П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
27 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1005/25
Головуючий в 1 інстанції Мельник О.М.
Дата і місце ухвалення 19.05.2025р., м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025р. у справі №400/1005/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення від 24.01.2025 року №104850010051, зобов'язання вчинити певні дії, -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати незаконним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №104850010051 від 24.01.2025р. про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати призначити пенсію за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ з 16.01.2025р.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що при визначені періоду проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення не враховано період навчання з 26.04.1986 по 19.05.1988, згідно з довідкою від 06.08.2024 № 3125 та свідоцтвами про неповну та повну середню освіту від 14.05.1986 №292244 та від 17.06.1988 №727444, оскільки надані документи не відповідають вимогам Порядку №22-1 щодо підтвердження періоду проживання на територіях радіоактивного забруднення.
Період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення становить 06 років 00 місяців 21 день (з 20.05.1988 по 09.06.1994), в тому числі станом на 01.01.1993 - 04 роки 07 місяців 12 днів. Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 3 роки.
На день подання заяви про призначення пенсії вік позивача становить 54 роки 01 місяць.
Документами підтверджено право на зниження пенсійного віку на 3 роки.
Необхідний пенсійний вік для призначення пенсії складає 57 років.
Оскільки позивач не досяг необхідного пенсійного віку з урахуванням статті 55 Закону №796, тому Головним управлінням відмовлено в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку за заявою від 16.01.2025р.
Зважаючи на зазначене апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволені позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 18 березня 1993р. ОСОБА_1 документована посвідченням потерпілої від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 (Категорія 3).
Згідно довідки Іванківського ліцею №1 Іванківської селищної ради №3125 від 06.08.2024 року у період з 1978р. по 1988р. позивач проходила навчання в Іванківській загальноосвітній школі № 1.
Згідно довідки Іванківської селищної ради Вишгородського району Київської області №2 від 01.01.2025р. у період з 20.05.1988 по 08.04.1994 проживала в селищі Іванків, Вишгородського району Київської області.
16.01.2025р. позивач звернувся до пенсійного органу за місцем реєстрації, із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій. За вказаним принципом заява ОСОБА_1 була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
За результатом розгляду поданої позивачем заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення №104850010051 від 24.01.2025р. про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з не підтвердженням наданими документами право позивача на зниження пенсійного віку на 6 років.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на пенсію за віком зі зниження пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ з 16.01.2025р. у зв'язку з чим зобов'язав відповідача призначити останню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII).
Пунктом 2 статті 9 Закону №796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з ст.15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Відповідно до п. 3 статті 11 Закону №796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Згідно статті 65 Закону №796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
З аналізу наведених норм видно, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», а факт проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення засвідчують довідки видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18) та постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17 (№61-16015св18).
Так, зі встановленого вище вбачається, що позивач має посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 18 березня 1993р. (категорія 3).
Як вже зазначалось, у період з 1978р. по 1988р. позивач проходила навчання в Іванківській загальноосвітній школі №1, у період з 20.05.1988 по 08.04.1994 проживала в селищі Іванків, Вишгородського району Київської області.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи Російської Федерації, затверджено додатком №1 розпорядження уряду РРФСР від 28 грудня 1991 року №237-р зі змінами внесеними розпорядженням уряду Російської Федерації від 25 лютого 1992 року №363-р.
Відповідно до зазначеного переліку с. Іванків, Вишгородського району Київської області відноситься до зони відселення, що згідно з порівняльною таблицею зон радіоактивного забруднення територій за законами України відповідає зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо права позивача на пенсію за віком зі зниження пенсійного віку на 6 років, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ з 16.01.2025р.
На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст.316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального та процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 р. - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко.