Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 жовтня 2025 року Справа№200/4139/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника Малькевича Є.А. звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якій просив:
визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 056650011301 від 02.06.2025;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.05.2025 із зарахуванням до спеціального (пільгового) стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до статті 114 частини 2 пункту 2 Закону України № 1058-IV, періодів його роботи за професією акумуляторник з 05.02.1990 по 27.12.1991, з 24.01.1992 по 26.08.2008, з 01.09.2008 по 23.06.2016.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що при зверненні із заявою про призначення пенсії отримав відмову. При цьому, органом Пенсійного фонду не розрахований стаж позивача на пільгових умовах за Списком № 2.
Позивач наполягає, що період роботи за професією акумуляторник з 05.02.1990 по 27.12.1991, з 24.01.1992 по 26.08.2008, з 01.09.2008 по 23.06.2016 повинен бути врахований до пільгового стажу за Списком № 2. Тому позивач вважає, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою від 11 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву пояснив, що розглянув заяву позивача від 25.05.2025 про призначення пенсії за віком. Відповідно до статті 26 Закону України № 1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2028 року до 31 грудня 2028 року - не менше 35 років. У разі відсутності страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року- не менше 25 років; після досягнення віку 65 років - за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 15 років.
Оскільки вік позивача становить 56 років, відмовлено у призначенні пенсії за віком. Позивачем не зазначено уточнень щодо виду пенсії. На підставі викладеного відповідач наполягає на законності свого рішення та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також відповідач просить залучити в якості третьої особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 25.05.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії. В графі “вид пенсії» вказано - за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 056650011301 від 02.06.2025, розглянутого за принципом екстериторіальності, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (в зв'язку з недосягненням 60-річного віку.
Оскарженим рішенням встановлено:
вік позивача - 56 років,
страховий стаж - 39 років 01 місяць 03 дні.
За наданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.09.1986, ОСОБА_1 працював за професією акумуляторник, а саме (№№ 5-7, 8-12, 13-18):
з 05.02.1990 по 27.12.1991 на Донецькому АТП 11425,
з 24.01.1992 по 26.08.2008 на Красноармійському АТП 11411,
з 01.09.2008 по 31.01.2025 на Красноармійському АТП «Укрстрой».
Записи в трудовій містять посилання на накази, підписи та печатки відповідальних осіб, печатки про перейменування підприємств.
Форма ОК-5 позивача не містить посилання на роботу на пільгових умовах та зазначень кодів спецстажу.
Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Щодо залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, суд зазначає , що згідно з частиною 4 статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Частиною 5 статті 49 КАС України встановлено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Зі змісту наведених норм слідує, що підставою для залучення особи до участі у справі у якості третьої особи є наявність реальної можливості впливу рішення суду, яке буде ухвалене за результатами розгляду справи, на права чи обов'язки такої особи.
При цьому, слід чітко встановити на які саме права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі, і про це має бути зазначено у заяві особи, яка звертається з приводу здійснення такого залучення.
Суд встановив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області у клопотанні не зазначено обґрунтованих мотивів, як судове рішення буде стосуватись прав, обов'язків та інтересів безпосередньо Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. В зв'язку з наведеним заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд зазначає , що відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-ХІІ) та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058- IV).
Відповідно до положень статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог нього Закону за даними, що містяться в системі, персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
При обчисленні страхового стажу позивача, до складу якого входять періоди роботи до впровадження системи персоніфікованого обліку, відповідач мав керуватися документами та порядком, визначеним законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-ІV, а саме трудовою книжкою та положеннями Закону №1788-ХІІ.
При цьому, суд при розгляді цієї справі враховує такі висновки Верховного Суду у справі №360/3611/20 щодо призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020:
«[...]На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ стажі роботи для набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, чоловікам з 25 років до 30 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, 1 квітня 2015 року наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий стажі роботи у 25 років, тоді як другий - у 30 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що зміни до Закону № 1058-IV (зокрема щодо доповнення його статтею 114) внесено Законом № 2148-VIII від 3 жовтня 2017 року, тобто раніше ухвалення КСУ Рішення № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року. Тому відсутні підстави стверджувати про повторне запровадження правового регулювання, яке КСУ раніше визнав неконституційним. При цьому рішення КСУ про визнання неконституційними та втрату чинності положеннями одного закону не тягне втрату чинності положеннями іншого закону, який не був предметом конституційного контролю.
З наведених підстав, вирішуючи справу, суд враховує наведені висновки Верховного Суду, через що вважає за необхідне застосування для призначення пенсії на пільгових умовах статті 13 Закону № 1788-XII відповідно до Рішення Конституційного суду від 23 січня 2020 року №1-р/2020.
Водночас, в частині позовних вимог щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 зазначених позивачем періодів роботи, суд вказує про таке.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.7, 1.8 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Розділом 2 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 також визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктами 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період робот; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка; атестація робочого місця.
Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок № 383).
Порядок № 383 регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (пункту 3 Порядку № 383).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Вимогами пункту 7 Порядку № 383 передбачено, що у разі неритмічної роботи підприємства чи організації підрахунок пільгового стажу здійснюється в такому порядку: загальна кількість днів, протягом яких працівник повний робочий день був зайнятий на роботах із шкідливими умовами праці, ділиться на 25,4 - при шестиденному робочому тижні і на 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
В оскарженому спірному рішенні відповідачем не враховано період роботи позивача за професіями, що відносяться до пільгового стажу.
Розділом ХХХІІ (загальні професії) постанови Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 № 1173, професія акумуляторник затверджена за Списком № 2.
Розділом ХХХІІІ (загальні професії) постанови Кабінету Міністрів СССР від 26.01.1991 № 10, професія акумуляторник затверджена за Списком № 2.
Розділом ХХХІІІ (загальні професії) постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, професія акумуляторник затверджена за Списком № 2.
Розділом ХХХІІІ (загальні професії) постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, професія акумуляторник затверджена за Списком № 2.
Водночас постановою КМУ від 24.06.2016 № 461 у переліку професій зі шкідливими і важкими умовами праці не затверджена професія акумуляторник.
У трудовій книжці позивача необхідні записи про зайнятість повний робочий день (не менше 80 відсотків робочого часу) на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 відсутні. Дані з Форми ОК-5 також не містять відповідних зазначень.
Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В позовній заяві позивачем не зазначено обставин неможливості отримання довідок на підтвердження пільгового характеру роботи.
В той же час, відповідно до Постанови № 22-1 відповідач не повідомив заявника про необхідність подання додаткових документів на підтвердження пільгового характеру роботи протягом трьох місяців.
Таким чином, відповідач при розгляді заяви позивача про призначення пенсії, неналежним чином надав оцінку поданим документам, а саме записам трудової книжки, яка містить інформацію про роботу позивача на посаді акумуляторника, що відноситься до Списку № 2, в зв'язку з чим рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 056650011301 від 02.06.2025 підлягає скасуванню.
Стосовно способу захисту права суд вказує на зміст статті 58 Закону № 1058-IV, якою визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з частинами 3 та 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, оцінюючи наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом скасування рішення Головного управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 056650011301 від 02.06.2025 та зобов'язання повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 25.05.2025 з урахуванням висновків суду щодо необхідності повідомлення заявника про необхідність подання додаткових документів на підтвердження пільгового характеру роботи протягом трьох місяців.
У решті заявлених вимог позов не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи сплачений позивачем судовий збір у розмірі 968,96 грн, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню пропорційно сума 484,48 грн.
Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802) № 056650011301 від 02.06.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Кіровоградській області (ЄДРПОУ 20632802) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 25.05.2025 із повідомлення заявника про необхідність подання додаткових документів на підтвердження пільгового характеру роботи за Списком № 2 за професією акумуляторник з 05.02.1990 по 27.12.1991, з 24.01.1992 по 26.08.2008, з 01.09.2008 по 23.06.2016.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/) відповідно до наявних умов електропостачання та функціонування програмного забезпечення через обставини збройної агресії проти України.
Суддя Г.А. Чекменьов