490/10433/21 27.10.2025
нп 1-кп/490/139/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/10433/21
27 жовтня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021153020000793 від 14 жовтня 2021 року, яке об'єднано з кримінальним провадженням за №12023150000000622 від 09 листопада 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
В судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначено, що на теперішній час ризики, наявність яких встановлено судом при попередніх розглядах питання щодо обрання та продовження строку дії запобіжного заходу не припинили свого існування та не зменшились до тієї міри, яка б гарантувала належну процесуальну поведінку обвинуваченого у разі обрання йому запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Так, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_3 , опинившись на свободі, зможе: переховуватися від суду; вчиняти інші кримінальні правопорушення або продовжити вчинення інкримінованого кримінального правопорушення. Також, сторона обвинувачення вважає, що визначений попередніми ухвалами суду розмір застави ОСОБА_3 в сумі 134 200 гривень є обґрунтованим та достатнім для запобігання встановленим ризикам. Інші більш м'які запобіжні заходи, окрім тримання під вартою, не зможуть гарантувати належну процесуальну поведінку ОСОБА_3 та запобігти настанню вищезазначених ризиків. Прокурор подане клопотання підтримала та просила задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення вказаного клопотання прокурора заперечував та просив суд змінити запобіжний захід ОСОБА_3 на інший більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та оглянувши матеріали судової справи, суд приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 07 вересня 2023 року відносно ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" із визначенням розміру застави у розмірі 50 (п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень та із покладенням обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8 ч.5 ст.194 КПК України, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 04.09.2025 року до 02 листопада 2025 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_5 щодо можливості змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Так, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити спробу для виїзду до інших областей, за кордон або на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів та був засуджений за вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин, належних висновків для себе не зробив, а тому й надалі може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Разом з тим, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працює, не має постійного та стабільного джерела прибутку, що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, а також стан його здоров'я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах державної установи "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров'я).
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора, а тому в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 25 грудня 2025 року включно, та з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 07 вересня 2023 року.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1