27 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/11356/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ольга ТКАЧЕНКО перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Козелецького сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 з позовом до Козелецького сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, в якому просить:
визнати протиправною відмову від 02.10.2025 Козелецького сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області у видачі ОСОБА_2 паспорт громадянина України, у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII;
зобов'язати Козелецький сектор Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач в позовній заяві зазначає про звільнений її від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", яким встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту вказаної норми закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об'єктом сплати судового збору.
Суд зауважує, що пунктом 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду в інтересах зазначених осіб.
При цьому, пункт 12 часини 2 статті 3 даного Закону України "Про судовий збір" звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб подають саме заяви, а не позовні заяви.
Водночас вказана норма передбачає звільнення від сплати судового збору за заяву про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за позовну заяву в інтересах дітей.
На користь цього твердження свідчить також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір", відповідно до підпункту "ґ" пункту 2 частини 1 якої, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Необхідно зазначити, що суть вищенаведеної норми зводиться до гарантій захисту прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у частині сплати судового збору, що нерозривно пов'язані зі специфічним статусом малолітньої чи неповнолітньої особи, а не всіх без виключення прав, свобод та інтересів лише в силу віку особи, яку представляє її законний представник. В інакшому випадку матиме місце надання невиправданих переваг особі в частині оплати судового збору перед іншими особами, які претендують на судовий захист порушеного права у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір" містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Окрім цього, суд зазначає, що частиною 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
В силу приписів частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, представництво інтересів неповнолітньої особи у суді відповідно до статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України не є безумовною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", оскільки закон не звільняє батьків, які подають позовну заяву про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, від сплати судового збору.
Таким чином, позивач не вважається особою, у якої відсутній обов'язок щодо справляння судового збору на підставі пункту 12 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Отже, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої дитини діє як законний представник неповнолітньої в розумінні частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вказана правова позиція узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №640/109/19 та в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №640/109/19.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.
Відповідно до статті 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01.01.2025 установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Таким чином, за подання фізичною особою до суду адміністративного позову, який містить вимогу немайнового характеру ставка судового збору становить 1211,20 грн (3028,00 грн*0,4).
Документ про сплату судового збору або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору в матеріалах позову відсутній.
Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства.
За наведених обставин, відповідно до приписів частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства позов належить залишити без руху, надавши позивачу десятиденний строку з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн або документа, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Козелецького сектору Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу для виконання.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО