27 жовтня 2025 р. № 400/1458/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомКиївського обласноо відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Глибочицька, 72, м. Київ, 04052,
до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", узвіз Каботажний, 1, м. Миколаїв, 54020,
простягнення 226 840,21 грн,
Позивач- Київське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" про стягнення за невиконання філією нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, грошової суми в рахунок погашення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 226840,21 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, ФІЛІЯ "ПЕРЕЯСЛАВСЬКА" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "НІБУЛОН" (код ЄДРПОУ 38086812) у 2023 році не виконала нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, передбаченого Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі за текстом - Закон № 875-ХІІ). Відповідно до Закону № 875-ХІІ, за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю передбачено адміністративно-господарські санкції, а також нараховується пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки Розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік стосується не юридичної особи, як то передбачено Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а відокремленого структурного підрозділу без статусу юридичної особи - філії. Обов'язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю покладено на підприємство та ніяким чином не тягне за собою виникнення такого обов'язку у філії, яка не є самостійною юридичною особою та не веде окремого обліку результатів своєї фінансової та господарської діяльності. Товариство склало та із заявою подало у письмовій формі до Миколаївське ОВФСЗОІ Звіт за Формою №10-ПОІ за 2023, яким підтверджується виконання ТОВ СП «НІБУЛОН» у відповідності до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Нормативу за 2023 рік (середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2023 - 3499 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 167 осіб).
Відповідно до ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку.
Київським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю було сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік, що підлягають сплаті філією "Переяславська" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
У вказаному розрахунку зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік філії складає 45 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 2 особи, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 1 особа. З огляду на зазначене позивач вказав на те, що кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю складає 1 особу, у зв'язку з чим Філії "Переяславська" Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" і були визначені адміністративно-господарські санкції у розмірі 221783,74 грн.
Також у зв'язку з несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню у сумі 5056,47 грн.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон 875-XII).
Статтею 1 Закону 875-XII передбачено, що особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об'єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.
За положеннями статті 4 Закону 875-XII діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає, зокрема, у виявленні, усуненні перепон і бар'єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об'єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об'єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв'язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту.
Відповідно до статті 17 Закону 875-XII, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
При цьому частиною 2 ст. 17 Закону № 875-XII визначено, що підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Статтею 18 Закону 875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону 875-XII передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
До виконання підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, зараховується забезпечення роботою осіб з інвалідністю на підприємствах, в організаціях громадських об'єднань осіб з інвалідністю шляхом створення господарських об'єднань підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, та підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю з метою координації виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.
Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Відповідно до положень статті 20 Закону 875-XII, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Таким чином, положеннями статей 18 та 19 Закону 875-XII визначено обов'язок для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості, визначеній цим Законом.
Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон", як юридичною особою, було подано до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю Форми № 10-ПОІ (річна), затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України 27 серпня 2020 року № 591.
У поданому звіті товариством зазначено середньооблікову кількість штатних працівників облікового складу всього по підприємству та вказано, яку кількість штатних працівників складають особи, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність.
Крім того, до звіту товариством було подано додаток у вигляді переліку підприємств, що ввійшли до складу господарського об'єднання, та/або відокремлених підрозділів роботодавця, а саме перелік філій товариства та інших структурних підрозділів, які входять до складу підприємства із зазначенням інформації щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу кожного структурного підрозділу (філії), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність та кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, зарахована до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях.
Суд зазначає, що справі спірним у даній справі є питання чи покладено на філію, як відокремлений структурний підрозділ підприємства, обов'язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю чи такий обов'язок покладено загалом на підприємство, як юридичну особу, до складу якого входять такі структурні підрозділи, як філії.
Надаючи оцінку спірному питанню, суд звертає увагу на те, що положеннями статей 18 та 19 Закону № 875 - XII чітко визначено коло суб'єктів, на яких покладено обов'язок по створенню робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і до таких суб'єктів віднесено саме підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю.
Слід також зазначити, що статтею 20 Закону № 875-XII передбачена відповідальність за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у вигляді адміністративно-господарських санкцій саме для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
В свою чергу Закон України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не містить визначення термінів “підприємства, установи, організації», на яких покладено обов'язок виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. За таких обставин використанню підлягають визначення вказаних термінів, наведені у Цивільному та Господарському кодексах України.
Суд вказує на те, що згідно положень ч. 3 ст. 217 Господарського кодексу України, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Адміністративно - господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 217 ГК України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 239 ГК України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені види адміністративно-господарських санкцій, які можуть застосовуватись до суб'єктів господарювання органами державної влади та органами місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно ст. 58 ГК України ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. Відомості про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання залучаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.
За нормами ст. 83 Цивільного кодексу України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Аналогічні положення містить стаття 95 ЦК України, яка визначає, що Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх утворила, і діють на підставі затвердженого нею положення або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.
Таким чином аналіз вказаних положень Цивільного та Господарського кодексів України свідчить про те, що під “підприємством» розуміється суб'єкт господарювання - юридична особа, яка має самостійний баланс та яка структурно може мати філії, які входять до складу підприємства, і які не є юридичними особами та не вважаються самостійними суб'єктами господарювання.
Філія "Переяславська" не є самостійною юридичною особою, не веде окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, ТОВ “СП “Нібулон» надало до суду відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, яким підтверджено статус даної філії як суб'єкта без права юридичної особи, а також витяги з Положення про філію "Переяславська"ТОВ СП “Нібулон» та Статуту товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства “Нібулон», з яких вбачається, що філія товариства не має окремого балансу.
З огляду на викладене суд погоджується з доводами відповідача у справі про те, що в даному випадку філія “Переяславська» ТОВ СП “Нібулон» не може розглядатись як самостійний суб'єкт, на якого покладено обов'язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, такий обов'язок покладено загалом на товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство “Нібулон».
Посилання Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на те, що використані у ст. 19 та ст. 20 Закону поняття “підприємств, установ, організацій» є скороченням термінів, визначених у частині 2 статті 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та свідчить про те, що у статтях 19, 20 цього Закону суб'єктами, які повинні виконувати норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю є коло осіб визначене у ч.2 ст.1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", є безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються судом.
Так, у частині 2 статті 1 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" вказано, що центральні і місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації (незалежно від форми власності і господарювання, виду діяльності і галузевої належності), їх філії, відділення, представництва, що ведуть окремий облік результатів фінансової та господарської діяльності, банки та інші фінансові установи, а також представництва іноземних юридичних осіб (у тому числі міжнародних організацій), які використовують працю найманих працівників - громадян України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - підприємства, установи та організації), фізичні особи, які використовують найману працю, залучають представників громадських об'єднань осіб з інвалідністю до підготовки рішень, що стосуються прав та інтересів осіб з інвалідністю.
Таким чином зі змісту цієї норми слідує, що у ній не наведено визначенням термінів, які використовуються у даному Законі, а зазначення слова “філія» у вказаній нормі Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" не свідчить про те, що обов'язок з виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю покладено на філію підприємства та ніяким чином не тягне за собою виникнення такого обов'язку у філії, яка не є самостійною юридичною особою та не веде окремого обліку результатів своєї фінансової та господарської діяльності.
Законодавцем у ст.19 Закону № 875-XII чітко визначено коло суб'єктів, на яких розповсюджується обов'язок по виконанню нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, і філія в даному випадку до них не відноситься.
Враховуючи все викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для стягнення з товариства адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому позовні вимоги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю задоволенню не підлягають.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову Київського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Глибочицька, 72, м. Київ, 04052, ідентифікаційний код 19023989) до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (узвіз Каботажний, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 14291113) про стягнення за невиконання філією нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, грошової суми в рахунок погашення адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 226840,21 грн - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко