Справа № 594/791/25
27 жовтня 2025 року м.Борщів
Борщівський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої-судді: Губіш О.А.
з участю:
секретаря: Окулянко У.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «Факторинг партнерс» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договорами № 3266803 від 29.11.2021 в розмірі 43900, 53 грн; судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 16000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 3266803, відповідно до умов якого сума кредиту становить 20000,00 грн, проценти за користування кредитом 3780, 00 грн, які нараховуються за ставкою 0, 63 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» 26.07.2024 уклали договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» право вимоги до позичальників, у тому числі за договором про споживчий кредит № 3266803. Внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору та неповернення кредитних коштів у встановлені договором строки, станом на дату формування позовної заяви заборгованість відповідача за договором становить 43900, 53 грн, з яких: 18034, 00 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту), 24866, 53 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1000, 00 грн - заборгованість за комісіями.
Ухвалою Борщівського районного суду Тернопільської області від 25 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання копії ухвали надіслати відзив на позовну заяву.
25.07.2025 представником позивача подано до суду заяву про уточнення відомостей та уточнену позовну заяву, в яких просила вважати правильною адресу реєстрації та проживання відповідача - АДРЕСА_1 , та вважати правильним ПІБ відповідача - ОСОБА_1 .
10.09.2025 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у АТ "Акцент-Банк" (код ЄДРПОУ 14360080, адреса: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11): дентифікаційні дані власника картки та повний номер картки 537523*86, в тому числі, але не виключно прізвище, ім'я, по-батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронної пошти, тощо), та інші відомості про власника вказаної картки; докази зарахування на картку № НОМЕР_1 кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн, які 29.11.2021 року були на неї перераховані, а саме витребувати виписки за номером картки № НОМЕР_1 за період із 29.11.2021 по 29.12.2021 р.; інформацію, чи відкривалась ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) банківська картка № НОМЕР_1 (віртуальна чи фізична картка) та надати повний номер банківської картки № НОМЕР_1 ; чи відкривались інші банківські рахунки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та вказати повний номер всіх наявних банківських рахунків; інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 29.11.2021 по 29.12.2021 р.; інформацію чи знаходиться номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).
23.09.2025 на адресу суду від АТ «АкцентБанк», на виконання ухвали суду надійшов інформаційний лист № 20.1.0.0.0/7-20250915/0239 від 18.09.2025 разом із випискою про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 .
Як слідує з наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, позовна заява з додатками, ухвала суду про відкриття провадження, двічі направлені відповідачу за місцем реєстрації повернулись до суду без вручення з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». Що в свою чергу, згідно ст. 128 ЦПК України, дає суду підстави дійти висновку про належне сповіщення відповідача про надходження позову та відкриття провадження у справі, та узгоджується з висновками ВС, викладеними у Постановах ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17).
Крім того, з метою недопущення порушення прав та законних інтересів відповідача, такий про надходження позову та відкриття провадження у справі повідомлявся через офіційний веб - сайт суду.
На момент розгляду справи судом, відповідачем відзиву на позов, будь-яких заяв, клопотань подано не було.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 29.11.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №3613539 (індивідуальна частина) (далі - Договір №3613539), який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора V10801, що підтверджено довідкою про ідентифікацію.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, вказаний кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно- телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та /або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з пунктом 6.2 Договору, проект договору розміщений в Особистому кабінеті позичальника. Відповідь про прийняття пропозиції про укладення договору надається позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням на мобільний телефон позичальника, який в подальшому використовує позичальник для підписання цього кредитного договору. Електронне повідомлення може бути відправлене позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджер або у смс повідомленні з мобільного номеру позичальника на номер 2277.
У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «МІЛОАН» в електронній формі.
За умовами Договору, ТОВ «МІЛОАН» зобов'язалося надати відповідачу кредит у сумі 20000,00 грн на строк 30 днів зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 1, 25% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування грошовими коштами.
Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4780.00 грн. в грошовому виразі та 1,256.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 24780.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань.
Комісія за надання кредиту: 1000.00 грн., яка нараховується за ставкою 5.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Проценти за користування кредитом: 3780.00 грн., які нараховуються за ставкою 0.63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Зі змісту анкети-заяви на кредит №3266803 від 29.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 з метою отримання грошових коштів у кредит сформував відповідну заяву, 29.11.2021 був підписаний договір.
Таким чином, отримавши одноразовий ідентифікатор V10801, який прирівнюється до власноручного підпису, відповідач підписав кредитний договір, прийняв пропозицію Товариства про укладення цього договору та погодився з усіма додатками та невід'ємними його частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів), в яких визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань кредитодавця.
На виконання умов договору ТОВ «МІЛОАН» виконало своє грошове зобов'язання та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. Вказана обставина підтверджується квитанцією системи LiqPay ID платежу №1837162823 від 29.11.2021, призначення платежу: кошти згідно договору 3266803.
Наведене також підтверджується інформацією АТ «Акцент-Банк» та випискою про рух коштів по рахунку відповідача, наданими на ухвалу суду про витребування доказів.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит №3266803 від 09.11.2021 станом на 04.03.2022 заборгованість відповідача складає 43900, 53 грн, з яких: 18034 грн заборгованість за тілом кредиту, 24866, 53 грн заборгованість за процентами, 1000,00 грн заборгованість за комісією.
26.07.2024 ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» уклали договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Пунктом 6.1.3 зазначеного договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників для друку згідно додатку № 4, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників для друку підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Акт приймання-передачі Реєстру боржників для друку до договору факторингу № 26-07/2024 підписано представниками сторін договору 26.07.2024 та скріплено печатками товариств.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників від 26.07.2024 до договору факторингу № 26-07/2024 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 43900, 53 грн.
Як видно з платіжної інструкції від 26.07.2024 №448090005, позивачем оплачено ТОВ «МІЛОАН» 3310395,82 грн фінансування за договором факторингу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом частин першої та третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з виконанням кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України«Про електронну комерцію» (далі за текстом Закон), згідно зі статтею 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону).
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону (у редакції, чинній на час укладення кредитних договорів з відповідачем) визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Наведене, у свою чергу, свідчить про належне укладення кредитних договорів шляхом використання електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове рішення про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем укладено кредитний договір №3266803 від 29.11.2021.
З огляду на викладене, на підставі укладеного договору у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитних договорів.
Так, стаття 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом частини першої статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
При цьому відповідно до частини першої статті 611ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Поряд з цим згідно з абзацом 1 частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1077 ЦК України).
За таких підстав, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором №3266803 від 29.11.2021 на підставі договору факторингу №26-07/2024 від 26.07.2024.
Ураховуючи, що відповідач докази на спростування доводів позивача не надав, суд вважає доведеним факт невиконання ним умов договору №3266803 від 29.11.2021.
З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити та стягнути із відповідача на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит №3266803 від 29.11.2021 в сумі 43900, 53 грн, з яких: 18034 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 24866, 53 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1000,00 грн сума заборгованості за комісією.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2422, 40 грн.
При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
В позовній заяві ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просило стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16000 грн.
Як вбачається з п. 1.1. Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладеним між ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 2.1. договору про надання правової допомоги передбачено, що адвокатське об'єднання на підставі звернення клієнта, яке оформлено у формі заявки на надання юридичної допомоги, приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема, надання клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
В п.п. 3.1.4. п. 3.1. договору про надання правової допомоги визначено, що клієнт приймає на себе наступні зобов'язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 4.3. договору про надання правової допомоги вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги. Клієнт зобов'язується оплатити надані адвокатським об'єднанням послуги після надання клієнту відповідного рахунку для оплати. Факт надання послуг за договором підтверджується актом про надання юридичної допомоги, який готується адвокатським об'єднанням та надсилається клієнту для підписання.
Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги № 287 від 01.05.2025, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за договором про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 замовило надання наступних правових (юридичних) послуг виконавцем клієнту по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : усна консультація (з вивченням документів) - 2 години, вартість однієї години 2000,00 грн, всього 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 години, вартість однієї години 3000,00 грн, всього 12000,00 грн.
Як вбачається з витягу з акту №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025, підписаного керуючим партнером адвокатського об'єднання «Лігал Ассістанс» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», сторони за договором №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 склали цей акт про те, що відповідно до заявки №287 виконавцем були надані наступні послуги: надання усної консультації з вивченням документів - 2 години, вартість однієї години 2000,00 грн, всього 4000,00 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду - 4 години, вартість однієї години 3000,00 грн, всього 12000,00 грн.
Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» правової допомоги за договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024.
Згідно частини четвертої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрата (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (Постанова від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).
При цьому, аналізуючи заявлений розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс позивач у даній справі на дотримання вимог співмірності, суд, з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), враховуючи, що адвокатом фактично було надано правову допомогу, складено позовну заяву та зібрано необхідні документи, суд вважає, що заявлений розмір в 12000, 00 грн є завищеним.
Так, справа відноситься до категорії малозначних справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні. Крім іншого, розмір правничої допомоги в цій сумі є неспівмірним від стягненої судом суми заборгованості.
Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Відповідно до Постанови Верховного Суду від 30.09.2020 по справі №201/14495/16-ц суд вправі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Зважаючи на викладене вище, суд доходить до висновку про наявність підстав для зменшення суми стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу до 5000 грн, оскільки вважає, що саме такий розмір буде об'єктивно відповідати вимогам співмірності.
На підставі ст.ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 279 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521, ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит №3266803 від 29 листопада 2021 року в розмірі 43900 (сорок три тисячі дев'ятсот) гривень 53 копійки, що складається з 18034 грн - сума заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту); 24866, 53 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, 1000, 00 грн сума заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422, 40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі такої скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Реквізити сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Гедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, код ЄДРПОУ: 42640371;
відповідач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуюча: