Справа № 183/5388/25
№ 2-а/183/90/25
28 жовтня 2025 року суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорока О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -
29.05.2025 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 608 від 19.05.2025 року, якою до нього застосоване адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 608 від 19.05.2025 р., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч.3 ст. 210 КУпАП за те, що він згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, з 18.05.2024 року по теперішній час не уточнив свої дані, у тому числі результати медичних оглядів ВЛК для визначеності придатності до виконання військового обов'язку за станом здоров'я. Доказів поважності невиконання законодавства про військовий облік вищезазначений громадянин не надав. Таким чином, установлено вчинення триваючого адміністративного правопорушення, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.
Позивач зазначає, що у його військово-обліковому документі « ІНФОРМАЦІЯ_3 +» міститься дата щодо уточнених даних - 01.05.2025 року, тобто дані оновлено ще до винесення оскаржуваної постанови, а отже вчасно.
Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0517-1002-4358-3 від 17.05.2025 року, він визнаний придатним до військової служби. А отже, ВЛК позивачем було пройдено 17.05.2025 року, ще до винесення вказаної незаконної постанови від 19.05.2025 року.
Зауважив, що за викликом (повісткою) до ТЦК не викликався, а прибув до вказаного органу самостійно, та добровільно, з метою уточнення персональних даних та проходження ВЛК.
Причина неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 з 18.05.2024 року по 18.07.2024 року, у термін 60 днів - була поважною, оскільки на дату 18.07.2024 року позивачу не виповнилося 25 років, так як дата його народження ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Таким чином позивач вважає себе невинним, не погоджується із зазначеним рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 , постанову № 608 від 19.05.2025 року вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі просить закрити.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого, зазначає, що ОСОБА_1 востаннє проходив медичний огляд у 2016 році, з 2021 року він підлягав переогляду ВЛК, але останній вказані відомості в установлені Законом строки не уточнив, лише 01.05.2025 року ОСОБА_1 уточнив дані, причому лише в частині номера телефону та зареєстрованого місця проживання. Лише 14.05.2025 року ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані в РТЦК та був направлений для проходження медичного огляду військово-лікарською комісію, який пройшов 17.05.2025 року. Останній був ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушення під підпис, також під підпис у протоколі повідомлений про час та місце розгляду справи, але для участі у справі не з'явився.
Позивач та відповідач у судове засідання не з'явилися, про час, день та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.205 КАС України).
Правом щодо подання інших заяв по суті справи в передбаченому ст.159 КАС України порядку сторони не скористалися.
Постановленою суддею ухвалою від 04 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 № 608 від 19.05.2025 р., ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ч.3 ст. 210 КУпАП.
Статтею 8 Конституції України задекларовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У військово-обліковому документі «Резерв+» міститься дата щодо уточнених даних - 01.05.2025 року, тобто дані оновлено ще до винесення оскаржуваної постанови.
Згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0517-1002-4358-3 від 17.05.2025 року, позивач визнаний придатним до військової служби. А отже, ВЛК позивачем було пройдено 17.05.2025 року, також до винесення оскаржуваної постанови від 19.05.2025 року.
Згідно постанови позивач з 18.05.2024 року по теперішній час не уточнив свої дані, у тому числі результати медичних оглядів ВЛК для визначеності придатності до виконання військового обов'язку за станом здоров'я. Доказів поважності невиконання законодавства про військовий облік вищезазначений громадянин не надав. Таким чином, установлено вчинення триваючого адміністративного правопорушення, чим вчинив триваюче адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП, що було припинено 04.02.2025 року.
Згідно інформації із за стосунку «Резерв+», уточнення даних відбулось 01.05.2025 року. Після взяття позивача на облік будь-яких викликів, направлень для проходження військово-лікарської комісії від ІНФОРМАЦІЯ_2 він не отримував. Крім того, у постанові відсутні будь-які відомості про те, що його було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також про те, що він проігнорував цей виклик.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами КАС України, КУпАП, Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які є додатком №2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (далі - Правила), Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі Порядок №560).
Так, частиною 3 ст.33 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Схожа за змістом норма міститься у п.16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487.
Пунктом 1 Правил визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, окрім іншого, перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані СБУ у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов'язані розвідувальних органів у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов'язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст.1 ч.10 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно т.22 ч.ч.1, 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Згідно пп.2 п.1 Правил військовозобов'язані повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Пунктом 41 Порядку №560 передбачено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Нормою ст.1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідними продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Указом Президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Положеннями ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормою ст.210-1 ч.3 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період у виді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом ст.ст.235, 254, 258, 283 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.210-1 КУпАП, розглядаються територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП, в тому числі в районний в місті суд, в порядку визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Положеннями ст.286 ч.2 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст.20 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.4 КАС України суб'єктами владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст.279-1-279-4 КУпАП.
Нормою ст.286 ч.3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених положень законодавства, суд приходить до наступного висновку.
Так, за змістом ст.ст.9-12, 210-1, 245, 251, 280 КУпАП необхідною і обов'язковою умовою для визнання особи винною у вчиненні певного адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП, а отже і притягнення такої особи до адміністративної відповідальності із накладенням відповідного адміністративного стягнення, є встановлення події інкримінованого адміністративного правопорушення, а при її наявності всіх обов'язкових ознак його складу. Останнє означає доведення належними, допустимими, достовірними, дійсними та достатніми доказами наявності в діянні цієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всіх обов'язкових ознак складу саме даного адміністративного правопорушення, до яких належить об'єкт правопорушення, об'єктивна та суб'єктивна сторони, а також суб'єкт правопорушення. Якщо відсутня хоча б одна з ознак складу правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №204/8036/16-а.
Стосовно обставин спірних правовідносин сторін у даній адміністративній справі, то суть інкримінованого позивачу посадовою особою відповідача у спірній постанові адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а отже і однією з обов'язкових обставин, що підлягають доведенню, є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тобто не тільки нез'явлення позивача до відповідача для уточнення своїх даних, а й невиконання/порушення позивачем вимог означеного законодавства, задля досягнення мети якого позивач і викликався до відповідача.
З аналізу викладених норм убачається, що обов'язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов'язаного.
Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом 18 травня 2024 року по 19.05.2025 року.
Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 1 Вказаного Закону виконання військового обов'язку, який включає також і дотримання правил військового обліку, громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.
Аналогічні положення закріплені і в ч. 7 ст. 1 діючої редакції статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де зазначено, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Докази, що свідчать про ігнорування ОСОБА_1 викликів до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 18.05.2024 року для того щоб стати на військовий облік та для проходження медичного огляду у матеріалах справи відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має, що виключає посилання відповідача на триваюче правопорушення.
За наслідками добровільної явки позивача до ТЦК за місцем свого обліку (зареєстрованим/задекларованим місцем проживання позивача) позивач пройшов ВЛК, уточнив свої облікові дані, що є підставою для подальшого визначення вказаним ТЦК призначення позивача на особливий період.
Таким чином позивач фактично виконав вимоги законодавства щодо свого військового обліку, внаслідок чого була досягнута мета (створені всі необхідні умови для досягнення), задля якої позивач мав би викликатися до відповідач.
За таких обставин, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діянні позивача всіх ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, що, в свою чергу зумовлює необхідність задоволення позову в частині скасування спірної постанови відповідача із подальшим закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання оскаржуваної постанови протиправною. Правова позиція суду щодо такого результату розгляду означених позовних вимог зумовлена тим, що наслідки розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а отже і можливі рішення суду та способи захисту, які підлягають застосуванню, чітко та вичерпно визначено нормою ст.286 ч.3 КАС України, яка є спеціальною нормою відносно ст.5 КАС України, а отже саме вона підлягає застосуванню. Такою нормою не передбачено можливості визнання судом протиправною оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, заперечення відповідач проти задоволення позовних вимог, викладені у відзиві, суд оцінює критично та не приймає їх до уваги, оскільки останні не спростовують наведених вище висновків суду.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП, є недоведеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що документально підтвердженими судовими витратами позивача є сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605,60 грн.(а.с. 1).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.247, 251, 255, 256, 280, 283КУпАП,ст. ст.2, 9, 77, 90, 99, 241-246, 255, 257, 286КАС України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
Постанову № 608 від 19.05.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 , - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 грн., підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Сорока О.В.