28 жовтня 2025 року Справа № 280/3133/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом - ОСОБА_1
до - Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 квітня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.02.2025 № 083950024470 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період одержання допомоги по безробіттю з 13.03.2001 по 14.01.2002, до її пільгового стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком № 1 період роботи з 13.07.1999 по 25.07.2000 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі її заяви від 27.01.2025;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені у зв'язку із розглядом справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач досягла 45-річного віку 23.10.2024 та має необхідний загальний і пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII в редакції, відновленій Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії, посилаючись на недосягнення 50-річного віку за ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, та не зарахував спірні періоди стажу.
24 квітня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощенного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не досягла 50 - річного віку, передбаченого ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, а також на відсутність необхідного пільгового стажу за списком № 1 через непроведення атестації робочих місць у період 13.07.1999 - 25.07.2000 та помилку в записі трудової книжки щодо періоду допомоги по безробіттю 13.03.2001 - 14.01.2002 (відсутність року в даті зняття з обліку). Відповідач стверджує, що рішення від 03.02.2025 № 083950024470 є правомірним і відповідає чинному законодавству.
Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження, фіксація судового засідання за допомогою технічного засобу, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України не здійснювалось.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.
27.01.2025 ОСОБА_1 звернулась за призначенням пенсії за віком відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, оскільки 23.10.2024 досягла відповідного пенсійного віку та мала необхідний загальний та пільговий стаж.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.02.2025 № 083950024470 у призначенні пенсії Позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.
Позивач вважає рішення від 03.02.2025 № 083950024470 таким, що суперечить чинному законодавству, та не відповідає критеріям правомірності дій і рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним та у судовому порядку підлягає скасуванню із зобов'язанням призначити Позивачу пенсію, з таких підстав.
Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 було визнано неконституційними положення статті 13 Закону № 1788-XII, зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та пунктом 3 цього рішення вирішено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону № 1788-XII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаній нормі, в наступній редакції: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КабінетомМіністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується її паспортом НОМЕР_1 .
За призначенням пенсії Позивач звернулась 27.01.2025 у віці 45 років, що підтверджується відповідною заявою від 27.01.2025 та рішенням від 03.02.2025 № 083950024470.
У рішенні про відмову у призначенні пенсії Відповідач визнає страховий стаж Позивача у розмірі 23 роки 3 місяці 20 днів, із урахуванням кратності - 37 років 3 місяці 20 днів, з них пільговий стаж за списком № 1 - 14 років 10 місяців 12 днів, чого достатньо для призначення пенсії із 45-річного віку згідно із статтею 13 Закону № 1788-XII в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Водночас, із огляду на зміст рішення від 03.02.2025 № 083950024470, у призначенні Позивачу пенсії Відповідач відмовив по причині недосягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 50 років (далі - Закон України № 1058-ІV).
Мотиви Відповідача суперечать нормам чинного законодавства та висновкам Конституційного Суду України, викладеним у Рішенні від 23.01.2020 № 1-р/2020, які відповідно до ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є рівною мірою обов'язковими до виконання.
03.11.2021 набрала законної сили постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 360/3611/20, яка є зразковою щодо таких ознак:
позивачі є особами, які після прийняття 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020 звернулись за призначенням пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними;
відповідачами є один і той самий суб'єкт владних повноважень - територіальні органи Пенсійного фонду України;
спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VІІІ.
ОСОБА_1 заявлено аналогічні позовні вимоги щодо призначення пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» після прийняття 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення № 1-р/2020.
У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого існує колізія щодо визначення пенсійного віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а саме: застосуванню підлягають норми Закону №1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тому відмова Відповідача у призначенні Позивачу, яка на момент звернення досягла 45-річного віку та мала необхідний загальний та пільговий стаж роботи, пенсії за віком на пільгових умовах із посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
За вказаних обставин, виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Щодо незарахування пільгового стажу, суд зазначає наступне.
Із розрахунку стажу до рішення про відмову у призначенні пенсії від 03.02.2025 № 083950024470 стає відомо, що Відповідачем до пільгового стажу Позивача за списком № 1 не зараховано період її роботи з 13.07.1999 по 25.07.2000.
Оскільки рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 03.02.2025 № 083950024470 не містить мотивів відмови у зарахуванні цього періоду роботи до пільгового стажу ОСОБА_1 за списком № 1, для встановлення причин такої відмови до ГУ ПФУ в Запорізькій області було направлено відповідний адвокатський запит.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 25.02.2025 № 0800-0209-8/17433 повідомлено, що період з 13.07.1999 по 25.07.2000 не зараховано до пільгового стажу, оскільки посада не атестована відповідно до Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (наявна перерва між наказами про проведення атестації робочих місць від 13.07.1994 № 288 та від 26.07.2000 № 363).
Проте така позиція пенсійного органу суперечить чинному законодавству та релевантним висновкам Верховного Суду.
Так, Верховний Суд України в постанові від 16.09.2014 № 21-307а14 та Верховний Суд в постанові від 05.03.2019 № 679/774/16-а виклали правовий висновок, згідно із яким якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Крім того, у справі № 520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
До того ж, Велика Палата Верховного Суду не вбачала підстав для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 16.09.2014 у справі № 21-307а14, згідно яких, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку № 442 проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Первинна атестація робочого місця Позивача на ПрАТ «Укрграфіт» була проведена згідно із наказом про результати атестації робочих місць від 13.07.1994 № 288.
Наступна атестація робочого місця Позивача на ПрАТ «Укрграфіт» була проведена згідно із наказом про результати атестації робочих місць від 26.07.2000 № 363.
Отже, із урахуванням вищенаведених правових висновків період роботи Позивача з 13.07.1999 по 25.07.2000 мав бути зарахований до її пільгового стажу за списком № 1.
Щодо незарахування страхового стажу суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідним законодавством, що діяло раніше, є Закон України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон України № 1788), згідно із ст. 56 якого до стажу роботи зараховується також період одержання допомоги по безробіттю.
У рішенні про відмову у призначенні пенсії від 03.02.2025 № 083950024470 Відповідач також відмовив у зарахуванні до страхового стажу Позивача періоду знаходження на обліку в Хортицькому районному центрі зайнятості з 13.03.2001 по 14.01.__, оскільки у графі 2 розділу “Дата, число, місяць, рік» відсутній рік в даті зняття з обліку, порушені вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58.
Проте відповідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1, (далі - Порядок № 22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, серед іншого:
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
Пунктом 1.8. Порядку № 22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії.
У відповідності до вищенаведених положень Порядку № 22-1 особа, що реєструвала заяву Позивача за призначенням пенсії, мала перевірити зміст і належне оформлення наданих Позивачем документів та у разі їх невідповідності затвердженій формі надати повідомлення про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів.
Як свідчить Розписка-повідомлення до заяви за призначенням пенсії від 10.03.2021, обов'язковий її розділ «Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії» згідно із Додатком № 1 Порядку подання та оформлення документів взагалі відсутній.
Пунктом 3.3. Порядку № 22 - 1 встановлено обов'язок органу, що призначає пенсію, надати допомогу особам в одержанні відсутніх документів для призначення пенсії.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», територіальні органи Пенсійного фонду України мають право отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України;проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Тобто, для забезпечення свого обов'язку щодо надання громадянам України послуг з призначення пенсії, орган, що призначає пенсію, мав самостійно отримати будь - які необхідні документи/інформацію, а не відмовляти у зарахуванні стажу.
Суд звертає увагу, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Довідкою Запорізького обласного центру зайнятості від 17.02.2025 № 907 підтверджуються період перебування Позивача на обліку у центрі зайнятості та отримання нею допомоги по безробіттю з 13.03.2001 по 14.01.2002.
Отже, Відповідач, відмовляючи у належному зарахуванні страхового та пільгового стажу Позивача та у призначенні їй пенсії, порушив вимоги ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У постанові від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 Верховний Суд зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов'язком суб'єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбачених законом.
У справі № 580/1617/19 Верховний Суд зазначив, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
До того ж, у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 Верховний Суд зробив наступний правовий висновок: «…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень».
«Ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Європейський суд з прав людини, вказує, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі «Гурепка проти України»); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь - яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі») (рішення від 16.08.2013 у справі «Гарнага проти України»).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату без повторного звернення в суд.
У постанові від 08.11.2019 по справі № 227/3208/16-а Верховний Суд виклав правовий висновок, згідно із яким повноваження пенсійного органу не є дискреційними якщо порядок їх реалізації передбачає лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Суд прийшов до висновку, що у даному спорі єдиним правомірним видом поведінки пенсійного органу є зарахування спірних періодів до страхового та пільгового стажу та призначення Позивачу пенсії, тому єдиним ефективним способом захисту порушених прав Позивача, що забезпечить їх поновлення без повторного звернення до суду є зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового та пільгового стажу та призначити їй пенсію.
За приписами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Зазначена стаття визначає, як розподіляються обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі, та передбачає активну роль суду у процесі доказування та спрямована на забезпечення повного з'ясування обставин у справі на основі поєднання принципів змагальності та офіційності.
З наведених вище підстав, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем сплачено загальну суму судового збору у розмірі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією про оплату № 3416-8546-2061-5254 від 21.04.2025, а тому відшкодуванню підлягає повна сума сплаченого розміру судового збору.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.02.2025 № 083950024470 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період одержання допомоги по безробіттю з 13.03.2001 по 14.01.2002, до її пільгового стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за списком № 1 період роботи з 13.07.1999 по 25.07.2000 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 на підставі її заяви від 27.01.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 витрати по судовому збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано суддею 28 жовтня 2025 року.
Суддя Р.В.Сацький