Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/560/23
Провадження № 6/376/22/2025
15 жовтня 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Коваленка О.М.,
за участю секретаря - Щур Л.А.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
представника заявника - ОСОБА_3 ,
представника ТОВ "МЛП - Чайка" - Ізвєкова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Сквирі Київської області заяву ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником по справі № 376/560/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії», третя особа ОСОБА_6 про стягнення упущеної вигоди, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії», третя особа ОСОБА_1 про стягнення коштів у вигляді упущеної вигоди, -
Встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Сквирського районного суду Київської області із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказав, що у провадженні Сквирського районного суду Київської області знаходилась цивільна справа № 376/560/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - Позивач, Стягувач) до ОСОБА_4 (далі - Відповідач 1, Боржник 1), ОСОБА_5 (далі - Відповідач 2, Боржник 2), Публічного акціонерного товариства «сбербанк росії» (далі - Відповідач 3, Боржник 3), третя особа ОСОБА_6 про стягнення коштів та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 до Відповідачів 1, 2, 3, третя особа ОСОБА_1 про стягнення коштів. Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 376/560/23 позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з Відповідачів 1, 2, 3 на користь Позивача збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 30 000 000,00 (тридцять мільйонів) доларів США. Також стягнуто з кожного з Відповідачів 1, 2, 3 на користь Позивача по 4 473,33 гривень (чотири тисячі чотириста сімдесят три грн. 33 коп.) судового збору. На виконання Рішення Суду видано відповідні виконавчі листи.
Як зазначено у статті 129 - 1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11- рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абз. 5 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу (рішення ЄСПЛ у справі «Агрокомплекс проти України» від 25.07.2013). Разом з тим, незважаючи на набрання Рішенням Суду законної сили та його обов'язковість для Відповідачів 1, 2, 3, станом на сьогодні Рішення Суду не виконано. Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Враховуючи, що Рішенням Суду стягнуто солідарно з Відповідачів 1, 2, 3 на користь Позивача 30 млн. доларів США, Позивач, в силу приписів ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України, вправі вимагати виконання солідарного обов'язку в повному обсязі від будь-кого з відповідачів, зокрема у сумі 30 млн. доларів США безпосередньо від сбербанку росії. За результатами ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 12022100030002505 від 28.09.2022, дозвіл на розголошення відомостей з яких надано Стягувачу постановою прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва від 16.01.2025 (копія додається), Стягувачу стало відомо, що сбербанк росії надав кредит Товариству з обмеженою відповідальністю «МЛП-ЧАЙКА», код ЄДРПОУ 33884915 (далі - ТОВ «МЛП-ЧАЙКА») та такий кредит ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» повністю не повернуло. Так, між сбербанком росії та ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» було укладено договір № 4431 від 29.09.2011 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (далі - Договір), до якого в подальшому вносились численні зміни та доповнення. Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції додаткової угоди № 11 від 02.04.2019 сбербанк росії зобов'язався надати ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» грошові кошти, відкрити невідновлювальну кредитну лінію з лімітом у 55 000 000,00 (п'ятдесят п'ять мільйонів) доларів США на період по 20.09.2023. Сторони домовились, що датою повного погашення кредиту є 20 вересня 2023 року (пункт 6.1 Договору в редакції додаткової угоди № 11 від 02.04.2019). На виконання умов Договору сбербанк росії видав ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» 55 000 000,00 доларів США кредиту, що підтверджується даними SWIFT-платежу від 21.12.2011. ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» виплачувало проценти за отриманим кредитом та частково погасило його тіло.
Упродовж 2011-2017 рр. ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» сплатило на користь сбербанку росії за Договором наступні кошти:
1) плата за відкриття кредитної лінії - 550 000,00 доларів США;
2) плата за використання кредитної лінії - 49 726,03 доларів США;
3) погашення тіла кредиту - 11 994 611,17 доларів США;
4) сплата процентів за кредитом - 17 804 207,31 доларів США;
5) сплата штрафних санкцій - 4 630,97 доларів США.
Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.05.2018 «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» (пункт 704 Додатку 2), що було введено в дію Указом Президента України від 14.05.2018 № 126/2018, до сбербанку росії відповідно до Закону України «Про санкції» застосовано обмежувальний захід у вигляді запобігання виведенню капіталів за межі України. Крім того, Законом України № 2108-IX від 03.03.2022 року Кримінальний кодекс України (КК України) було доповнено статтею 111 -1 Колабораційна діяльність, а Законом України № 2198-IX від 14.04.2022 КК України було доповнено статтею 111-2 Пособництво державі-агресору. Із зазначених статей КК України слідує, що передача ресурсів, в тому числі коштів на користь держави агресора, є злочином і карається відповідною санкцією. Тобто, будь-яка передача активів підприємству держави агресора, навіть через третіх осіб та юридичних осіб, може підпадати під ознаки вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, з відповідними наслідками для осіб, які причетні до вчинення таких дій. Після запровадження санкційного режиму та вказаних вище обмежень у відношенні сбербанку росії платежі за Договором від ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» припинились, та наразі заборгованість ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» перед сбербанком росії за тілом кредиту становить 43 005 388,83 доларів США (сорок три мільйони п'ять тисяч триста вісімдесят вісім дол. США 83 центи). Також до цього часу в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про іпотеку (номер запису 1107250), з якого випливає, що ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» має зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством «сбербанк росії» (сума основного зобов'язання - 55 000 000,00 доларів США, строк виконання основного зобов'язання - 20.09.2023) і в якості забезпечення виконання цього зобов'язання ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» передало в іпотеку на користь сбербанку росії свій майновий комплекс за договором іпотеки, серія номер 5887, 5888, посвідченим приватним нотаріусом Києво - Святошинського районного нотаріального округу Київської області Біккінеєвою Іриною Анатоліївною 16.12.2011, реєстраційний номер іпотеки 11977316.
Зазначене свідчить про наявність неоспорюваної заборгованості ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» перед Публічним акціонерним товариством «сбербанк росії».
Відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили. Заява розглядається судом протягом десяти днів з дня її надходження (ч. 3 ст. 440 ЦПК України). Судами сформовану сталу судову практику із застосування ст. 440 ЦПК України та аналогічної до неї за змістом статті 336 Господарського процесуального кодексу України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі 910/7023/19, постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постанови Верховного Суду від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18, від 15.09.2021 у справі № 761/47759/19), з яких випливає, зокрема, що під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, предметом дослідження суду, у даному випадку, має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають процесуальним вимогам, зокрема, це може бути відповідне рішення суду або факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які заявник просить звернути стягнення.
Як було доведено вище, ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» має неоспорювану заборгованість перед сбербанком росії у сумі 43 005 388,83 доларів США. В свою чергу, згідно з Рішенням суду сбербанк росії є солідарним боржником Стягувача за зобов'язанням у розмірі 30 000 000,00 доларів США та зобов'язаний додатково сплатити на користь Стягувача 4 473,33 гривень судового збору.
Представник стягувача адвокат Сисоєв Дмитро Олександрович просить суд:
Звернути стягнення на грошові кошти в сумі 30 000 000,00 (тридцять мільйонів) доларів США та 4 473,33 гривень (чотири тисячі чотириста сімдесят три грн. 33 коп.), які знаходяться у Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛП-ЧАЙКА» (ідентифікаційний код 33884915, місцезнаходження: 08135, Україна, Бучанський р-н, Київська обл., село Чайки, вул. Антонова, буд. 1а) та належать до виплати Публічному акціонерному товариству «сбербанк росії» (код ОКПО 00332537, місцезнаходження: 117312, російська федерація, м. москва, вул. вавілова, 19), для задоволення вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рішенням Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023 у справі № 376/560/23.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою заяву підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бондар Олег Володимирович в судовому засіданні заяву про звернення стягнення на грошові кошти підтримав в повному обсязі та надав пояснення аналогічні викладеним в заяву.
В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Сисоєв Дмитро Олександрович підтримав думку ОСОБА_3 .
Представник ОСОБА_6 - адвокат Соколовський Валерій Леонідович в судовому засіданні вимоги заяви ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі, просив відмовити у її задоволенні та пояснив наступне.
ОСОБА_1 у серпні 2023 року передав ОСОБА_6 рішення суду та виконавчі листи, у тому числі видані на ім'я ОСОБА_1 для початку судового процесу в США по зверненню до виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023, ухваленого у цивільній справі № 376/560/23. На даний час в Окружному суді США Південного округу Нью-Йорку розглядається справа № 1:24-cv-03287, позивачами у якій є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , а відповідачі ПАТ «сбербанк росії», ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про солідарне стягнення збитків, визначених рішенням у судовій справі № 376/560/23. Також вказав, що оскільки вчиняються дії щодо виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023, ухваленого у цивільній справі № 376/560/23 у США, звернення ОСОБА_1 до Сквирського районного суду Київської області із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником є нічим іншим як намаганням подвійного виконання рішення суду, що є недопустимо.
Представник ТОВ «МЛП-Чайка» адвокат Ізвєков Віталій Володимирович в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви ОСОБА_1 з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження, а також вказав на ненадання заявником доказів щодо наявності у ТОВ «МЛП-Чайка» заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «сбербанк росії». Також зазначив, що, звернувшись із заявою про звернення стягнення на кошти ТОВ «МЛП-ЧАЙКА», учасники цієї справи (у якій Відповідачі ніяк не представили свою позицію по суті позову), які мають тісні економічні зв'язки з росією, мають намір «обійти» законодавчі заборони на виведення капіталу за межі України до країни-агресора. Зазначає, що подання представником ОСОБА_1 із заяви про звернення стягнення на кошти має ознаки скоординованих дій для протиправного встановлення контролю над ТОВ «МЛП ЧАЙКА», яке є підприємством з іноземними інвестиціями, захист яких гарантує Держава Україна. Також, посилаючись на наявність кримінальних проваджень в органах Національної поліції України, Державного бюро розслідувань України та Бюро економічної безпеки України, у тому числі кримінального провадження де заявник ОСОБА_1 є потерпілим, вказує, що подання заяви про звернення стягнення на грошові кошти ТОВ «МЛП-ЧАЙКА» відбулося після відновлення прав та інтересів Товариства від спроби рейдерського захоплення неповноважними особами за підтримки правоохоронних органів та Міністерства юстиції України, а тому може бути засобом тиску на бізнес.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши заяву та додані до неї матеріали дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
25.05.2023 Сквирський районний суд Київської області розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії», третя особа ОСОБА_6 , про стягнення упущеної вигоди, та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії», третя особа ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Серед іншого судом стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії» на користь ОСОБА_1 збитки у формі упущеної вигоди у розмірі 30 000 000 (Тридцять мільйонів) доларів США.
На виконання рішення суду в цій частині ОСОБА_1 видано виконавчий лист.
За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень відсутні відкриті виконавчі провадження з примусового виконання рішення Сквирського районного суду Київської області у справі № 376/560/23, стягувачем у яких був би ОСОБА_1 , а боржником - Публічне акціонерне товариство «сбербанк росії».
Водночас представники заявника у судовому засіданні зазначили, що виконавчі провадження за виконавчим листом, виданим щодо виконання рішення суду у цивільній справі № 376/560/23, в частині стягнення збитків з Публічного акціонерного товариства «сбербанк росії» на користь ОСОБА_1 не відкривалися.
Звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам в порядку ст. 440 ЦПК України є одним із процесуальних питань, які пов'язані з виконанням судових рішень (розділ VI ЦПК України).
Вимогами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами, є одним із заходів примусового виконання рішень (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Право і повноваження виконавця звернути стягнення на майно (грошові кошти) боржника, що перебуває в інших осіб, передбачено у ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», яка у ч. 1 передбачає, що виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
Тобто у процесі виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на грошові кошти, які належать боржнику від інших осіб, лише на підставі відповідної ухвали суду.
Процесуальні особливості вирішення вказаного питання унормовано у ст. 440 ЦПК України, яка аналогічно врегульовує це питання як і ст. 336 ГПК України.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 440 ЦПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, що набрало законної сили.
У разі задоволення заяви судове рішення може бути виконано шляхом звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі в межах заборгованості такої особи перед боржником (ч. 8 ст. 440 ЦПК України).
Про задоволення заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, або про відмову у її задоволенні суд постановляє ухвалу (ч. 7 ст. 440 ЦПК України).
Тобто, ухвала суду про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для звернення на них стягнення у відповідному виконавчому провадженні.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання застосування ст. 440 ЦПК України Касаційний цивільний суд у Постанові від 15.09.2021 у справі № 761/47759/19 в порядку застосування ч. 4 ст. 263 ЦПК України зіслався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19, згідно з яким особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою.
Системний аналіз приписів статті 53 Закону України «При виконавче провадження» та ст. 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду (правовий висновок, викладений у Постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19).
Таким чином, процесуальний механізм, закріплений у ст. 440 ЦК України (ст. 336 ГПК України), регулює порядок реалізації повноваження виконавця згідно ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, що має заборгованість перед боржником у цьому виконавчому провадженні.
На підставі відповідної ухвали суду така третя особа набуває статусу боржника у відкритому виконавчому провадженні на примусове виконання рішення.
За відсутності відкритого виконавчого провадження повноваження виконавця на звернення стягнення на грошові кошти третіх осіб згідно ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» через процесуальний механізм згідно ст. 440 ЦПК України, не можуть бути реалізовані.
Додатково про це свідчить також і те, що зверненню виконавця до суду передує певна дія, а саме направлення відповідних запитів, установлення строків для надання відповіді, отримання відомостей про належне боржникові майно, що перебуває у зазначених осіб, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові. Метою запитів є встановлення факту безспірності заборгованості та збирання доказів на підтвердження цього (висновки викладені в Постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 912/2199/17, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17).
Тобто, виявлення таких осіб, які мають заборгованість перед боржником у виконавчому провадженні, її розмір та встановлення факту безспірності здійснюється виконавцем шляхом направлення запитів, на які у таких осіб є обов'язок надати відповідь.
Запровадження цієї попередньої (підготовчої) стадії додатково підтверджує, що суд вправі розглянути відповідні заяви по суті в порядку ст. 440 ЦПК України тільки за наявності відкритого виконавчого провадження.
Отже, зважаючи на відсутність відкритого виконавчого провадження щодо виконання рішення Сквирського районного суду Київської області від 25.05.2023 в частині стягнення збитків з Публічного акціонерного товариства «сбербанк росії» на користь ОСОБА_1 та відповідно відсутність встановлених виконавцем у межах такого виконавчого провадження відомостей про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику, суд доходить висновку про відмову в задоволенні заяви.
Щодо інших аргументів,наведених учасниками справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» (Ruiz Torija et Hiro Balani c. Espagne) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання виконання судом обов'язку щодо надання обґрунтування, яке випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи.
За таких обставин суд не бере до уваги інші аргументи, наведені учасниками справи в судовому засідання та вказані у поданих ними процесуальних документах, зважаючи на предмет поданої ОСОБА_1 заяви та обставини даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2,4,258 - 261,263, 431,440,351 - 355 ЦПК України, ст. 1,53 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд
Постановив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником по справі № 376/560/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії», третя особа ОСОБА_6 про стягнення упущеної вигоди, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Публічного акціонерного товариства «Сбербанк росії», третя особа ОСОБА_1 про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди - відмовити в повному обсязі.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України
Повний текст ухвали виготовлено 28.10.2025 року.
Суддя О.М. Коваленко