Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
27 жовтня 2025 року Справа №200/8050/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Михайлик А.С., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
визнати протиправною бездіяльність щодо формування довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони станом на 01.01.2025, за формою додатка до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно";
визнати протиправною бездіяльність щодо невидання наказу про нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належить до видачі ОСОБА_1 , станом на 09.07.2025 - день закінчення проходження військової служби;
визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належить до видачі ОСОБА_1 , станом на 09.07.2025 - день закінчення проходження військової служби;
зобов'язати:
- підготувати довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 , виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони станом на 01.01.2025;
- видати наказ про нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належить до видачі ОСОБА_1 , станом на 09.07.2025 - день закінчення проходження військової служби;
- виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, що належить до видачі ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , станом на 09.07.2025 - день закінчення проходження військової служби.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а у разі подання позову особою, звільненою від сплати судового збору, до позову додаються документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що закріплено також у ч. 8 ст. 160 цього Кодексу.
Пункт 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» передбачає, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Водночас, під дію цієї норми не підпадають позовні вимоги щодо підготовки довідки про вартість речового майна, щодо невидання наказу про нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
При цьому, виходячи з переліку видів грошового забезпечення, що визначені постановою Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, та із врахуванням приписів Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці», статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Такі гарантії щодо забезпечення військовослужбовців доречно порівняти із подібними категоріями трудового законодавства, а саме: пунктом 3 частини першої статті 29 КЗпП України, відповідно до якого власник або уповноважений ним орган зобов'язаний до початку роботи за укладеним трудовим договором забезпечити працівника необхідними для роботи засобами. Варто також мати на увазі, що речове майно може бути різноманітним: майном особистого користування (предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців) та інвентарним майном, яке є власністю військової частини та використовується особовим складом тимчасово під час проведення спеціальних робіт, несення бойового чергування, варти тощо. Лише за перший вид майна, у разі його неотримання, встановлено отримання грошової компенсації.
Отже, речове майно та компенсацію за нього не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.
Аналогічні висновки виклав Верховний Суд в постанові від 19.07.2021 у справі № 480/3354/19.
Таким чином, у такому випадку не підлягає застосуванню п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір».
Щодо наявності в позивача статусу учасника бойових дій та п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір», на який він посилається як підставу звільнення його від сплати судового збору, то правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22.10.1993 №3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
У статті 22 цього Закону визначено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В ухвалі від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20 (провадження №11-128заі20) Велика Палата Верховного Суду, відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та повертаючи матеріали апеляційної скарги, яку було залишено без руху з підстав несплати судового збору, дійшла висновку, що оскільки особа звернулася до суду з позовом з приводу оскарження питання, що не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи саме зі статусом учасника бойових дій, то судовий збір у цій справі підлягає сплаті.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд також в ухвалах від 25.05.2022 у справі № 320/1344/21, від 07.02.2023 у справі № 753/11680/20.
У цьому випадку, спір стосується невиплати позивачу при звільненні компенсації вартості за неотримане речове майно, що не стосується соціального і правового захисту особи саме як учасника бойових дій, а отже судовий збір підлягав сплаті.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028,00 грн, що визначено Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розміру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином за дані позовні вимоги підлягає сплаті судовий збір у сумі 968,96 грн, який позивач не сплатив.
Крім цього, згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
За пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №232 встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Як встановлено п. 242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини, має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Позивача звільнено наказом від 26.06.2025 № 183-РС та виключено зі списків особового складу з 09.07.2025 на підставі наказу № 190 від 09.07.2025, при цьому, до суду із цим позовом він звернувся 17.10.2025, тобто, із пропуском 3-місячного строку.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску до позову не додано.
Заяви про поновлення строку звернення до суду до позову не додано.
Частиною 1 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Наведене вище свідчить про те, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, що згідно частини 1 статті 169 цього Кодексу є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов'язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, - залишити без руху.
Встановити позивачу для усунення недоліків вказаної позовної заяви десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, протягом якого позивач має надати до суду: доказ сплати судового збору; заяву про поновлення строку звернення до суду.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.С. Михайлик