Справа №601/2307/25
Провадження № 2/601/774/2025
27 жовтня 2025 року Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Клим Т.П.,
з участю секретаря судового засідання Коляди О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, -
У серпні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у вигляді трьох процентів різних у розмірі 75766,49 грн. та інфляційні витрати у розмірі 336602,48 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 25.06.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 235283-CRED, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 22.05.2014 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленому договором.
25.06.2008 з метою забезпечення зобов'язання позивача за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 25.06.2008 № 235283-CRED.
05.05.2011 рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №21828/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 311347,97 грн.
21.01.2015 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу позичальника у справі №2-1828/2011 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2011 - без змін. Таким чином, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №2 1828/2011 від 05.05.2011 набрало законної сили 21.01.2015.
28.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Русланом Вікторовичем було відкрито виконавче провадження №73458939 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1828/11 виданого 01.08.2016 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_2 .
30.11.2023 на погашення заборгованості за виконавчим документом на рахунок № НОМЕР_1 приватним виконавцем були перераховані кошти у розмірі 1317,83 грн.
14.01.2025 на погашення заборгованості за виконавчим документом на рахунок № НОМЕР_1 приватним виконавцем були перераховані кошти у розмірі 310030,14 грн.
23.05.2025 приватним виконавцем було встановлено, що заборгованість за виконавчим документом сплачена у повному обсязі та керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №73458939.
Позивач зазначає, що заборгованість солідарних боржників виникла за кредитним договором укладеним в іноземній валюті. Натомість, рішення про стягнення такої заборгованості з боржників Суд ухвалив у національній валюті - гривні.
Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 04.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
18 серпня 2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кавійчик В.П. поступив відзив на позов в якому вважає позовні вимоги необґрунтованими. Зазначає, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 2-1828/2011 від 05.05.2011 року позовні вимоги Позивача було задоволено частково - стягнуто солідарно з позичальника та поручителя за кредитним договором заборгованість у розмірі 311 347,97 гривень.
Як випливає із змісту рішення, Позивач вказував, що загальна сума заборгованості із врахуванням основної суми кредитів, відсотки, пені та штрафи складала 44 870,10 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 357 305,10 гривень. Отже, Позивач звертався до суду зазначаючи, щодо повернення боргу саме у доларах, яка лише додатково виражалась у гривневому еквіваленті, а не становила позовну вимогу. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 2- 1828/11 від 21.01.2015 року апеляційну скаргу Відповідача було відхилено, а рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 05.05.2011 року залишено без змін. Отже, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 2-1828/2011 від 05.05.2011 року набуло законної сили і підлягало виконанню.
Вважає, що позивач не може стверджувати про порушення свого права, пов'язаного із судовим рішенням, за яким заборгованість було стягнуто у гривнях, і відшкодування за порушення права, яке тягне за собою наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки не оскаржував рішення у апеляційній інстанції. У такий спосіб подання даного позову свідчить про фактичне бажання перегляду судового рішення із посиленням вимог, які не були предметом розгляду і не відповідає принципу відновлення становища, що існувало до порушення. У ситуації Відповідача вона була поручителем за кредитним договором, предметом якого була іноземна, а не національна валюта, між сторонами не було укладено додаткового договору щодо заміни предмету на національну валюту, не було проведено новації щодо заміни первісного кредитного зобов'язання на нове на підставі ч. 2 ст. 604 ЦК України. Таким чином, вважає, що прийняття рішення суду про стягнення боргу в національній валюті не змінило природу грошового зобов'язання як такого, що визначено в іноземній валюті, і воно залишилось виключно у іноземній валюті. Якщо ж Позивач вважав, що у зв'язку із цим його право було порушено, рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська у справі №2-1828/2011 від 05.05.2011 мало ним бути оскаржено у цій частині, але Позивач правом не скористався.
Зазначає, що у зв'язку із тим, що предметом договору була саме іноземна валюта, немає жодних правових підстав для стягнення інфляційний втрат. Водночас і заявлена ціна позову, розрахована Позивачем, не враховує п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Отже, Позивач безпідставно та в супереч нормам законодавства заявляє вимоги у період, за який, на його думку, може нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, оскільки періоди 02.04.2017-30.11.2023 та 01.12.2023-14.05.2025 охоплюють період воєнного стану в Україні із 24 лютого 2022 року, тому мають обмежуватись 23 лютого 2022 року.
01.09.2025 до суду від представника позивача поступила відповідь на відзив. Зазначає, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв'язку з тривалим невиконанням рішення суду у справі № 2-1828/2011. Зокрема, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості підтверджує, що три проценти річних та інфляційні втрати нараховані на суму боргу (311 347,97 грн.), що була стягнута рішенням у справі № 2-1828/2011. Згідно з резолютивною частиною рішення у справі №2-1828/2011 заборгованість за договором кредиту стягнута з солідарних боржників у гривнях без застосування валютної прив'язки чи еквіваленту суми боргу в іноземній валюті. Отже, з моменту ухвалення рішення у справі №2-1828/2011 валютою кредитного зобов'язання стала національна валюта - гривня. Вказує, що виконання судового рішення є законодавчо закріпленим обов'язком боржника. Після набрання рішенням у справі №2-1828/2011 про стягнення боргу з солідарних боржників законної сили, Позивач розраховував на добросовісну поведінку Відповідачів та очікував належного та своєчасного виконання вказаного рішення. Однак, Рішення у справі №2-1828/2011 набрало законної сили 21.01.2015, а виконано Відповідачем-2 лише 14.05.2025. Зволікання Відповідачів з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації грошових коштів, стягнутих судовим рішенням, та інших втрат, а відтак Позивач вправі вимагати від Відповідачів сплати трьох процентів річних та інфляційних втрат, які нараховані на визначену судовим рішенням суму боргу. Звертає увагу суду, що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не звільняє, у період дії в Україні воєнного стану, від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу за тривале невиконання судового рішення.
01.09.2025 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Кавійчик В.П. поступили заперечення (на відповідь на відзив). Враховуючи той факт, що рішення суду було виконано у повному обсязі, Позивач не може стверджувати про порушення свого права. Справді, подання апеляції - це право, а не обов'язок, але якщо Позивач погодився із рішенням у справі № 2- 1828/2011, при якій йому присуджувався еквівалент у гривні, хоча у позовних вимогах вказувались долари США. У зв'язку із цим фактом, а також фактом виконання судового рішення, що підтверджується закриттям виконавчого провадження, майновий інтерес Позивача було повністю задоволено. Позивач не може стверджувати про порушення свого права, пов'язаного із судовим рішенням, за яким заборгованість було стягнуто у гривнях, і відшкодування за порушення права, яке тягне за собою наслідки, передбачені статтею 625 ЦК України, оскільки не оскаржував рішення у апеляційній інстанції. У такий спосіб подання даного позову свідчить про фактичне бажання перегляду судового рішення із посиленням вимог, які не були предметом розгляду і не відповідає принципу відновлення становища, що існувало до порушення. Із аналізу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України випливає, що з 24 лютого 2022 року у кредитних правовідносинах позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Таким чином, Відповідач звільнений від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, яка виникла із кредитних зобов'язань, яка, як свідчить позовна заява Позивача, нібито триває. Отже, Позивач неправильно вказує на період, за який, на його думку, може нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, оскільки періоди 02.04.2017-30.11.2023 та 01.12.2023-14.05.2025 охоплюють період воєнного стану в Україні із 24 лютого 2022 року, тому мають обмежуватись 23 лютого 2022 року. Зважаючи на викладене, просить суд врахувати аргументи, викладені у запереченні та відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Ухвалою суду від 17 вересня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Будьонний В.С., позов підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Кавійчик В.П просила в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового розгляду.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
За частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За частиною 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 25.06.2008 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 235283-CRED, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 40 000,00 доларів США з кінцевим терміном повернення 22.05.2014 зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у строки та у порядку, встановленому договором.
25.06.2008 з метою забезпечення зобов'язання позивача за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки від 25.06.2008 № 235283-CRED.
05.05.2011 рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №21828/2011 позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволені частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 311347,97 грн.
21.01.2015 ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу позивача у справі №2-1828/2011 залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.05.2011 - без змін. Таким чином, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №21828/2011 від 05.05.2011 набрало законної сили 21.01.2015.
28.11.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Кондратюком Русланом Вікторовичем було відкрито виконавче провадження №73458939 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1828/11 виданого 01.08.2016 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_2 .
30.11.2023 на погашення заборгованості за виконавчим документом на рахунок № НОМЕР_1 приватним виконавцем були перераховані кошти у розмірі 1317,83 грн.
14.01.2025 на погашення заборгованості за виконавчим документом на рахунок № НОМЕР_1 приватним виконавцем були перераховані кошти у розмірі 310030,14 грн.
23.05.2025 приватним виконавцем було встановлено, що заборгованість за виконавчим документом сплачена у повному обсязі та керуючись вимогами п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №73458939
Надаючи оцінку доводам учасників справи суд виходить з наступного.
Між сторонами справи існують зобов'язальні правовідносини з договору кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У контексті статей 524, 533-535, 625 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Оскільки стаття 625 ЦК розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Приписи розділу І книги 5 ЦК поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК).
Таким чином, у статті 625 ЦК визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 09.11.2021 у справі №320/5115/17.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання свого зобов'язання з повернення кредитних коштів позивачу, внаслідок чого з відповідача рішенням суду від 05.05.2011 було стягнуто на користь позивача кредитна заборгованість, в розмірі 311 347,97 грн. 30.11.2023 та 14.01.2025 на погашення заборгованості за виконавчим документом на приватним виконавцем були перераховані кошти у розмірі 1317,83 грн. та у розмірі 310030,14 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Таке нарахування входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Це є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Вказана правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Таким чином позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК незалежно від обставин, які обумовили прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.
В той же час згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
В даному випадку суд бере до уваги, що грошове зобов'язання відповідача перед позивачем ґрунтується на договорі кредиту, а відтак положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК є застосовними до спірних правовідносин, незважаючи на те, що наразі позовні вимоги обґрунтовані простроченням виконання рішення суду від 05.05.2011. Такий висновок ґрунтується на тому, що рішення суду не змінює підстав виникнення зобов'язання, а лише підтверджує його дійсність та надає можливість вимагати виконання відповідного грошового зобов'язання в примусовому порядку.
Таким чином позивач має право вимагати сплати штрафних санкцій, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, за період прострочення відповідачем сплати суми заборгованості, але до 23.02.2022 включно.
Зазначений висновок узгоджується із способом тлумачення та застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК та п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК, викладеним у постановах Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №706/68/23, від 25.09.2024 у справі №206/2984/23.
Судом встановлено що рішення виконано 14.05.2025.
Таким чином, враховуючи те, що рішення у справі, яке набрало законної сили, виконано тільки 14.05.2025, позивач має право стягнення на його заборгованість у вигляді трьох процентів річних 02.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 45755, 36 грн. та інфляційні витрати 02.04.2017 по 23.02.2022 у розмірі 150979.96 грн.
Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволення шляхом стягнення із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в розмірі 196735.32 грн., з яких 45 755, 36 грн. три проценти річних та 150 979.96 грн. інфляційні витрати .
Згідно з положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір у розмірі 2360,82 грн. ((196735,32грн.*4948,43грн.) /412368,97 грн. підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 99 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 192, 253, 256, 257, 261, 267, 524, 533, 625, 629, 631, 1058, 1060 ЦК України, ст. ст. 164, 165, 167, 170, 176, 180 ПК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 133, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов'язання - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 3 % річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 45 755, 36 грн. та інфляційні витрати в розмірі 150 979.96 грн.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2360,82 грн.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», адреса: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Головуючий: