Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
27 жовтня 2025 року Справа №200/8119/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Абдукадирова К.Е., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
Позивач, ОСОБА_1 звернувся через систему “Електронний Суд» до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівського міського центру зайнятості, в якому просить суд;
- визнати протиправною бездіяльність Костянтинівського міського центру зайнятості щодо не розгляду заяви позивача від 22.04.2025 року про перерахунок допомоги по безробіттю з 29.04.2013 року з урахуванням останнього місця роботи у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та з урахуванням причин звільнення з останнього місця роботи, згідно пункту 1 статті 36 КЗУпП, по суті, із прийняттям вмотивованого рішення;
- зобов'язати Костянтинівський міський центр зайнятості повторно розглянути заяву від 22.04.2025 року про перерахунок допомоги по безробіттю з 29.04.2013 року з урахуванням останнього місця роботи у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та з урахуванням причин звільнення з останнього місця роботи, згідно пункту 1 статті 36 КЗУпП, суті, із прийняттям вмотивованого рішення.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт 5).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивачем квитанції про сплату судового збору не надано, проте позивач надав до суду копію пенсійного посвідчення від 01.11.2018 № НОМЕР_1 , що було чинне до 01.12.2020, згідно якого позивач до 01.12.2020 був отримувачем пенсії з інвалідності 2 групи.
Водночас, будь-яких доказів, що позивач станом на дату звернення до суду з адміністративним позовом є особою з інвалідністю 2 групи позивачем до суду не надано та жодних доводів з цього приводу не зазначено.
Засади сплати судового збору встановлені Законом України “Про судовий збір» №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Згідно частини 1 статті 3 цього Закону судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (стаття 2 Закону).
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону №3674-VI, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону №3674-VI, розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства.
Ставки сплати судового збору визначені статтею 4 Закону України “Про судовий збір», де вказано, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Разом із тим, статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX передбачено, що з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривен.
Відповідно до відповідно до положень ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, за подання адміністративного збору у цій судовий збір становить 968,98 грн.
Частиною 4 статті 161 КАС України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач у позовній заяві вказує, що 22.04.2025 року він звернувся з письмовою заявою до Костянтинівського міського центру зайнятості про перерахунок допомоги по безробіттю з 29.04.2013 з урахуванням останнього місця роботи у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 та з урахуванням причин мого звільнення з останнього місця роботи, згідно пункту 1 статті 36 КЗпП України.
У заяві просив відповідача направити на свою адресу відповідне рішення, прийняте за результатами розгляду його заяви.
Засобами поштового зв'язку отримав від відповідача письмову відповідь на свою заяву від 22.04.2025, але відповідне рішення відповідач на мою адресу не направив.
Позивач вказує, що вважаючи бездіяльність відповідача щодо не направлення відповідного рішення за результатами розгляду заяви від 22.04.2025 звернувся до суду із даним позовом.
Доказів на підтвердження позовних вимог суду не надано, а саме: ні заяви поданої відповідачу ні отриманої копії відповіді.
Отже вимог ч. 4 ст. 161 КАС України позивачем не дотримано.
Поряд із цим, розглянувши клопотання про витребування доказів суд не вбачає підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1,2 статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Доказів звернення до відповідача стосовно отримання копії своєї ж заяви та копії відповіді на вказану заяву, як і доказів відмови, щодо надання таких позивачу, станом на момент звернення до суду із цим позовом суду не надано.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні клопотання про витребування доказів слід відмовити.
Одночасно суд зазначає, що до матеріалів позову позивачем не долучено копії паспорта позивача, що позбавляє можливості суд визначитись чи наділений позивач правом адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1 ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, може бути лише особа, яка володіє процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року №5492-VІ (далі-Закон № 5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України на території України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку належним доказом наявності у позивача адміністративної процесуальної дієздатності є саме паспорт громадянина України, копія якого до позовної заяви не долучена.
Вищенаведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам встановленим КАС України, а тому вона підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення перелічених недоліків.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу 10-денного строку з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків, шляхом: сплати судового збору у розмірі 968,96 гривень за наступними реквізитами: отримувач коштів Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37967785, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA308999980313111206084005658, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа) та надання суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі, або доказів на підтвердження пільг зі сплати судового збору, докази на підтвердження викладених обставин позову, копію паспорта позивача.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі, або доказів на підтвердження пільг зі сплати судового збору, докази на підтвердження викладених обставин позову, копію паспорта позивача.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя К.Е. Абдукадирова