи не надав жодного належного та допустимого доказу у підтвердження того, що товариство у спірний період здійснювало реалізацію алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка.
Так, згідно пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
При цьому, пунктом 86.7. ст. 86 ПК України передбачено, у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Однак, як зазначено вище, реалізуючи своє право на подання заперечень на акт перевірки позивач не надав відповідних доказів реалізації в кафе-бістро “Обжорка» алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка, що свідчило б про відсутність підстав для застосування до товариства штрафних санкцій.
Також позивачем не було надано контролюючому органу при подані заперечень, а також до суду будь-яких доказів на підтвердження того, що у продажу кафе ТОВ “Пальміра Трейд» перебували товари, вміст алкоголю яких менше 8,5% та цифрове значення штрихового коду при продажі таких товарів не потрібно.
У позовній заяві товариство також посилалось на те, що під час фактичної перевірки контролюючим органом не проведено контрольні розрахункові операції, а порушення п. 2 ст. З Закону №265/95-ВР (видача покупцям розрахункових документів (фіскальних чеків) невстановленої форми та змісту), встановлене виключно за даними системи СОД РРО, які, на думку позивача, не є належним доказом порушення вимог ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
З цього приводу слід зазначити, що згідно п. 191.1.46 п. 191.1 ст. 191 ПК України до функцій контролюючого органу віднесено використання під час виконання своїх посадових (службових) обов'язків податкової інформації з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриманої в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.
Підпунктом 72.1.1.4 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
При цьому статтею 74 ПК України передбачено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.
Положеннями п.п. 14.1.278 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
Порядок функціонування СОД РРО визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
Такий Порядок затверджено Наказом Міністерства фінансів України 05 серпня 2020 року № 477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2020 р. за № 1096/35379.
Згідно Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі Порядок № 477), СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.
СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.
Таким чином СОД РРО призначена безпосередньо для збору, зберігання, використання електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО, та може використовуватись контролюючим органом в ході проведення перевірок, в тому числі і фактичних, які здійснюється саме з метою, зокрема, перевірки дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що надані відповідачем докази допущеного позивачем порушення у вигляді даних СОД РРО є належними та допустимими.
Враховуючи викладене доводи позивача про незаконність використання контролюючим органом при проведенні фактичної перевірки даних СОД РРО є необґрунтованими та спростовуються наведеними вище положеннями Податкового кодексу України.
Також безпідставними, на думку колегії суддів, є твердження позивача про незаконність встановлення порушення за минулий період, а не за період, за який проводилась перевірка.
Як вбачається з наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 14.07.2023 року № 5406-п, фактична перевірка позивача була призначена за період з 21.08.2022 року по дату закінчення перевірки. Таким чином саме наказом ГУ ДПС України в Одеській області обмежено період, за який здійснювалась перевірка позивача.
При цьому слід зауважити, що норми Податкового кодексу України не обмежують відповідача у праві використовувати відомості з система СОД РРО або іншу податкову інформацію лише протягом періоду проведення фактичної перевірки, що повністю спростовує доводи позивача щодо неможливості використання відповідачем відомостей з системи СОД РРО за минулі періоди під час проведення фактичної перевірки.
Також колегія суддів вважає обґрунтованим відхилення судом першої інстанції покликання позивача на лист ТОВ “Торгтехніка-98» від 28.08.2023 р., яким повідомлено контролюючий орган про програмний збій у роботі РРО, з огляду на недоведеність пов'язаності некоректного заповнення коду акцизної марки при продажу алкогольних напоїв, внаслідок такого програмного збою в роботі РРО з висновками контролюючого органу щодо видачі фіскальних чеків, які не містять всіх обов'язкових реквізитів, визначених наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 року № 13 “Про затвердження положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів».
Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є правомірним та обґрунтованим.
Щодо розміру штрафних санкцій, слід зазначити наступне:
Згідно п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Контролюючий орган за вперше вчинене позивачем порушення, а саме, продаж 22.08.2022 (час розрахункової операції 18:29:08) алкогольного напою (1 пляшка ОСОБА_1 , 0,5л. на суму 250 грн.) без зазначення штрихового значення штрихового коду марки акцизного податку, застосував штрафну санкцію у розмірі 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг), а саме у розмірі 250 грн.
За кожне наступне вчинене порушення, виявлене контролюючим органом, до позивача у відповідності до вимог п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" була застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг).
Оскільки відповідачем встановлено здійснення товариством продажу алкогольних напоїв на суму 326587,50 грн., до позивача правомірно застосовано штрафну (фінансову) санкцію на суму 326837,50 грн. (326587,50 грн. х 150%).
Враховуючи все вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22.08.2023р. за № 20995/15-32-07-06 та відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ “Пальміра Трейд».
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Частиною 1 статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Підстави для розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Пальміра Трейд» залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук